Розділ 25

Десяти секунд достатньо, щоб подолати велику відстань. Просте катання на лижах не є складним. Вони визначили точку як фініш, і хто прибуде першим — той виграв.

— Брате — Шень Ї нахилився до Фу Юхе.

На курорті каталося багато людей, багато хто групами, тому ці двоє, що стояли там, не сильно виділялися.

— Починаємо, — сказав Шень Ї.

Фу Юхе погодився тихим "гм", і раптом відчув дотик, наче бабка торкнулася води, на його губах. Шень Ї зняв рукавички і легенько постукав по тому місцю над маскою Фу Юхе, де були його губи.

— Перевіряю свій приз заздалегідь, — він усміхнено відвів руку.

Це речення передбачає впевненість у перемозі, і звучить трохи зарозуміло та рішуче.

Шень Ї надів рукавички і став на свій сноуборд. — Брате, запускай таймер. Десять секунд. Не шахраюй.

Потім, не чекаючи відповіді Фу Юхе, він поїхав униз, не озираючись. Холодний вітер обдував його тіло, а звук у вухах замінився звуком вітру. Коли він майже досяг кінця, він озирнувся і не побачив Фу Юхе.

...Е?

Він сповільнився і повільно зупинився.

Де ж він?

Він глянув на фігури навколо, які було важко розрізнити. Навіть за десять секунд він не повинен був заїхати надто далеко. Шень Ї підняв свої окуляри, і наступної миті позаду нього пролунав жіночий голос.

— Аааа! Геть з дороги! Геть з дороги!!!!

Він повернув голову і побачив фігуру в синьому лижному костюмі, що ковзала прямо на нього. Він не встиг вчасно ухилитися, і його збила з ніг ця фігура, а лижна палиця в руці відлетіла на три метри.

Він лежав на спині, небо перед ним було світло-блакитним, з білими хмарами, що пливли, як вата, і він тихо дихав.

Людина, яка його збила, була мініатюрною жінкою, і її супутник, високий чоловік, швидко підійшов.

— З тобою все гаразд? — Чоловік потягнув її і вибачився перед Шень Ї.

— Ах! Вибачте, вибачте! — Жінка підвелася з нього і теж вибачилася.

Шень Ї сів і сказав: — Усе гаразд.

Краєм ока він побачив фігуру, що наближалася до нього, він повернув голову, глянув на її екіпірування і впізнав, що це Фу Юхе. Сидячи на снігу, він злегка помахав рукою.

— Що сталося? — Фу Юхе під'їхав, його погляд пробігся по двох людях поруч із ним, як холодний вітер, і він простягнув руку, щоб підтягнути Шень Ї.

Після того, як Фу Юхе подивився на них двох, вони відчули невимовний страх. Атмосфера, здавалося, стала напруженою і холодною. Вони переглянулися.

— Усе гаразд, я впав, — сказав Шень Ї. — Чому ти так довго?

— ...Я неправильно розрахував час, — сказав Фу Юхе.

— Гм… — сказала жінка збентежено, — Мені справді шкода, я щойно навчилася кататися на лижах, і я не дуже добре знайома з гальмуванням. З вами все гаразд? Ви ніде не поранилися?

Шень Ї посміхнувся і сказав: — Зі мною все гаразд, не хвилюйтеся про це.

Фу Юхе стояв поруч із Шень Ї, не кажучи ані слова, але його присутність була дуже сильною, немов охоронець біля дверей. Хоча він був щільно загорнутий і його виразу обличчя не було видно, вони вдвох злякалися його аури. Вони вибачилися і швидко пішли.

— Усе ще змагаємося? — Шень Ї зробив кілька кроків і підібрав сніжку.

Фу Юхе примружив очі і спостерігав за двома людьми, що відходили. Невідомо, що сказав чоловік, що змусило жінку ляснути його по руці. Чоловік поїхав. Жінка, яка щойно навчилася кататися на лижах, безпорадно протягнула голос і попросила його швидко повернутися.

Двозначність та близькість між закоханими були природними і не могли бути приховані.

Він відвів погляд: — Більше не змагаємося, хочеш навчитися чомусь іншому?

— Чомусь іншому? — Шень Ї подивився на нього.

— Так, — сказав Фу Юхе. — Я навчу тебе, якщо заплатиш за навчання.

— Ах… — Шень Ї протягнув слово, — Брате, ти ж бос великої компанії, тобі вистачить совісті взяти з мене гроші?

— Не гроші, — Фу Юхе під'їхав і зупинився перед Шень Ї. Він нахилився вперед, проїхавши повз його обличчя, і прошепотів йому на вухо: — Я візьму тебе.

