Розділ 27

Фу Юхе дуже добре спав цієї ночі і не прокидався посеред ночі. Коли він відкрив очі вранці, першим, що потрапило в поле зору, була витончена ключиця, відкрита білим круглим коміром, а над нею — спляче обличчя Шень Ї.

Коли вони вдвох ділили одне ліжко, здебільшого першим прокидався Шень Ї. Фу Юхе не підводився. Він лежав на боці та дивився на Шень Ї; він виглядав значно миліше.

Він спостерігав за ним близько 10 хвилин, і коли вже збирався перевернутися, рука, обійнята навколо його талії, раптом стиснулася і штовхнула його назад у початкове положення.

— Брате, гарно виглядаю? — запитав Шень Ї, не відкриваючи очей, його голос був хрипким і стомленим.

— Прокинувся?

— Гм.

— Як довго ти не спиш? — Фу Юхе підняв руку і ущипнув його за обличчя.

Голос Шень Ї був невиразним: — Я щойно прокинувся.

— Звідки ти знаєш, що я дивлюся на тебе? — запитав Фу Юхе.

Шень Ї потягнув його руку вниз, відкрив повіки: — Дихання інше.

Фу Юхе: — Що?

Шень Ї стиснув його руку, щоб погратися, і сказав: — Я бачив, як ти спиш багато разів, твоє дихання, коли ти спиш, не таке.

Фу Юхе: "..."

Він посмикав куточок своїх губ: — Що, на твою думку, я роблю, коли сплю?

— Мені подобається, — природно сказав Шень Ї.

Фу Юхе: — ...Вставай.

— Брате, ти мені ще не відповів, я гарно виглядаю?

— Вже восьма година.

— Який ти безжальний, викидаєш після використання.

— ...Коли це я тебе використовував? — Фу Юхе вже підвівся, і, почувши його слова, сів на край ліжка і повернув голову.

Шень Ї обійняв подушку, на якій він спав, потер її, простягнув руку і помахав нею перед очима Фу Юхе.

Фу Юхе: ?

— Я робив тобі масаж минулої ночі, так втомився, — гірко сказав Шень Ї. — Зрештою, ти просто заснув і не звернув на мене уваги.

Його руки красиві, з чітко окресленими суглобами, без шрамів, гладкими доглянутими нігтями та тонкими червоними кінчиками пальців. Невелике обурення в його тоні змусило Фу Юхе виглядати як безжальний покидьок. Рано-вранці він одягнув штани і приготувався піти.

Фу Юхе взяв його руку і стиснув її: — Дякую за твою важку працю.

Шень Ї: — Я радий.

Фу Юхе відчув, що розмова трохи дивна.

Шень Ї: — Коли Фу Чен прокинеться пізніше, що ти збираєшся йому сказати?

Фу Юхе замовк: — А що ще я можу сказати?

— Просто— — Шень Ї трохи подумав і сказав: — Тато знайшов мачуху для дитини, хіба він не повинен обговорити це з дитиною?

Обличчя Фу Юхе потемніло, і він сильніше стиснув руку Шень Ї: — Я виглядаю дуже старим?

— Боляче— сказав Шень Ї. — Я не старий, брате, брате, легше.

— Роби, що хочеш, — Фу Юхе відпустив його і пішов у ванну кімнату вмиватися.

Шень Ї потрусив свою понівечену руку.

О 08:30 ранку, в коридорі готелю, підступна фігура хиталася перед дверима, ходячи туди-сюди, двері відчинилися з "клацанням", і фігура відступила, мало не спіткнувшись об власні ноги.

— Фу Чен? — Шень Ї щойно закінчив вмиватися у своїй кімнаті, на його руках все ще була вода.

— Ти— Фу Чен заштовхнув його у двері, зачинив двері за спиною і відхилився назад, з напруженим і серйозним виразом на своєму маленькому обличчі.

Вони вдвох дивилися один на одного.

— Що сталося? — Шень Ї порушив спокій.

Фу Чен: — Мені потрібно тебе дещо запитати.

— Ну, запитуй.

— Наскільки далеко ви з моїм братом зайшли?

— Настільки, наскільки нормально розвиваються стосунки.

— Ви, хлопці, серйозно?

— Звісно, — сказав Шень Ї. — Ти повинен розуміти. Ні твій брат, ні я не є легковажними людьми.

Фу Чен: "..."

Шень Ї: — Хочеш ще щось запитати?

Фу Чен: — Ні—але я трохи злий.

— Тоді ти… — Шень Ї сказав: — Заспокойся?

Фу Чен: "..."

Шень Ї прокашлявся: — Та серія коміксів про Нептуна, яка тобі найбільше подобається, що я зроблю для тебе, коли ти повернешся?

Фу Чен сказав не надто твердо: — Мене не підкупиш.

Не підкупиш, можна сказати лише, що він дав недостатньо.

— Багато з тієї серії вже зняті з друку, — сказав Шень Ї.

Фу Чен збуджено облизнув губи.

Шень Ї: — Також твої улюблені периферійні фігурки, усі для тебе.

Фу Чен: — Справді?

Шень Ї: — Так, обіцяю.

