Розділ 26

Розжарене світло у ванній кімнаті падало на Шень Ї. Шень Ї стояв перед раковиною, схиливши голову. Фу Чен стояв біля дверей і не міг чітко бачити його виразу обличчя, та й не хотів. Для нього вимовити ці слова було зрадою по відношенню до Фу Юхе.

Як молодший брат, я став для нього перешкодою.

Він не був повністю невігласом. Він знав, що серед багатих людей другого покоління дехто був дуже розпусним і мав безладні стосунки як із чоловіками, так і з жінками.

Одного разу він навіть на власні очі бачив, як багатий чоловік другого покоління в розважальному закладі фліртував із жіночним чоловіком.

В очах Фу Чена, його брат не був таким типом багатого бабія другого покоління, і Шень Ї зовсім не виглядав жіночним, але він довго думав про це вчора ввечері і все ще відчував, що ставлення його брата до Шень Ї було незвичайним.

Колись, ще в молодшій школі, його ледь не залякали. Його брат був набагато проникливішим за нього в цьому плані. Він подумав про це і виявив, що емоційний досвід його брата протягом цих років був напрочуд чистим.

Дуже ймовірно, що його брат закохався в Шень Ї.

Навіть смертельні вороги можуть закохатися. Хоча його брат ненавидів Шень Ї, Фу Чен знав, що це через нього. Він також знав, що Шень Ї був хорошою людиною, настільки хорошою, що незліченна кількість людей зізнавалася йому в коханні. Йому було легко закохатися в нього.

З сильним і владним характером його брата ніхто не знає, що він зробить. Шень Ї сонячний і веселий, має міцну статуру, і не схожий на того, хто легко піде на компроміс.

Гарне обличчя Фу Чена виглядало трохи засмученим.

— Фу Чен, — Шень Ї підняв підборіддя, відкриваючи свої загострені маленькі ікла з посмішкою, і тихенько засміявся, — Ти маєш якісь непорозуміння щодо свого брата?

— Непорозуміння?

— Твій брат дуже хороша людина, — сказав Шень Ї.

Фу Чен: — Ні, ні, я не кажу, що він поганий...

— Гаразд, я зрозумів, — Шень Ї поплескав його по плечу, — Не думай занадто багато.

Фу Чен підібгав губи, боячись, що він надто багато думає, але також боячись, що він справді не надто багато думає, тож він вимовив тихе "гм".

— Не думай занадто багато, коли підеш гуляти пізніше, — сказав Шень Ї. — Ти хочеш взяти свою камеру сьогодні ввечері?

— Еге ж, — відповів Фу Чен. — Зробити кілька фотографій на згадку. Таких можливостей дуже мало.

Шень Ї простягнув руку і відчинив двері ванної кімнати. Коли він збирався піти, його кроки раптово зупинилися. Він схилив голову, і чорне волосся на його чолі відкинуло тінь на його обличчя. — Фу Чен.

— Так, — Фу Чен повернув голову.

— Ти б сердився на мене, якби — я тобі чогось не сказав? — запитав він.

Фу Чен виглядав розгубленим: — Що трапилося?

— Це дуже важливо.

— Ти не можеш мені сказати?

— Не зараз.

Фу Чен на мить замовк. — Тоді... коли відчуєш, що можеш говорити, скажи мені. Не відсилай мене, як ти зробив минулого разу. Якщо у тебе є якісь труднощі, я можу допомогти тобі... знайти рішення.

— Дякую, — Шень Ї посміхнувся.

Перед від'їздом кілька днів тому Фу Чен склав маршрут, який включав місця, куди він хотів поїхати. Будинок з привидами додав Шень Ї. Йому подобалися ці захоплюючі проєкти, і Фу Юхе погодився з ними.

Тут є високо оцінений будинок з привидами на тему покинутої лікарні. Вони втрьох забронювали квитки онлайн і вирушили безпосередньо до місця призначення вдень. Прибувши, вони виявили, що поруч із ним також є квест-кімната.