Вітер усе ще дув, але цього разу Шень Ї чітко почув це.

Волосся на його чолі розвіялося вітром, і він на мить був приголомшений. Раптом він посміхнувся: — Брате, ти дражниш мене?

— Якщо так? — Фу Юхе опустив очі і тихо подивився на його плече.

Шень Ї чесно сказав: — Я зворушений.

Він торкнувся своєї грудної клітки і сказав: — Тут так швидко б'ється.

Воно тріпотіло, як птах, що намагається вирватися з клітки.

Лижний костюм був занадто товстим, тому Фу Юхе не міг відрізнити правду від його слів. Його густі чорні вії двічі затремтіли, ніби він був засліплений снігом на окулярах. Куточки його губ під маскою трохи піднялися, і він сказав двозначним тоном: — Справді?

Шень Ї: — Еге ж.

Фу Юхе: — Тоді – хочеш навчитися?

Шень Ї подивився на нього і сказав з посмішкою: — Вчителю Фу, я покладаюся на вас.

Після того, як Фу Чен з'їхав із кількох схилів, він не зміг знайти Шень Ї та свого старшого брата. Обох ніде не було видно. Він шукав їх усюди, але був вихідний, і людей було багато, тож знайти когось було важко.

Коли він знайшов дві фігури, схожі на Шень Ї та його брата, він побачив, що фігура, схожа на його брата, навчала людину поруч із ним кататися на лижах.

Як новачок, Шень Ї все ще вивчав деякі техніки та пристосовувався до нової ситуації. Фу Юхе стояв поруч і підлаштовувався під швидкість Шень Ї.

Він щойно збирався підійти, щоб привітатися, коли побачив, як тіло Шень Ї нахилилося, він втратив рівновагу і впав убік. Чоловік поруч із ним простягнув руку, схопив його, і вони вдвох скотилися в клубок.

Він зупинився, перш ніж підійти.

Його брат... чи захищав він його так, коли навчав кататися на лижах?

Здається, ні. Коли його брат навчав його кататися на лижах, він використовував метод "вільного вигулу", тож було неминуче, що він падав. Його брат ніколи не був таким...

Фу Чен задумався.

Ніколи не був таким співчутливим.

Щоразу він просто спостерігав, як той падає сам, холодними очима. Як він міг простягнути руку, схопити його і кататися з ним у снігу? Це було абсолютно непотрібно.

Чи він... помилився людиною?

— Брате? — Збоку пролунав невпевнений оклик.

Шень Ї сидів, задихаючись, дивлячись на джерело звуку: — Ах, Фу Чен, ти повернувся.

Фу Юхе вже підвівся, підтягнув Шень Ї і відтрусив сніг з його одягу.

Фу Чен: — Так, я катався.

Він кинув погляд між Шень Ї та Фу Юхе і відчув, що турбота його брата про Шень Ї була трохи надмірною, що не відповідало його характеру.

Очевидно, спочатку він його не любив.

— Ходімо орендуємо кімнату і поніжимося у гарячих джерелах сьогодні ввечері, — сказав Шень Ї. — Я відчуваю, що моє тіло розвалюється.

— Так, добре, — сказав Фу Чен. — Брате, здається, це перший раз, коли я бачу, щоб ти падав, катаючись на лижах.

— Я часто падав, коли тільки починав вчитися, — спокійно сказав Фу Юхе. — Це нормально.

Увага Фу Чена одразу переключилася на те, що "його брат також падав, коли тільки почав кататися на лижах". Зрештою, у його серці його брат був всемогутньою істотою. Здавалося, що незалежно від того, що сталося, незалежно від того, коли, він міг впоратися з усім спокійно та належним чином.

— Справді?

— Звісно, — відповів Шень Ї. Шень Ї посміхнувся і поклав руку на плече Фу Юхе. — Зрештою, наш брат теж людина, правда, брате?

Хоча слово "брат" не було адресоване Фу Чену, вимова слів несла в собі унікальну ніжність і залишкові почуття Шень Ї. Навіть таке звичайне ім'я звучало так, ніби він фліртував, з натяком на дражниння в голосі.

Фу Юхе глянув на нього і сказав: — Так.

Фу Чен почухав голову. Чи сталося щось між його братом і Шень Ї без його відома?

— Давай покатаємося ще годину, а потім поїдемо, — сказав Фу Юхе.

Вони поїхали приблизно о четвертій годині дня. Вони втрьох поїхали канатною дорогою з гірськолижного курорту. Шень Ї не відчував втоми, доки не сів у машину на зворотному шляху до готелю.

