Розділ 2 — Як відбити напад ворогів.

Лу Чжоу побачив, що його рівень майстерності становить лише дев'ятий ступінь гартування тіла, і безпорадно похитав головою. Шкода, що вся сила Цзі Тяньдао розвіялася без сліду. У цьому тілі, окрім старечої немочі, залишилася хіба що міць, здобута завдяки гартуванню тіла.

Картка пікового стану Цзі Тяньдао?

— Вона повертає мене до найвищої форми Цзі Тяньдао, коли той був на вершині своєї могутності?

Система не відповіла.

Лу Чжоу замислився.

Три картки — отже, загалом півтори години.

Навіть ослаблений Цзі Тяньдао зумів звести бій із десятьма наймогутнішими майстрами до нічиєї. Тож у розквіті сил перемогти їх йому, мабуть, не становитиме труднощів.

— Картка обернення? Дає змогу відновити частину життєвої сили?

Саме цього йому зараз найбільше бракувало.

Не гаючи часу на роздуми, Лу Чжоу дістав картку обернення й подумки активував її. Та розсипалася на безліч мерехтливих іскор, які закружляли навколо його тіла.

Наступної миті все тіло здригнулося!

Здавалося, життєва сила навколишніх дерев і трав переходила до нього. Потоки енергії здіймалися, мов розбурхані хвилі, а вітер прокочувався гірськими схилами.

Енергія з усіх довколишніх просторів стрімко стікалася до нього.

Шкіра змінилася.

Волосся теж.

Навіть зір став гострішим…

Життєва сила поверталася.

Лу Чжоу поглянув на особисту панель.

Показник залишку життя поволі зростав.

Картка обернення, здатна повертати життєву силу… Оце так ефект!

Важко сказати, скільки часу минуло, перш ніж незвичні відчуття поступово вщухли.

***

Тим часом четверо учнів щойно спустилися до підніжжя гори, як відчули потужний сплеск енергії, що долинав згори.

— Яка неймовірна сила! — захоплено вигукнув Дуаньму Шен.

— Я так і знав, що вчитель приховує від нас ще могутніші здібності!

— Після зради учнів він завжди залишає щось при собі, чого б нас не навчав!

— Але ж… Щойно ми стояли найближче до вчителя, і я зовсім не відчував від нього жодних коливань енергії. До того ж у світі майстрів ширяться чутки, що він дістав поранення.

— Приховати коливання власної енергії не так уже й складно. Не варто судити за зовнішніми ознаками. Судячи з того, як поводився вчитель, він, певно, усе тримає під своїм контролем.

— Молодша сестро, вчитель тебе найбільше любить. Може, ти знаєш, що це за енергетична хвиля? — троє інших звернулися до молодшої учениці, Юань-ер.

— Га? Звідки мені знати… Учитель — людина незбагненна, — пробурмотіла дівчина.

Саме тоді, коли четверо роззиралися довкола, з-за захисного бар'єра гори Цзінтін долинув голос праведних майстрів:

— Гей, демони з гори Цзінтін! Слухайте сюди! Вас оточено! Негайно виходьте й прийміть смерть!

Голос луною рознісся над горою.

Дев'ята учениця підвела голову й побачила, як небом промчала летюча колісниця.

— Це Чжоу Цзіфен, старший учень Небесного Меча. Кажуть, нещодавно він щойно досяг сфери Божественного Палацу.

— Та він щойно увійшов у сферу Божественного Палацу! Навіть якби вони зійшлися віч-на-віч, він і мізинця нашої молодшої сестри не вартий.

— От тільки їх надто багато…

— …

Серед дев'ятьох великих демонів гори Цзінтін — дев'ятьох учнів Цзі Тяньдао — найнижчий рівень майстерності мала наймолодша й остання учениця, Ци Юань. Вона вже досягла сфери Божественного Палацу, щабля Керування Шляхом.

— Ці люди нам не страшні. Справжня морока — десятеро наймогутніших майстрів. Усі вони досягли сфери Розколотої Душі.

— На старшого брата розраховувати годі. Залишається сподіватися, що вчитель і справді має якийсь спосіб відігнати ворогів, — промовив третій учень Дуаньму Шен, схрестивши руки на грудях.

Четвертий учень, Мін Шиінь, хитро усміхнувся й озвався:

— Скажу дещо, за що мене можна звинуватити в непоштивості… Якби ми вчотирьох захотіли накивати п'ятами, хто зміг би нас зупинити?

Дуаньму Шен, Чжаоюе та мала Юань-ер водночас повернулися до нього.

— Учитель іще не передав мені моєї зброї. Як я можу просто так піти? — відповів Дуаньму Шен.

П'ята учениця, Чжаоюе, розсміялася:

— І що для тебе важливіше: власне життя чи та нещасна зброя?

Дев'ята учениця зі складним виразом обличчя поглянула на них. Зрештою дівчина не витримала й запитала:

— Старші брати й сестри, невже ви жодного разу не замислювалися над тим, щоб стати поруч з учителем і разом із ним дати відсіч ворогам? Він стільки сил і часу витратив, щоб навчити нас своїх технік. Як ви можете, так із ним учинити?

Старша сестра Чжаоюе підняла руку, зупиняючи її:

— Молодша сестро, ти приєдналася до нас набагато пізніше й багато чого не знаєш…

Мін Шиінь тихо пирхнув:

— Учитель, звісно, навчав нас своїх технік, але й життя нам добряче попсував.

— Та хіба завдяки цьому ми не стали сильнішими? — щиро не розуміла мала Юань-ер.

— Ти надто наївна. Поглянь хоча б на лиху славу гори Цзінтін. Згадай, що люди говорять про дев'ятьох демонічних учнів нашого вчителя.

Яке коріння, таке й пагіння. Який вчитель, такі й учні.

