Розділ 23

— Брате, тобі подобається? — Шень Ї подивився на Фу Юхе з очікуванням.

Фу Юхе: "..."

Як би це сказати, цей подарунок справді був винахідливим, але коли Фу Юхе його побачив, він звикав до нього кілька хвилин, і здавалося, що це справді щось у дусі Шень Ї.

Світло в кімнаті було дуже яскравим, тож Фу Юхе міг дуже чітко бачити кожен вираз обличчя Шень Ї.

— Я пам'ятаю, що сьогодні в тебе був іспит,, — сказав він.

Шень Ї: — Еге ж, іспит закінчився.

Фу Юхе: — Тож...

Він вказав на речі на столі: — Ти тримав ці речі у своєму рюкзаку весь цей час?

Шень Ї був здивований: — Хіба це не нормально?

Його природна поведінка змушувала підозрювати, що проблема в ньому самому.

Нормально?

Який старшокласник носив би це контрабандне добро у своєму рюкзаку.

— Хіба ти раніше не казав, що хочеш мене випробувати? — Шень Ї впевнено кинув Фу Юхе на диван і сказав: — Я готовий.

Це нагадало Фу Юхе про його перше судження про нього: він здавався дуже чистим, але тепер виглядало так, що його легко було заплямувати.

Він прикидався маленьким білим кроликом; але явно був великим вовком із хвостом.

Цей момент був разючим контрастом до останнього разу, коли він повернувся з відрядження. Шень Ї був ентузіазмом, як юнак, який з головою закохався, його кров була повна, палаюча та вирувала, а його погляд був обпікаючим.

Усе відбувалося природно, ніби було сплановано заздалегідь.

— Я твій піддослідний? Га? — Тон Фу Юхе був небезпечним. Навіть у цій ситуації його сильний характер не хотів бути у невигідному становищі.

— Ні, — прямо сказав Шень Ї, — Ти той, з ким я хочу зайнятися сексом.

Він відверто висловив слова, від яких звичайні люди почервоніли б, і його погляд, здавалося, міг зняти з людини одяг шар за шаром.

Фу Юхе не уникнув його погляду, хоча його серцебиття було порушено його прямолінійними словами. Він глузливо посміхнувся: — Які у нас стосунки? Чому я повинен погоджуватися робити ці речі з тобою?

Це прозвучало як відмова.

Рука Шень Ї, що підтримувала диван, втратила силу, і він упав на Фу Юхе. Відстань між ними скоротилася. Їхні очі зустрілися в повітрі. Пристрасть в очах Шень Ї не згасла. Він обміркував слова Фу Юхе і відповів: — Навіть якщо це просто фізичні стосунки, ми все одно повинні називатися друзями з привілеями.

Розігрітий мозок Фу Юхе раптом охолов. Хоча він думав про таку можливість, але... Шень Ї справді лише прагнув його тіла?!

Розум та емоції рвали один одного. Була мить, коли він подумав: незалежно від того, чи подобаюся я йому, чи є у мене до нього почуття, досить просто тримати його у своїй владі.

Усе минуле повільно навчило Фу Юхе, що він повинен брати під контроль те, що хоче, крок за кроком, і що покладати свої надії на інших було нерозумно. Неймовірним було те, що він робив це зараз.

Коли фізичні бажання задоволені, дух також прагне доповнення.

Нерозділене кохання — найпоширеніша річ у стосунках, але водночас стосунки — це найскладніше, що можна контролювати чи передбачити.

Дотримуючись слів Шень Ї, Фу Юхе подумав про те, як вони спілкувалися протягом останнього часу, і визначення "друга для сексу" виявилося дуже відповідним.

— Брате, ти мене любиш? — Голос Шень Ї пролунав у його вухах, і Фу Юхе оговтався.

Він опустив очі, щоб приховати темний відтінок у них: — Люблю? Як ти можеш говорити про кохання другу для сексу?

Він скривив куточки губ і сказав: — Хлопець твого віку мене трохи цікавить, але ти не повинен надто про це думати.

Його погляд упав на годинник на зап'ясті Шень Ї, який той ще не зняв, і він відчув, що той надзвичайно сліпучий. Тому, коли він почув наступні слова Шень Ї, він не міг не остовпіти.

— Я тобі зовсім не подобаюся? — Шень Ї сказав із невеликою образою: — Ах... Я починаю в тебе закохуватися, а ти мене зовсім не любиш? Який я невдаха.

Фу Юхе: "..."

Га?

Темні емоції, що вирували в його серці, були перервані, вії Фу Юхе трохи затремтіли, а очі були приголомшені.

Шень Ї запитав неохоче: — Брате, ти справді мене зовсім не любиш?

Фу Юхе мовчав, усе ще перетравлюючи те, що щойно сказав Шень Ї.

Заскочений... освідченням?

