Розділ 175

— Клої, зачекай!

Зрозумівши, що збирається зробити Клої, Сіон швидко простягнув руку, намагаючись схопити її.

— <Не хвилюйся, я скоро повернусь!>

Але його рука на якусь мить спізнилась.

Залишивши його на землі, Клої швидко замахала крилами і злетіла у блакитне небо.

Де ж вона може бути.

Клої ширяла на широких крилах, шукаючи Діану — та навряд чи встигла полетіти далеко.

Якщо Сіон мав рацію, зараз Діана перебуває під дією чужого навіювання.

Ні, він також казав, що навіювання було нейтралізовано десь наполовину, тож, можливо, воно вже частково розвіялось.

Але хоч би в якому стані вона зараз перебувала, одне залишалось незмінним.

Діана Ґревіс скористається своєю магічною здатністю, щоб убити її.

Наскільки ж скоротиться тривалість мого життя.

Клої плавно кружляла в небі в пошуках Діани, і обличчя її набрало складного виразу.

Копіювати чужу здатність означало також копіювати її обмеження та побічні ефекти.

Коли вона копіювала здатність Сіона, то могла нейтралізувати чужі здатності лише дивлячись супротивнику в очі. Те саме стосувалось і навіювання антагоніста.

Тож зі здатністю Діани Ґревіс буде так само.

Якщо скопіювати її здатність, сама зазнаєш такого ж серйозного внутрішнього удару, як і вона.

В оригінальному творі, коли Діана рятувала Санрайдера Ґревіса, наскільки сильно постраждало її тіло?

Клої намагалась пригадати події оригіналу, що так і не відбулись, і заздалегідь оцінити, яким буде удар від копіювання здатності.

Як би там не було — він буде сильнішим, ніж тоді.

Діана Ґревіс використає свою здатність на межі можливого, щоб убити її, а значить, самій доведеться активувати скопійовану здатність на тому ж рівні, щоб зупинити її.

А може, через надто велику силу… моє життя…

Додумавши думку до цього місця, Клої припинила подальші розрахунки.

Страшно, і тривожно. Але це — те, що вона неодмінно повинна зробити.

Бо невідомо, коли ще трапиться така нагода.

Можливо, саме для цього вона й потрапила в цей світ. Саме тому вона знала весь сюжет оригіналу.

Щоб не дати тим, хто має величезні здатності, зруйнувати світ.

Щоб захистити цей світ, в якому живуть усі, кого вона любить.

Так. Моя здатність до копіювання — це сила, щоб рятувати інших.

Клої твердо вирішила для себе — і в той же мить побачила вдалині орла, що летів на таких самих крилах, як у неї.

Це Діана!

Щойно впізнала її, Клої перестала торкатись дзьоба і стрімко полетіла вперед, зупинившись прямо перед нею.

Е… що?

Але щойно Клої долетіла до Діани, що здалася так легко, — їй довелося завмерти з розгубленим виразом обличчя.

Обличчя Діани Ґревіс перед очима спотворено кривилося.

— <Чому…>

Клої розгублено дивилась на Діану, яка, немов переживаючи побічний ефект, почергово набувала то людського обличчя, то пташиної голови.

— <Діано, ти в порядку…>

Клої ледь не запитала це мимоволі — але саме в ту мить.

Червоні очі Діани, що тіло якої тіпалось і крутилось — крила окремо від усього іншого — раптово впились у Клої.

— <Помри.>

Вона закричала дивним, роздвоєним голосом — ні звичайним голосом Діани, ні голосом антагоніста, а сумішшю обох.

— <Помри ж!

***

Проклятий нестямний вирод!

Душа антагоніста, що заволоділа тілом Діани Ґревіс, докладала всіх зусиль, щоб вгамувати Діану — ту, що шаленіла всередині.

Чи то через наявність здатності, чи то через те, що вона від природи була сильна як пряма нащадкиця, — душа Діани Ґревіс не зникала так легко, як у звичайних зооморфів.

Навпаки — вона не здавалась і намагалась повернути собі контроль над власним тілом.

— Ти мене обдурив! Ти обдурив мене!