— Не те щоб втомився, я просто сьогодні пізно кілька разів падав, і трохи болить.

Щоразу, коли він падав, Фу Юхе простягав руку, щоб підтягнути його.

Сьогодні здається, як на побаченні.

Шень Ї сперся ліктями на вікно машини, схилив голову, щоб подивитися назовні, і занурився в думки. Мобільний телефон у кишені подзвонив двічі. Він оговтався, вийняв мобільний телефон і розблокував його.

[Фу Юхе: Де тобі незручно? ]

[Фу Юхе: Після прийняття гарячої ванни ввечері, зайди до моєї кімнати, я подивлюся.]

Фу Юхе сидів ліворуч від нього. Він побачив краєм ока, що чоловік недбало гортав свій телефон, навіть не дивлячись на нього. Він торкнувся пальцем і відповів "ОК".

Вони спочатку поїли, а потім Фу Чен запропонував пограти в "Верховода" (Landlord) — він навіть приніс із собою гральні карти.

Вони втрьох сіли за стіл. Фу Чен був тим, хто роздавав карти в першому раунді. Його рухи перетасування карт були трохи незграбними.

— Я не дуже добре граю, — сказав Фу Чен.

Шень Ї сперся на підборіддя, подивився на карти, що падали, і сказав: — Я теж не вмію.

Він знову подивився на Фу Юхе: — Брате, ти вмієш?

Фу Юхе: — Ну, так собі.

Фу Чен роздав карти. У першому раунді він хотів бути "Верховодою". Шень Ї та Фу Юхе не змагалися з ним за це. Після того, як Фу Чен роздав карти протягом двох раундів, його пригнітили, і він міг лише жалюгідно тримати карти в руці, не в змозі грати.

Після першого раунду переможцями стали Фу Юхе та Шень Ї. У другому раунді Фу Юхе став "Верховодою". Його рухи перетасування були дуже плавними, а його стрункі пальці були приємними для очей, ніби він виконував захоплюючий виступ.

...

Погравши кілька раундів, Фу Чен виявив, що він єдиний, хто справді не вміє грати. За винятком одного раунду, коли він отримав дуже хорошу руку, він жодного разу не виграв.

Шень Ї та його брат обидва вміють рахувати та запам'ятовувати карти, а він — ні.

Не маючи жодного ігрового досвіду, він кинув карти і побіг робити практичні запитання. Фу Чен приїхав грати, але не забув взяти з собою набір навчальних запитань.

Фу Юхе дістав свій ноутбук, щоб відповісти на деякі робочі електронні листи.

Шень Ї сидів на табуреті, тримаючи карти та будуючи вежу на столі. Він був дуже терплячим і зосередженим, складаючи дві карти у V-подібну форму, одну за одною.

Близько сьомої години вони втрьох пішли приймати гарячі джерела.

Це гаряче джерело біля озера в долині, оточене шторами, з давньою чарівністю та затишним теплим жовтим світлом. Вони зайшли та прийняли ванну.

Шень Ї був одягнений у халат із чорними плавками під ним. Він зняв халат і зайшов у воду. Вода обтікала його ключиці, а його халат був складений і покладений осторонь.

— У тебе прес! — вигукнув Фу Чен.

Шень Ї ліниво сказав: — Гм.

Фу Чен заздрісно подивився на нього і погладив свій м'який живіт: — Можна я тебе поторкаю?

Фу Юхе позаду нього розплющив очі і втупився в спину свого брата.

Шень Ї не помітив його погляду. Тепла вода обгорнула його тіло, і вся його втома, здавалося, відступила. Він промимрив і сказав: — У твого брата теж є.

Фу Чен пробурмотів собі під ніс, він не наважувався торкатися свого брата.

— Фу Чен, твоє маленьке жовте каченя зникло.

Фу Чен почув голос свого брата ззаду.

— Га? — Фу Чен одразу обернувся: — Як це може бути? Я щойно поклав його на одяг.

Він підійшов, доторкнувся до свого халата і зітхнув з полегшенням: — Ось він, усередині халата.

— Добре дбай про свої речі, — сказав Фу Юхе.

Фу Чен завагався і сказав: — Я зрозумів.

Руки Шень Ї плавали на воді, він відштовхнув воду і подивився на Фу Юхе, який сидів навпроти із заплющеними очима. Він виглядав надто беззахисним, що змушувало людей... хотіти його спровокувати.

Фу Чен ненадовго поніжився у гарячому джерелі, перш ніж зголоднів, тож він підвівся і пішов, залишивши Шень Ї та Фу Юхе наодинці у гарячому джерелі.

