Розділ 170

— Це…

Кендрік намагався приховати власну радість і говорив тремтячим голосом.

— Я хотів стати корисним для цього місця. Мені здавалося, що лицарі Ґревісів надмірно бояться якоїсь там леді Клої Ліандер.

— «Якоїсь там»? Тоді ти стверджуєш, що магічна здібність Клої Ліандер — не копіювання?

— Так, ваша правда.

Кендрік швидко відповів і відчеканив репліки, які відтоді, як отримав завдання, відпрацьовував щодня без жодного пропуску.

— Магічна здібність Клої Ліандер — не копіювання, а навіювання. Вона збрехала про копіювання лише заради хвастощів, щоб налякати ворогів. Більше того, самої Клої та її сім'ї зараз немає в замку. Вони залишили двійника, а самі втекли в якийсь відлюдний замок.

Слова, що їх він виголошував сотні й тисячі разів, линули одна за одною, наче потік.

— З того часу, як мене катували й я втік із замку, моя мета завжди була одна. Я… я хочу жити. І по можливості — жити нормально, по-людськи. Якщо настане світ, де панує господар — зооморф-змія клану Тайпан, — то моя мета стане ще легшою.

Саме на ці егоїстичні й підлі слова Кендріка Леві Демос і зреагував — як і слід було очікувати.

Переконавшись, що той ледь-ледь поворушив бровою, немовби кажучи «продовжуй», Кендрік мовив останнє:

— Тому я хочу якомога більше допомагати господарю. Я розповім вам місце розташування замку, де переховуються леді Клої Ліандер та її найближче оточення, — підслухане мною в замку Ліандерів. Прошу вас, прийміть мене до лав вашого…

— Гаразд, зрозумів.

Перебивши його, предок Демосів повільно підвівся зі свого місця — Кендрік почув цей звук.

Бум-бум — серце здригнулося. Завдання залишилося на самому останньому кроці.

Щойно той скаже єдине слово. Лише одне єдине слово…

— Але перед тим я хотів би детальніше роздивитися твоє обличчя.

На ці слова кулак Кендріка, складений за спиною, стиснувся ще дужче.

— Нащадку мій. Підведеш обличчя?

Ось і все.

Почувши ті слова, яких так чекав, Кендрік із почуттям виконаного обов'язку підняв голову й зустрівся з ним поглядом.

Зустрівшись очима з предком, він мав би, як і колись у кімнаті Сіона Демоса, потрапити під дію його навіювання.

Проте Кендрік міг сказати напевне. Цього разу все буде не так, як той хоче.

Тому що він уже…

— Нащадку. Усе, що ти щойно сказав, — це справді правда?

— ………………Так, господарю. Без жодної краплі неправди — усе є істиною.

…перебував під подвійним навіюванням леді Клої.

***

Кілька тижнів тому.

У підземній в'язниці замку Ліандерів Клої спокійним обличчям пояснювала Кендрікові Ріксу:

— Я доручу тобі завдання: проникнути в середину ворожого табору й поширювати хибні чутки. Але якщо ти вдаватимеш із себе лицаря, не можна уникнути погляду предка Демосів. Тому я вирішила використати це навпаки.

План Клої був простий.

Кендрік Рікс, переодягнений у лицаря, обманює головнокомандувача ворогів — Леві Демоса — і заманює його в стратегічно важливе місце.

А спосіб обдурити Леві Демоса — використати навіювання, якому той довіряє найбільше.

— Предок Демосів, щойно тебе виявить, використає навіювання, щоб перевірити, чи твої слова є правдою. Тому я накладу на тебе подвійне навіювання.

— Подвійне… навіювання?

— Так. Це метод навіювання, який змушує говорити те, що я вклала, коли людина потрапляє під чуже навіювання. Досить помучилася, поки до цього додумалась.

Невже таке можливо.

Поки Кендрік ненадовго засумнівався, Клої після цього докладала всіх зусиль, щоб він повторював вкладене нею, коли потрапить під навіювання Демоса.

Робота, що почалася опівдні, тривала аж до того, як сонце зайшло й стемніло.

Але зрештою.

— ………………Готово.

Їй вдалося накласти на Кендріка Рікса подвійне навіювання.

— Тепер, коли Леві Демос застосує навіювання, ти говоритимеш неправду як правду. Що моя здібність — не копіювання, а навіювання, і що я переховуюся в зовнішньому замку на краю скелі — усе це.