— Брате, чому б тобі не почекати нас надворі? — запитав Фу Чен. Він знав, що його брат ніколи не любив гратися в такі речі, і цього разу він їх супроводжував.

Фу Юхе був одягнений у довге чорне пальто. Він глянув на нього і недбало сказав: — Я вже тут.

Шень Ї був одягнений у бейсбольну куртку та чорну шапку. Він нахилився перед рекламним щитом і читав оголошення. Потім він почув, як Фу Юхе кличе його: — Ходімо.

Вони втрьох разом увійшли до будинку з привидами. Будинок з привидами був повністю імерсивним досвідом. Їх відвели до місця, і їм потрібно було знайти вихід самостійно.

— Тут так темно, — сказав Фу Чен, що викликало ехо.

Темно...темно...

Він здригнувся від страху.

— Брате, Шень Ї, де ви?

Де ви...

Де...де...

Фу Чен: "..."

Ніхто йому не відповів.

Шень Ї був недалеко позаду Фу Чена, його права рука була міцно стиснута Фу Юхе. Спочатку він подумав, що Фу Юхе хотів тримати його за руку в темряві, але пізніше він виявив, що це не так.

Тіло чоловіка було напружене, його дихання було швидким, а кінчики пальців були холодними.

Шень Ї простягнув руку вздовж руки, яку тримав Фу Юхе, і прямо взяв його за руку, погладивши її двічі заспокійливим чином: — Я тут.

Фу Чен почув його голос і пішов до них.

Зі звуком "дінь" навколо них засвітилося слабке зелене світло. Фу Чен злякався, і волосся на його голові стало дибки. — О, Боже мій!!!

Він побачив Шень Ї та його брата, кинувся на них, як тигр, і міцно схопив іншу руку Шень Ї: — Шень, Шень Ї.

— Так, — Шень Ї тримав Фу Чена правою рукою, а Фу Юхе — лівою, і тихо зчепив свої пальці з руками Фу Юхе: — Ходімо вперед.

— Чи можу я бути посередині? — слабко попросив Фу Чен.

Фу Юхе безжально відмовив: — Ні.

Фу Чен: "..."

Решта подорожі була наповнена переляканим голосом Фу Чена та здивованим захопленням Шень Ї. Фу Юхе говорив дуже мало і залишався мовчазним усю дорогу.

Фу Чен: — Ааааа!

Шень Ї: — Ого, череп, він справжній?

Фу Чен: — Як це може бути справжнім?

— Щось мене торкається! Торкається мене!! Мого заду, ааааа!!! — Фу Чен відскочив на метр.

Шень Ї: — Ах, це реквізит.

Коли NPC у закривавленому білому халаті погнався за ним із бензопилою, Фу Чен запанікував і не забув потягнути Шень Ї за руку. Він відчайдушно біг, і навіть Фу Юхе пішов за ним.

Коли він вийшов, його доглянуте волосся стало розпатланим, і вигляд лагідного та відчуженого джентльмена зник. Він випромінював нестримну недбалість, його очі були напівзаплющені, виглядаючи нетерплячим та агресивним.

Листя на вулиці все опало, і троє чоловіків важко дихали. Фу Юхе засунув руки в кишені пальта, в блискучих шкіряних туфлях, стоячи під деревом з опалим листям. Його серцебиття ще не вщухло, і його обличчя було трохи блідим.

Він стиснув руки в кишенях; його долоні все ще були теплими і вкриті потом.

Сонце ще не сіло, і на нього падало плямисте сонячне світло.

— Брате, будь ласка, потримай мою шапку для мене, — сказав молодий чоловік поруч із ним чистим голосом.

Він схилив голову, і наступної секунди його голова була оповита теплою шапкою, поля якої заблокували світло, а лінія щелепи нижньої половини його обличчя була гострою.

Шень Ї нахилив голову до Фу Чена і розмовляв із ним.