Шень Ї розцінив його мовчання як чергову форму відмови: — Але ж ти купив мені годинник!

Здавалося, він був сповнений рішучості знайти докази того, що Фу Юхе його любив.

Фу Юхе: "..."

Побачивши, що він мовчить, опустивши очі, Шень Ї не міг побачити виразу його обличчя, тому запитав: — Ти купив його тільки для мене?

Фу Юхе: "..."

Якщо я зараз скажу, що він приніс його спеціально для нього...

— Ні, — його голос був рівним, і він відвернув голову, уникаючи погляду Шень Ї, — У мене теж є такий, такий самий.

Він наголосив на слові "самий".

Шень Ї вражено підвівся: — Я був надто сентиментальний?!

У серці Фу Юхе вирував хаос. Він довго думав, але не міг нічого сказати. Він не розумів, що мав на увазі Шень Ї.

— Я думав, його купили спеціально для мене… — Шень Ї сумно сказав: — Тож його купили випадково?

Фу Юхе зрозумів, що Шень Ї думав, ніби він купив один для себе і заодно купив один для нього. Він не знав, як реагувати.

Шень Ї перед ним діяв першим. Він нахилився і люто заблокував його рот. Він стиснув його підборіддя рукою і владно проштовхнув свій язик прямо між його губ і зубів. Фу Юхе пасивно видав приглушений стогін.

— Шень Ї, ти… — Він щойно звільнився, щоб видати невеликий звук, але Шень Ї знову його заблокував.

Вії Шень Ї були напів опущені, залишаючи тінь на переніссі. Його ніжна шкіра була білою і майже прозорою під світлом. Його дихання обдувало обличчя Фу Юхе, і його руки також не сиділи без діла.

— Брате, мені так сумно, — сказав Шень Ї, видихаючи гаряче повітря.

Голос Фу Юхе напружився: — Що ти... робиш?

Вони деякий час не бачилися. Їхня попередня близькість зробила їх дуже знайомими із запахом один одного, і Шень Ї міг легко викликати його бажання.

У той же час у його голові знову відтворювалися ті хвилюючі сцени.

Шень Ї виглядає дуже чистим, коли одягає одяг, але коли знімає його, здається, що він перетворився на іншу людину, виявляючи свою вовчу сторону, яка є сильною, владною та надзвичайно мужньою.

Красива, але оманлива зовнішність, сповнена небезпечної спокуси.

— Брате, — Шень Ї став на коліна на дивані, випроставши верхню частину тіла. Його одяг мав шари двозначних складок, які змушували людей багато уявляти в цій чарівній атмосфері. Він злегка розтулив губи та видихнув. Він подивився вниз на Фу Юхе. Відображення Фу Юйхе було в його зіницях, і погляд його очей був досить агресивним і диким.

Чорна футболка-светр, яку він носив, була позичена йому Фу Юхе, коли він вперше прийшов до родини Фу і не мав одягу після душу.

Йому було байдуже, що його волосся розпатлане. Він нахилив голову, взяв руку Фу Юхе і поцілував внутрішню сторону його зап'ястя. Його лінія щелепи була гладкою, з натяком на гостроту. Він опустив вії, і його вираз обличчя виглядав дуже ніжним. Коли він говорив, його тон здавався спокійним, але був бурхливим. — Якщо брате, ти мене зовсім не любиш, тоді давай займемося цим.

Фу Юхе не зовсім зрозумів: — Чим?

Шень Ї посміхнувся: — Любов приходить із часом, брате.

Він подумав і сказав: — Якщо ти все ще не полюбиш мене, значить, я, мабуть, робив це недостатньо добре. Тож, щоб ти мене полюбив, нам доведеться робити це більше. Брате, ти будеш зі мною співпрацювати?

Його очі були такими ж ясними, як у молодої тварини, що ускладнювало людям відмовити в будь-якому його проханні. Навіть якщо слова були надмірними, вони здавалися простими.

Фу Юхе смутно відчував, що щось не так із цим розвитком подій, як дикий кінь, що вирвався з-під контролю і ніколи не повернеться. Але перш ніж він зміг про це подумати, його вуха наповнилися липкими проханнями Шень Ї.

— Брате, ти ж не відмовиш мені, правда?

— Ти допоможеш мені, правда? Гм?

...

Шень Ї використовував і м'яку, і жорстку тактику, його слова були ніжними, але дії — рішучими. До того часу, як він висунув прохання, Фу Юхе вже був запаморочений від його поцілунків і не міг говорити.

Коли його тіло раптом втратило опору, він підсвідомо обійняв Шень Ї, який був перед ним.

Шень Ї тримав його у своїх міцних обіймах, інтимно торкнувся його носа, пройшов кілька кроків до ліжка і поклав його на ліжко.

М'яке ліжко прогнулося, а потім тінь Шень Ї заблокувала світло, і гарячі поцілунки щільно впали на його губи.

