Розділ 56

— Луціане.

Міцний голос Меліси — ніби насміхаючись над його слабкою нерішучістю — вирвав його зі своїх думок.

Луціан повільно підняв погляд, збираючи думки докупи, — і побачив перед собою Мелісу зі спокійним обличчям.

— Що ти думаєш?

— …Про що?

— Про те, щоб забрати сюди Сіона Демоса — того хлопчика, якого явно катували — і виростити його.

Схоже, ця тема виникла, поки він відволікся.

Меліса квапливо додала, намагаючись переконати:

— Шкода ж. Такий маленький. Приблизно ровесник Клої.

На ці добросердечні слова Луціан знову опустив погляд і подумки повернувся в той момент.

Коли Ділан Демос своїм абсурдним підлабузництвом викликав лють Меліси — і коли вони їхали додому у кареті — Клої жодного разу не підвела голови.

— Луціане, добре подумай.

Знову почувся стурбований голос Меліси.

— Навіть якщо забрати й виховувати — шкоди не буде. Усі витрати на виховання покриє рід Арус. Тому…

— Добре.

Луціан спокійно відповів Мелісі, що, мабуть, очікувала відмови.

— Це піде і на користь душевному здоров'ю Клої. Всю дорогу додому їй було важко. Якщо друг зможе рости поряд здоровим і щасливим — вона неодмінно зрадіє.

— …

— До того ж залишити так дитину ровесника Клої — і в мене на душі неспокійно. Нехай приходить. Витрати на виховання ділитимемо навпіл.

Від такої відповіді Меліса на мить завмерла — і відповіла трохи розгублено:

— А… так. Добре. Дякую.

— Але це поки лише бажане.

Луціан тверезо додав:

— Поки не буде чіткого вироку — і поки інші роди не дадуть згоди — забрати хлопчика не вдасться. Доведеться пройти непростий шлях.

— Так, це я розумію. Треба добре поговорити з родом Ґревіс.

Луціан мигцем глянув на Мелісу і ненадовго відвів погляд — і звернувся до Блейка, що сидів поруч:

— Тоді почнемо готувати скаргу до комітету.

Очі Луціана зазеленіли — гостро й рішуче — щойно він завів розмову в діло.

— Щоб забрати Сіона Демоса, знадобляться незаперечні докази.

— Але спочатку.

Блейк зупинив Луціана, що вже збирався передавати матеріали, і рішуче сказав:

— Хочу спочатку поговорити про перетворення Клої — те, на чому Демоси точно чіплятимуться.

— …

— Судячи з того, що Меліса мені розповіла дорогою, — Клої перетворилась з білого кроля. Це правда?

— ………Так.

Іан нехотя відповів на питання про родовід Клої — тему, яку, здавалось, він свідомо уникав.

— Потрібна і відповідь на це. Якщо Демоси зчіпляться за родовід Клої і звинуватять у порушенні заповіту — це неодмінно переросте у спір.

— Захист з боку роду Арус підготуємо самі.

На відміну від Іана Ліандера, що виглядав дивно неспокійно, Блейк Арус відповів рішуче:

— Власне, «захист» — це вже занадто гучне слово. Достатньо однієї речі, що є у нас, — і результат з'ясується сам собою.

Від самовпевненого тону Блейка Луціан повільно повернув голову до Меліси.

Вона, схоже, теж дивилась на нього — їхні погляди зустрілись у повітрі.

— Добре. Тоді починаємо готувати скаргу.

Блейк, не помітивши цього тонкого обміну поглядами, ляснув долонею по столу:

— Чим раніше зберуть континентальну раду — тим краще!

***

Незважаючи на те що засідання призначили позапланово і поспіхом, до зали роду Ґревіс зійшлось навіть більше учасників, ніж зазвичай.

Причина була очевидною.

Цього разу, на відміну від звичайних засідань, відбудеться особливий суд.

Та ще й не один — відразу два суди поспіль.

— Та дитина?

— Так, кажуть, докази незаперечні. Схоже, сам голова роду Демос особисто бачив…

Клої робила вигляд, що не чує шепотіння навкруги, і дивилась прямо перед собою.

Ще одна відмінність цього засідання від звичайного: у залі сиділо двоє дітей.

Двоє дітей — одночасно докази й безпосередні учасники судів.

Не звертати уваги.

Клої — одна з цих «доказів» — з усіх сил намагалась тримати байдужий вигляд і сиділа рівно.

Не звертай уваги. Все це не стосується мене. Тому й дивитись туди не треба……

Але попри внутрішні слова — під столом руки дівчинки стали зовсім білими.

— Кажуть, та дівчинка — ніяка не справжня дитина…

— Ще й з роду, що силоміць поєднали…

Слова, що в'їдались у вуха попри всі зусилля, — і Клої почала ковтати шкіру на пальцях,

— як раптом

— Клої.

