Розділ 13

Дзвоник після уроків у п'ятницю пролунав, і вчитель останнього уроку в класі 1 (-) старшої школи сьогодні трохи зволікав, тому школу відпустили пізніше, ніж інші класи.

Шень ї глянув на час і грубо запхнув упорядковані книжки у свій портфель.

— Сьогодні до мене додому? — запитав Фу Чен, тримаючи свій портфель.

— Ах… — Шень ї показав вираз жалю: — У мене сьогодні справи.

— Куди ти йдеш? — запитав Фу Чен.

Шень ї: — Я домовився про зустріч.

Фу Чен: — З ким?

Шень ї постукав кінчиками пальців по губах: — Це... я не можу тобі сказати.

Чим більше він нічого не говорить, тим більше викликає цікавість. Крім того, Фу Чен не забув погрози Сюй Фаньчао Шень Ї минулого разу. Крім цікавості, він також турбується про нього. Хоча Сюй Фаньчао нічого не робив цими днями, щоразу, коли вони зустрічалися в школі, погляд і вираз обличчя Сюй Фаньчао не виглядали так, ніби він легко здасться.

Але Фу Чен бачив, що вираз обличчя Шень Ї, здавалося, не був пов'язаний з ними.

— Але якщо ти справді хочеш знати, я можу взяти тебе з собою, — Шень Ї знову змінив слова.

...

— Подивіться на цю спальню. Вам не потрібно купувати основні меблі самостійно. Тут є все необхідне. Кімната виходить на південь, має хорошу вентиляцію. Також є балкон. Вона простора, і ви можете насолоджуватися сонцем і вітром… — Чоловік у костюмі зачесав волосся назад, розповідаючи про кімнату, спостерігаючи за двома підлітками в шкільній формі, які очевидно все ще були учнями.

Ця квартира дуже простора для проживання однієї людини, а навколишнє середовище також дуже хороше, але оренда трохи дорога, і оренда становить щонайменше півроку.

Задзвонив телефон, і чоловік у костюмі витягнув свій телефон і посміхнувся двом підліткам навпроти: – Вибачте, я відповім на дзвінок.

Шень Ї кивнув, спостерігаючи, як чоловік у костюмі відійшов убік, він пішов на балкон.

Це шостий поверх, поверх не дуже високий, і вид з нього прекрасний. Фу Чен крок за кроком пішов за ним на балкон: — Шень Ї.

— Ти хочеш орендувати цю квартиру? — Фу Чен зиркнув на чоловіка, який все ще розмовляв по телефону, і запитав.

Шень Ї не відповів, а натомість запитав: — Що ти думаєш? Буде зручно відвідувати в майбутньому.

Саме по собі зрозуміло, чиї двері з'єднані, це місце недалеко від віллового району Фу Чена.

Виявляється, те, що Шень Ї казав про зустріч, було домовлянням про огляд будинку.

— Я думаю, що це досить добре, — сказав Фу Чен.

Шень Ї сказав: — Я також думаю, що це досить добре.

Вітер пронісся повз балкон, він простягнув руку, здавалося, що між його пальцями були сліди вітру, огляд будинку не зайняв багато часу, Шень Ї вирішив орендувати саме цю, і ціна була дуже підходящою.

Після того, як справа була завершена, Фу Чен сказав піти до себе додому, Шень Ї не заперечував.

Вілла родини Фу.

Шень Ї знайомо слідом за Фу Ченом увійшов у ворота, і коли він побачив, що знайомої пари домашніх капців немає на полиці для взуття біля дверей, він підняв голову і заглянув всередину.

...Повернувся.

Це рідкісне раннє повернення Фу Юхе за останні кілька днів.

— Твій брат повернувся, — недбало сказав Шень Ї.

Фу Чен глянув угору: — Мабуть, він у кабінеті.

Шень Ї: — Хочеш привітатися?

Фу Чен: — Нічого, він зайнятий, ходімо спочатку до моєї кімнати.

У кімнаті Фу Чена багато різних речей, які він накопичував потроху — підлітки легко захоплюються новими предметами.

