Розділ 11 — Полювання на бандитів Ч-1

Яке добро змарнував. Кров ударила в голову, і я вбив їх, не встигнувши відібрати навички… Виходить, у мертвого навичку не відбереш… ех.

Поруч, усміхаючись на весь рот, ішла Ніна. Я спитав, невже її зовсім не бентежить, що я вбив тих двох, — і почув:

— Вони ж самі хотіли нас убити, тож і поділом їм!

Отак. Схоже, життя в цьому світі недорого коштує.

— Ніно, я навчу тебе Бойової техніки.

Раз ми з Ніною тепер друзі, я вирішив навчити її дечого з того, що вмію сам.

Про «Відбирання» розповідати не можна, а решту — чом би й ні.

— Га? Ура!

— А ще: я розкажу тобі про свої здібності, а ти натомість поясниш мені дещо. По-перше, я бачу здібності людини, коли на неї дивлюся.

— То ти, Ю, вмієш користуватися навичкою Аналізу? А якого вона рівня?

— Це не Аналіз. Здібності я бачу завдяки унікальній навичці. Ось я й хочу знати, чи відрізняється статус, який бачу я, від того, що показує картка авантюриста. І ще розкажи мені про саму картку.

— Гара-азд~

Ніна дістала свою картку авантюриста.

Ім'я: Ніна Реба

Раса: Людина

Клас: Злодійка

Походження: село Бібітт

Вік: 16 років

Стать: жіноча

Ранг: F

LV: 13

HP: 79

MP: 23

Сила: 22

Спритність: 55

Витривалість: 23

Інтелект: 17

Магія: 11

Удача: 22

Пасивні навички

Виявлення ворога LV1

Виявлення пасток LV1

Володіння кинджалом LV1

Нечутний крок LV1

Активні навички

Крадіжка LV1

Причаювання LV1

Знешкодження пасток LV1

Потайність LV1

Унікальні навички

немає

Від статусу, який бачу я, відрізняються «Походження», «Вік», «Стать» і «Ранг». Якщо зібрати докупи те, що розповіла Ніна:

1. Ранги авантюристів — десять ступенів: SSS, SS і від S до G.

2. Майже всі, хто бере картку лише як посвідчення особи, мають ранг G.

3. Коли картку виготовляють, у неї магією вносять дані людини, тож коли людина сильнішає, це теж відбивається на картці.

4. Дані на картці можна за бажанням приховати — хоч би й лише частину.

— До речі, ті типи щось там торочили про якесь «магічне слово»?

— Ось-ось! Мені теж цікаво. Як ти, Ю, застосовуєш Техніку меча, навіть не вимовивши Магічного слова? І магію теж без Магічного слова… Невже в тебе унікальна навичка «Великого мудреця»?!

Магічне слово? Це заклинання, чи що? «Великий мудрець»? Є й така навичка?

— Того Магічного слова, чи як там його, я, щоправда, не вимовляю, але подумки називаю навичку й вкладаю ману.

— Чого? Вимовляти подумки?! Т… так можна?

— Ну, цього я тебе теж навчу. Спершу опануй Бойову техніку, а тоді, може, Техніку кинджала? Техніка кинджала сама з'являється, якщо маєш Володіння кинджалом?

— «Володіння кинджалом» у мене є, тож, думаю, з ростом рівня вона з'явиться сама.

— Хм, бачиш оце?

Я активував Бойову техніку.

— М-м, не бачу~ Але ніби щось відчуваю…

— Ну, тоді для початку навчишся відчувати ману, а вже потім — бачити.

— І ще: спорядження тих типів треба продати, але в Ресселі це небезпечно — дізнаються. Тож піди продай його у твоєму селі — Бібітт, чи як там його.

— Ой! Не хочу-у…

— Ну-у?..

— Д… добре, добре.

Даремно я розрубав той спис навпіл.

Дорогою я вполював двох рогатих кроликів — звичайних кроликів, тільки з рогом — і приніс їх додому.

— Стелло, я вдома~

— З поверненням, Ю. О, то й Ніночка з тобою!

— Добрий вечір, пані Стелло~

— Бачу, ви таки подружилися.

— Т-так! Це все завдяки вам, пані Стелло!!

Про мене забули — вони вдвох про щось собі щебетали.

На вечерю — хліб і суп бабусі Стелли та щойно вполювана крільчатина.

Бабуся Стелла останнім часом якась квола, їй треба їсти щось поживніше.

— Стелло, тобі що, стільки й досить?

— Ох, я вже й цим наїлася.

— Хрум-хрум…

Ніна наминала як не в себе.

— Ніно, ти забагато їси!

— Бо ж смафно-о.

— До речі, Ю, селяни казали, що в горах бачили бандитів. Коли підеш у гори по трави, будь обережний. І як тільки можна — викрадати дітей і жінок та продавати в рабство… Жахіття…

— Зрозумів. Буду обережний, коли піду в гори.

Бандити, кажеш… Скарбів вони, мабуть, чимало награбували — може, пошукати?

— Ну що ж, Ніночко, сьогодні ночуй у нас.

Ніна раз за разом зиркала на мене.

— Раз уже Стелла так каже. Роби як знаєш.

— Ура-а!

— Ю, з дівчатами треба бути лагіднішим.

— Кх. Через Ніну мені дісталося!

— Га-а?!

※

— Гей. Чого це ти лізеш до мене в ліжко?

— Ти що, Ю, не знаєш? Хлопці й дівчата, яким ще немає двадцяти, мусять спати в одному ліжку.

— ?! Он як… Ніно, я погано знаюся на таких звичаях, тож і надалі мені підказуй. Але чого ти мене обіймаєш?

— …Це теж д… державний закон так велить…

Щось бурмочучи, вона обійняла мене й заходилася обнюхувати. Чесно кажучи, краще б вона цього не робила.