Задзвонив його мобільний телефон, це дзвонив Фу Юхе, питаючи його, що він хоче їсти, Шень Ї назвав страву, подивився на Фу Чена і запитав його, що він хоче їсти. Фу Чен: — Тушкована курка.

Фу Юхе на іншому кінці телефону запитав: — Фу Чен із тобою?

Шень Ї багато не говорив, він сказав "гм" і додав: — Він мертвий.

Після того, як він уклав підземну угоду з Фу Ченом у цій кімнаті, вони вдвох мирно вийшли з кімнати і пішли до Фу Юхе.

Постукали у двері, Фу Юхе відчинив двері, Шень Ї за дверима спочатку посміхнувся, показав йому жест "ок" і протиснувся повз нього.

Фу Чен, який йшов слідом, побачив його, назвав "Брате" і протиснувся за Шень Ї.

Він же брат партнера його брата, тож має велику повагу.

Атмосфера в кімнаті серед трьох була такою ж, як зазвичай, без особливих змін. Фу Чену спочатку було трохи незручно, але після цього він повернувся до нормального стану, і його емоції швидко приходили і йшли.

Після сніданку Фу Чен повернувся до своєї кімнати і обробив фотографії, які він зробив минулої ночі, плануючи роздрукувати їх, коли повернеться. Шень Ї все ще був у кімнаті Фу Юхе. Фу Юхе запитав його, що він сказав Фу Чену, а Шень Ї згорнувся калачиком на дивані, посміхнувся і простягнув свій вказівний палець, щоб торкнутися куточка його губ.

Фу Юхе деякий час дивився на нього: — Це справді...

Він нахилився і поцілував Шень Ї: — Тепер ми можемо поговорити?

Шень Ї підняв брови: — Що ти сказав?

Фу Юхе тихо дивився на нього глибокими зіницями, його спокійний вираз обличчя був дуже збиваючим з пантелику, Шень Ї замовк на кілька секунд і посміхнувся, розтягнувши куточки рота: — Брате, ти, мабуть, неправильно зрозумів.

В його очах було слабке світло, і він невинно сказав: — Я маю на увазі, що це секрет, я не можу тобі сказати.

Фу Юхе: "..."

Він був цілком упевнений, що Шень Ї навмисно дражнить його.

— О? — він пирхнув. — Справді?

Фу Юхе зігнув одне коліно, притиснувши його до дивана поруч із стегном Шень Ї, диван був настільки м'яким, що просів, і він притиснув свою іншу руку до спинки дивана: — Якщо ти нічого не скажеш, я буду грубим.

Шень Ї підвів голову, його очі впали на його тонкі губи, і він схилив голову: — Чому ти такий грубий?

Фу Юхе на мить подивився на нього, потім підняв кінчики пальців, щоб погладити його губи: — Я не хочу, щоб мене навчали.

Він нахилився і укусив його. ...

Поруч є багато туристичних визначних пам'яток. Вони залишалися тут протягом чотирьох днів. Фу Чен зробив багато фотографій. Протягом наступних двох днів ці тонкі зміни були приховані в деталях. Наприклад, сідаючи в машину, Фу Чен більше не намагався сісти з Шень Ї. На задньому сидінні щоразу він свідомо сідав на місце помічника водія та пристібав ремінь безпеки.

Зворотний рейс був заброньований, вони зібрали свої речі в готелі та поїхали.

У машині Фу Чен показав їм свій мобільний телефон із місця помічника водія і запитав: — Ви хочете ці фотографії? Мені потрібно їх відредагувати, коли я повернуся.

— Я хочу, роздрукуй їх, коли повернешся, дай мені копію, — Шень Ї підняв руку.

Цього разу вони втрьох зробили багато групових фотографій. Фу Чен виступав у ролі фотографа, а також зробив багато фотографій Шень Ї та його брата окремо.

— Гаразд, — відповів Фу Чен.

Шень Ї позіхнув, на дорозі була невелика затор, йому трохи хотілося спати, тож він притулився до Фу Юхе і заплющив очі, щоб відпочити. Фу Юхе відповідав на повідомлення помічника однією рукою, підняв руку і торкнувся підборіддя Шень Ї, годинник на його зап'ясті був відкритий, і місце, де годинник та чорні манжети обрамляли кістки зап'ястя, було худим та стриманим.

Фу Чен повернув голову, щоб щось сказати Шень Ї, але коли він побачив їхній вигляд, він мовчки повернув голову назад.

Більшу частину часу, коли вони спілкуються, немає великої різниці, ніж раніше. Просто після того, як Фу Чен дізнався про їхні стосунки, значення інтерпретації змінилося, і він також виявив багато речей, на які раніше не звертав особливої уваги.

Він сумно подивився у вікно машини.

Чи був він сліпий раніше?

О четвертій годині дня літак прибув у місто Н.

Сьогодні був хмарний день, огорнутий сірими хмарами, люди в аеропорту йшли туди-сюди, водій Фу Юхе вже чекав надворі, вони втрьох залишили аеропорт зі своїм багажем і знайшли місце, щоб припаркувати машину.

Сьогодні водій керував комерційним автомобілем, Шень Ї та Фу Юхе сиділи поруч, а Фу Чен зайняв місце позаду.

— Бос Фу, — водій озирнувся.