У басейні було чути шум води. Заплющені очі Фу Юхе рухалися, але він усе ще не розплющував їх. Поруч із ним з'явилася брижа, і Шень Ї сів поруч із ним.

— Ти дуже зосереджений, — сказав Шень Ї. — Брате, поговори зі мною.

Тепле дихання впало на його вії, і він розплющив очі, і сказав без емоцій: — Не дозволяй іншим торкатися тебе.

Шень Ї: — Фу Чен? Фу Чен не є 'іншим'.

Фу Юхе повернув голову і запитав: — Яке твоє визначення 'інших'?

— Ті, з ким у нас погані стосунки, є 'іншими', — сказав Шень Ї. — Ті, з ким у нас хороші стосунки, природно, є 'нашими людьми'.

Фу Юхе простягнув руку і притягнув його ближче у воді. Шень Ї нахилився до нього і почув його глибокий голос, що казав: — Тоді я чітко скажу тобі: окрім мене, усі інші — це 'інші люди'. Ти розумієш?

— А як щодо лікаря? — підсвідомо запитав Шень Ї.

Фу Юхе: "..."

Депресія в його серці раптово розвіялася.

— Ти справді дурний, чи просто прикидаєшся дурним? — Фу Юхе скрипнув зубами і стиснув його руку.

— Я розумію, брате, — Шень Ї ліниво притулився до нього. — Окрім тебе, ніхто інший не може цього робити.

Помітно перекотилося адамове яблуко Фу Юхе, і місця, де їхня шкіра торкалася, здавалося, нагрівалися. Він тримав руку Шень Ї, дюйм за дюймом зміщував свій хват униз, потім обвів його зап'ястя і нахилив голову: — Хочеш поцілунку?

Шень Ї підібгав губи, подивився на нього, схиливши голову, помовчав кілька секунд і відповів: — Не фліртуй зі мною, я молодий і не зможу контролювати себе.

Крім того, винагороди слід давати в найбільш підходящий час.

Йому подобалося відчуття очікування.

Фу Юхе: "..."

Повернувшись до готелю, Шень Ї повернувся до своєї кімнати, щоб прийняти душ. Потім, одягнувши халат, він неквапливо постукав у двері Фу Юхе. Двері відчинилися. Фу Юхе завагався, побачивши, як він одягнений, потім простягнув руку і затягнув його до кімнати.

— Ти вийшов, одягнений ось так? — запитав він Шень Ї, поки той присідав, щоб пошукати щось у своїй валізі.

У готельному номері працював кондиціонер на тепле повітря, і температура була вищою, ніж надворі. Фу Юхе не одягався офіційно, як зазвичай. У цю поїздку він носив повсякденний одяг, але більшість із них були темних кольорів.

На ньому була чорна толстовка, він стояв спиною до Шень Ї, схиливши голову, задня частина його шиї утворювала дугу, а лінія талії була напруженою. Шень Ї нахилився, обійняв його за шию ззаду і поцілував його в шию.

Шень Ї: — Ніхто мене не бачив надворі, не хвилюйся, брате, я дуже обережний.

Фу Юхе: "..."

— Фу Чен залишився у кімнаті і не вийшов, — сказав Шень Ї. — Він, мабуть, усе ще приймає душ.

Він підвівся, підійшов до дивана і сів, спонтанно наливаючи собі склянку води: — Крім того, хіба ти не просив мене прийти до твоєї кімнати? Тоді, звичайно, я повинен проявити свою щирість, халат легше зняти.

Фу Юхе підібгав губи: — ...Не говори дурниць.

Це була явно дуже чиста справа, але він змусив це звучати як якась невимовна угода.

Він знайшов ліки у валізі, вийняв їх і поклав на журнальний столик. — Знімай свій одяг.

Шень Ї підняв брови: — Я не говорив дурниць, дивись, ти все одно попросив мене його зняти.

Фу Юхе скривив куточки губ: — Ти думаєш, я тобі нічого не зроблю, так?

Шень Ї поклав руки на спинку дивана, розширюючи комір свого халата, і тінь його ключиці була чіткою під світлом. Він нахилив голову і спокійно погодився: — Брате, що ти хочеш зі мною зробити?

Фу Юхе був чоловіком, старшим за нього на кілька років, зрештою. Він сів на диван на іншому боці, сидячи невимушено з темним поглядом в очах: — Як ти думаєш?

— Тоді давай, — сказав Шень Ї. — Я справді з нетерпінням чекаю цього.

