Розділ 100 — Хлопець на заході сонця

Гільдія авантюристів, яка збирає безліч відомостей про всі раси, вважає небезпечними три з них.

Перша — драконячий рід. Навіть найслабший із них, земляний дракон, має шостий ранг. Могутнє тіло, міцна луска, а як підросте в ранзі й стане прадраконом, то з ним доводиться мати справу вже цілій державі.

Друга — велетні. Не ті, що живуть поруч із людьми, а інший вид. Силою вони далеко переважають звичайних монстрів. А стародавні велетні силою не поступаються прадраконам, тож авантюристам суворо наказано не чіпати їх, хоч би де побачили.

І третя — небесні демони. Колись їх ділили на ангелів і демонів, але нині більшість вважає їх одним видом і зве небесними демонами. Регенерація, Жах, стійкість до магії. Багато хто з них володіє магією високого рівня, а відомі й такі, що самотужки знищували цілі держави.

— Гей, зачарувальнику. Наклади на мене все, що вмієш. Тим здорованем займуся я, а з рештою ви вже якось самі.

— Хазяїне… Самому битися з архідемоном — це вже занадто.

— Схоже, на теревені часу нема.

Архідемон виліз із брами, роззирнувся, побачив Джозефа з рештою і почав читати речитатив.

— Вогню, що зринає з пекла, зберися, стань пекельним полум'ям і спопели моїх ворогів.

Перед архідемоном з'явилося чорне полум'я. Жар був такий, що навіть Чі Ду, який сидів на брамі, відгородився від нього бар'єром.

— Ч-чорна магія шостого рівня, Пекельне полум'я… Аніто, ставлю бар'єр!

Меметт поставила бар'єр, але кожна з дівчат Місячного цвіту розуміла, що його не втримати…

— Пекельне полум'я.

Архідемон пустив Пекельне полум'я, і воно насунулося на Джозефа з рештою, захоплюючи й нижчих демонів.

Нижчі демони мали високу стійкість до магії, але в цьому полум'ї обернулися на попіл.

Джозеф вийшов уперед, заніс над головою дворучний меч кам'яного дракона і рубонув згори.

— Темний меч, Поглинання магії.

Цією технікою темного меча Джозеф колись на тренувальному майданчику розвіяв Експлоужн, який пустив Ю.

Дворучний меч кам'яного дракона зіткнувся з пекельним полум'ям. Те, чого Поглинання магії не змогло поглинути, розкололося надвоє, ліворуч і праворуч, і спалахнуло позаду.

— Тц, напхав мани, як дурний, усе й не поглинув.

Від Джозефа йшов дим. Його не брав навіть Брес розпеченого тигра, а тут він дістав поранення.

— Навіть Джозеф не вийшов неушкодженим, га? — гигикнув Чі Ду. — А ти маєш час стовбичити? До жінок пішли нижчі демони.

— Зачарувальнику, йди до жінок.

— Але ж ви тут сам, хазяїне…

— Ти мені тут тільки заважаєш. Ех… знав би, що так вийде, узяв би святий магічний меч.

Ансгар вилаявся крізь зуби і пішов до дівчат із Місячного цвіту.

— Аніто!

— Не чіпай мене зараз!

Нижчий демон раз за разом гамселив руками по Анітиному баштовому щиту з білого срібла. Аніта тримала удари, але щит аж стогнав.

Меметт та інші, хто бився здаля, знову й знову били магією, але нижчому демонові з його стійкістю до магії це мало шкодило, і вирішального удару завдати не вдавалося.

— Та відчепися ж ти! Могутня сокира!

Вашан ударила нижчого демона ззаду Могутньою сокирою. Бойова сокира, яка розрубала навіть кротозмія, ледве прорізала демонові м'ясо на кілька сантиметрів.

— Т-та якщо навіть Вашан завдає лише такої шкоди, нам не перемогти!

— Не здавайтеся так легко! Удари я прийматиму всі, а ви тільки атакуйте!