Фу Юхе підняв підборіддя, щоб подати сигнал: — Поїхали.

— Гаразд, — водій завів машину.

Фу Чен сидів ззаду і грався зі своїм мобільним телефоном. Через деякий час він висунув голову: — Шень Ї, ти перевіряв свій мобільний телефон? Я в групі @ тебе, ти хочеш піти на вечерю післязавтра?

— Яка вечеря? — Шень Ї підняв поля своєї шапки.

Фу Чен поклав телефон перед ним: — Здається, день народження Ван Юйцзяня, я не дуже з ним знайомий.

Шень Ї згадав його, вони гралися разом.

— Я не піду, — сказав він. — Відпочину, я втомився від ігор цими днями.

Фу Юхе глянув на нього і засміявся: — Ти все ще втомився?

— Ах... Мені так хочеться спати зараз, — Шень Ї повернув шию. — Я просто хочу повернутися і спати.

— Ти йдеш? — він обернувся і запитав Фу Чена, нечесно поклавши руку на коліно Фу Юхе. Фу Чен схилив голову і відповів: — Я не піду, я їх погано знаю.

Коли вони повернулися додому, Шень Ї пішов першим зі своїми речами. Цього разу він також купив багато дрібних предметів для гри, і всі вони були розкидані. Він поставив на стіл кришталеву кулю, одну за одною. Витягнув щось із сумки.

Торкаючись пухнастого предмета, Шень Ї насупився.

Що це?

Шень Ї витягнув його і витягнув пов'язку на голову з білими та рожевими котячими вухами—чи він її купив? Здається, ні. Чи взяв він її помилково... Вона виглядає знайомою.

Шень Ї трохи подумав і згадав, що це було те, що він бачив на вулиці, коли вони з Фу Юхе відвідували стародавні вулиці. У магазині продавалися двовимірні маски-пов'язки на голову та деякі невеликі прикраси, і це було місце, яке подобалося багатьом маленьким дівчаткам.

Він зробив фотографію своїм мобільним телефоном і надіслав її Фу Юхе.

[Шень Ї: Брате, здається, я взяв не ту річ.]

Через кілька хвилин інша сторона повернулася до нього.

[Фу Юхе: Це Фу Чена, так? ]

[Шень Ї: Але брате, здається, лише ти і я торкалися цього рюкзака. ]

Пролунав голос.

— Не думай про це, я купив його і дав тобі. Ти так довго на нього дивився, тобі подобається?

Голос був тихий, з натяком на ніжність і втому.

Шень Ї натиснув на голосове повідомлення: — Ну... Тоді я думав про те, як ти будеш виглядати, якщо одягнеш його.

[Фу Юхе: ...]

— Брате, ти можеш допомогти мені здійснити це бажання?

[Фу Юхе: ...Я не можу. ]

[Шень Ї: Який безсердечний T^T]

[Фу Юхе: Не бери приклад з Фу Чена. ]

[Шень Ї: T^T Це так, брате? ]

[Фу Юхе: ...]

З іншого боку, за дверима Фу Юхе пролунав звук кроків. Двері його спальні були відчинені, і кроки Фу Чена було чітко чути, він поспішав.

Він вийшов і спіймав фігуру Фу Чена, який збирався спуститися сходами, він запитав: — Куди ти йдеш?

— Ах, — Фу Чен зупинився, повернув голову і сказав: — Я піду до Шень Ї додому, і повернуся пізніше.

Він щойно повернувся, тож не міг дочекатися, щоб побігти до будинку Шень Ї, хоча він знав, що вони не мали нічого спільного, але—

[Фу Юхе: Ти і Фу Чен занадто зближуєтеся? ]

[Шень Ї: Га? Ти ревнуєш? ]

[Фу Юхе: Ні. ]

[Фу Юхе: Просто нагадую комусь із сім'єю тримати безпечну соціальну дистанцію з іншими людьми на вулиці. ]

[Шень Ї: [Отримано jpg.]]

Фу Чен пішов, щоб забрати комікси у Шень Ї, а Шень Ї вже їх розібрав. Він вийшов зі сторінки чату з Фу Юхе, зайшов на сторінку повідомлень іншого програмного забезпечення та відхилив новину про запрошення його на вечірку з нагоди дня народження.

Було трохи дивно, що інша сторона зв'язалася з ним приватно. Зрештою, його стосунки з цією людиною були не дуже хорошими.

— Даєш мені все це? — Фу Чен подивився на комікси, упаковані в картонну коробку, його очі загорілися.

Шень Ї сперся на книжкову полицю: — Ну, я все прочитав.

— Але збирати їх дуже важливо, — сказав Фу Чен.

Шень Ї: — Ну, можливо, я не люблю накопичувати речі.

— Ти хочеш провести День святого Валентина наодинці з моїм братом через кілька днів? — запитав Фу Чен, гортаючи книгу.

— День святого Валентина? — Шень Ї випрямився, пішов до столу, взяв телефон і сів на стілець. — День святого Валентина...

— Ти про це не думав, чи не так? — Фу Чен підняв голову і запитав його, почувши його тон.

Шень Ї: — Компанія твого брата буде дуже зайнята цими днями.

Фу Чен: — Так, але якщо, я маю на увазі, якщо ти хочеш провести, я можу дати тобі пораду.