У кімнаті Шень Ї є комікси, ігрові приставки, баскетбольний м'яч, бейсбольний м'яч... Якщо його спальню можна назвати "кімнатою гарячого хлопця", то спальня Фу Чена, ймовірно, належить до категорії "отаку".

У його кімнаті багато відомих романів і одиночних ігор, включаючи ґо, шахи та китайські шашки.

Коли Шень Ї прийшов до нього, його улюбленою розвагою було одне з його LEGO, і будівництво досягло своєї фінальної стадії за останні два дні. Коли він дістав LEGO, він випадково знайшов новий предмет на боковій полиці.

— Бінокль? — Він підняв його, приклав до очей і подивився у вікно.

Коли Фу Чен займався речами, які йому подобалися, уся його постать сяяла. Він глянув на телескоп у руці Шень Ї і розповів йому, як ним користуватися. Він сказав, що цей телескоп купив йому його брат, коли виїжджав. Подарував йому як подарунок на день народження.

— Ти можеш побачити задній сад з балкона. Очевидно, у мене є ще один астрономічний телескоп. Я люблю дивитися на зірки там вночі — хочеш подивитися? — сказав Фу Чен.

Шень Ї взяв бінокль: — Подивися на задній сад, цього достатньо.

Балкон виходив у напрямку заднього саду. Шень Ї ще не бував у задньому саду вілли. Він подивився на задній сад вілли через бінокль, лише щоб виявити, що у віллі родини Фу є щось особливе. Він подивився випадково і раптом зупинився.

Він прибрав бінокль і побачив чоловіка, що сидів обличчям до нього на стільці в альтанці в задньому саду. На ньому був домашній одяг і домашні капці на ногах. Це не відповідало його серйозній аурі, але було несподівано гармонійним.

— Га?

Шень Ї не потрібно було придивлятися, він міг бути впевнений, що це Фу Юхе, він був не в кабінеті, що він робив у задньому саду?

— Що сталося? — запитав Фу Чен, коли почув його голос.

Шень Ї тихо сказав: — Нічого, я побачив щось цікаве… — Людей.

Його останнє слово було вимовлене занадто тихо і розвіялося на вітрі.

Рука Шень Ї, що тримала бінокль, звісилася на поруччя балкона, а сам він підпер підборіддя іншою рукою, спостерігаючи. Його постать ззаду виглядала лінивою та безтурботною.

Він витягнув з кишені жувальну гумку, розгорнув її та засунув у рот, спостерігаючи, як Фу Юхе кладе свій ноутбук на стіл, щось стукає, і час від часу лунає телефонний дзвінок.

Шень Ї видув рожеву бульбашку, підняв бінокль і оглянув кожну деталь на обличчі та тілі Фу Юхе. Його волосся недбало спадало на чоло, прикриваючи його повне чоло. Він не здавався таким недоступним, і він був гарним та приземленим.

Комір його светра був трохи завеликий, і було видно, що сліди на його шиї повністю зникли. На його руці, що набирала на клавіатурі, на вказівному пальці був пластир — поранився?

Сьогодні трохи холодно, але Фу Юхе не носив шкарпеток, і його щиколотки були оголені — його щиколотки красиві, а шкіра холодна і біла. Якщо придивитися, можливо, можна побачити сліди кровоносних судин, можливо, шкіра холодна.

Що ж, це красиво.

Знизу, задній сад —

Фу Юхе завагався, тримаючи телефон, потім раптом підняв голову і подивився вгору, і відразу побачив Шень Ї з телескопом на балконі.

Шень Ї зовсім не запанікував, коли його спіймали на підгляданні. Він неквапливо опустив бінокль, підняв руку і помахав нею, що можна було перекласти одним словом — "Привіт".

Фу Юхе завагався, відвів погляд і проігнорував його.

Тож Шень Ї продовжив спостерігати з великою пишністю.

Фу Юхе не займався офіційними справами. Через деякий час він не витримав сильної присутності погляду, взяв телефон і опустив голову, щоб увімкнути екран.

На верхньому балконі з іншого боку, мобільний телефон у кишені куртки Шень Ї завібрував із дзижчанням, він витягнув мобільний телефон, щоб подивитися на нього, і з його губ вирвався смішок.