— Печена солодка картопля! Печена солодка картопля! Ходіть купуйте печену солодку картоплю...

З гучномовця через дорогу лунав звук, що повторювався знову і знову.

— Так добре пахне, — сказав Фу Чен. — Купімо дві і поділимося ними.

— Гаразд, брате, ти хочеш одну? — запитав Шень Ї, схиливши голову.

— Добре, зачекайте мене, — Фу Юхе був дуже активний і перейшов дорогу.

Фу Чен озирнувся, бажаючи спочатку сходити в туалет. Після того, як він пішов, Шень Ї подивився на машини по обидва боки дороги і перейшов пішохідний перехід. Фу Юхе платив. Старий, який продавав печену солодку картоплю, упакував три для них, і Шень Ї взяв їх.

— Брате, ти боїшся привидів?

Печена солодка картопля була гарячою і зігрівала його руки. Він вибрав одну і дав її Фу Юхе. Фу Юхе взяв її і сказав "гм" трохи незручним голосом, коли почув його запитання.

Увійшовши до будинку з привидами, він зрозумів, що більше не може приховувати правду. Хоча в цей момент він був не спокійним, він також не відчував себе незручно.

— Це нормально, — сказав він. — Так само, як деякі люди бояться води, деякі бояться висоти, а деякі бояться темряви.

— Еге ж, — Шень Ї кивнув. — Але брате, хіба ти не любиш дивитися фільми жахів?

Фу Юхе: — ...Якщо я боюся, хіба я не можу любити дивитися?

Шень Ї: — Ну, це правда, просто шукаєш гострих відчуттів.

Побачивши, що він перестав ставити запитання, Фу Юхе зітхнув із полегшенням. Він відірвав шкірку печеної солодкої картоплі. Солодка картопля виглядала спокусливо і запашно. Рухи Фу Юхе були повільними та неквапливими, що відповідало його темпераменту.

Він відкусив шматочок і почув, як Шень Ї засміявся поруч із ним.

— З чого ти смієшся?

Шень Ї лише запитав: — Вона солодка?

— Еге ж, — очі Фу Юхе знову впали на солодку картоплю в його руці. — А як твоя, вона солодка?

— Солодка, — сказав Шень Ї. — Ти добре її вибрав.

— Справді? — Фу Юхе опустив очі, тінь від полів його шапки впала на його обличчя. Він простягнув печену солодку картоплю під свої очі і недбало запитав: — Хочеш спробувати мою?

Шень Ї глянув на нього, опустив голову і відкусив шматочок солодкої картоплі в його руці, потім лизнув губи кінчиком язика: — Твоя, здається, ще краща, така м'яка.

Судячи з його захопленого тону, здавалося, ніби він говорив не про солодку картоплю, а про щось інше.

Фу Юхе: "..."

— Спробуєш? — Шень Ї також простягнув свою руку під його очі.

Фу Юхе не відмовився. Він опустив голову і відкусив шматочок у тому місці, де вкусив Шень Ї.

Так солодко.

Під вуличним ліхтарем недалеко дві молоді дівчини тягнули одна одну за одяг, час від часу дивлячись на Шень Ї та інших, тримаючи в руках мобільні телефони, з червоними обличчями, виглядали так, ніби хотіли підійти і поговорити.

Фу Юхе помітив цю сцену, зняв свою шапку і одягнув її на голову Шень Ї, не кажучи ні слова, при цьому опускаючи поля шапки.

— Гм? — здивовано запитав Шень Ї.

Фу Юхе: — Гаряче.

Шень Ї: — Справді? Сьогодні температура не висока.

— На мені більше одягу, — спокійно сказав Фу Юхе. Під ним був чорний светр із високим горлом, який якраз прикривав сліди від минулої ночі.

Шень Ї побачив Фу Чена через дорогу, помахав і не став зациклюватися на темі того, чи було гаряче, чи ні.