Фу Юхе опустив погляд, і в ту мить повітря навколо нього змінилося, випромінюючи ту холодну владну присутність, яка дивилася на все зверхньо: — ...Хе. Ти хочеш, щоб я був зверху?

— Якщо хочеш, можеш, — байдуже сказав Шень Ї. — Але не будь надто грубим, і не–

Шень Ї завагався і сказав: — Нашкодь мені.

У стосунках Шень Ї зазвичай є нападником. Фу Юхе спочатку хотів зайнятися з ним сексом, але щоразу його вів Шень Ї.

Він відчував, що Шень Ї справді був новачком на початку, але швидкість його зростання була дивовижною. Він мав сильну здатність до навчання, любив досліджувати нові речі і мав стільки енергії, що здавалося, ніби його сила ніколи не закінчується.

Фу Юхе глузливо посміхнувся: — Шень Ї, ти справді зовсім не знаєш, що таке сором'язливість?

І грубість.

— Знаю, — Шень Ї стиснув його мочку вуха, —"Мені так соромно щоразу, коли я тебе цілую.

Фу Юхе: "..."

Він справді цього зовсім не бачив.

— Дай мені подивитися, чи ти поранений, — Фу Юхе змінив тему.

— Ох, — Шень Ї слухняно роздягнув свій халат.

Світло падало на нього, з білою шкірою, чорним волоссям, гарними рисами обличчя та парою чистих очей, які, здавалося, могли зачарувати людей, з ніжним усміхом, повним любові, і таким зосередженим, що здавалося, ніби його очі можуть вмістити лише одну людину перед ним.

Під халатом на ньому була чисто чорна білизна. Він безсоромно дивився на Фу Юхе і зовсім не уникав його погляду. На його тілі було кілька синців, які були найбільш помітні на ліктях.

Фу Юхе злегка насупився і сказав: — Іди сюди, дай мені нанести ліки.

Він вилив ліки собі на долоню, схопив руку Шень Ї та почав розтирати. Це був не перший раз, коли він наносив ліки Шень Ї, і його техніка була набагато більш знайомою, ніж минулого разу.

Шень Ї подивився вниз на його опущені вії. Його колір обличчя останніми днями був не набагато кращим, ніж у Новорічну ніч. При ближчому розгляді була помітна його втома. Його шкіра була холодною і блідою, і між його бровами було відчуття напруги. Коли його тонкі губи були міцно стиснуті, він виглядав трохи лютим.

— Ніжніше, брате, — сказав Шень Ї. — Болить.

— Зрозумів, — сказав Фу Юхе поганим тоном, але його руки рухалися легше.

Закінчивши наносити ліки, він підвів погляд і зустрів очі Шень Ї, прикрашені світлом. Він не знав, як довго він дивився на нього. Він завагався, і наступної секунди Шень Ї взяв його за підборіддя.

Шень Ї нахилився і поцілував його в губи, відступив на кілька секунд і знову наблизився. Поцілунок перетворився з ніжності на пристрасть, із гарячим диханням, агресивно проносячись над ним, позбавляючи його сил.

— Хоча в сьогоднішній грі не було переможця, — невиразно сказав Шень Ї, — Я все одно отримав нагороду для себе.

Руки Фу Юхе все ще були забруднені ліками, і він підсвідомо стиснув кулаки.

Коли Шень Ї відступив, він сказав: — Дякую, брате. Це нагорода, якої я найбільше хотів сьогодні.

Фу Юхе: "..."

— Ти отримав свою нагороду, — прошепотів Фу Юхе, — а де моя? Гм?

Шень Ї взяв його руку в свою і запитав: — Що ти хочеш?

— Хочеш спробувати закохатися? — повторив Фу Юхе те, що він сказав того дня.

Шень Ї завагався і подивився прямо на Фу Юхе. Цього разу Фу Юхе не приховувався. Натомість він уважно спостерігав за кожним виразом в його очах.

Світло в кімнаті стало точкою світла в його зіницях. Він кліпнув і повільно запитав: — Брате, ти нарешті збираєшся дати мені статус?

Фу Юхе: "..."

Слухаючи це, здається, ніби він безсердечний негідник, який досхочу награвся з партнерами.

— Відповідай мені належним чином, — сказав Фу Юхе рівним голосом.

Шень Ї подивився йому в очі і сказав: — Брате, я ніколи не був у стосунках, і я не знаю, як це робити.

Фу Юхе терпляче чекав.

Він сказав: — Але я хочу зустрічатися з тобою. Я думав про це багато днів.

— Ти можеш мене навчити? — смиренно запитав він.

Фу Юхе не мав великого досвіду, але в цей час він, природно, не показав би цього. Він не тільки не показав, але й прикинувся зрілим.