— Брате, тобі подобається? — запитав Шень Ї.

Чоловіки рідко бувають раціональними в ліжку. Голос Фу Юхе був хрипким, а мочки вух — червоними. — Просто роби, якщо хочеш. Не говори дурниць.

— Я так за тобою скучив, — зітхнув Шень Ї, — Я сказав тобі це, а ти? Ти сумував за мною?

Коли справа доходить до солодких слів, він, здається, ніколи не скупиться, особливо коли він схвильований.

Він ніжно поцілував червоні куточки очей Фу Юхе. Лише в цей час Фу Юхе виявляв трохи слабкості. Шень Ї особливо любив його очі та вуха, тому що ці два місця завжди чесно показували емоції власника, відповідали без приховування і були надзвичайно чутливими.

Вони були близькі надто багато разів і дуже добре знали про існування один одного, і навіть природно виробили звичку до близькості. Однак до цього часу це були лише деякі закуски перед основною стравою, які викликали свербіж. Тож, коли вони накопичили достатньо очікування, вибух став ще більш жорстоким.

Світло падало за Шень Ї, таке ж сліпуче, як світло, що виходило від його тіла. Фу Юхе злегка примружив очі, на його чолі з'явився тонкий шар поту. Він простягнув руку, намагаючись зловити світло.

— Ти...

— Гм? — Шень Ї опустив очі, його адамове яблуко котилося. Він не дав Фу Юхе шансу вагатися. Він схопив його руку, нахилився і поцілував куточок його рота.

— Брате, тобі подобається? — запитав він Фу Юхе.

— Ти відчуваєш, що... ти любиш мене трохи більше?

"..."

...

Ранкове світло пробивалося крізь щілину в шторах. Двоє людей на великому ліжку спали в обіймах. Рука Шень Ї тримала зап'ястя Фу Юхе, покладене на його грудях. У кімнаті було не так чисто, як зазвичай, а постільна білизна була розкидана, що свідчило про те, наскільки неконтрольованими вони були минулої ночі.

Чорні вії Шень Ї двічі затремтіли, як крила метелика, і він повільно розплющив очі, дивлячись на червоний слід на білій шиї в полі зору. Він заспокоївся, обійняв Фу Юхе, зарив голову йому в шию і принюхався, ніби підтверджуючи запах на його тілі.

Фу Юхе бачив сон. Уві сні він був у темній печері. Каміння тиснуло на його тіло так, що він не міг рухатися. Він відчував сильне почуття стеження. Він озирнувся і побачив золоту вертикальну зіницю недалеко. Потім печера сильно затряслася. З темряви висунулася голова злого дракона і продовжувала питати його, чи любить він його, чи ні. Голос викликав у нього дуже знайоме відчуття.

Важке дихання дракона обдувало його обличчя, викликаючи свербіж у вій. Він насупився і поворушив очима.

...Коли Фу Юхе прокинувся від сну, він усе ще був наляканий і трохи приголомшений. Його почуття повільно повернулися до тіла, а потім він зустрів спокійні та усміхнені очі Шень Ї.

— Доброго ранку, брате.

Щойно він побачив обличчя, усі спогади про минулу ніч нахлинули, включаючи фізичний дискомфорт. Він поворухнувся і побачив слід від зубів на внутрішній стороні свого зап'ястя.

Коли це було зроблено?

Фу Юхе був трохи приголомшений, його пам'ять про минулу ніч стала плутаною та розмитою. Найглибшим враженням було те, що Шень Ї запитував його, чи любить він його хоч трохи, але він не міг сказати повного речення.

Він сів, і біль у попереку змусив його напружитися.

— Тобі незручно? — Шень Ї вже був повністю одягнений. В очах Фу Юхе він виглядав як звір в людському одязі.

— Я схожий на того, кому зручно? — Фу Юхе скрипнув зубами і сказав, його голос усе ще був хрипким. Його адамове яблуко перекотилося, і він відкинувся на подушку біля узголів'я ліжка. Згадуючи, яким збентеженим він був минулої ночі, він заплющив очі, торкнувся слідів зубів на руці і вилаявся: — Ти що, собака!?

Шень Ї потер його поперек, ніби зізнаючись: — Я був неправий, брате.

Фу Юхе: "..."

— Але… — Шень Ї прошепотів: — Я не міг протистояти твоєму проханню — ти був такий захоплений, я не міг себе контролювати.

— І ти мене теж укусив, — Шень Ї вказав на місце.

Ці гучні слова змусили обличчя Фу Юхе почервоніти, і він скрипнув зубами.

— Я занадто нестриманий, — винно сказав Шень Ї, — Вибач, що змусив тебе страждати.

Фу Юхе: "..."

Він підняв ковдру, щоб накрити голову: — Вийди, я хочу спати.