【Брат Фу: Що ти дивишся.】

[Шень Ї: Дивлюся на пейзаж.]

[Брат Фу: ...не дивись на мене.]

[Шень Ї: Чому?]

Один з них угорі, інший унизу. Вони чітко мають відстань для спілкування, але їм доводиться використовувати мобільні телефони.

[Брат Фу: Дуже дратує.]

Присутність погляду Шень Ї дуже сильна, що його трохи турбує, тому це дуже дратує.

[Шень Ї: Але я хочу дивитися.]

[Шень Ї: Брате, ти найгарніший у задньому саду.]

Фу Юхе: "..."

Він стиснув телефон кінчиками пальців і ледь не розчавив екран. Ці слова змусили його відчути себе в оточенні різнокольорових квітів, а він сам був найкрасивішою квіткою.

Фу Юхе не відповів на повідомлення і більше не піднімав голови, просто роблячи вигляд, що цієї лінії погляду не існує, невдовзі він закрив свій ноутбук, взяв мобільний телефон і ноутбук і пішов, Шень Ї з жалем подивився на його спину, що віддалялася.

Він також розвернувся і повернувся до кімнати.

— Фу Чен, твій бінокль справді корисний, — сказав Шень Ї.

Фу Чен: — Якщо тобі подобається, я подарую тобі один — це подарунок мого брата мені на день народження, тому я не можу його тобі дати.

— Нема потреби, — Шень Ї посміхнувся: — Достатньо пограти, коли прийдеш до тебе додому, можливо, незабаром ти втомишся від нього.

...

У Шень Ї якийсь час не буде часу на переїзд. Він знайшов час, щоб підписати договір та внести заставу. Потім настав щомісячний іспит наприкінці місяця. Після щомісячного іспиту, Шень Ї повільно перевозив речі під час свят.

У нього було небагато одягу, який міг поміститися в коробці. Це був переважно літній та осінній одяг, і лише один або два зимових. У день його переїзду Фу Чен прийшов допомогти йому прибрати.

Новоорендована квартира була дуже чистою, лише з невеликою кількістю пилу. Після того, як ліжко було протерте, на ньому розстелили простирадла. Шень Ї приніс книжкову шафу. Фу Чен сидів на маленькій лавочці і розставляв комікси та навчальні книги одна за одною. Прибрав і поставив на місце.

Після прибирання вже сутеніло.

Шень Ї: — Дякую за вашу важку працю, я запрошую вас на вечерю сьогодні ввечері, замовляйте, що хочете.

Фу Чен підняв руку і сказав: — Я хочу їсти барбекю.

Шень Ї сидів на стільці, схрестивши ноги, притулившись плечима до спинки стільця, і нишпорив у своєму мобільному телефоні: — Дозвольте мені перевірити найближчі ресторани барбекю...

— Зробимо самі, — сказав Фу Чен.

Шень Ї завагався, потім підняв очі: — Зробимо самі?

Фу Чен: — У моєму будинку є гриль для барбекю, і я...

Він сором'язливо почухав голову: — Я просто хочу відчути, як це — робити барбекю з друзями.

— Ах... атмосфера, — чітко сказав Шень Ї: — Немає проблем, залиш це на мене.

Фу Чен: — Ти вмієш готувати барбекю?

— Звісно, — Шень Ї клацнув пальцями: — Йдемо до супермаркету, ходімо.

Коли Фу Юхе повернувся додому, він почув, як Фу Чен хизується у вітальні.

— Пий! Хто сказав, що я не можу випити. — Фу Чен говорив дурниці з зарозумілим виглядом.

— Досить пити, — сказав Шень Ї, — Подивись на мене.

— Подивись, — сказав Фу Чен, — Один, два, три... як у тебе стало більше?

— Це тому, що ти занадто багато випив, — голос Шень Ї звучав тверезо.

Фу Юхе стояв біля дверей, нахмурився і відчув апетитний аромат у вітальні.

Шень Ї пробурмотів звідти: — Добре, що їх не покликали, інакше у вас вдома все було б так, твій брат мене вб'є...