О сьомій годині вечора на вулиці вже було зовсім темно. На стародавній вулиці висіли червоні ліхтарі, і вона вирувала людьми, які йшли туди-сюди. Ця вулиця сама по собі є туристичною пам'яткою, і тут немає браку людей під час свят.

Небо було вкрите темними хмарами, усіяними зірками, і місяць був здебільшого заблокований хмарами. По обидва боки стародавньої вулиці були продуктові магазини, а також деякі місцеві делікатеси та одяг, усі в ретро етнічному стилі.

Червоне світло освітлювало вулицю, роблячи її жвавою.

Фу Чен приніс камеру і фотографував скрізь, роблячи багато знімків Шень Ї та його брата. Однак, через велику кількість людей по дорозі, він, його брат і Шень Ї загубилися.

[Фу Чен: Де ви? T^T Зверніть на мене увагу.]

[Фу Чен: Брате, ти загубив телефон?]

[Фу Чен: Тут є кишенькові злодії. Я щойно бачив дівчину, у якої витягли телефон, і вона заплакала від паніки.]

[Фу Чен: @Фу Юхе @Шень Ї, ви маєте звернути увагу.]

[Фу Чен: Ви всі в порядку? T^T Тут хтось є? Ваш телефон на беззвучному режимі?]

Через три хвилини—

[Фу Чен: [Картинка]]

[Фу Чен: Цей османтусовий пиріг смачний.]

...

Шень Ї переглянув свій телефон і виявив, що він розряджений. — Ти хочеш йому зателефонувати?

— Не потрібно, — Фу Юхе відповів, надіславши геолокацію, оскільки його дурний брат, здавалося, не поспішав.

Шень Ї вказав на невеликий магазин, що продавав цукати з глоду, поруч із ним, і сказав: — Хочеш купити? Вони виглядають справді добре.

— Вибери сам, — Фу Юхе поклав свій телефон і руки в кишеню.

Невеликий магазин, що продає цукати з глоду, продає не лише цукати з глоду, але й яблука, покриті цукром, цукати з глоду, фаршировані клейким рисом... є багато сортів.

Шень Ї вибрав три палички і запитав: — Ти хочеш?

Фу Юхе: — Я не їм солодкого.

Телефон Шень Ї був розряджений, і він не мав готівки, тож Фу Юхе, природно, заплатив.

— Я поверну тобі, коли він повністю зарядиться, — сказав Шень Ї.

Фу Юхе на мить завагався і сказав: — Мені не потрібні ці невеликі гроші, ти можеш повернути мені чимось іншим.

Шень Ї відкусив шматочок цукатів з глоду, його щоки надулися. Почувши, що сказав Фу Юхе, він на мить задумався і сказав: — Я продаю свої таланти, а не своє тіло.

Фу Юхе засміявся: — Які у тебе таланти?

— Масажний кийок, — сказав Шень Ї. — Я зроблю тобі масаж.

Фу Юхе: — ...Хіба це не продаж себе?

Шень Ї: — Як ти можеш так казати про справу взаємної прихильності?

Вони пройшли аж до темного кінця вулиці. Навколо них ставало все менше людей, і галасливі звуки ставали менш частими. Деякі рухи стали чіткішими.

Шень Ї їв цукати з глоду один за одним: — Справді не хочеш спробувати? Смак солодкий і кислий.

Фу Юхе: — Ні, мені не подобається.

— Тоді що мені робити? — сказав Шень Ї зітхаючи. — Я наче хочу поцілувати тебе зараз.

Фу Юхе: "..."

Коли голос Шень Ї стих, усі звуки в його вухах, здавалося, були тишею після того, як опустилася завіса. Його серце почало швидко битися. Він підняв голову і глянув на несвідомого винуватця.

— Але ти можеш спробувати, — він продовжив те, що сказав раніше.

Шень Ї на мить завагався, кусаючи цукати з глоду. Він відпустив цукати з глоду, які мали увійти в його рот, повернув голову і побачив Фу Юхе, що стояв поруч із ним, виглядаючи так, ніби нічого не сталося.