— Вже світанок, — сказав Шень Ї, — Брате, ти соромишся?

Фу Юхе: "..."

— Ах... Шень Ї сказав: — Я теж такий сором'язливий.

Був рідкісний день, коли вийшло сонце, але ознак підвищення температури не було. Важкі штори в спальні були розсунуті, і туман на вікнах давно розтанув, пропускаючи світло.

Вже вечір.

Шень Ї приготував ліки і приніс їх Фу Юхе. Фу Чен стояв біля ліжка, трохи стурбований. — Брате, ти в порядку?

— Усе гаразд, — голос Фу Юхе був хрипким, а тон — спокійним.

Саме Шень Ї виявив, що з Фу Юхе щось не так. Сьогодні опівдні Фу Чен пішов нагору, щоб покликати брата їсти, але Фу Юхе не спустився. Близько п'ятої години вечора Шень Ї пішов постукати у двері, але ніхто не відповів. Коли він зайшов, він побачив Фу Юхе, який скрутився в ковдрі з ненормальним рум'янцем на щоках і насупленим обличчям.

Лікар оглянув його і виявив, що Фу Юхе застудився та має лихоманку.

— Я піду подивлюся, чи готова каша, — сказав Фу Чен, виходячи за двері.

Фу Юхе випив ліки з чашки одним ковтком і відклав чашку. Шень Ї простягнув йому шматочок паперу, щоб витерти рот, і сказав: — Це моя вина.

— Я не такий крихкий, — Фу Юхе не підняв руку. — У мене немає сил. Витри мені.

Шень Ї дістав шматочок паперу і витер йому рот з добрим настроєм. Коли кінчик його вказівного пальця торкнувся губ Фу Юхе, він вкусив його і сказав: — Брате, ти називав мене собакою сьогодні вранці.

Фу Юхе пирхнув і засміявся, його повіки ліниво опустилися: — Просто вилай мене у відповідь.

— Ти собака, а також моя собака, — Шень Ї скористався неуважністю Фу Юхе і торкнувся його волосся, як хотів. Воно було дуже м'яким. — Кусай тільки мене.

Фу Юхе: "..."

Шень Ї тепер справді його зовсім не боїться. Хоча він ніколи не був боязким раніше, він ніколи не дозволяв собі таких фліртуючих жартів.

Незабаром Фу Чен прийшов із мискою гарячої каші. Один з трьох лежав, а двоє стояли біля ліжка. Фу Юхе відчув головний біль, коли побачив цю сцену. — Не потрібно залишатися біля мого ліжка.

— Ми підемо, як тільки ти заснеш, — сказав Шень Ї.

Фу Чен: — Чому ти раптом застудився? Гей, брате, що з твоєю шиєю?

Він нахилився і збирався придивитися, коли Шень Ї схопив його за задню частину коміра і прошепотів: — Не дратуй свого брата.

Фу Юхе прикрив шию, використовуючи нетерпіння, щоб на мить приховати свою паніку, і сказав: — Нічого.

Він поправив комір, кинув погляд на Шень Ї і випив свою кашу, як ні в чому не бувало. Його спокійна аура зовсім не викликала підозри у Фу Чена. Фу Чен висловив занепокоєння за свого брата і перевів тему на Шень Ї.

— Я пам'ятаю, що ти перевівся зі школи №1 в місті С. Твій дім у місті С? Ти повертаєшся на Новий рік? — Фу Чен схильний трохи базікати, коли відчуває себе вільно.

Наближаються зимові канікули, і незабаром буде Свято Весни.

— Ні, — очі Шень Ї були спокійними. — Моїх батьків там немає. Якщо я повернуся, я буду сам.

— Ах… — Фу Чен зрозумів, що поставив погане запитання: — Тоді ти хочеш прийти до мене додому?

— Гм… — Шень Ї промимрив: — Це залежить від брата Фу.

Фу Юхе ледь не вдавився кашею: — Кхе-кхе...

— Брате, пий повільно, — сказав Фу Чен.

Ця тема була легко прикрита. Фу Чен говорив про те, куди поїхати після Нового року. Він сказав, що хоче поїхати на гірськолижний курорт. Там також був готель із гарячими джерелами, де вони могли б поніжитися у гарячих джерелах. Шень Ї не заперечував і сказав, що можна їхати куди завгодно.

Коли Шень Ї перебував у родині Фу, він стежив за тим, щоб Фу Юхе вчасно пив ліки. Фу Чен відчув, що атмосфера між ним та його братом була трохи дивною. Здавалося, Шень Ї більше піклувався про його брата, ніж він сам.

Фу Юхе рідко хворіє протягом року. Він регулярно займається спортом, тому його хвороби швидко минають. Після одужання він, як завжди, йде на роботу.

Шень Ї не поспішав виконувати свою обіцянку "робити більше". Фу Юхе щойно повернувся з відрядження і знову захворів. Він схуд. Наближався Новий рік, і його компанія також була зайнята.