Він поплескав по манзі: — Заради цього.

— Ну, скажи мені, — Шень Ї поклав руку на спинку стільця і подивився на Фу Чена. Фу Чен: — Хоча я не знаю, що подобається моєму братові, я знаю, що він ненавидить. Він не любить пухнастих домашніх тварин і не любить занадто галасливих місць. До речі, якщо ви зустрічаєтеся, не ходіть дивитися фільм жахів.

Шень Ї: — Чому?

Фу Чен: — Мій брат найбільше ненавидить фільми жахів.

Шень Ї кліпнув: — Ах... але—

Він замовк, здогадуючись про щось, "О", — Я розумію, я зверну увагу.

Зимові канікули були недовгими, Шень Ї подивився на час Дня святого Валентина, вони все ще були у відпустці, після Дня святого Валентина школа почнеться через два дні.

Але це правда, як сказав Шень Ї, компанія Фу Юхе дуже зайнята. Після кількох днів відпочинку він повернувся до компанії, щоб працювати, і працював понаднормово протягом двох днів поспіль. Шень Ї не згадував про День святого Валентина. Повідомлення, нехай пам'ятає, що треба поїсти обід і вечерю.

Надворі у лютому все ще було дуже холодно, перед настанням Дня святого Валентина Шень Ї запитав Фу Юхе, чи може він відвідати його компанію, Фу Юхе не відмовив.

Фу Чен дізнався, що він збирається в компанію його брата, тож він сфотографував для нього вправи.

[Фу Чен: Я не йду, я зайнятий навчанням. ]

Зараз він дуже розумний, те, що він робить, його брат ігнорує його, навіть у минулому, коли він ходив у компанію свого брата, він зазвичай допомагав доставляти документи, а потім йшов, його брат був нудний і схвильований.

Сьогодні температура дуже низька, і надворі все ще холодний вітер. Шень Ї вийшов у шарфі та шапці. Він прибув до будівлі компанії на машині, зайшов до компанії з термобоксом і запитав на стійці реєстрації. Стійці реєстрації було наказано дати йому вказівки.

Він посміхнувся і сказав "дякую".

— Прошу, — адміністратор помахав рукою, і його серцебиття пришвидшилося, коли він засміявся.

Коли Шень Ї дістався поверху офісу Фу Юхе, секретар, який його зустрів, сказав, що Фу Юхе все ще приймає іншого гостя, і попросив його спочатку почекати в кімнаті прийому збоку.

— Хочете чогось випити? — запитав секретар.

— Ні, дякую, — Шень Ї поставив термобокс на стіл.

Почекавши кілька хвилин, він згорнувся калачиком на дивані і вийняв свій мобільний телефон, щоб пограти в ігри, щоб скоротати час. Невдовзі двері офісу відчинилися, супроводжувані сердитим голосом.

— Я обговорю це з тобою зараз. Якщо ти не знаєш, що добре, а що погано, не звинувачуй мене в тому, що я грубий— Високий чоловік у костюмі вийшов із середини і зіткнувся із секретарем, який тримав каву.

— Ах! — Тихий крик жінки супроводжувався вульгарним прокляттям чоловіка.

Кімната прийому оточена склом, і жалюзі не зачинені, тож Шень Ї може чітко бачити ситуацію надворі. Шень Ї лише відчуває, що чоловік середнього віку в костюмі виглядає знайомим.

Чоловік швидко пройшов повз надворі, залишивши лише вид зі спини. Його м'язи, здавалося, розривали його костюм, як охоронець компанії. Це нагадало Шень Ї батька Сюй Фаньчао, якого він зустрів на батьківських зборах минулого року.

— Містер Шень, ходіть сюди, — секретар підійшов і зробив запрошувальний жест. — Бос Фу чекає на вас усередині.

Шень Ї відвів погляд, з ввічливою посмішкою на губах: — Добре, це клопітно.

Він підняв термобокс і пішов за секретарем до дверей офісу. Секретар не пішов і зачинив двері знадвору.

В офісі Фу Юхе сидів на дивані, його пальто було накинуте на стілець столу в іншому кінці, і на ньому була лише сорочка, яка була акуратною та без зморшок. Він пив каву в чашці, відчуваючи, що сильний тиск на його тілі не розвіявся, і легкий погляд очей, здається, чинить на людей великий тиск.

— Брате~ — Шень Ї показав свою справжню форму, щойно зайшов у двері, поставив термобокс на стіл, обперся однією рукою на стіл, нахилився вперед, повністю ігноруючи імпульс на його тілі, здавалося, що за ним хитається хвіст, і він посміхнувся, як великий кіт. Хвостатий вовк: — Ти вже поїв?

— Ні, — Фу Юхе поставив свою каву і подивився на термобокс. — Що це?

— Любовний обід, — Шень Ї штовхнув його вперед.

Фу Юхе глянув на нього, Шень Ї посміхнувся і сказав: — До речі, давай подивимося, чи є суперник у коханні.

Фу Юхе запитав із напівусмішкою: — Ти бачив свого суперника в коханні?

— Тримай себе в чистоті, брате, — сказав Шень Ї.

Фу Юхе: — Ти думаєш, що я ти?

Шень Ї невинно сказав: — Що зі мною не так?