— Навчити тебе? Мені потрібна плата за навчання, — сказав він. — Сьогодні вдень, на гірськолижному курорті, ти пообіцяв мені себе. А що тепер?

Шень Ї подумав і сказав: — Я готовий бути твоїм рабом на все життя.

Фу Юхе: "..."

Шень Ї кліпнув серйозно.

Фу Юхе ледь не стримав свій вираз обличчя.

Шень Ї завжди приносить йому багато... сюрпризів.

— У такому разі я трохи в невигідному становищі, — сказав Фу Юхе, його діловий розум вийшов на перший план. — Ти спочатку належав мені, хіба це не входить у сферу твоїх послуг?

Шень Ї: — Гм...

Він завагався на мить і сказав: — Ах, незалежно від того, бідний я чи багатий, здоровий чи хворий, я обіцяю, що готовий бути твоїм масажистом вірно до кінця свого життя—

Його рот був прикритий іншою рукою Фу Юхе, яка не була забруднена ліками.

— Називай мене 'брате', — сказав Фу Юхе, — і я погоджуся на твоє прохання.

Шень Ї кліпнув і промимрив двічі.

Фу Юхе відпустив його.

— Брате, — Шень Ї покликав без жодного тягаря.

— ...Поклич ще раз, — голос Фу Юхе став трохи хрипким, а його очі стали темнішими.

— Це ще одна умова, — сказав Шень Ї. — Ти повинен заплатити додатково.

Вони дивилися один на одного деякий час, і Фу Юхе засміявся, але також відчув безпорадність: — Ти досить чесний.

Якщо я кажу крикнути один раз, ти справді кричиш лише один раз.

— Ти можеш обміняти плату за навчання на щось інше, — очі Шень Ї ковзнули вниз до пом'ятого коміра його сорочки, і він зігнув кінчики пальців, щоб зачепити його. — Наприклад, ти.

Останнє слово він вимовив дуже низьким і двозначним голосом, і атмосфера навколо нього, здавалося, стала більш чарівною з його словами. Це, звичайно, не був натяк, це було чітке повідомлення про те, що він його хоче.

Фу Юхе справді подобається прямолінійність Шень Ї.

Незалежно від того, коли, він рідко приховує свої бажання, прагнення, цілі... і так далі. Він схожий на порив вітру, що живе вільно і робить усе, що забажає.

Але коли він дме тобі в обличчя, він надзвичайно ніжний.

Але іноді, він приходить із милим обличчям, що приховує трохи лукавства.

— Брате, ти знаєш, про що я думав, коли щойно приймав гарячу ванну? — Шень Ї посміхнувся, ніжно гладячи тильну сторону руки Фу Юхе і граючись його пальцями. Він сказав: — Я дивився фільм.

Фу Юхе мав деякі здогадки, але боявся, що він надто багато думає, оскільки останній досвід все ще був яскравим у його пам'яті.

— Я думаю… — Шень Ї підняв руку Фу Юхе, вставив свої п'ять пальців у пальці Фу Юхе, переплів свої пальці, притягнув його, заплющив очі і поцілував тильну сторону його руки, — Брат виглядав би краще без тих штанів.

— Це більш спокусливо, ніж той фільм про гарячі джерела, який я бачив, — сказав він. — Тому що, навіть у штанях, це змушує мене відчувати, що...

Останнє слово він вимовив дуже тихо, і його дихання впало на вухо Фу Юхе. Було невідомо, чи дихання Шень Ї було надто гарячим, чи його серцебиття було надто хаотичним, але світло-червоний колір поширився від його мочки вуха.

Шень Ї все ще той самий Шень Ї, маленькі білі клейкі рисові кульки з начинкою з чорного кунжуту.

Чесно кажучи, це занадто.

Фу Юхе та Шень Ї поворушили стиснутими кінчиками пальців: — Ти перша людина, яка наважується дивитися на мене і думати про такі речі.

— Я просто сказав це, — сказав Шень Ї. — Ти не знаєш, як прекрасно ти виглядаєш, коли беззахисний.

Фу Юхе: "..."

— Ти погодився на мої дві умови, щоб зберегти свої таємниці, і тепер я хочу використати одну з них, — знову сказав Шень Ї.

Червоний колір на кінчиках вух Фу Юхе раптово досяг його шиї. Він скрипнув зубами і сказав: — Не в гарячому джерелі.

Шень Ї здивовано підняв брови: — Брате, про що ти думаєш?

Фу Юхе подивився на нього, підібгавши губи, і Шень Ї підняв халат поруч із собою і сказав: — Одягни це і роби це зі мною.

