Розділ 15 — Гірська печера Ч-3

— Оце пощастило!

Самат По, що сам-один ішов до гірської печери, не стримав збудження й вигукнув це вголос.

Це був останній із посіпак Хаге. Ті кудись зникли, а самому Саматові туди було зась — бракувало сили. Та в горах коїлося щось дивне, і селяни подали до Гільдії авантюристів замовлення на розвідку.

А брати замовлення в Ресселі тепер могли лише двоє авантюристів.

Ніна — і Самат.

Узагалі-то він би відмовився, але досі він виконував квести разом із ними, а без них заробляв куди менше — тож, щоб якось прожити, узяв це замовлення.

— О, і тут кинули магічний самоцвіт і труп хобгобліна!

Він збуджено відтяв хобгоблінові вуха. Це був уже сімнадцятий труп.

— Он і там іще! Нарешті й мені всміхнулася удача! …Ха-ха… та це ж… якось дивно…?

Навіть Самат нарешті почав розуміти, що довкола коїться щось ненормальне.

Чим ближче до печери, тим більше трупів. Авантюристи не кидали б самоцвітів і здобичі. А якби монстри билися між собою, трупи не лишилися б цілими.

У голові Самата гучно дзвеніла тривога, але жадоба до самоцвітів і матеріалів та цікавість її заглушували. І він пішов далі, до гірської печери.

А в самій печері відкривалося видовище ще неймовірніше. З першого поверху по другий підземний зникли всі монстри — точніше, лишилися самі трупи. Різанину влаштували в кожній залі, прочесавши все дочиста: схоже, метою було саме винищення монстрів.

Ш-шух!!

Легкий звук, ніби різали папір, — і товста шия орка-солдата розрубана.

— З дороги! Ви мені не потрібні… Білу магію… віддайте!!

Кричав Ю — не зважаючи на головний біль від безперервних «Відбирань».

Монстри довкола злякалися його моторошного вигляду й позадкували.

Увійшовши в печеру, Ю вбивав монстрів і гнав їх углиб, а ті, що тікали без бою, забивалися дедалі нижче.

Останнім часом, через Нінині тренування, він мало полював сам — та лише за сьогодні вбив кілька сотень монстрів.

І весь цей час він дивився «Магічним оком іншого світу» й забирав навички «Відбиранням». Від цього обидві унікальні навички піднялися в рівні, а решта навичок, показники й рівень теж стрімко злетіли, тож нині його статус такий —

Ім'я: Ю Сато

Раса: Людина

Клас: немає

LV: 17

HP: 136

MP: 216

Сила: 51

Спритність: 49

Витривалість: 47

Інтелект: 61

Магія: 46

Удача: 1

Пасивні навички

Фехтування LV5

Посилення сили рук LV5

Виявлення ворога LV5

Володіння кинджалом LV2

Активні навички

Техніка меча LV3

Бойова техніка LV3

Біла магія LV3

Чорна магія LV2

Ковальство LV2

Алхімія LV2

Крадіжка LV1

Потайність LV1

Оцінювання LV1

Техніка кинджала LV2

Унікальні навички

Магічне око іншого світу LV3

Відбирання LV2

У найдальшій залі третього підземного поверху зібралося стільки монстрів, скільки тут і уявити було годі. Не лише гобліни, гобліни-солдати, гобліни-лицарі, хобгобліни, гобліни-жерці й гобліни-маги, підвладні огрові-підвиду, а й кобольди, кобольди-шамани, орки, орки-солдати, бойові кажани, скажені вовки та інші.

Монстри, що зазвичай ворогують і кидаються вбивати одне одного, щойно зустрінуться поглядом, тепер, перед спільною загрозою, стали пліч-о-пліч, мало не як союзники.

— Не втечете… часу…

Біля єдиного входу до зали стояв Ю — увесь червоний від крові монстрів. Шкіряна броня перетворилася на лахміття, але на ньому самому не було жодної подряпини.