— Приваблюєш бджіл і приваблюєш метеликів, — сказав Фу Юхе.

Шень Ї: — Я не робив цього, мене несправедливо образили.

— Любовні листи, яблука, запити на дружбу...

— Тоді я не можу завадити іншим любити мене, брате, ти нерозумний.

— Ах.

Після того, як бурхливі кола Шень Ї припинилися, Фу Юхе, який був пригнічений насильницькою стороною, спровокованою іншими щойно, і емоції в його серці також значно заспокоїлися.

Аура, що супроводжувала його появу, була вся розслабленою та щасливою, сонце яскраво світило, і повітря в офісі, здавалося, було активним і циркулювало.

Шень Ї сидів навпроти Фу Юхе, поклавши обличчя в долоні. Фу Юхе відкрив термобокс і розклав страви. Кілька страв, які приніс Шень Ї, були звичайними домашніми стравами.

Він пропустив попередню тему: — Спробуй.

Фу Юхе взяв паличку і з'їв рибу з квашеною капустою.

— Як? — запитав Шень Ї.

Фу Юхе: — Надто кисла.

— Справді?

Фу Юхе взяв свої палички: — Спробуй.

Шень Ї відкрив рот, щоб прийняти годування: — Нічого, досить смачно.

— Справді, у тебе сильний смак, — Фу Юхе взяв повний рот рису, і в його словах не було глибокого сенсу.

Обличчя Шень Ї поникло: — Брате, я був неправий - я буду виходити на вулицю в майбутньому з мішком на голові.

Напружене обличчя Фу Юхе не могло стриматися, він засміявся і заговорив про інше: — Ні. 14 сьогодні ввечері вільний, і я відвезу тебе на вечерю.

— Куди ми підемо їсти? — запитав Шень Ї.

— Я відвезу тебе туди, коли прийде час, не питай, — сказав Фу Юхе.

— Ох... гаразд, — сказав Шень Ї. — Все, як ти скажеш.

Шень Ї не залишався в його компанії занадто довго, після того, як Фу Юхе поїв, він закрив термос і приготувався піти, як і коли прийшов, Фу Юхе покликав його зупинитися.

— Що трапилося? — Шень Ї сперся на його стіл.

Фу Юхе: — Рука.

Шень Ї простягнув праву руку, Фу Юхе відкрив його долоню, відкрив шухляду іншою рукою, намацав жменю білих кролячих ірисок, поклав їх йому в долоню: — Подарунок у відповідь.

— Ти все ще любиш такі іриски, — Шень Ї поставив термобокс, зняв одну і запхав її собі в рот. — Не скажеш, містере Фу.

— Решта для заходів компанії, — спокійно сказав Фу Юхе. — Я залишив коробку.

— Ох, — Шень Ї жував, його щоки надулися, і він помахав руками: — Я справді йду цього разу.

Фу Юхе злегка посмикнув губами: — Іди.

Шень Ї доніс термобокс до дверей, обернувся: — Я справді йду.

— Ах.

— Ти не збираєшся мене затримати?

— Залишення тебе вплине на мою ефективність роботи.

— Гаразд, — Шень Ї відчинив двері, і коли двері збиралися зачинитися, він знову просунув голову: — Я справді пішов.

Фу Юхе засміявся: — Надішли мені повідомлення, коли прийдеш додому.

— Бувай, — цього разу Шень Ї не штовхав двері.

Він спустився ліфтом аж до першого поверху, з пакетом ірисок у кишені одягу, які він час від часу їв, і він був досить сильний.

На День святого Валентина соціальні платформи більш-менш переповнені новинами, пов'язаними з ним. У колі друзів люди публікують про своїх коханих, демонструють свою любов, і постійно надходять подарунки-сюрпризи.

— Гей, Лю Тін і Чжоу Кайі в нашому класі зустрічаються? — Шень Ї сидів біля столу в кімнаті Фу Чена, стукаючи ногами об підлогу і хитаючи стілець.

— Так, — сказав Фу Чен, крутячи ручку, щоб відповісти на запитання. — Вони розлучилися в другому семестрі другого року старшої школи, і помирилися в останньому семестрі.

Шень Ї раптом замовк.

Фу Чен деякий час не чув, як він говорить, повернув голову і зустрів допитливі очі Шень Ї: — Що, що не так?

Шень Ї: — Звідки ти знаєш?

— Я бачив це, — сказав Фу Чен. — Вони трималися за руки і цілувалися на ігровому майданчику, а потім сварилися—я не слухав це навмисно, або я читав книгу, і вони мене не помітили.

Шень Ї: — Ого, ти.

Фу Чен: — Не кажи іншим.

— Не хвилюйся, — Шень Ї продовжував дивитися на телефон.

Фу Чен: — О, до речі, я закінчив редагувати фотографії з минулого разу, і я повинен отримати їх протягом двох днів.

Шень Ї: — Дякую за твою важку працю, дядьку.

Фу Чен: — ...не важка праця.

Серце моє гірке.

З кількох днів тому Шень Ї любив використовувати це ім'я, щоб жартівливо називати його, Фу Чен вже занімів.

