Розділ 58

— Напевно, далекий родич.

— Саме так. Тоді принаймні на негідний вчинок він не наважиться.

Щойно з'ясувалося, що чоловік — нехай і далекий — але таки з роду Гревіс, ставлення зооморфів одразу потеплішало.

Настільки міцною була довіра до клану Гревіс.

Настільки широко було відомо, чому представники роду Гревіс не можуть казати неправди.

Чоловік у чорному балахоні, який представився далеким родичем клану Гревіс, спокійно свідчив про те, що бачив на власні очі.

Десять років тому, патрулюючи прикордонну зону Гревісів, що межує з територією Ліандерів, він нібито побачив Мелісу Ліандер.

Спершу він не повірив власним очам, але коли з-під балахона блиснули золоті очі та срібне волосся — переконатися не лишилось жодних сумнівів.

— Я урочисто засвідчую тут і зараз: леді Меліса Ліандер упродовж кількох років таємно зустрічалася з кролем-зооморфом.

— Це не що інше, як безпідставні плітки без жодного доказу!

Сторона Arus різко запротестувала проти слів свідка, але шепотіння в залі вже розросталося до неможливих розмірів.

— Хіба для далекого родича правило теж не діє? Він так само не може збрехати.

— Авжеж. Навіть якщо зв'язок слабший — за неправду на нього все одно впаде прокляття.

— Значить, зрада справді була. Навіщо б він ризикував прокляттям заради таких свідчень.

— Тиша!

Одним словом Гревіс угамував залу і кивнув своєму далекому родичеві.

Чоловік у широкому балахоні піднявся на кафедру й поклав руку на артефакт.

Дивлячись на його сніжно-білу руку, Клої намагалась зрозуміти, звідки береться тривога, що кружляє в голові.

— ...Таким чином, як свідок, що постав перед священним судом, я засвідчую, що бачив зраду леді Меліси Ліандер.

Чоловік у балахоні повторив щойно сказані слова — і в цю мить.

«Свідок.»

Почувши це слово вдруге, Клої нарешті зрозуміла, звідки брало початок відчуття дежавю, що досі безформно пливло в її голові.

В очах дівчинки промайнув зміст оригіналу.

Оригінал, написаний виключно з точки зору Діани, не містив жодного слова про те, чому Клої Arus стала причиною війни.

Лише в кінці Санрайдер Гревіс мимохідь обронив слова каяття:

[Той свідок. Далекий родич нашого клану. Іноді я думаю: якби я тоді не пустив його до зали... можливо, такої жахливої війни взагалі не сталося б.]

Діана тоді заспокоювала батька: мовляв, рано чи пізно правда б вийшла, не вини себе.

Ті слова, що пролунали перед самою розв'язкою і були забуті на тлі шокуючих дій Сіона.

Свідок із тих слів — невже це...

— Дивіться!

Тривожне передчуття, яке вона так хотіла спростувати, справдилося.

Слова чоловіка виявилися правдою.

— Хіба я не казав! Герцогиня Ліандер справді зрадила!

Щойно чоловік показав цілу, неушкоджену руку, Ділан, який до того стискав зуби з прихованим нетерпінням, скористався нагодою й знову схопився з місця.

Він обвів поглядом зал і голосно вигукнув:

— Це свідчення зробив далекий родич Гревісів! Кому бути чеснішим — вовчому роду чи орлиному — перевіряти навіть не треба!

— Погоджуюсь. Крім того, висловлюю сумнів щодо результату показань Меліси Ліандер, що щойно пролунали як правдиві.

— Підтримую. Додам: заради збереження честі роду голова Ліандерів цілком міг перевірити артефакт неналежним чином!

Ті, хто тримав у руках нитку на боці зміїних земель, перебивали одне одного, ніби боялися упустити чергу.

Серед цього хаосу Клої дивилась на Мелісу розгубленим поглядом.

Мама кусала губу з приголомшеним виразом і дивилася кудись убік.

Клої простежила за маминим поглядом і побачила.

Луціана Ліандера.

Людину, разом із якою це судове рішення могло змінити багато всього, — свого законного батька.

На відміну від мами, що гнівно кричала «наклеп!», Луціан мав спокійний вираз обличчя.

Дивлячись на це обличчя, Клої пригадала думку, яку щойно мала.

Вовк тримає одного партнера на все життя.

Вовк ніколи не зраджує свою пару.

Але що, якщо.

Людина, якою мама вважала свого партнера... не була Луціаном Ліандером?

Від думки, яка жодного разу раніше не спадала їй на гадку, тіло Клої заклякло.