Вашан била найсильніше в усьому Місячному цвіті, і коли навіть вона не завдала демонові особливої шкоди, дівчат, які й так утратили бойовий дух, охопила тривога. Дехто вже кинув зброю і здався.

— Аніта правду каже! Ми ж і раніше не раз бували в такій халепі. До того ж погляньте, від удару Вашан у нього лишилася рана. Якщо бити в рану, то й магія Меметт та решти його дістане.

Моран ляснула по спині Камілу, яка сиділа на землі, і підняла її на ноги. Поволі, але до наляканих дівчат почав повертатися бойовий дух.

— А все ж, чому на того Чі Ду ніхто не нападає?

Белль свердлила поглядом Чі Ду, що сидів на брамі, і пробурмотіла те, що мучило всіх.

— Цей Чі Ду, мабуть, приборкувач звірів. Тим самим Магічним словом, що й прирученцями, він до певної міри керує й нижчими демонами.

Вашан угадала. Чі Ду застосовував навичку Приборкання. Проте навіть він не міг повністю керувати нижчими демонами шостого рангу. Він лише показав їм, що тут є здобич. Далі демони самі кидалися на неї, і більше Чі Ду нічого робити не мусив.

— А-а! Ще один іде!

На них мчав ще один нижчий демон. Якби Ансгар не стримував інших, дівчата з Місячного цвіту давно б полягли всі.

А бій Джозефа з архідемоном тим часом розпалився не на жарт.

— Причепився.

Джозеф ударив технікою меча Єдиний спалах і розтяв архідемонові шию, але рана відразу затяглася, бо регенерація в того була потужна. Джозеф хотів би покласти всьому край одним сильним ударом, але прирученці Чі Ду не давали. Перебити спершу їх теж не виходило, бо вони трималися від Джозефа на відстані. А з брами тим часом вийшов ще один нижчий демон.

— Джозефе, що таке? Не поквапишся, то, може, вийде ще один архідемон, а?

Чі Ду дражнив Джозефа.

Джозеф уже кілька разів пробував зруйнувати браму, але не лишив на ній і подряпини.

Якщо з брами вийде ще один архідемон… Ні, навіть щось рівня вищого демона, то Джозеф ще якось упорається, а от дівчат із Місячного цвіту переб'ють усіх.

— Незліченні громи, що блукають у небі…

Архідемон почав речитатив чорної магії п'ятого рівня, Стрімкого грому.

— Хто ж тобі дасть дочитати.

Джозеф кинувся до архідемона, але дорогу заступив розпечений тигр, прирученець Чі Ду.

— Та скільки можна заважати!

Тигр дихнув на нього Бресом, але Джозеф, не зважаючи, прорвався крізь вогонь і розрубав тигра.

Архідемон ще не дочитав речитатив, але…

— Стрімкий грім.

З неба на Джозефа вдарила шалена блискавка. Вона прошила його наскрізь, але Джозеф устромив дворучний меч у землю, стиснув зуби і витримав.

Коли грім стих, Джозеф стояв, і від нього йшов чорний дим.

— Ах ти ж гад… Маєш Пропуск речитативу, а навмисне ще й читав.

Архідемон дивився згори на Джозефа, який стояв, спираючись на меч, як на ціпок, і всміхався.

Джозеф дістав з айтем-поуча зілля, випив до дна, заніс дворучний меч за спину і різко вдихнув.

— Та здохни вже нарешті! Розруб святого потоку!

Архідемон закрився від цього удару обома руками, але обидві руки легко відтяло, а сяйво меча глибоко розсікло йому груди. Рана була тяжка, та він не втрачав самовпевненості. Аж ось він здивовано схилив голову набік, бо руки і груди, які зазвичай одразу відновлювалися, ніяк не загоювалися.

— Ду-урень, рани від святого меча так просто не гояться.

Джозеф хотів його добити, але знову заважали прирученці Чі Ду. А рани архідемона тим часом хоч і поволі, але загоювалися.

— Джозефе, — єхидно протягнув Чі Ду, — не думай, що так легко переможеш, поки тут мої прирученці. Ну, візьмуся й я до роботи. Агов, ваше частування он там!

