Розділ 131 — Орієнтир

— Ви чого сюди приперлися?!

Члени Червоного метеора навперебій кричали на авантюристів і найманців, що стояли за спинами Ніни з подругами.

— Заткніться! Ми тут, щоб ви гуртом не накинулися на мою Леночку й не втнули якоїсь підлоти!!

Кричав хтось із Лениної фракції, Любителів дівчаток. Інші вчепилися до його «мою», і зчинилася сварка. Нінина й Маріфина фракції в неї не встрявали, тільки дивилися збоку й кидали: «Жалюгідні!», «Збоченці!»

— Гей-гей, ваші суперники — ми. Тож правила такі. Перемога — коли суперник здався або вже й поворухнутися не може. Хто перший виграє два бої, той і переміг. Просто, еге ж? Якщо програєте, Неймлес увійде до нашого клану. Тобто ми вас поглинемо.

Дівчата про поразку навіть не думали, хоч програш віддав би Неймлес Червоному метеору. Сперечалися вони лише про те, хто вийде першою. Ніні було байдуже, коли виходити, аби тільки проти Таріма. А от Лена з Маріфою досі кипіли через те, що Червоний метеор виробляв із Ніною, і кожна вимагала, щоб першою пустили саме її.

— Годі вже сперечатися. Однаково переможемо ми. А ви там, за спинами Ніни й решти, теж наші вороги, чи як?

— Аякже! Ваша пиха нам давно поперек горла!

Це гукнув Бріт із клану Сталь, що стояв за дівчатами. У натовпі були навіть Еккарт із Мугою, хоч вони й не належали до жодного клану.

Дерідові слова скидалися на погрозу, але решта думала так само, як Бріт, і теж грізно дивилася на Червоний метеор.

— Он як? Ну й добре. Тоді, як Ніна з рештою програють, ви теж вступите до нашого клану. Само собою.

Дерід хотів не лише повернути клану повагу, яку той утратив через Ніну з подругами, а й розгромити й поглинути всіх авантюристів, найманців і клани, що йшли проти Червоного метеора.

Він навів про дівчат довідки й з'ясував, що в них багато відданих шанувальників. Ті ділилися на три фракції, Нінину, Ленину й Маріфину, і в кожній, на диво, кого тільки не було: високорангові авантюристи, сильні найманці, навіть відомі купці.

Тож Дерід задумав розгромити дівчат і заразом поглинути всіх, хто за ними стоїть.

Тут зібралося близько п'ятисот людей. Якщо прийняти їх усіх, клан одним махом розростеться до тисячі з гаком. Тоді Червоний метеор стане найбільшим кланом Королівства Удон, а якщо на цій хвилі вийти й в інші держави, то й усього Материка Рем.

— Це що ж, як Ніна з рештою програють, то й ми підемо під Червоний метеор?! Т-та пішов ти!!

Знявся ґвалт, гучніший за всі попередні. Кілька високорангових авантюристів і найманців вийшли вперед, мовляв, раз так, то пустіть битися й нас, але…

— Це справа між нами й Ніною з рештою. А ви, сторонні, самі сюди влізли. Пустити вас? Ще чого. Стійте мовчки й дивіться, як ми з Неймлесом з'ясуємо, хто сильніший.

Дерід хитрощами домігся поєдинку з Неймлесом, і якби тепер у бій полізли високорангові авантюристи, усе втратило б сенс. Тож він, звісно, відмовив і заразом глянув, як на це дівчата. А ті від початку ні на кого не розраховували й уже готувалися до бою. Першою вирішили пустити Маріфу, і Лена поруч з досади надувала щоки.

— Ф-фух… ледве встигли. Вибачте, що встряю, коли у вас тут так гаряче, але, може, ви цей поєдинок скасуєте?

Це збоку підійшов Мусс, а з ним Нунг, Джозеф і навіть Раріт.

— Пане Деріде, кепські справи. Дж-Джозеф тут. Якщо він піде проти нас, то неодмінно встрянуть і Принцеса мечового танцю, і Принцеса магічного меча.

— Хм. Хоч граф Мусс, хоч Джозеф — нікому не дам заважати. Це справа між нами й Неймлесом.

Дерід колись уже погризся з Джозефом і тепер свердлив його поглядом, але Джозеф на нього навіть не дивився.

— Гей, Джозе, потім поговоримо. І не думай тікати.

Джоз шмигнув у натовп і затаївся, щойно побачив Мусса з рештою, але Джозеф легко його знайшов і обхопив рукою за шию.