Лагідний голос вирвав її з самої себе.

— Та?

Вона озирнулась — і побачила маму, що дивилась на неї з тривогою.

— Тяжко? Може, вийдемо на хвилинку?

— Так, провітрись трохи.

Турботливий погляд надсилала не лише мама.

— Як почнеться — покличемо. Клої, не хвилюйся, виходь.

Поруч із мамою дядько з опущеними бровами пильно стежив за племінницею.

— Тьху, сміття — їх потопи, так самі вирини. Ціни своєму життю не знають…

Останнє, хоч і адресоване нібито Клої, насправді було попередженням пліткарям — і навкруги на мить запала тиша.

— Все гаразд!

До дорослих, що явно хвилювались за неї, Клої швидко усміхнулась:

— Те, що вони говорять, — усе брехня. Я вірю мамі й дядькові. Тому все гаразд.

Клої згадала, що минулого вечора Меліса з Блейком їй наполегливо говорили, — і посміхнулась ще яскравіше:

— Все добре, я не ображаюсь! Тож не хвилюйтесь.

Хоч і зворотний ефект — обличчя дядька й мами потемнішали ще більше.

— Клої………………

Меліса щойно відкрила рота, щоб щось додати —

Бам. Пролунав удар молотка, що сповіщав про початок засідання.

— Клої, якщо стане зовсім важко — скажи. Мама попросить перерву.

Меліса швидко прошепотіла — і одразу ж відвернулась уперед. Голова зібрання Санрайдер Ґревіс оголосив відкриття.

Перше питання порядку денного — те, що було визнано важливішим за друге звинувачення.

А саме — питання, безпосередньо пов'язане з можливим блюзнірством: родовід Клої.

— Це рівнозначно тому, що заповіт просто проігнорували!

Як і очікувалось, Ділан Демос спалахнув і заявив про суворе покарання:

— Я бачив на власні очі. Дитина, народжена за заповітом провіщення, — кролик-зооморф!

На відміну від звичної холодності — він виглядав надзвичайно збудженим.

— Кролик-зооморф! Між зооморфом-левом і зооморфом-вовком — народилась травоїдна тварина!

Ні, то була не справжня емоція — а показне збудження.

Щоб від нього ще сильніше відчувалось беззаконня Меліси Ліандер.

Щоб витягнути вирок у зручному для нього напрямку.

— Це безсумнівне порушення заповіту. Меліса Ліандер — ні, Меліса Арус — зганьбила ім'я провіщення і порушила заповіт!

— Так!

Ніби заздалегідь підготовлені, роди зміїних земель один за одним підхопили:

— Ми переглянули усіх предків обох родів — ні в Арусів, ні в Ліандерів не було шлюбу з кроликом-зооморфом. Нинішній кандидат у спадкоємці роду Ліандерів — безсумнівно, дитя порушеного заповіту!

Вже лунали голоси не лише про суворе покарання, але й про виключення порушеного роду зі складу чотирьох почесних —

і тоді голова зібрання, що мовчки слухав, відвів незакрите пов'язкою око на бік Арусів:

— Меліса Ліандер. Скажіть. Твердження про те, що ваша донька є кроликом-зооморфом, — правда?

— Так.

Від цієї негайної відповіді гамір у і без того неспокійній залі посилився.

Але Меліса з незворушним спокійним обличчям лише додала:

— Те, що моя донька є кроликом-зооморфом, — визнаю. Проте цей факт не є доказом того, що я порушила заповіт.

— Яка зухвалість!

Ділан перебільшено вигукнув і задер підборіддя:

— Якщо ви не порушували заповіт — то хочете сказати, що Луціан Ліандер порушив заповіт і привів чужу дитину, а ви її виховуєте?

— Ні. Клої — справді донька мене і Луціана Ліандера. Але, здається, ви забуваєте. Моя донька — не просто дитя від поєднання двох людей. Вона також дитина, народжена за заповітом провіщення.

Після слів Меліси піднявся помічник Блейка і передав голові зібрання Санрайдеру товсту папку з документами.

Гм. Попри гучну залу Санрайдер спокійно переглянув усі матеріали — і підняв голову з оголошенням:

— Приймаємо як доказ подані родом Арус матеріали про те, що всі предки, народжені за заповітом провіщення, мали особливі здібності.

— Яка ще здібність у кролика!

Але щойно Санрайдер промовив це — роди зміїних земель закричали:

— Що це взагалі за здібність — народитись кроликом, який навіть мишу не зловить?

— Полювати я не вмію — але інше вмію.

Серед поважних дорослих голосів тонким паростком пролунав дитячий голос.

Голос Клої Ліандер — безпосереднього учасника справи й живого «доказу» порушення заповіту.