Шень Ї залишався тут із Фу Ченом протягом двох годин, коли Фу Юхе зателефонував, він вийшов, щоб відповісти на телефон, Фу Юхе запитав його, де він, коли він почув його відповідь, він сказав йому спуститися сходами, машина була припаркована надворі.

— Тобі не потрібно кликати Фу Чена сьогодні, — сказав Фу Юхе по телефону.

Шень Ї: — Гаразд.

Повісивши слухавку, він відчинив двері Фу Чена, просунув голову: — Фу Чен, я йду.

— Ох, — Фу Чен схилив голову і швидко писав, не озираючись.

Шень Ї обережно зачинив двері і пішов сходами.

На вході у віллу була припаркована невелика чорна машина, Шень Ї одразу впізнав, що це машина Фу Юхе, він підійшов і відчинив задні двері, і звідти пролунав голос Фу Юхе.

— Сядь спереду.

Шень Ї зачинив двері і пересів на місце помічника водія, він відчинив двері і сів: — Ти за кермом?

Фу Юхе сказав "гм": — Ти мені не довіряєш?

Шень Ї: — Рідко бачу, як ти керуєш машиною, брате.

Фу Юхе: — Що? Боїшся?

— Ні, — Шень Ї схилив голову з легкою посмішкою в очах. — Це честь.

Фу Юхе: — Ремінь безпеки.

— Ох, — Шень Ї збирався торкнутися ременя безпеки, коли Фу Юхе нахилився, його дихання раптово наблизилося, температура його тіла кинулася до нього, ледь помітний аромат на його тілі сьогодні відрізнявся від звичайного, запах був найсильнішим на його шиї.

Він повернув обличчя до Шень Ї, витягнув його ремінь безпеки, і коли він збирався відхилитися, Шень Ї підняв його підборіддя, і витер свої губи об бік обличчя Фу Юхе, м'який дотик був дуже ніжним.

З "клацанням" ремінь безпеки застебнутий.

Шень Ї підібгав губи: — Брате, ти так добре пахнеш.

Кінчик язика Фу Юхе торкнувся ніжної плоті в його щоці: — Якщо тобі подобається, у мене є парфуми для тебе.

— На тобі пахне по-іншому, — Шень Ї схилив до нього голову.

Фу Юхе: — ...Сядь і поїхали.

За вікном уже стемніло, вуличні ліхтарі освітлювали передню частину, і машина виїхала з району вілл і влилася в потік на асфальтованій дорозі.

На 32-му поверсі висотної будівлі в центрі міста є елітний західний ресторан з елегантною обстановкою. Сьогодні, на День святого Валентина, троянди застрягли у склянках для води на кожному столі.

Шень Ї пішов за Фу Юхе до місця, яке було зарезервовано заздалегідь, і сів навпроти нього: — Чи не занадто я недбало одягнений?

— Добре, що ти виглядаєш так, — Фу Юхе подивився на його спортивний одяг. — Тобі личить.

Усередині був кондиціонер, Фу Юхе відклав пальто, яке він зняв, офіціант подав їм меню, щоб вони замовили, Шень Ї замовив два, і попросив Фу Юхе влаштувати.

Під час їжі вони вдвох розмовляли, і Шень Ї вловив ледь помітний звук "клацання" у своїх вухах, тому що, коли він виходив грати раніше, камера, яку Фу Чен використовував для фотографування, видавала звук, тому він був трохи чутливий до цього звуку.

М'який звук був схожий на ілюзію, Шень Ї на мить замовк, потім зробив ковток апельсинового соку на столі, ніби нічого не сталося.

Він відчув це з моменту, як зайшов—хтось постійно спостерігав за ними. Спочатку він подумав, що це тому, що вони були одностатевою парою і не звертав особливої уваги.

— Спробуй це, — Фу Юхе підсунув десерт перед ним. — Тобі має сподобатися.

— Ну, дякую, брате, — Шень Ї взяв його.

Вони вдвох повечеряли, Фу Юхе відвіз Шень Ї дивитися фільм, вони зайшли в кінотеатр, кількість людей, які замовляли квитки в кінотеатрі, збільшилася, а не зменшилася, Фу Юхе заздалегідь забронював квитки, і він очікував такого роду переповнену ситуацію.

Якщо ви купуєте квиток у цей момент, може бути важко знайти місце.

Коли він пішов забрати квитки за допомогою свого мобільного телефону, Шень Ї побачив, що квитки, які забронював Фу Юхе, були на фільм жахів, Шень Ї задумливо глянув на Фу Юхе, але Фу Юхе не помітив, вони взяли квитки, купили трохи попкорну та коли і разом пішли в кінотеатр, знайшли місце, щоб сісти.

Вони вдвох сиділи в останньому ряду з гарним оглядом.

Шень Ї їв попкорн і пив колу. Незабаром почався фільм. Цей фільм розповідає про дивні події, які сталися на віллі в глибоких горах і старих лісах, машина в'їхала в кадр, підняла опале листя на землі і поїхала.

На великому екрані з'являється назва фільму.

У темному середовищі Шень Ї брав попкорн і клав його собі в рот один за одним. Коли фільм пройшов 5 хвилин, з'явилася страшна лялька, і молода пара поруч із Шень Ї тихо розмовляла.

— Якщо ти боїшся, візьми мене за руку.