Те, що Меліса Arus вийшла заміж за Луціана Ліандера через пророцтво, — знали всі.

Якщо в неї до того був коханий, якого вона обрала своєю парою.

І якщо після одруження вона так і не змогла відвернутись від нього.

Клої кусала губу, нездатна зібратися з думками на тлі того, як ситуація повторювала події минулого життя, — і саме тоді.

Погляд Луціана Ліандера повільно ковзнув у її бік.

Стоп. Їхні погляди зустрілись у повітрі.

Ті зелені очі, які вона наважилася вважати такими самими, як у власному дзеркалі, — повільно насупились.

Клац — звичний страх перехопив подих дівчинки.

— Ти — моя донька? Га? Відповідай. Якого дива самозванка так нахабно досі називала мене своїм батьком...!

Водночас знову полилися звинувачення з минулого.

Безладний потік криків і погляди родичів — наче на гидоту.

Клої, помітивши, що Іан Ліандер теж дивиться на неї, мимоволі здригнулась і відвернулась.

Дитина, яку примусили дивитися просто в очі травмі, що скувала її в минулому житті, втратила ясність думки.

Ось чому.

Стискаючи кулак, щоб не розплакатися вголос, вона нарешті зрозуміла, чому в оригіналі все саме так і пішло.

Чому обурений Луціан Ліандер серед ночі прийшов на вовчу територію.

Чому мама — ослаблена від поранення під час нападу і нездатна захищатися — загинула від руки колишнього чоловіка.

Чому Луціан, убивши маму, а потім і її саму, покінчив із собою в тій самій кімнаті.

Тому що цього разу я теж виявилась не донькою батька.

Опустивши голову, Клої пригадала, що було далі в оригіналі.

Іан Ліандер мав помчати за братом на вовчу територію — запізно, щоб зупинити його.

А потім зіткнутися в тій кімнаті з Блейком, який прийшов перевірити, як почуваються племінниця та сестра.

І після довгого поєдинку — зрештою розірвати Блейка на частини.

Згадавши той короткий, але жахливо жорстокий епізод цілком, Клої відчула, як руки затремтіли, мов у пропасниці.

Вона помилилася, думаючи, що може змінити оригінал.

Все йде так само, як і мало.

Бо батька, який спокійно залишив би при собі самозванку, що насмілилася обдурити та зрадити його, — у цьому світі не існує.

***

Гм, непогано.

Серед гамору в залі суду цього не помітив ніхто.

Того, що Санрайдер Гревіс із дивним задоволенням дивиться на маленьку тремтячу дитину.

Санрайдер ледь кивнув далекому родичеві, який добре зіграв свою заздалегідь відрепетировану роль.

Зрозумівши схвалення голови роду, чоловік удавано відкашлявся і непомітно сховав ліву руку за спину.

Санрайдер задоволено глянув на нього, а потім перевів погляд на Клої, яка знову опустила голову і тремтіла.

І навіщо було так виступати.

Цьокнувши язиком, Санрайдер подумки усміхнувся з глузуванням.

Не зачіпала б жертву Демосів — прожила б ще років зо два.

Він зневажливо дивився на дитину, яка сама квапила і без того короткий свій вік, — і раптом.

Його очі вловили несподіваний рух із боку ошуканого.

Луціан, не приховуючи обурення від побаченого, явно не міг стримати гнів і вже підводився з місця — попрямувавши до фальшивої доньки.

Ось як.

Санрайдер інтуїтивно передбачив, що той зараз зробить.

Засліплений думкою про зраду, від люті вдарить дитину. А можливо — спробує вбити.

Санрайдер мигцем глянув на рід Arus, який ще сперечався, і знаком наказав лицарям вказати в бік Клої.

Щоб Меліса Arus і Блейк Arus не змогли побачити, що Клої загрожує небезпека.

Допоможу тобі. Тож, якщо зможеш, — вдай якомога дикіше насилля.

Тоді, як того бажає Він, вдасться швидше розпалити війну.

Санрайдер злегка посміхнувся і ліниво простежив за тим, як Іан, що встав слідом за братом, рухається далі.

Ну так, ну так. Брати разом вирішать, що це не їхня кров, і розірвуть рідних...

Проте в той момент, коли він з передчуттям кривавого бенкету вдивлявся в Клої.

Перед червоними очима Санрайдера постала картина, якої він аж ніяк не чекав.

Луціан Ліандер обережно поклав свою руку на руку дівчинки — тієї самої, що була живим доказом зради.