Будь ти проклятий. Леві Демос пригадав щойно минуле, слухаючи, як Діана Ґревіс кричить — немовби просто в вухо.

— Це й справді займе лише мить… правда?

— Звичайно, Діано. Це не займе й дня, навіть пів дня.

Так він відповів Діані, що тривожно питала його трохи раніше.

— Ах. Але переміщення душі в тіло, що їй не пасує, вимагає великих сил, тож якщо до цього ти вже використовувала свою здатність, краще тимчасово зупинитися. Не хотілось би, щоб від подвійного використання здатності залишись якісь ускладнення.

На ці слова, вдягнені в турботу, Діана хвилину вагалась — а потім кивнула.

За виразом обличчя, що стало ще тривожнішим, ніж раніше, він інстинктивно відчув: вона й справді деактивувала свою здатність, що захищала від навіювання.

Ось він, момент.

Щойно зрозумів це, предок роду Демос навіяв Діані беззаперечне підкорення своїй волі.

Тіло, що знемагало від безперервного великого витрачання сил, вивергло темно-червону кров — немов більше не здатне витримати.

Але він і знав про це, і розумів, що перевищує межі — і все одно використав здатність. З однієї причини:

Без навіювання Діана Ґревіс неодмінно б помітила, що він бреше, і втекла б.

Колись він чув. Діана Ґревіс, перш ніж застосувати свою здатність, інстинктивно відчуває, скільки życiowej сили витратить на неї.

Здійснити прохання, щоб вона на мить позичила своє тіло, вимагало б неймовірної кількості життєвої сили.

Відчувши це, Діана Ґревіс природно зрозуміла б:

Позичити власне тіло — насправді аж ніяк не тимчасова справа.

Слова про те, що це ненадовго, були від початку до кінця брехнею.

Саме тому, щоб вона не відчула цього і не спробувала забрати назад свою згоду — і щоб повністю заволодіти цим тілом — він і використав навіювання…

Предок роду Демос дивився на душу Діани, що продовжувала репетувати, і не витримав — стиснув зуби, яких у нього вже не було.

— Заткнись! Якщо я вийду — ти думаєш, що вцілієш? У ту мить, коли я вийду, помреш і ти!

— …Що?

— Твоє тіло й душа вже наполовину зруйновані. Лише тому, що я тримаю все вкупі, воно хоч якось зберігає форму!

Вражена цими словами, Діана змовкла.

Не втративши ту мить, предок роду Демос почав умовляти її тихим голосом.

— Не шаленій так і подивись уперед. Он там — Клої Ліандер. Вона скопіювала твою здатність і прилетіла за нами.

Лише тоді перевіривши, хто перед ними, душа Діани Ґревіс різко втягнула повітря.

— Це вона летить убити нас. Хіба не краще об’єднати сили й вижити, ніж загинути від рук цієї нікчемної дівчиськи?

Звісно, і це теж було брехнею. Предок роду Демос твердо вирішив — до кінця дня він будь-що знищить душу справжньої господині тіла.

— Симбіоз. Так, ми існуємо в симбіозі. А якщо згодом знайдеться інше підходяще тіло — я покину це. Ну як?

Але слова, що розходились із справжніми думками, як завжди лилися гладко.

Поступово переконуючись, душа Діани дедалі більше замовкала.

Добре, ще трішки…

Антагоніст уже майже зрадів, що все йде як задумано, і хотів переконати ще раз — але саме тоді.

— <Клої Ліандер.>

Душа Діани Ґревіс, що мовчала, відтіснила його і заволоділа ротом тіла.

— <Пам’ятай. Головна героїня цього світу — я.>

До кінця пихатиться перед цією дівчиськом.

Предок роду Демос з усмішкою слухав войовничу заяву Діани Ґревіс, що була нісенітницею до останнього, — і тут.

— <Тому вбивати злодіїв цього світу теж буду я. Зрештою, ти не змогла вбити предка роду Демос. Все — зробила я, головна героїня цього світу.>

— Що? Що ти маєш на…

Предок роду Демос не встиг навіть як слід відреагувати.

— Помри. Помри, Леві Демос.

Діана Ґревіс поглянула всередину очима, повними лютого вогню.