Розділ 14 — Гірська печера Ч-2

Ніну я ганяю гірською печерою вже два місяці, і все йде гладко.

Ім'я: Ніна Реба

Раса: Людина

Клас: Злодійка

LV: 15

HP: 87

MP: 40

Сила: 28

Спритність: 70

Витривалість: 30

Інтелект: 20

Магія: 18

Удача: 22

Пасивні навички

Виявлення ворога LV1

Виявлення пасток LV1

Володіння кинджалом LV2

Нечутний крок LV2

Бій двома кинджалами LV1

Активні навички

Крадіжка LV1

Причаювання LV2

Знешкодження пасток LV1

Потайність LV2

Бойова техніка LV1

Техніка кинджала LV1

Унікальні навички

немає

Бойовою технікою вона вже огортається й володіє нею майже як слід. А що я змушував її битися з клинком у кожній руці, то вона опанувала пасивну навичку «Бій двома кинджалами».

З цією навичкою Ніна стала бити помітно сильніше.

Як я й думав, росте вона швидко.

А я, як і раніше, варю зілля. Для проби наклав Хіл на чисту воду, що йде на зілля, — і вона стала святою водою, а зілля з неї вийшло сильніше за звичайне.

Мандрівний торговець каже, що моє зілля дієвіше за інші, а ціна та сама, тож його розхоплюють, як гарячі пиріжки, — йому це дуже на руку. Так я зміг продати йому чимало.

Грошей назбиралося багато, тож, може, час оновити спорядження, але в навколишніх селах нічого путнього не знайдеш — хочеться у велике місто.

Другого підземного Ніні стало замало, і ми спустилися на третій.

Тут, крім гоблінів-лицарів і гоблінів-солдатів, з'явилися й монстри, що звуться кобольдами-шаманами. Найбільше клопоту від їхньої Білої магії: я вирішив, що Ніні самій буде небезпечно, і вже й сам ставав до бою. Звісно, щойно випадала нагода, я забирав «Відбиранням» Білу магію.

— Ш-ш.

— Ґуа!

Нінин сталевий кинджал розітнув кобольдові-шаману горлянку. Не зупиняючись, вона кинулася на гобліна-солдата й ударила його Технікою кинджала — Крітікал Блоу.

Ніна теж навчилася бити нею без Магічного слова.

— Для нас тепер і третій підземний — дрібниця~

— А хто нещодавно казав не розслаблятися, бо тут бос?

— Ой… Але тепер ми, може, й боса здолаємо?

Ми йшли, перекидаючись жартами, аж попереду показалася особливо простора зала. Я відчув там кількох істот — і одну величезну.

Ближче до зали Ніна теж, схоже, щось відчула й насторожилася.

Причаївшись біля входу, я зазирнув усередину: десяток із гаком гоблінів-солдатів і гоблінів-лицарів, а посередині — щось схоже на гобліна, заввишки метри три.

Я перевірив статус.

Ім'я: Король гірської печери

Раса: Огр-підвид

Ранг: 3

LV: 5

HP: 783

MP: 13

Сила: 451

Спритність: 79

Витривалість: 413

Інтелект: 21

Магія: 51

Удача: 16

Пасивні навички

Затвердіння шкіри LV2

Покращення фізичних здібностей LV2

Володіння кийком LV2

Активні навички

Бойова техніка LV1

Рев LV1

Унікальні навички

Підпорядкування підданих LV1

Га?! Оце… бос печери? Лише на два ранги вище — і така різниця в силі? Чи огри від природи такі сильні?

— С… слухай, Ю, ти ж бачиш? Я чула, що тутешні боси здебільшого огри, але в цього огра шкіра не звичайна зелена, а червона — це підвид… Ми з ним упораємося?

Ніна спитала це перелякано. За час тренувань вона теж навчилася — хай і на чуття — оцінювати силу ворога.

— Краще не будемо. Рівень у нього п'ятий, нижчий за наш, але ранг третій, і за статусом він явно сильніший.

— Ранг три?! Та нізащо! Ранг три — це монстри, з якими б'ються авантюристи рангу D!

Того дня ми облишили боса й пішли назад. Поспішати нема чого: підростуть рівні, буде краще спорядження — здолаємо.

Дорогою ми збирали дикі трави й горіхи: бабуся Стелла нездужала, і я подумав, що їй краще їсти щось легше за м'ясо.

Коли показався дім, я побачив: на землі щось лежить… Мене пройняло лихе передчуття… Це була бабуся Стелла.

— Стелло!!

— Пані Стелло!

Ми з Ніною мерщій перенесли бабусю Стеллу на ліжко.

— Ю, Ніночко, пробачте, що налякала. Мені трохи покращало, от я й надумала прогулятися.