— Я тримаю, не лякай мене.

Шень Ї глянув на Фу Юхе, який був поруч із ним. Фу Юхе поклав лікті на підлокітник, його повіки були злегка опущені. Він не міняв своєї пози з моменту, як зайшов.

Звуковий ефект у цьому кінотеатрі дуже хороший, із об'ємним звуком, імерсивне відчуття відрізняється від перегляду на самоті вдома.

Коли прогрес досяг 15 хвилин, очі Фу Юхе раптово потемніли, і його тепла долоня була притиснута до його обличчя, а тихе дихання Шень Ї пролунало поруч із його вухом: — Героїня повертає голову, і вона побачить ляльку, камера наближається дуже близько.

Фу Юхе пасивно слухав спойлер, його стиснуті руки ослабли, і ефект жахливого звуку в його вусі був дещо зменшений.

Через понад десять секунд Шень Ї опустив руку, що закривала його очі, зовсім не затримуючи іншу руку, щоб їсти попкорн.

Фу Юхе: — Ти дивився його?

— Ен, — Шень Ї дав доречний коментар: — Цей фільм був досить популярним нещодавно, сюжет хороший, техніка зйомки також дуже хороша, і постпродакшн також досить хороший.

Фу Юхе: "..."

Він потер кінчики пальців двічі, і протягом наступної більш ніж години Шень Ї шепотів йому на вухо. Щоб не заважати іншим, його голос був дуже тихим, тож він говорив йому на вухо.

Тепле дихання падало за його вуха та шию, і проносилося над кінчиками його волосся. Він стиснув червону мочку вуха, і оніміння поширилося від мочки вуха до його спини.

Голос Шень Ї був ідеально прикритий звуковими ефектами фільму, але він був переданий до вух Фу Юхе без будь-яких втрат.

Після закінчення фільму люди в залі залишали один за одним. Вони сиділи ззаду і чекали, поки інші підуть першими.

— Ти повернешся безпосередньо пізніше? — запитав Шень Ї.

Фу Юхе глянув на свій годинник: — Вже пізно - сьогодні небагато часу, наступне побачення, зробимо щось інше.

— Наступного разу? — Шень Ї випив останній ковток коли, порожня соломинка видала багато шуму, він укусив соломинку: — Я починаю з нетерпінням чекати цього.

Побачивши його дитячий вираз обличчя, Фу Юхе засміявся, сьогоднішнє побачення пройшло гладко, єдина помилка полягала в тому, що Шень Ї дивився фільм, але ця випадковість також стала родзинкою.

У зоні відпочинку біля кінотеатру за непримітним чоловіком у чорній пуховій куртці, який сидів за столом і пив молочний чай, була розміщена камера.

— Фільм закінчився, чому вони не виходять? — Чоловік перевірив час на своєму телефоні та продовжував дивитися на вихід, розглядаючи фотографії.

Це також несподівано, що відомий молодий містер Фу в бізнес-колах насправді гей. Хлопець містера Фу також виглядає дуже красиво. Вони вдвох, що стоять на фотографії, досить привертають увагу, ніби вони знімають ідол-драму.

Якщо ця новина буде опублікована, вона стане гарячою темою - але він не може дозволити собі образити Фу Юхе, тож він просто сфотографував і надіслав своєму роботодавцю.

Через кілька хвилин чоловік зловив людину, на яку він дивився, що виходила. Обидва вони мали чудові зовнішні дані, і вони дуже привертали увагу в натовпі, тож їх можна було побачити без особливих пошуків.

Він сфотографував камерою, побачив, як двоє людей у камері щось сказали і разом пішли до ванної кімнати.

Він торкнувся свого підборіддя.

Вони щойно вийшли з кінотеатру, і вони разом пішли до ванної кімнати, період кохання, це божевілля.

Він пішов слідом.

Фільм щойно закінчився, і в чоловічій ванній кімнаті була хвиля людей, які заходили та виходили. Чоловік чекав надворі деякий час, але ніхто не виходив знову протягом кількох хвилин. Вони двоє все ще були всередині. Він трохи подумав і зайшов зі своєю камерою.

Однак, щойно він зайшов у двері, він зустрів двох людей у ванній кімнаті.

Шень Ї повернув голову, щоб подивитися на чоловіка, чоловік на мить занервував, пройшов між ними обома, ніби нічого не сталося, і пішов до пісуара, а потім він почув, як маленький хлопець містера Фу сказав: — Брате, це він таємно фотографував нас.

Чоловік обернувся і хотів бігти, але висока тінь огорнула його позаду нього. Його зріст був лише 1,73 метра, і порівняно з Фу Юхе, який був 1,83 метра, він виглядав худим і тонким. У поєднанні з сильним низьким тиском на тілі Фу Юхе, він нервово проковтнув кілька разів.

— Ти... що ти хочеш робити!

— Не нервуй, — Шень Ї сперся на плече Фу Юхе, невинно посміхаючись. — Чи можу я побачити твою камеру?

На вулиці біля кінотеатру більшість квітів у квітковому кошику бабусі, яка продавала квіти, були продані. Поки вона продавала квіти, вона піклувалася про свою онуку, щоб та не заходила занадто далеко.