Опівдні Фу Юхе сидів у своєму офісі і попросив свого помічника принести матеріали для післяобідньої наради. Поки він опрацьовував документи, телефон на столі двічі за вібрував.

[Шень Ї: Брате, не забудь поїсти ^∨^]

[Фу Юхе: Зрозумів.]

Він перевірив час, відклав телефон і попросив помічника замовити їжу.

Він постукав по телефону кінчиками пальців, подивився на повідомлення і його губи мимоволі скривилися в усмішці. Помічник поруч побачив це і відчув, що пан Фу останніми днями став набагато привітнішим.

Шень Ї мав багато вільного часу після свят, тому він щодня опівдні надсилав йому повідомлення, нагадуючи поїсти. Якщо він працював понаднормово, Шень Ї також надсилав йому нагадування ввечері.

Раніше Фу Юхе часто пропускав прийоми їжі через свій напружений графік, але цього разу, завдяки нагадуванням Шень Ї, він встигав їсти тричі на день вчасно.

Самоту найкраще відчуваєш під час жвавих новорічних та інших свят.

Ось і настала Новорічна ніч.

Два дні йшов сильний сніг. Земля була вкрита товстим білим покривалом. Вчора Шень Ї та система дивилися фільми жахів усю ніч і спали до п'ятої-шостої години вечора. Коли вони розсунули штори, надворі вже було сіро.

Шень Ї тихо запитав: — Система, ти тут?

Система швидко відповіла: [Я тут.]

Шень Ї більше нічого не сказав. Він сидів перед вікном, дивлячись на сіре небо надворі. Він трохи ненавидів цей момент, але звик до нього.

Близько опівночі надворі запустять яскраві феєрверки. Тільки в цей час Шень Ї відчуває, що випадає з цього світу.

— Який фільм ми подивимося сьогодні ввечері? — пробурмотів він собі під ніс.

Система: [Зазвичай усі дивляться новорічний концерт.]

Шень Ї: — Дивитися його з тобою безглуздо. Ти не розумієш людських емоцій.

Система: [......]

[Які вони, людські емоції?] — без вагань запитала система.

Шень Ї: — Ну, так само, як коли я побачив Фу Юхе, я захотів спати з ним. У мене були до нього почуття.

Система: [Я не розумію, ти закоханий у головного героя?]

— Він дуже особливий, — сказав Шень Ї.

Система: [Головний герой особливий.]

Шень Ї: — Ні, я маю на увазі... відчуття, яке він мені дає, дуже особливе.

Йому подобається бути наодинці з Фу Юхе. Спочатку він хотів його поцілувати, але тепер, схоже, він хоче не лише цього. Він також хоче бути в одному просторі і постійно бути в щасливому настрої, тому він думає, що його тягне до Фу Юхе.

Система: [Тому що він твоя місійна ціль.]

Шень Ї: — ...Ти такий нудний.

Система: [Я буду старанно вчитися.]

Шень Ї подивився на сніг за вікном. До наступного року залишалося лише кілька годин. Чи буде сніг наступного року? Якби у нього був шанс, він хотів би подивитися перший сніг із Фу Юхе.

Чи хотів би Фу Юхе також подивитися його з ним?

Через довгий час мобільний телефон, який він поклав на стіл, почав вібрувати, і сповіщення про вхідний дзвінок на екрані показало два слова — Фу Чен.

На віллі родини Фу, Фу Чен сидів за столом у своїй спальні, розмовляючи по телефону. Він відчув, як по його хребту пройшов холодок. Він обернувся, лише щоб побачити струнку фігуру свого брата, що притулилася до дверей.

Буквально кілька хвилин тому Фу Чен переглядав навчальні матеріали у своїй кімнаті, коли його брат постукав у двері і попросив зробити перерву. Він також приніс йому його улюблений десерт.

— Поєднуй роботу з відпочинком, — сказав його брат. — Відпочивай очима.

Фу Чену стало тепло на серці, коли він відчув турботу брата, і він слухняно сказав: — Я знаю, брате, цього року мені перевіряли зір, і все гаразд, усе добре.

— Сьогодні Новий рік. Хочеш запросити Шень Ї на вечерю? — знову запитав Фу Юхе. — З більшою кількістю людей буде веселіше.

Фу Чен ляснув себе по голові і сказав: — Ах! Я мало не забув, сьогодні Новий рік.

Кілька днів тому Шень Ї порекомендував йому набір запитань, і він з головою пірнув у нього. Останні два дні вони з Шень Ї обговорювали навчання. Шень Ї не приходив до нього додому два дні, і, здається, вчора дивився фільм.