Але він був упевнений, що не почув неправильно.

Шень Ї зупинився, Фу Юхе зробив два кроки, потім зупинився і повернувся, щоб подивитися на нього, який відставав.

Тьмяна тінь здавалася природним і ідеальним місцем для того, щоб зробити щось погане. У небі було мало зірок, а місячне світло сьогодні ввечері було тьмяним. Позаду і на відстані був галасливий натовп.

Темні очі Шень Ї поворухнулися, і він зробив крок до Фу Юхе. Він був занадто агресивним, як полюючий лев. Фу Юхе несвідомо зробив крок назад.

Шень Ї рухався вперед, а Фу Юхе рухався назад, аж до кута стіни.

Дихання обох стало швидким і невпорядкованим. Шень Ї лизнув губи, і очі Фу Юхе сфокусувалися на його губах. Вони виглядали дуже м'якими і придатними для поцілунків, і наступної секунди це справді було підтверджено — вони були дуже придатними для поцілунків.

Шень Ї поцілував його губи, а потім відсторонився. Він випромінював солодкий аромат цукру, трохи жирний, але Фу Юхе, який не дуже любив солодке, не знайшов його огидним.

— Брате, ти так добре пахнеш, — сказав Шень Ї.

Весь одяг Фу Юхе мав цей запах, заспокійливий деревний аромат, свіжий та елегантний, але стійкий, наче він був там і не був.

Він лизнув свою нижню губу; вона була солодкою.

Наступної миті Шень Ї знову поцілував його, не так, як минулого разу, а глибоким, вологим та неоднозначним поцілунком.

Фу Юхе злегка підняв підборіддя, його очевидне адамове яблуко рухалося вгору-вниз. Солодкість цукатів з глоду все ще зберігалася між губами та зубами Шень Ї, якраз потрібна кількість солодкості.

— ...Як я сюди потрапив… — Фу Чен подивився на місце розташування на своєму телефоні. — Тут немає світла. Я пішов не в той бік?

Він тримав свій мобільний телефон, подивився на дорожні знаки на карті, обернувся, і напрямок, на який вказувала стрілка, підказав йому, що він не помилився. Він підвів погляд і побачив пустельну вулицю, яка була повністю протилежною щойно галасливій вулиці.

Дорога вимощена блакитним каменем, а стіни по обидва боки білі. На стінах є картини, окреслені чорними лініями, що дуже чарівно, але виглядає трохи моторошно в темну ніч, коли нікого немає поруч.

Тінь все ще була там після гри в будинку з привидами вдень. Фу Чен трохи вагався, чи варто рухатися вперед, коли він почув звук банок, що вдаряються об землю, супроводжуваний слабким стогном.

Раптом волосся на його спині стало дибки.

Він подумав про це, вийшов із карти на своєму телефоні і безпосередньо зателефонував Шень Ї. Телефон Шень Ї був вимкнений, тож він знову зателефонував своєму братові.

Мобільний телефон задзвонив попереду.

Він зробив два невпевнені кроки вперед, і коли його зір розширився, він побачив дві фігури в провулку на розі, дуже близько до нього. Він зітхнув із полегшенням, зробив два швидкі кроки, а потім раптово застиг.

...

— Твій мобільний телефон дзвонить, — Шень Ї витер кінчиками пальців сліди води з куточків губ Фу Юхе. Фу Юхе підібгав губи і вийняв свій мобільний телефон із кишені пальта. Це був дзвінок від Фу Чена.

Щойно він збирався відповісти на дзвінок, інший кінець повісив слухавку.

— Вже пізно, — сказав Фу Юхе, передзвонюючи: — Давай повернемося пізніше.

— Еге ж, — Шень Ї відпустив його і продовжив їсти цукати з глоду, які він ще не доїв.

Вони вдвох вийшли з провулку. Надворі було порожньо, і дув вітер. Ніхто не відповів на зворотний дзвінок Фу Юхе.