— Хай там як, це не виправдовує зради ордену! — уперто заперечила мала Юань-ер.

Почувши її слова, троє інших похитали головами й важко зітхнули.

Часом наставник бував запальним і непередбачуваним, а до учнів ставився надто суворо. Що ж до відходу старшого та другого братів, то вони й самі не знали справжньої причини. Вчитель ніколи про це не розповідав.

***

Тим часом Лу Чжоу не припиняв досліджувати можливості системи.

Після використання картки обернення він відчув, як тіло знову наповнюється життєвою силою. Звісно, до молодечої снаги було далеко, але принаймні тепер він міг вільно рухатися.

Він підвівся, кілька разів глибоко вдихнув і виконав нескладну розминку.

Трохи звикнувши до нового тіла, Лу Чжоу зітхнув:

— Усе-таки старувате…

У попередньому житті, навіть коли доводилося працювати до пізньої ночі й недосипати, він почувався не старшим за тридцять. А тепер раптом опинився в такому тілі. Звикнути до цього було непросто.

На щастя, залишок життя зріс до трьохсот тринадцяти днів.

Лу Чжоу помітив, що в крамниці можна придбати різні картки з предметами, зокрема й картки обернення.

Виходить, він може повернути собі молодість!

Але триста тринадцяти днів замало. Йому потрібно хоча б відновити здатність нормально рухатися. Стареча неміч і кволість нестерпно дратували.

А може, й узагалі повернути собі молодий вигляд? Щоправда, зараз карток обернення в нього обмаль, тож такі мрії нічого не змінять. Спершу треба розібратися з небезпекою, що нависла над ним.

— От тільки нагорода виявилася якось аж надто скромною. Щоб вибратися з теперішньої халепи, доведеться ще й голову добряче напружити, — пробурмотів Лу Чжоу, продовжуючи розмірковувати.

Трохи помовчавши, він повільно підвівся й вийшов з альтанки.

Яскраве сонце заливало все довкола. Його світло трохи сліпило очі.

Спогади Цзі Тяньдао містили чимало відомостей про цей світ, проте побачивши все на власні очі, Лу Чжоу не зміг приховати захоплення безкраїм блакитним небом.

ГРРР-Р-Р!

Раптом пролунав оглушливий гуркіт.

Гора Цзінтін здригнулася.

Лу Чжоу злегка насупився. Невже майстри вже не могли дочекатися й вирішили силою пробити захисний бар'єр?

ГРРР-Р-Р!

Він підвів голову й поглянув на невидимий бар'єр.

Недарма гору Цзінтін вважали благословенним місцем. Завдяки сприятливому розташуванню та природній енергетиці встановлені тут потужні захисні формації набували ще більшої сили. Навіть майстрам сфери Розколотої Душі було нелегко їх зруйнувати.

Свист! Свист! Свист!

Четверо учнів блискавично з'явилися перед ним.

Побачивши Лу Чжоу, який стояв прямо й упевнено, вони мимоволі здивувалися.

— Вчителю!

— Вчителю!

— Вчителю!

— Вітаю вас, учителю! Бажаю міцного здоров'я!

Останньою привіталася мала Юань-ер, дев'ята учениця.

Лу Чжоу помітив усмішку на її миловидному личку.

— Вчителю, ви наче помолодшали! — радісно вигукнула дівчина.

— Іди сюди.

— Авжеж!

Лу Чжоу поглянув на малу Юань-ер, і в його пам'яті зринули численні спогади про дівчину. Він мимоволі відчув тепло на душі.

Піднявши старечу руку, він лагідно торкнувся чола дев'ятої учениці.

— Ти в мене й справді найслухняніша.

Третій учень Дуаньму Шен, який стояв поруч, озвався:

— Вчителю… Вони намагаються пробити захисний бар'єр. Дозвольте мені прийняти бій! Обіцяю, що не залишу від них і мокрого місця!

Лу Чжоу лише раз поглянув Дуаньму Шенові у вічі.

Цього вистачило, щоб серце учня тривожно тьохнуло. Він мимоволі ковтнув слину, опустив голову й більше не наважувався дивитися вчителю просто в очі.

— Я вже маю план, як відігнати ворогів. Ходімо зі мною. Разом вийдемо їм назустріч, — спокійно промовив Лу Чжоу.

— Слухаємося!

Після часткового відновлення життєвої сили Лу Чжоу стало набагато легше ходити.

Четверо учнів шанобливо рушили слідом за вчителем у напрямку виходу з гори Цзінтін.

Біля підніжжя гори Цзінтін.

Кілька тисяч майстрів вишикувалися десятками окремих загонів.

Одні стояли на летючих мечах, інші — на небесних колісницях, а дехто просто займав місце на землі.

Попереду майоріли численні прапори.

Павільйон Небесного Меча, конфуціанська школа Дуанлінь (Правильний Ліс) , даоська школа Чжен’ї (Правильного Єдиного) … Здавалося, зібралися всі до останнього.

— Тисніть дужче! Гора Цзінтін уже скоро не витримає! Тутешній старий тиран точно тяжко поранений, тому й забився в нору, як той боягуз, і носа не каже. Був би він при силі, хіба терпіли б вони таку наругу?

— Саме так! Він просто боїться вийти й прийняти бій! Не припиняйте!

Небом пропливла колісниця.

І знову пролунав гучний голос:

— Демони з гори Цзінтін! Слухайте сюди! Вас оточено! Негайно виходьте й прийміть смерть!

____

Рівні самовдосконалення :

1. Гартування тіла,

2. Сфера Таємного Прозріння,

3. Сфера Зосередження Свідомості,

4. Море Брахми,

5. Сфера Божественного Палацу та

6. Сфера Розколотої Душі, яка є вершиною майстерності.