Блідим обличчям від надмірно витраченої сили Клої слабко посміхнулась і так сказала.

Кендрік Рікс не міг забути те обличчя з відтінком гордості. Те обличчя з ясною й твердою волею.

Тому це завдання… треба обов'язково виконати…

Саме тоді, коли Кендрік навіть у напівзатьмареній свідомості подумки так бурмотів.

— …Так. Усе правда.

Свідомість, що була затуманена, повернулась, і відразу ж голову огорнув нестерпний головний біль.

Але навіть крізь біль жахливий сміх Леві Демоса пробивався до вух із разючою чіткістю.

— Так, так! Магічна здібність цієї дівки таки була навіюванням! Копіювання! Відколи почув — думав, що це нісенітниця! Такої здібності не може існувати, авжеж!

Предок Демосів, що кричав і сміявся у збудженні, раптово розвернувся й схопив за плече Кендріка, що лежав на підлозі.

— Той, хто потрапив під навіювання, не може говорити неправди. Гаразд, тепер кажи. В якому замку переховуються Клої Ліандер та її сім'я?

Його зіниці, що ще мить тому виглядали нормально, майже людськи, почали поволі звужуватися.

Облизнувши краї губ роздвоєним язиком, Леві Демос знизив голос і запитав, немов перевіряючи:

— До речі, там… точно є і Сіон Демос?

***

Лицарі Арусів, що стояли на сторожовій вежі, напруженими обличчями вдивлялись удалечінь.

Кендрікові Ріксу, що проник у саму гущавину ворожого табору, щоб уникнути будь-якої можливої небезпеки, не дали ані іншого зв'язку, ані посередника.

Тож єдиний спосіб переконатись, що Кендрік належно виконав завдання, — це простежити, в якому напрямку рушить ворожа армія.

Якщо Кендрік Рікс зазнав невдачі. Якщо наша операція розкрита…

Лицарі, що дізналися про план предка Демосів і про те, якою жорстокою людиною він є, мимохіть міцніше стиснули рукояті мечів — і саме тоді.

— Іде.

Клої, що стояла на найвищій точці сторожової вежі, тихо прошепотіла.

На слова леді лицарі швидко підняли голови й вдивились уперед.

Вона мала рацію. Вдалині величезна армія мчала, здіймаючи димову хмару куряви.

— Зв'яжися з лицарями, що чекають за пагорбом. При такій швидкості вони дістануться цільової точки за годину… ні, за 30 хвилин.

На відміну від лицарів, що аж сяяли від радості через успіх операції подвійного навіювання, Клої холодно наказала з виразом обличчя «усе тільки починається».

— Передай морським зооморфам, щоб усі переходили в бойову готовність. Предок Демосів навряд чи вкладе всі сили в одне місце.

На цьому Клої також спустилася із сторожової вежі й пішла туди, де мала бути.

Метою, звісно, було те місце. Місце, де перебуває її сім'я.

***

Так, звісно! Копіювання!

Предок Демосів — Леві Демос, що підтвердив правдивість слів Кендріка Рікса і тепер знав не лише місцезнаходження Клої Ліандер, яку хотів убити аж до нестями, а й місце, де перебуває тіло Сіона Демоса, — мчав верхи без зупинок.

Тепер, коли виявилося, що здібність Клої Ліандер, яка насправді й його змушувала тремтіти, є неправдою, більше нічого не стримувало.

Поїхати й убити Клої Ліандер, а потім заволодіти тілом Сіона Демоса.

Те тіло ідеальне, тому побічних ефектів на кшталт вистрибування зміїної подоби вже не буде.

Здираючи з тильної сторони долоні лусочку, що знову вилізла назовні, предок Демосів скривив перекручену посмішку.

Якщо подумати, та мала добре попрацювала головою.

Та й узагалі — така неприборкана дівка і є та сама, що 11 років тому в замку Ґревісів застосувала до мене навіювання.

Куток рота Леві Демоса задерся ще химернішим чином, коли він згадував, як розгубився тоді, як загальмував, не знаючи природи тієї таємничої сили, що керувала ним.

Якщо то справді була навіювальна здібність, схожа на мою власну, — тоді нема чого боятися.

Я, що живу на кілька сотень років довше за неї, не можу поступитися якійсь дівчиськові.