Він надіслав повідомлення Фу Чену, наказавши йому почекати його в альтанці для відпочинку. Фу Чен відповів через більш ніж десять хвилин, сказавши "зрозумів".

Через півгодини вони втрьох зустрілися в альтанці.

На річці неподалік плавали човни, на поверхні води утворювалися брижі. Ліхтарі, люди та місяць у небі залишали відображення у воді. Вони втрьох перейшли міст пліч-о-пліч.

— Я щойно їв, — Фу Чен опустив голову і дивився на свою камеру під час ходьби. — Куди ви ходили?

— Ми трохи погуляли, — сказав Шень Ї, рекомендуючи: — Хочеш з'їсти цукатів з глоду?

— Ні, я ситий, — Фу Чен був не в піднесеному настрої і позіхнув: — Ходімо, я хочу повернутися спати.

Його нинішній стан дуже відрізнявся від того, коли він прийшов. Якби це був будь-який інший час, він би балакав без угаву і почав би тягнути Шень Ї по дорозі, перетворившись на базіку. Але зараз він був несподівано тихим.

На зворотному шляху до готелю Фу Чен неуважно сів прямо на пасажирське сидіння. Шень Ї кілька разів звертався до нього, і його відповіді були дуже лаконічними.

Коли вони прибули до готелю, було вже пізно. Шень Ї спочатку зарядив свій телефон, потім пішов у ванну кімнату, щоб вмитися. Коли він вийшов, то виявив, що Фу Чен надіслав йому повідомлення з кількома фотографіями.

Композиція фотографій мала гарну атмосферу, з галасливим натовпом. Завдяки ліхтарям загальний тон був червонуватим. Він подивився на ці фотографії і раптом відчув, що щось не так.

Шень Ї збільшив фотографію і побачив розмиті фігури його та Фу Юхе в кутку, пліч-о-пліч, дуже інтимні. Якщо ви уважно подивитеся на наступні кілька фотографій, ви можете знайти його та Фу Юхе разом.

Шень Ї зняв рушник зі своєї голови, його волосся все ще було мокрим, і він тримав палець на екрані протягом двох секунд.

[Шень Ї: Ти спиш?]

Інша сторона швидко відповіла.

[Фу Чен: Ще ні.]

[Шень Ї: Хочеш поговорити?]

Цього разу відповіді не було майже через три хвилини. Шень Ї терпляче чекав, і його телефон завібрував.

[Фу Чен: У твоїй кімнаті є якесь вино?]

[Шень Ї: Пиво.]

[Фу Чен: ГАРАЗД.]

Через деякий час пролунав стукіт у двері. Шень Ї відчинив двері. Фу Чен глянув на нього з-за дверей і зайшов. Шень Ї відчув запах алкоголю від нього. На журнальному столику в кімнаті стояла пляшка пива, вийнята з холодильника. Фу Чен взяв її, відкрив і зробив великий ковток.

— Я бачив це, — він перейшов до суті. — На тій вулиці, ти і мій брат були...

Він почервонів, затинався і більше нічого не сказав: — Ти сказав мені сьогодні вранці, що щось від мене приховуєш. Це те, що ти мав на увазі?

Шень Ї відкинувся на диван: — Ну, я хотів почекати, поки ти закінчиш вступні іспити до коледжу, перш ніж сказати тобі. Я боявся, що ти відчуєш себе незручно, бачачи мене в майбутньому.

— Мені трохи незручно, — пробурмотів Фу Чен. — Ви зустрічаєтеся?

— Так.

Хоча стосунки змінилися лише кілька днів тому.

— Тоді я повинен називати тебе невістка... невістка...

— Не треба, — сказав Шень Ї. — Просто називай мене на ім'я, як раніше.

Фу Чен зітхнув із полегшенням, його пальці стискали пивну банку.

На думку Шень Ї, Фу Чен — м'якосерда людина. З точки зору друга, йому дуже подобається Фу Чен.

— Що ти думаєш? — запитав він.

Фу Чен: — Я?