— Що?

— Не дай йому впасти, — сказав Шень Ї. — Якщо він впаде, це не зарахується. Ти повинен бути одягнений у нього належним чином протягом усього процесу.

— Чому?

— Тому що... Брате, ти так добре виглядаєш у халаті. Ти забрав мій перший поцілунок— Шень Ї навмисно протягнув голос, — коли ти цілував мене, ти був у халаті. Ти пам'ятаєш?

Фу Юхе відчув, що кожне слово, сказане Шень Ї, було обпікаюче гарячим.

— Тож, я давно хотів спробувати — сказав Шень Ї.

Ніжний поцілунок впав на губи Фу Юхе, блокуючи його наступні слова. Він не намагався чинити опір, але схопив Шень Ї за шию, притиснув його і грубо переплів свої губи з його.

Розсіяне дихання змішалося, і я не знав, чиє серцебиття було порушено.

Аура Шень Ї виявляла сильне почуття володіння, але його поцілунок не був жадібним. Він навіть дражнив Фу Юхе з великим терпінням, направляючи його, щоб той переслідував його.

Несвідомо Фу Юхе знову був ведений ним.

Фу Юхе ніколи раніше не знав, що поцілунок може бути таким пристрасним і сповненим кохання. Скуштувавши трохи солодкості, він захотів більшого.

...

— Тук, тук, тук —

Пролунав стукіт у двері, і світло в кімнаті освічувало двох людей на ліжку.

— Хтось іде, брате, — сказав Шень Ї. — Він прийшов, щоб побачитися з тобою. Як ти думаєш, це може бути Фу Чен?

Фу Юхе задихався: — Не... говори дурниць.

Задзвонив телефон на тумбочці біля ліжка.

— Ах… — Шень Ї подивився: — Це Фу Чен, правда?

Наступної секунди його обличчя було схоплене руками Фу Юхе і насильно повернуте назад, так що він зустрів очі Фу Юхе, які були п'яними, але тверезими, глибокими, темними і трохи збентеженими.

— Не відволікайся, — його губи були червоними від поцілунків, і він злегка відкрив рот, щоб дихати, — Дивись на мене — просто дивись на мене.

У цей момент у твоїх очах повинен бути тільки я, тільки я.

Шень Ї яскраво посміхнувся, його волосся на чолі було мокрим від поту, виділяючи сильний запах гормонів. Він повернув голову і поцілував долоню Фу Юхе: — Як забажаєш.

О восьмій годині наступного ранку Фу Юхе все ще спав у готельному номері, поклавши одну руку на ковдру. Червоні сліди на його шкірі були дуже натякаючими, а рукава його білого халата робили сліди на його шкірі ще більш очевидними.

Він глибоко дихав і міцно спав.

Шень Ї прокинувся першим і тихо лежав, спостерігаючи за Фу Юхе протягом кількох хвилин. Знаючи, що Фу Юхе останнім часом погано спить, він не хотів його турбувати. Отже, він обережно підняв ковдру, вислизнув із ліжка, схопив картку від номера і повернувся до своєї кімнати, щоб вмитися.

На його телефоні був пропущений дзвінок від Фу Чена близько одинадцятої години минулої ночі. Фу Чен також надіслав йому повідомлення, запитуючи, чи він у кімнаті.

Шень Ї відповів йому.

[Шень Ї: Я рано ліг спати минулої ночі, що трапилося? ]

Відповіді з того кінця не було, мабуть, він усе ще спить.

Шень Ї дивився в дзеркало під час вмивання. Поруч із його адамовим яблуком був дуже помітний слід від поцілунку, який можна було приховати, лише застебнувши пальто до самого верху.

Вмившись, він повернувся до Фу Юхе, одягнув навушники і дивився документальний фільм, час від часу поглядаючи на обличчя Фу Юхе, що лежав на ліжку.

Трохи після пів на дев'яту Фу Юхе прокинувся.

— Брате, доброго ранку, — Шень Ї зняв один із навушників і сів на край ліжка.

Фу Юхе: — ...Доброго ранку.

Шень Ї нахилився і поцілував його в лоб: — Швидше вставай, ходімо разом снідати.

Фу Юхе сказав "гм" і знову торкнувся свого чола.

Помітивши його дії, Шень Ї пояснив з посмішкою у голосі: — Поцілунок на добраніч, хіба це не те, що завжди роблять пари, коли вони закохані?

Пари.

Фу Юхе був приголомшений цим одним словом, і йому знадобився деякий час, щоб згадати, що сталося вчора: — Ти... досить ефективний.