— Вибач... — вибачливо сказав Фу Чен, — Якби не я, мій брат не ненавидів би тебе.

Шень Ї з подивом підняв брови і сказав: — Твій брат погано про мене говорив?

Фу Чен пробурмотів: — Ні... так! Так, він сказав!

Фу Юхе біля дверей змінив взуття, але кроки, які збиралися зайти, раптом зупинилися і застигли на місці. Там було так шумно, що ніхто не заходив.

Фу Чен розгублено сказав: — Не звинувачуй мого брата, мене раніше ображали, я неправильно зрозумів мого брата... Мій брат забрав їх зі школи, хто сказав мені, що мій брат спостерігає за мною, мені лише десять... Більше десяти років, і я в період бунту, тож чи можу я бути щасливим? Я сварився з братом, говорив погані речі, і засмучував його...

Шень Ї: — Ще є період бунту.

Фу Чен витягнув вказівний палець і вказав на нього: — На кого ти дивишся звисока?

Шень Ї взяв його за вказівний палець, відтягнув палець: — Я не дивився на тебе звисока.

— Справді?

— Хм, справді.

— Ходи, пий, ходімо, брате!? — Голос Фу Чена змінився.

Шень Ї деякий час тримав шашлики то так, то інакше, повернув голову і побачив Фу Юхе, що йшов від дверей, він посміхнувся: — Брате, хочеш барбекю?

Фу Юхе підійшов до них, глянув на гриль, і зупинився на Фу Чені, який слухняно стояв, Фу Чен широко посміхнувся білими зубами.

Фу Юхе: "..."

Він глянув на кілька порожніх пивних банок, відкинутих убік, і відчув тупий біль у лобі.

— Брате, хочеш випити? — Фу Чен обома руками подав братові пиво, з поважним жестом.

— ...Йди нагору і спи для мене! —- Понижений голос Фу Юхе прозвучав як провісник наближення бурі.

Фу Чен був шокований: — Так! Пане!

— Брате, не нападай на нього, він п'яний, — Шень Ї випрямився.

Фу Чен сховався за ним, потягнув його за поділ одягу і прошепотів слова Шень Ї: — Я п'яний.

Шень Ї моргнув на Фу Юхе, спокусливо посміхнувся, лизнув губи кінчиком язика, щось згадав, раптом сказав: — Брате, я теж п'яний.

— Я... я піду в туалет, — Фу Чен стиснув кулак до губ, похитнувся до туалету і виблював.

У вітальні настала тиша, Фу Юхе спокійно дивився на Шень Ї, дуга посмішки Шень Ї залишалася незмінною від початку до кінця, вони двоє протистояли один одному, доки Шень Ї не порушив ситуацію і не зробив крок вперед.

— Я п'яний, — сказав він.

— Справді? — Фу Юхе не рухався, просто спокійно дивився на нього.

Коли стрункі пальці Шень Ї схопили його за комір, він ще не встиг відреагувати, його кістлява рука стиснула його комір у зім'ятий, подих господаря, який належав цій руці, ринув йому в обличчя, а його губи були покриті теплом і м'якістю. Відчуття дотику було притиснуте.

Зіниці Фу Юхе раптово звузилися.

При напівзаплющених повіках Шень Ї погляд у глибині його очей був таким же ніжним і спокійним, як поверхня синього моря. Коли його кадик заковтнувся, він досяг свого бажання і знову відчув довгоочікуваний смак.

Відчуття поцілунку викликає нескінченне оніміння в кінцівках, змушуючи людей занурюватися в нього.

Цей приємний і радісний інтимний контакт освіжає, як дощ після довгої посухи, і навіть змушує Шень Ї бажати більшого.

Коли він п'яний, він може робити все, що завгодно, так само, як Фу Юхе тієї ночі, це те, чого його навчив Фу Юхе.

Від автора:

Фу Юхе: Я ні.

….

1. " Відчути себе в оточенні різнокольорових квітів, а він сам був найкрасивішою квіткою" — це яскрава метафора, яка передає відчуття збентеження, ніяковості та легкого роздратування, викликаного надмірними або несподіваними компліментами, особливо коли вони мають двозначний або фліртуючий підтекст.