— П-про що це ви?

— Ви з Муссом знали, де Ю, а мені ані слова, га?

— Х-хто вам таке набрехав? Я нічого не знаю.

— Клаудія розповіла. Щоправда, за це довелося тягатися з нею по крамницях. Ну й намучився ж я.

Джоз подумки проклинав довговуху базікалу, а Джозефова рука ще дужче стиснула йому шию. Дихати стало нічим, і він мало не знепритомнів.

— Раріте, де тебе досі носило?! Поки тебе не було, тут таке творилося!

— Вибач. Я щойно повернувся, а тоді ще шукав пана Джозефа, от і забарився. Розкажи, що тут коїться.

— Та той гад геть знахабнів. Каже, як Ніночка з подругами програють, то й ми вступимо до Червоного метеора.

— Той дурень, як завжди, тільки й думає, як роздути свій клан. Не бійся, тут пан Джозеф. Він не дасть тому гаду робити, що заманеться.

Раріт скоса глянув на Джозефа, але той був надто зайнятий Джозом і на Деріда навіть не дивився.

— Х-хоча… може, й дасть.

— Ну ти даєш, Раріте.

Дерід із Муссом тим часом ніяк не могли домовитися.

— Тобто хоч як я прошу, бійку ти не скасуєш?

— Ні. Навіть якщо просите ви, пане графе. Тут ідеться про честь клану, тож відступити ми не можемо.

— Гм-м, от халепа… Мені зовсім не з руки, щоб зник такий великий клан, як Червоний метеор.

— Що ви сказали? Ви так кажете, ніби ми програємо.

— Програти — то ще півбіди. Біда в тому, що буде, коли про це дізнається Ю.

— Ю? Ю Сато давно втік, і в Ками його вже нема.

Мусс і далі наполягав, але Дерід стояв на своєму.

— Скільки ще ви будете базікати й змушувати нас чекати? Ми готові.

— Не забувайся, ти всього лише рангу D. Пане графе, вислухаю вас потім скільки завгодно, а зараз будьте ласкаві відійти. Вайго, виходь!

— Погано діло, Раріте. Проти Маріфи виходить Вайго, а він рангу C.

На Дерідів поклик вийшов Вайго. Він був Легким мечником і Гладіатором, типовим бійцем ближнього бою.

— Вайго, вона керує прирученцями й комахами. Знаєш, що робити?

— Покладіться на мене. З приборкувачами монстрів і комах я бився вже не раз. Прирученці й комахи в них, може, й сильні, а от самі хазяї — нічого особливого.

Дерід вдоволено всміхнувся.

Окуляри в нього були не прості, а магічне знаряддя, в якому весь час працював Аналіз п'ятого рівня. Дерід уже глянув крізь них на Маріфин статус і вирішив, що Вайго не програє. Клопоту могли завдати хіба що двоє її прирученців, тож він і попередив про них свого бійця.

— Джозефе, ну хоч ти допоможи мені їх зупинити.

— Га? Не люблять одне одного — то хай б'ються. А от я не люблю, коли за моєю спиною щось крутять. З тобою й Джозом я ще розберуся.

Джоз у Джозефових руках уже ледь тримався при тямі й пускав піну.

(Хм, битися з таким м'язистим бовдуром у відкриту? Нізащо.)

— Вибач, дівчинко, але жаліти не буду. А потім я тебе приголублю, тож не ображайся.

— Сміття щось там белькоче. Ви казали, що коли ми, бува, програємо, то вступимо до вашого клану. А як переможемо ми, то ви вибачитеся перед панною Ніною й розпустите Червоний метеор. Господар навряд чи зрадів би, якби таке сміття стало його слугами.

— Ах ти ж сука!!

Маріфині вболівальники аж зашаленіли, почувши таку зухвалу відповідь, а деякі жінки від захвату навіть знепритомніли. Зате члени Червоного метеора, яких щойно обізвали сміттям, сипали на Маріфу лайкою.

Лена вболівала разом з усіма, аж раптом помітила поруч когось у дивних обладунках, складених майже з самих проклятих речей. Шолом закривав усе обличчя, і виразу не було видно, але Лена добре знала, хто це.

— …Куро, ти теж прийшов уболівати?

— Панночко Лено, я тут за орієнтир.

— …Орієнтир? Який ще орієнтир?

— Скоро все стане ясно.

Неслухняне пасмо на Лениній маківці вигнулося знаком питання. Але поєдинок Маріфи з Вайго вже починався, тож Лена не стала розпитувати й узялася вболівати.