Довкола Ю висіло понад десяток Фаєрболів, і ось вони почали злипатися й рости, аж поки не злилися в один велетенський. Ю жбурнув його об землю біля входу — і той обернувся вогняним стовпом, що перекрив вхід полум'ям.

Спосіб активації був незвичний, але це було заклинання чорної магії другого рівня — Фаєрвол.

— О-О-О-ҐА-ҐА-ҐА-ҐА-ҐА-ҐА-А-А-А-А-А!!!

Щойно заревів огр-підвид, як монстри довкола всі разом кинулися на Ю.

Той знову активував Фаєрболи, огорнувся ними й рвонув просто на зграю.

Кобольди-шамани й гобліни-жерці розгубилися. Вони й хотіли б лікувати поранених побратимів, але тих убивали з одного удару.

Ворог мав страхітливу майстерність меча.

Щойно з'являлася відстань, гобліни-маги пускали Фаєрболи, але ті, якими огорнувся Ю, не лише гасили їх — слідом у самих магів летіло ще кілька. Хто ж таке витримає.

Монстри вже не наважувалися бездумно пускати магію, і Ю кинувся до них, щоб застосувати «Відбирання», але між ними став огр-підвид.

— З дороги!!!

Меч Ю врізався огрові-підвиду в руку десь на третину — і застряг.

(Він твердий, та ще й Бойову техніку застосовує.)

Ю смикнув меч на себе — і огр-підвид не проґавив миті: махнув кийком навідліг.

Ю інстинктивно закрився обома руками, але огр виявився незрівнянно сильнішим: руки глухо хруснули під ударом, і Ю відкинуло на добрий десяток метрів.

Монстри кинулися добити поваленого Ю, але падали від його Фаєрболів.

Самат, спостерігаючи за цим від входу до зали, так захопився, що аж забув дихати.

(Та це ж той шмаркач, прокляте дитя з Рессела! Неймовірна сила. Оце так! Оце так!!)

Самат, щиро захоплений силою Ю, ніяк не міг заспокоїтися. Аж до найдальшої зали він дійшов цілим лише тому, що до третього підземного поверху не лишилося жодного монстра.

Він уже хотів був увійти, але вхід перекривала вогняна стіна. Насилу зазирнувши крізь просвіт у полум'ї, він побачив: десятки монстрів б'ються з людською дитиною.

Ю накладав Хіл на свої потрощені руки й водночас множив Фаєрболи.

Рівень «Магічного ока іншого світу» зріс, і тепер він бачив навіть слабкі місця ворога.

(Огр-підвид вразливий до атак стихії льоду. Та, на жаль, навіть знаючи слабке місце, скористатися ним нема чим.)

У гоблінів-лицарів і гоблінів-солдатів, що проривалися крізь Фаєрболи, Ю «Відбиранням» забирав Фехтування. Їхні мечі одразу сповільнювалися, і він легко ухилявся, відповідаючи Фаєрболами.

Ю знову кинувся до огра-підвиду, ухилився від кийка й висмикнув довгий меч, що застряг у його лівій руці.

— О-О-О-О-О-О-О!!

Огр застосував навичку «Рев». Монстри довкола заклякли на місці.

Ю ж Рев не спинив — він рубонув довгим мечем згори. Огр, як і перед тим, підставив руку й, самовдоволено шкірячись, замахнувся, щоб розтрощити Ю голову. Але цього разу дещо було інакше.

Ю вже встиг відібрати в нього «Бойову техніку» й «Покращення фізичних здібностей», тож довгий меч не застряг у руці, а пройшов наскрізь — і відрубана рука злетіла в повітря.

Огр дивився так, наче не вірив, що лишився без руки, — і Ю рубонув мечем просто по цій ошелешеній морді. Сконав велетень напрочуд легко.

Смерть огра-підвиду вирішила все. Решту монстрів чекала безжальна різанина: у кожного відібрали навички, а тоді вбили.

Після цієї події монстри ще довго майже не завдавали шкоди селу Рессел.