Розділ 159 — Щоденник Намарі Ч-2

○ місяць, X день

Учора була біда. Прадавній дракон страшенно сильний, я аж п'ять разів помер. Якби так пішло й далі, нам усім був би кінець, тож ми всі втекли. Рас казав щось незрозуміле, якийсь с-стра-тегічний відступ.

○ місяць, X день

Прадавній дракон настирливий. Ми втекли на сімдесят третій поверх, а він женеться. І потім весь-весь час женеться. Я сказав, що він як Рас, коли сердиться, і Рас аж запихкав від злості.

○ місяць, X день

А дракон усе женеться за нами, тож ми втекли на острів. Сіро зрадів, бо ми давно не бачилися.

Дорослі звіролюди, даку й мараку звуть пана Одоно королем, і в нього було розгублене обличчя. Пан Одоно — це ж пан Одоно, дивно.

○ місяць, X день

Сьогодні гралися в морі.

Поки ми бавилися, виліз монстр, ніби здоровенна черепаха злиплася зі змією. Він, здається, був поранений, і пан Одоно його вилікував. Потім Рас сказав, що це дитинча морського дракона. Таке велике, а дитинча, я аж здивувався.

○ місяць, X день

У в'язниці демонів за нами женеться прадавній дракон, тож рівні качатимемо деінде. Коли ми йшли з острова, Сіро ревів на весь голос, така морока. Момо його погладила, і він заревів ще дужче. Ревів так гучно, що Точа аж уся скривилася й полетіла геть. Смішно було.

○ місяць, X день

Сьогодні прийшли в гамельн, далеко на північ від королівства удон. Момо вперше побачила сніг і пустувала. Я сказав: «Ну ти й дитина», — і вона ляп-ляп мене по голові. Точа загорнулася в крила, якось смішно.

○ місяць, X день

Люди кривдили звіролюдів. Звіролюди що, слабкі? Я попросив пана Одоно, і ми відвели їх на острів. Рас знову галасував.

○ місяць, X день

Попереду видно страшенно велику гору.

Рас був якийсь напружений. Я спитав, що сталося, а він сказав, що ті гори — во-ло-діння садема небуття, одного з трьох великих королів демонів, чи як там. Я не дуже зрозумів.

○ місяць, X день

Сьогодні лізли на гору. Дорогою билися з прадавнім велетнем.

○ місяць, X день

Рас сказав не дратувати садема, тож ми пішли в обхід. Я сказав, що сам його вб'ю, а з мене посміялися, тож я вдарив Раса в живіт.

○ місяць, X день

Сьогодні билися зі священним звіром. Сильний.

Рас сказав, що це вартовий брами. А що таке вартовий брами? Тут же не будинок, дивно.

○ місяць, X день

Сьогодні в мене вклали трьох монстрів. Я сказав, що тепер я найсильніший, аж запишався, а пан Одоно насварив, щоб я не зазнавався.

○ місяць, X день

Сьогодні ходили назовні. Ми ж і так надворі, а тут — назовні. Дивно.

○ місяць, X день

Назовні, як у лабіринті, скрізь монстри. Важко.

○ місяць, X день

Хотів лягти спати з паном Одоно, а Момо з Точею зайняли місце. Завтра не програю.

○ місяць, X день

Убили галасливу комаху. Вона була страшенно тверда. І велика, як дракон. Чи то справді комаха?

○ місяць, X день

Птах! Убили птаха, ще більшого за вчорашню комаху. Він увесь горів і, скільки ми його не били, знову оживав. Така морока! Рас дражнився, що птах такий самий, як я. Момо кивала, але я не згоден.

○ місяць, X день

М'ясний привид!

Назовні самі чудні монстри. М'ясний привид охороняв маленьке деревце. Він, здається, розуміє мову, бо говорив із паном Одоно. Пан Одоно відвів його на острів. Поки вони говорили, Рас увесь час тремтів. Добре, що не довелося з ним битися. Якби билися, я, мабуть, програв би.