Вони листувалися минулої ночі. Спочатку Фу Чен запитав його про вирішення задачі. Шень Ї записав його на чернетці, сфотографував і надіслав йому. Він запитав Шень Ї, що він робить, і Шень Ї сказав, що дивиться фільм. Він запитав, який це фільм, і Шень Ї сказав, що це захоплююче, і запитав його, чи хоче він подивитися.

Була глибока ніч.

Як чистий старшокласник, Фу Чен одразу подумав про щось нездорове і сором'язливо відмовився. Пізніше Шень Ї, здавалося, дивився фільми всю ніч. Вранці він надіслав повідомлення Шень Ї, але Шень Ї ще не відповів.

— Не знаю, чи він уже прокинувся. Спочатку я надішлю йому повідомлення, — сказав Фу Чен.

Фу Юхе притулився до дверей і чекав. Фу Чен надіслав повідомлення і трохи почекав, але відповіді з іншого кінця не було.

— Він, мабуть, ще спить, — сказав Фу Чен. — Шень Ї не спав усю минулу ніч.

— Гм? — Фу Юхе підняв повіки: — Він не спав усю ніч, що він робив?

— Ах… — Фу Чену було надто ніяково говорити, тому він почухав голову і уникав зорового контакту.

— Фу Чен, — Фу Юхе понизив голос.

Фу Чен: — Просто... Брате, не питай, він просто дивився АW(порнографічні фільми). усю ніч!

У кімнаті раптом стало тихо.

Обличчя Фу Чена було порожнім.

Га? Що він щойно сказав? Він сказав це вголос? Він сказав це вголос!!!

У свідомості Фу Чена вирувала буря. У кімнаті було надто тихо. Він не помітив, що вираз обличчя його брата на мить вийшов з-під контролю, але той швидко опанував себе.

Через деякий час Фу Юхе змінив тему і сказав: — Зателефонуй і запитай. Пізніше надворі буде холодно, і після настання темряви буде важко ходити.

— Ой-ой!

Фу Юхе дав вказівку, і Фу Чен почав діяти, опустивши голову, щоб набрати номер телефону.

— Біп... біп...

Після довгого очікування Фу Чен незрозуміло відчув, що атмосфера в кімнаті була не лише дивною, але й трохи холодною. Погляд його брата викликав у нього почуття провини.

Через деякий час дзвінок було підключено.

— Привіт, — пролунав лінивий голос Шень Ї, схоже, він щойно прокинувся.

— Шень Ї, де ти зараз? — запитав Фу Чен.

Шень Ї невимушено відповів: — Я вдома. Так холодно, як я можу вийти і мерзнути на вітрі?

Фу Чен: — Хочеш прийти до мене додому?

— Прийти до тебе додому? — Шень Ї завагався: — Як незручно, твій брат може бути проти.

Фу Чен подивився на свого брата, потім швидко відвів погляд: — Ні, мій брат...

Його слова були перервані, і рука поплескала його по плечу. Фу Чен обернувся і побачив Фу Юхе, який щойно був біля дверей, який підійшов. Він знаком показав Фу Чену не згадувати його і ввімкнув гучномовець на своєму мобільному телефоні.

— Мого брата немає вдома, — сказав Фу Чен без вагань.

Фу Юхе: "..."

Сказав йому не згадувати, але він просто повністю від нього позбувся.

— О, твого брата немає вдома, — Шень Ї лежав на м'якому ліжку і скрутився в ньому. — Ти сам?

— Так, — Фу Чен не мав іншого вибору, як продовжувати свою нісенітницю. — Приходь, ми можемо розважитися разом.

— Я хочу поїсти гарячий горщик, — Шень Ї заплющив очі і говорив із носовим відтінком, з довгим протяжним тоном. Він запитав із занепокоєнням: — Де твій брат?

Фу Чен: — Він... працює понаднормово.

Шень Ї підняв подушку з узголів'я ліжка і розплющив очі.

Це звучить... Чому це так схоже на те, що було вигадано на місці?

Зрештою, він був із Фу Ченом більше півроку. Як тільки він пізнав його, Фу Чена було легко зрозуміти. Він не вмів брехати і легко затинався, коли це робив.

Отже, він справді не вдома, чи...

— Я розумію, — сказав Шень Ї. — Якщо ти сам, тоді я прийду. Ми зможемо гуляти всю ніч сьогодні.

Фу Чен: — Добре.

Поклавши слухавку, Шень Ї перевернувся в ліжку, обійняв подушку і деякий час стискав її, потім підвівся, щоб переодягнутися.

Думаючи про зустріч із Фу Юхе, його кроки були сповнені хвилювання.

Коли Шень Ї збирався прибути до будинку Фу, він надіслав повідомлення Фу Чену, який чекав унизу і відчинив йому двері, щойно той прибув. Шень Ї був повністю екіпірований: червоно-біла толстовка з капюшоном під важким пальтом і бейсболка на голові. Він зайшов до будинку Фу і почав "розвантажуватися".