Одностатеві пари не є рідкістю на День святого Валентина. Двоє молодих чоловіків купили квіти у неї. У мить ока вона побачила, як її онука тягне одяг високого чоловіка, дивлячись угору і питаючи чоловіка, щоб він купив їм. Чи не купити квіти.

— Досить, досить, повертайся, — стара жінка махнула рукою, боячись, що вона спричинить неприємності.

Маленька дівчинка повернула голову і глянула на свою бабусю, потім подивилася на Шень Ї, її незрілий дитячий голос говорив плавно: — Це моя бабуся, бабусині квіти такі гарні та свіжі, брате, купи одну для свого партнера, я бажаю вам сто років Доброї згоди.

Шень Ї схилив голову, щоб подивитися на Фу Юхе, яскраво посміхнувся, нахилився і сказав: — Гаразд, тоді ти можеш запитати брата, які квіти подобаються його партнеру?

Маленька дівчинка боязко подивилася на Фу Юхе, трохи лякаючись його: — Дядечку, які квіти вам подобаються? Квіти моєї бабусі такі гарні.

Шень Ї не міг стримати сміху, почувши "Дядечко".

Фу Юхе: "..."

Зрештою, Шень Ї купив для Фу Юхе букет лілій. Коли він сів у машину, він дражнив і називав його "Дядечко Фу". Щодо чоловіка, який таємно фотографував, вони видалили фотографії і нічого не вимагали від нього. Шень Ї запитав Фу Юхе, Фу Юхе сказав, що вони не знайомі, Шень Ї не став більше розпитувати і не дуже переймався цим.

Букет поклали на заднє сидіння автомобіля. Фу Юхе сьогодні не пив, щоб мати змогу вести машину. Він завів машину і поїхав аж до будинку Шень Ї.

Була глибока ніч, і в районі було дуже тихо. Шень Ї посидів деякий час, а потім відстебнув ремінь безпеки: — Тоді я піду назад першим, ти лягай спати раніше, добраніч.

Фу Юхе глянув на нього, але не промовив ані звуку.

Шень Ї натиснув кнопку відчинення дверей, але дверний замок не розблокувався. Він подивився на Фу Юхе, який поклав руку на кермо і посвітив на неї вказівним пальцем.

Шень Ї: — Брате, двері машини не відчиняються.

Фу Юхе: — Ти не збираєшся запросити мене піднятися?

Шень Ї сказав "ах": — Тоді, ти хочеш піднятися і посидіти?

Фу Юхе вимкнув машину: — Ходімо.

Він відчинив двері машини і вийшов. Шень Ї на мить був приголомшений, стиснув нижню губу в усмішці й також вийшов. Вони вдвох зайшли до багатоквартирного будинку. Ліфт вночі не використовувався, тож швидко відчинився. Вони зайшли, і Шень Ї натиснув кнопку поверху.

Ліфт повільно піднявся до поверху, де жив Шень Ї, вони вдвох зайшли, Шень Ї увімкнув світло, хоча його кімната була не такою охайною, як у Фу Юхе, але вона була дуже чисто прибрана.

Фу Юхе озирнувся навколо, у кімнаті є ігрові приставки та баскетбольний м'яч з коміксами, що є улюбленими речами великого хлопця його віку, але стіна чиста, і немає безладних плакатів.

Фу Юхе провів пальцями по книжковій полиці і торкнувся баскетбольного м'яча збоку.

— Брате, — Шень Ї зайшов із склянкою води. — Випий води.

Коли Фу Юхе взяв її, Шень Ї відпустив чашку і обхопив його руку навколо чашки. Вода брижилася в чашці, і він підняв очі, щоб зустріти усміхнені очі Шень Ї, які були чистими і сяючими.

— Ти хочеш залишитися зі мною до світанку? — запитав він, його кінчики пальців ковзнули по положенню тигрової пащі Фу Юхе, із слідами затримки.

— Спочатку прийми душ, — Фу Юхе відвів погляд.

Шень Ї активно сказав: — Ходімо разом.

...

Тож серед ночі вони пройшли весь шлях від ванної кімнати до ліжка. Їхнє волосся було мокрим, і вода капала по всій підлозі. Шухляда біля узголів'я ліжка була відчинена, а його м'язисті руки були вкриті тонким шаром поту, і він витягнув дві коробки речей із шухляди.

Ніч густа, на тумбочці в кімнаті. У скляній склянці для води залишилося лише півсклянки води, і шари брижів розгойдувалися через легкі вібрації.

Сьогоднішня зустріч успішно завершилася.

….

Фраза "It's dead" ("Він мертвий" / "Він зник") є:

1. Жартівливим Сленгом/Перебільшенням: Шень Ї використовує цю фразу, щоб дражнити Фу Юхе, або просто дати грайливу та непряму відповідь. Це поширений спосіб для молодих людей вказувати на те, що хтось:
• Абсолютно зайнятий/відсутній (заглиблений у щось).
• Недоступний для розмови чи взаємодії.
• Нейтралізований (у контексті їхньої "угоди" про комікси).
2. Повна Форма (неявна): Найімовірніше, повна думка була "Його зараз немає в живих (для зовнішнього світу)" або "Він тут, але в стані, коли його не можна турбувати (зайнятий нашою розмовою/хабарем)."