На Магічне слово Чі Ду нижчі демони відгукнулися всі як один.

— Ой! Нижчі демони… один, два… та їх тьма-тьменна суне!

Белль недарма панікувала. До Аніти з рештою мчали не лише ті нижчі демони, яких стримував Ансгар, а й нові, що виходили з брами.

— Ну… лишається тільки приготуватися до найгіршого.

— Не хочу, не хочу! Я ще стільки всього смачного не покуштувала, і суконь, про які мрію, ціла купа! Не хочу помирати. О, а давайте втечемо!

Белль вередувала у відповідь на слова Вашан, мов дитина. На скроні в Аніти, яка тримала удари нижчого демона, набухла жила.

— Белль, ідуть!

Апрі наставила баштовий щит. Перед зграєю нижчих демонів усі приготувалися до найгіршого.

Але демони пробігли повз Аніту з рештою і помчали далі.

— Га? Пробігли повз? Ура! Ми вижили!

— Дурепа! Туди, куди вони побігли…

Аніта недарма кричала. Там, куди побігли нижчі демони…

— …Кама.

Це сказала Вашан, бліда як стіна.

Нижчий демон — монстр шостого рангу. Якщо до Ками прорветься бодай один, загинуть сотні людей, а то й тисячі. А туди побігло багато таких монстрів, тож не дивно, що Вашан зблідла.

— Кажуть, у Камі зараз, як на замовлення, нема авантюристів високого рангу, — пискляво захихотів Чі Ду. — Якщо зграя нижчих демонів увірветься в місто, лиха не минути. Діти, старі, жінки… Вони ж спершу нападають на слабших, розумієте? Як подумаю, аж дух захоплює.

— За ними!

— Уже не встигнемо.

Аніта одразу кинулася бігти, але наздогнати їх годі було й думати.

Дівчата дивилися, як зграя нижчих демонів біжить туди, де сідає сонце, і серця їм сповнював відчай.

— Я переміг! — розреготався на все горло Чі Ду. — Хоч що робіть, уже нічого не вдієте! І вас, і всіх у Камі переб'ють! Нижчі демони… Га? Що це?

Нижчий демон, що біг попереду назустріч сонцю, раптом упав. За ним попадали інші й більше не встали.

Коли впали всі до одного, на тому місці стояли дві постаті, а за спинами в них сідало сонце.

Вони повільно йшли сюди. Чі Ду примружився, вдивляючись у них.

— Якесь щеня і чорний гоблін?!

Один був хлопець із дворучним мечем на плечі, другий — чорний гоблін із бойовою сокирою.

— Гей, чого посміхаєшся?

Це спитав Ю, хлопець із дворучним мечем. Куро, який ішов за ним, мовчав, але кутики губ у нього так і повзли вгору.

— О, перепрошую. Ваш покірний слуга думав, що господар не втручатиметься, доки ті всі не загинуть. Та й нижчих демонів ви, бачу, перебили навмисне… — Куро ледве стримував смішок.

— Це… бо вони ніяк не дохнуть. А нижчих демонів я перебив, бо в Камі в мене є знайомі.

— Он як. Заради пані Колетт і пана Вудса?

— Так. Що буде з іншими, мені байдуже, але там мої знайомі.

Ю з Куро пройшли повз Аніту з рештою. Моран та інші, побачивши обличчя Ю, мимоволі всміхнулися.

Чі Ду дивився на них згори, з брами, і не приховував невдоволення, що хтось так раптово втрутився.

— Ти хто такий… У борця за справедливість граєшся?

— Ти що, сліпий? Де ти в мені бачиш борця за справедливість?

— Пф-ф…

Куро не стримав смішка. Ю скоса зиркнув на нього, і той поспіхом затулив рота рукою.

— Гоблін-мутант і чорнявий малий… Он воно що, то ти Ю Сато. Я Чі Ду.

— Чі Ду? Куро, знаєш такого?

— Ніколи не чув.

— От бачиш. Я теж не знаю.

Ю з Куро відверто з нього глузували, і обличчя Чі Ду налилося люттю.