Він зняв пальто і шапку, потім скуйовдив своє волосся, зробивши його розпатланим. Тонке чорне волосся звисало біля піднятих куточків його очей, виглядаючи невимушено і сміливо.

— Хочеш щось поїсти? — запитав він.

Фу Чен: — Я ще готую. Хіба ти не казав, що хочеш гарячий горщик? Я... готую його.

Фу Чен ледь не випалив: — Мій брат пішов купувати продукти.

— Ох, — Шень Ї глянув на тумбу для взуття, коли зайшов. Взуття Фу Юхе все ще було на тумбі. Чи справді його не було вдома?

— Давай я тобі допоможу, — Шень Ї почав закочувати рукави. — Чи потрібно щось приготувати?

На його думку, Новорічна ніч — це також підготовка до завтрашнього ранку та приготування розкішної їжі, чого Шень Ї також з нетерпінням очікує.

— Як щодо… — Фу Чен глянув на кухню і запитав: — Ти вмієш ліпити пельмені?

— Так, — Шень Ї ніколи не ліпив їх раніше, але бачив відео і подумав, що це не повинно бути складно. Він відповів впевнено, і Фу Чен повів його на кухню.

З дитинства найкращим досягненням Фу Чена на кухні було ліплення пельменів. Шень Ї деякий час спостерігав, помив руки і приєднався до нього. Перший пельмень мав занадто багато м'яса, і оболонка порвалася.

— Можна класти менше м'яса, — сказав Фу Чен.

Шень Ї: — Так смачніше.

Фу Чен: "..."

Шень Ї послухав поради і з жалем зменшив кількість м'яса.

Більше десяти хвилин по тому Фу Чен почув, як відчиняються двері. Шень Ї теж це почув. Він підняв голову і подивився в бік дверей.

— Здається, твій брат повернувся.

— Так... настав час закінчувати роботу.

Біля дверей Фу Юхе поклав ключ на тумбу для взуття і зайшов, несучи великий пакет речей. Двоє людей на кухні вийшли із закоченими рукавами. Фу Юхе глянув на Шень Ї, потім відвів погляд і поклав речі на стіл — це були всі інгредієнти для гарячого горщика.

— Ліпите пельмені? — сказав він. — Вийдіть спочатку, щоб подивитися, чи є ще щось, що ви хочете купити. Якщо запізнитеся, супермаркет зачиниться.

— Ти щойно закінчив роботу? — Шень Ї помив руки і підійшов.

Фу Юхе глянув на Фу Чена і сказав "гм".

Шень Ї: — Дякую за твою важку працю.

Фу Юйхе продовжив: — Якщо ти справді думаєш, що мені важко, то —

Він раптом зрозумів, що Фу Чен все ще тут, і замовк.

— Гм? — Шень Ї подивився на нього.

Фу Юхе: — Нічого.

Він також закотив рукави і помив руки, приєднавшись до зайнятої роботи двох людей. Вони втрьох ходили по кухні. Шень Ї трохи хотілося пити, тому він налив склянку води і запитав двох людей на іншому кінці: — Хочете води?

Фу Чен навіть не повернув голову: — Не треба.

— Я б хотів, будь ласка, дякую, — Фу Юхе повернув голову і підняв підборіддя, показуючи йому принести склянку води. Він не зробив жодного ковтка води з того часу, як зайшов у двері.

Шень Ї підійшов із чашкою води. Фу Юхе не мав часу звільнити руки, тому Шень Ї підняв руки і підніс чашку до його губ. Фу Юхе потер заплутане волосся на куточках очей тильною стороною руки, потім нахилив талію і підняв голову, його адамове яблуко виступало і котилося. Випивши ковток води, його губи стали вологими.

Коли Шень Ї повернувся і пішов, він почув, як Фу Юхе тихо сказав щось.

— Приходь до моєї кімнати сьогодні ввечері.

Голос був настільки тихим, що це здавалося ілюзією. Він обернувся і побачив, що Фу Юхе продовжує займатися поточною роботою, ніби щойно нічого не було сказано.

Вони втрьох зібралися на Новорічну вечерю. У них був гарячий горщик, пельмені та кілька гарнірів на тарілці. Це виглядало дуже розкішно. Вони ввімкнули телевізор як фоновий шум, як у будь-якій звичайній теплій родині.

Після вечері вони втрьох посиділи деякий час. Фу Чен пішов приймати душ, а Шень Ї пішов за Фу Юхе до його кімнати.

Фу Юхе простягнув йому червоний конверт, щойно він зайшов у двері.

Шень Ї: — Що це?

Фу Юхе: — Залиш собі. Це новорічні гроші. Фу Чен теж їх отримав.

Шень Ї відчув його і виявив, що червоний конверт був дуже товстим, містив щонайменше одну тисячу юанів. — Дякую, брате.