○ місяць, X день

Останнім часом ми тільки й б'ємося з монстрами. Набридло.

○ місяць, X день

Билися з дуже сильним драконом. Рас мало не зник, було небезпечно. Я аж шість разів помер. Наостанок пан Одоно його здолав, але дракон усе одно не здавався, тож пан Одоно забрав у нього магічний самоцвіт. Драконові, здається, було дуже прикро, але Рас сказав, що переміг пан Одоно.

○ місяць, X день

Учора ми здолали сильного дракона, тож завтра повертаємося до в'язниці демонів. Цього разу, мабуть, переможемо.

○ місяць, X день

Перемогли прадавнього дракона! Трохи схитрували, але перемогли!

○ місяць, X день

Прийшли на самий низ в'язниці демонів. Відчинили величезні двері, а там здоровенний монстр. Рас сказав: «То ось що запечатував прадавній дракон». Той здоровенний монстр виявився королем демонів, і був сильний. Скільки його не вбивай, не вмирає, і пан Одоно сказав: «Морока». Зрештою він, як недавно з драконом, забрав у нього магічний самоцвіт і змусив слухатися.

○ місяць, X день

Сьогодні пан Одоно розмовляв із Муссом. Мусс дав мені солодощів, тож він, може, трохи й хороший. Рас збоку сказав, що я простачок. Я вдарив його в ногу.

○ місяць, X день

Повернулися на острів. На горі вже підросли дерева, які ми посадили. М'ясний привид радів.

Діти обліпили пана Одоно, така морока. Це ж мій пан Одоно! Момо теж надувала щоки. А Точа, здається, злякалася, що прийшло стільки дітей, і відлетіла геть.

○ місяць, X день

Мене лишили… А все через Сіро, він мене не пускав!

○ місяць, X день

Зустрів товаришів пана Одоно.

Рас сварився з сестричкою Марі й Куро. Він сердився: «Ах ти ж базікало!»

Лена маленька, а вдає старшу сестру. Сестричка Марі на вигляд страшна, а насправді добра. Куро — гоблін, а говорить, я здивувався. Купався з сестричкою Ніною. У неї великі груди, і вони плавали. Коли ми купалися, було якось дивно. Я навіть таємницю розповів. З сестричкою Ніною треба бути обережним.

○ місяць, X день

Щось не так.

Я ж намагався не відходити від пана Одоно, а щось не так.

Сестричка Ніна, по-моєму, підозріла. Завтра порадимося з Расом.

○ місяць, X день

Щось не так. Помічаю, що я вже не біля пана Одоно.

Сестричка Ніна, по-моєму, підозріла. Завтра порадимося з Расом. Га, я ж недавно писав те саме? У-у… таки щось не так.

○ місяць, X день

Щось не так! Точно щось не так!! Це сестричка Ніна щось робить. Пан Одоно колись казав, що бувають такі атаки, стережися. Завтра порадимося з Расом.

※

— Ай-ай-ай~! Намарі, я ж стільки просила про мене не писати. Так не можна~

Ніна зітхнула, мовляв, ну скільки можна. Говорила вона з докором, а обличчя в неї було зовсім порожнє, без жодних почуттів.

Ніна вирвала сторінки, де писалося про неї, сховала їх в айтем-поуч, а щоденник поставила назад на книжкову полицю. Ю був унизу з Джозефом і мав незабаром повернутися до кімнати. Ніна застрибнула на його ліжко.

— Хто ж спалив дім пані Стелли… Знайду — уб'ю. А тіло… забрала фракція святої діви? Первосвященника? Кардиналів? Чи, може, пан Олів'є? А може, й шпигуни інших держав. Скі-ільки ж людей треба вбити, роботи буде багато~

Ніна обійняла подушку Ю. Невдовзі повіки в неї обважніли, і, хоч вона й опиралася, сон таки її здолав.