— Ну, що ти думаєш про стосунки між нами, стосунки між мною та твоїм братом, і як ти хочеш мати справу з цим у майбутньому? — запитав Шень Ї.

— Мій брат вільний зустрічатися, і ти теж, — сказав Фу Чен. — У мене немає жодних думок, я просто трохи здивований. Я не можу зрозуміти, коли ви двоє зійшлися.

Раніше він думав, що його брат не хотів зустрічатися, бо він був тягарем, про який потрібно піклуватися, але тепер... це досить добре.

— Як ви могли це приховати від мене? Це занадто... Ми ж сім'я! Це добре, що тепер ми всі сім'я… — Фу Чен, очевидно, був трохи п'яний, і він почав багато говорити. Він згадав цей період часу і раптом подивився на Шень Ї, поклавши обличчя в долоні: — Я занадто сліпий?

Пролунав ще один стукіт у двері, перериваючи їхню розмову. Шень Ї пішов відчинити двері, і надворі був Фу Юхе. Фу Юхе не здивувався, побачивши Фу Чена у своїй кімнаті, і зачинив за собою двері.

Фу Чен виструнчився: — Брате.

Фу Юхе: — Скільки ти випив?

Шень Ї зробив жест: — Він випив до того, як прийшов сюди, але у нього низька толерантність до алкоголю. Минулого разу, коли ми влаштовували барбекю, він сп'янів лише після однієї склянки.

— Ні, — Фу Чен тримав його палець. — Я ще не п'яний.

Потім він зрозумів, що його брат все ще поруч із ним. Він раптово відпустив пальці Шень Ї, ніби обпікся, відступив на два метри і подивився на Фу Юхе, щоб довести свою невинність.

Фу Юхе: "..."

Шень Ї: — Пф.

Вони відвели Фу Чена назад у його кімнату. Шень Ї запитав, чому прийшов Фу Юхе. Фу Юхе сказав: — Він був трохи дивним сьогодні ввечері. Коли він був у провулку, я чув кроки.

— Тоді чому ти не відштовхнув мене? — сказав Шень Ї. — Я не помітив.

Фу Юхе: — Я хотів скуштувати смак цукатів з глоду.

Він і Шень Ї "боролися" більшу частину минулої ночі, і це мало певний вплив. Він втомився після сьогоднішньої біганини, тож Шень Ї запропонував зробити йому масаж, щоб він міг відчути свої навички. Побачивши, що очі Фу Юхе темніють, він пояснив, що це справді лише масаж.

Через кілька хвилин Фу Юхе ліг на ліжко, насолоджуючись дуже простим масажним сервісом Шень Ї. Шень Ї мав деякі теоретичні знання і був дуже сильним. Він використовував ефірну олію, щоб масажувати талію та спину Фу Юхе. Хоча його рухи спочатку були незграбними, він поступово став вправним.

Фу Юхе спочатку мав деякі інші думки, але повільно втома накрила його, і його повіки неконтрольовано опустилися.

Світло робило його шкіру дуже білою, і неоднозначні сліди на його тілі не могли бути приховані. Він заплющив очі, і лінії його губ були розслаблені під його високим переніссям. Відчуття відчуженості залишалося, але лякаюча аура зникла.

Після того, як Шень Ї закінчив свій сервіс, він помітив, що той заснув. Він ліг поруч із ним і довго дивився на його сплячий профіль. Він провів пальцями по його віях і прошепотів із посмішкою: — Хороший хлопчик.

……

Термін "масажний кийок" (按摩棒) у китайській мові є сленговим і двозначним, особливо в контексті розмови між молодими людьми.

Сленгове/Переносне значення (Дія):

• У контексті їхньої інтимної розмови ("... isn’t this selling yourself?" / "Хіба це не продаж себе?") Шень Ї використовує це слово як евфемізм або жарт для позначення своїх масажних послуг або, що більш імовірно, для натяку на інтимну послугу чи особистий фізичний контакт.