Він зробив нотатку у своєму маленькому блокноті, що це був перший раз, коли він отримав червоний конверт, і його дав йому Фу Юхе.

Фу Юхе ніколи не питав про його сімейний стан, але приблизно знав, що відбувається. Почувши подяку Шень Ї, він сказав "гм" і промовив: — Виходь.

— Я думав, ти покликав мене сюди для чогось іншого, — Шень Ї поклав червоний конверт у кишеню своєї толстовки.

Фу Юхе засміявся з двозначним тоном: — Для чогось іншого? Що? Ти думаєш, що я такий же голодний, як ти?

— Я… — Шень Ї завагався: — Голодний?

— Я розумію, що ти сповнений енергії у своєму віці, — сказав Фу Юхе. — Дивитися фільми всю ніч — це трохи забагато.

Брови Шень Ї сіпнулися: — Чи забагато дивитися фільм усю ніч?

Фу Юхе запитав його у відповідь: — Хіба це не забагато?

— Але деякі люди не сплять кілька ночей, щоб подивитися його, — сказав Шень Ї, — деякі люди дивляться серіали, хіба вони не ще божевільніші? Він дивився його лише одну ніч.

Фу Юхе: "..."

Я ніби не сприймаю його всерйоз.

Тому він швидше буде дивитися фільм, ніж шукатиме його. Він не має привабливості для Шень Ї.

Хіба це не набридає після того, як ти робиш це так багато?

— Крім того, це було справді захоплююче, — сказав Шень Ї. — Я був дуже енергійний усю ніч.

Фу Юхе подивився на нього з тонким виразом: — Усю ніч?

— Так, — Шень Ї кивнув, — Усю ніч.

Фу Юхе глянув униз.

Шень Ї: — Брате, ми подивимося його разом сьогодні ввечері? Давай не спати разом, щоб відсвяткувати Новий рік.

Фу Юхе: "..."

— Поклич і Фу Чена, — сказав Шень Ї. — Ми втрьох можемо подивитися разом.

Очі Фу Юхе раптом потемніли: — Ти все ще хочеш покликати Фу Чена? Ти досить сміливий.

— Ну, я не боюся, — сказав Шень Ї.

Фу Юхе не міг зрозуміти, жартує він чи говорить серйозно, і одразу розлючено засміявся: — Ти не боїшся? Спробуй покликати Фу Чена. У вас двох такі хороші стосунки, за кого ти мене маєш?

Побачивши його таку велику реакцію, Шень Ї на мить приголомшився: — Тоді... давай подивимося, тільки ми?

— Добре, — Фу Юхе ткнув його в щоку кінчиком язика, — Подивимося разом, у спальні.

Він хотів побачити, які хитрощі вигадає Шень Ї.

Сім'я Фу складається лише з двох братів, Фу Юхе та Фу Чена. Вони не мають звички не спати всю ніч, святкуючи Новий рік. Вони лягають спати, коли хочуть. Фу Чен повернувся до своєї кімнати спати близько одинадцятої години. Шень Ї спочатку хотів піти до гостьової кімнати, а потім до кімнати Фу Юхе, але, проходячи повз кімнату Фу Юхе, його схопили за руку і затягли всередину.

Шень Ї: — Я ще не прийняв душ.

Кімната була світлою і мала слабкий аромат — це був запах, який часто був у Фу Юхе. Він рідко курив у спальні, тому запах цигарок сьогодні був дуже відчутним.

— Іди прийми душ у моїй ванній, — у кімнаті Фу Юхе є вбудована ванна кімната, що дуже зручно.

— О, я швидко.

Шень Ї не взяв із собою змінної білизни, тож Фу Юхе позичив йому пару з чорними краями та англійськими літерами, яка виглядала дуже яскраво. Він не був перебірливим, і після того, як прийняв душ та вийшов у піжамі, білизну під нею навіть не було видно.

Фу Юхе глянув і попросив його висушити волосся феном.

У кімнаті є проєктор. Фу Юхе зазвичай вмикає щось гіпнотичне перед сном. Він сперся на диван, нервово перебираючи коробку з цигарками в руці.

Незабаром підійшов Шень Ї.

Фу Юхе був не в гуморі.

Шень Ї опустив голову, шукаючи фільм: — Брате, ти любиш щось більш мистецьке, чи щось більш криваве та жорстоке?

Фу Юхе: — Усе одно.

Шень Ї: — Тоді... давай щось захоплююче.

Він знайшов гостросюжетний фільм жахів, який дивився минулої ночі. Він не був кривавим, але темп був досить швидким протягом усього часу, що викликало постійне відчуття напруги. Як фільм жахів із елементами саспенсу, він був досить хорошим.

Фу Юхе напівзаплющив очі і подивився на проєкцію.

Я не очікував, що він виглядав таким сонячним і чистим, але розважався досить дико.