Я потай накладав на неї Хіл раз за разом, але це не допомагало. А зілля, як на зло, саме скінчилося.

Чорт! Я недавно продав торговцю забагато зілля. Треба було лишити собі більше. І трави скінчилися — немає з чого навіть зварити.

— Ніно, я збігаю по трави, тож наглянь за Стеллою.

— Ох уже цей Ю — і чого було так зриватися з місця…

— Та ні ж бо! Ю справді дуже за вас хвилюється, пані Стелло.

— Щаслива я людина… Ю й Ніночка так за мене переймаються.

— Саме так. Тож одужуйте швидше, гаразд?

— Ніночко, раз уже випала нагода, давай трохи поговоримо. Коли ти купалася з Ю, то бачила шрами на його тілі, правда ж?

— Так… бачила. То це все-таки…

— Ю казав, що батьків у нього немає. Але я думаю, сім'я в нього була. Тільки… для Ю там, мабуть, було справжнє пекло.

※

Я мчав горами, огорнутий Бойовою технікою на повну силу, а гоблінів, що траплялися, вбивав умить. Щоб знайти бодай трохи кращі трави, я весь час дивився «Магічним оком іншого світу».

Ні, ці не годяться! Треба знайти кращі.

※

— Як же добре, що ти, Ніночко, стала Ю подругою. Тепер і я можу спокійно…

— Пані Стелло, що ви таке кажете! Ви просто трохи нездужаєте. Ю принесе трав, і ви вмить одужаєте.

— Ні, мене не вилікують ні трави, ні зілля, які робить Ю. Бо це не хвороба й не нездужання — просто мій час вийшов…

— П… пані Стелло, ви знали?!

Ніна здивувалася: Стелла знала, що Ю має навичку «Алхімія».

— Я знаю, що Ю займається чимось на кшталт авантюрництва. Він же ховає зброю та обладунки за домом. Я одразу їх знайшла. А зілля? Він, здається, певен, що варить його потай, а сам сидить і бурмоче: «А якщо отак зробити, буде дієвіше»… Зазвичай поводиться, як дорослий, а в таких дивних дрібницях — ну дитина дитиною.

Стелла весело згадувала всяке про Ю. Схоже, і про те, що він уміє чарувати, вона знала.

— Мені так добре жилося з Ю, що я трималася як могла, але, схоже, сили вже на межі.

Двері розчахнулися. На порозі стояв Ю, важко дихаючи.

— Що ти зараз сказала?

— Ю, я ж кажу — мій час вийшов. Тут не допоможе ні магія, ні ліки.

Стелла говорила до Ю спокійно, як завжди.

— Брехня!! Не може бабуся померти, це брехня!!

Ю закричав на весь голос, але Стелла, дивлячись на нього такого, щиро зраділа.

— Досі ти звав мене по-чужому… на ім'я… а нарешті назвав бабусею. Як же я рада… Ю…

До Ю її слова не доходили. Схоже, в голові в нього було лише одне: як вилікувати Стеллу.

— Магія… Хіл, сильнішою магією… сила… сила! …Потрібна си… ла! Ще… не пізно…!!

І Ю вискочив із кімнати.

— Ю! Зачекай!

— Ніночко, зачекай… я маю зараз сказати тобі щось важливе… у мене мало часу…

Ніна кинулася була за ним, але Стелла її зупинила. Обличчя Стелли було вже не просто бліде — землисте. Здавалося, вона от-от помре.

※

Фаєрбол. Та не один, а три одночасно.

— Гя-а-а-а!

Гоблін із вереском сконав.

— Ґу-у-у…!

З легким свистом — ш-шух! — довгий меч стяв гоблінові голову.

Уже понад п'ятдесят монстрів позбулися навичок і полягли.

Сила… магія… де… монстр з навичкою Білої магії?!

— З дороги!!!!

Не збавляючи швидкості, Ю влетів у гірську печеру.

Того дня в горах довкола села Рессел не змовкали передсмертні крики монстрів.

Ім'я: Ю Сато

Раса: Людина

Клас: немає

LV: 10

HP: 59

MP: 70

Сила: 21

Спритність: 28

Витривалість: 25

Інтелект: 33

Магія: 22

Удача: 1

Пасивні навички

Фехтування LV3

Посилення сили рук LV3

Виявлення ворога LV3

Володіння кинджалом LV2

Активні навички

Техніка меча LV2

Бойова техніка LV2

Біла магія LV2

Чорна магія LV1

Ковальство LV2

Алхімія LV2

Крадіжка LV1

Потайність LV1

Оцінювання LV1

Техніка кинджала LV2

Унікальні навички

Магічне око іншого світу LV2

Відбирання LV1

Сили… сили… потрібна… си… ла!!