Розділ 7 — Післяслово

Я завжди мріяв написати гарний та хороший роман.

Не обов’язково такий, що залишиться з людьми на все життя, чи змінить їхнє світосприйняття, або ж буде згадуватись на заняттях з літератури через двісті років, ні. Просто захопливу, добре розказану історію — з магнетичним світом і персонажами, які зможуть затягнути читача настільки, щоб той забув про всі свої турботи, жалкування, заздрощі чи що б там його не дратувало в той момент. Таку собі книжку, від якої неможливо відірватися, і коли ти нарешті доходиш до фіналу, дивишся на годинник — і дивуєшся, куди поділися всі ці години. Наче сама книга має здатність сповільнювати плин часу для читача, навіть якщо зовнішній світ продовжує стрімко рухатися далі. Щось на кшталт ефекту Урашіми. Якщо спитати мене, саме це поєднує всі найкращі романи.

Я провів безліч ночей, обмірковуючи це знову й знову, немов п’яний, який переоцінює свої сили в алкоголі. Але якщо цей мій перший у житті роман зумів захопити тебе так, як я щойно описав, то, думаю, це й буде найбільшою нагородою для мене, як автора.

Втім, це не означає, що я зробив усе це сам.

Моєму редактору, Хамаді-сенсею: дякую за всю ту точну й безцінну критику, яку ви мені дали тоді, коли я не мав жодного уявлення про те, як бути професійним письменником. Я щиро вдячний, що маю редактора, який любить цю історію не менше, ніж я сам.

Неймовірно талановитому KUKKA-сенсею, автору приголомшливої обкладинки: коли я вперше побачив вашу ілюстрацію, буквально застиг на місці й подумав: «Ого. Тепер я просто зобов’язаний написати історію, яка відповідатиме цій обкладинці». Вона справді перехопила подих.

Запрошеному рецензенту на конкурсі, Асаї Рабо-сенсею: ваші докладні коментарі до мого початкового рукопису стали для мене першим справжнім поглядом у світ професійної літератури. Я й надалі намагатимусь писати так, аби не осоромити ту хвалебну цитату, яка прикрашає обкладинку цієї книжки.

Моїй дорогій старшій сестрі: дякую, що завжди була поруч, вислуховувала, коли я потребував поради чи перевірки на адекватність. Ти була моєю першою фанаткою й першим критиком задовго до того, як я почав щось подавати кудись офіційно — і я це дуже ціную… Бажаю тобі міцного здоров’я й ясного розуму на всі прийдешні роки.

І самому собі — тому, ким я був у минулому, хто мріяв колись стати письменником: усі ті довгі дні, які ти провів за письмом, вкладаючи душу в слова, тоді як нетерплячість і жаль про життєвий вибір поступово підкрадалися ззаду. Вони нарешті окупилися — ось тут, у цій книжці. Так, довелося зробити чимало помилок і звернути з курсу не один раз, але ж поглянь — усе це було не даремно, правда ж? Дякую, що не здався.

І нарешті — усім іншим, хто так чи інакше долучився до створення цієї книги, навіть якщо я й не згадав вас поіменно. Пробачте, що не маю змоги подякувати кожному з вас окремо. Знайте: я назавжди залишуся вам щиро вдячний за ваш не менш важливий внесок.

На цьому, дорогий читачу, я з тобою прощаюсь. До нової зустрічі.

ПРО АВТОРА

Мей Хачімоку

Народився у 1994 році. Проживає в регіоні Кансай. Блукає по життю з великою метою, але з повною відсутністю орієнтира. Поняття не має, куди, чорт забирай, іде, чи де врешті-решт опиниться. Зараз головне — просто тримати світло ввімкненим, мабуть.

ПРО ІЛЮСТРАТОРА

KUKKA

Народився у 1995 році. Родом з островів Ґото. Великий фанат всіх гризунів, але особливе місце в серці займають хом’ячки. Десерти зі смаком матча — моє джерело життя.

Переклала: Elein Dark

Редагувала: Liliia Alon

Кінець.