Треба сказати, що, з'ївши занадто багато м'яса та риби, така чиста китайська капуста легко спокушає людей.

Шень Ї сказав: — Звичайно, — а потім додав: — Я піду назад першим. Фу Чен, мабуть, скоро прокинеться.

— Чому ти не пішов щойно? — Фу Юхе сів із ліжка і запитав невимушено.

Шень Ї також відповів невимушено: — Я боявся, що ти прокинешся і, не побачивши мене, відчуєш розчарування.

"..."

Після того, як Фу Юхе вмився, Фу Чен ще не відповів. Шень Ї та Фу Юхе планували спочатку спуститися снідати. Вони вдвох чекали ліфта в коридорі готелю. Фу Юхе глянув на розхристаний комір Шень Ї, витягнув руку з кишені і поправив його.

Кінчики його пальців ненавмисно зачепили шкіру на його шиї, і він побачив слабкі сліди на шкірі. Його горло трохи пересохло, а потім він відвів свої гарячі кінчики пальців, ніби нічого не сталося.

Після того, як вони зайшли в ліфт, двері в коридорі готелю тихо зачинилися.

Ніхто не знав, що Фу Чен робив минулої ночі. Він не виходив із готелю до дев'ятої години, із занепокоєним виглядом на обличчі. Він замовив їжу на винос і їв у вітальні Фу Юхе.

— Куди ми сьогодні йдемо? — Шень Ї запитав про маршрут, усе ще граючись картами, якими він не дограв учора.

Фу Чен відповів: — Будинки з привидами та відвідування старовинних вулиць.

— Ти погано спав минулої ночі? — Шень Ї запитав: — У тебе темні кола під очима.

— Ви всі рано лягли спати минулої ночі? — запитав він. — Брате, я дзвонив тобі, чому ти не відповів?

— Я виходив учора ввечері, — сказав Фу Юхе, — купити цигарок і подихати свіжим повітрям. Я не взяв із собою мобільний телефон.

— Ох— сказав Фу Чен, — Не дивно, що ніхто не відповів на мій стукіт у двері.

Тема була швидко прикрита.

Насправді, Фу Юхе зазвичай не пояснює так докладно, це лише тому, що він відчуває провину.

— Так холодно, а тут все ще є комарі? — Фу Чен пробурмотів: — Брате, ти хочеш купити спрей від комах?

Фу Юхе залишався спокійним: — Що не так?

— Уся задня частина твоєї шиї червона від укусів комарів, — Фу Чен вказав на місце позаду його шиї.

Фу Юхе підсвідомо глянув на Шень Ї, чиє обличчя було наповнене невинністю. Через мить Шень Ї підвівся і пішов до туалету.

У ванній кімнаті горіло світло. Після звуку проточної води Шень Ї мив руки біля раковини. Постукали у двері, і він сказав: — Заходь.

Людиною, яка відчинила двері, несподівано був Фу Чен.

— Ти поспішаєш до туалету? Можеш скористатися, — Шень Ї витягнув два шматочки серветки і витер руки. — Я вийду першим.

— Ні, — Фу Чен зайшов і зачинив двері за собою, його обличчя було вагаючим. — Шень Ї, я... маю щось запитати в тебе.

Шень Ї завагався: — Ну, давай.

Фу Чен довго мовчав. Звук змиву в туалеті припинився. Було тихо. Потім він запитав: — Ти не відчуваєш, що мій брат поводиться з тобою дивно?

— Хіба він...?

— Так, — серйозно сказав Фу Чен. — Я відчуваю... це дуже дивно.

Хоча він відчував, що його брат не був людиною із задніми думками, але... це було надто ненормально. Цього ранку він на власні очі бачив, як його брат випрямляв комір Шень Ї — він не відштовхнув Шень Ї, коли той сперся на його плече в аеропорту, він дивився на Шень Ї дивними очима, він навіть сам відкривав для нього банки, і він боровся із Шень Ї на гірськолижному курорті. Це було не нормально... зовсім не так.

Його брат ніколи не був людиною з ніжним характером, тож йому важко було пояснити таку уважну поведінку.

— Що дивного? — запитав Шень Ї з посмішкою. Він думав, що Фу Чен щось помітив і прийшов запитати його про мітку на шиї його брата.

Фу Чен підібгав губи, відчуваючи, що Шень Ї в деяких аспектах був трохи занадто наївним.

— У будь-якому разі, будь обережним, — сказав Фу Чен, чухаючи задню частину своєї шиї. —Ти... будь обережним із моїм братом.

Коментар автора:

Фу Чен: Добре захищай себе ●▽●