Розділ 18 — Самопроголошена геніальна чарівниця Ч-2

— Як жорстоко~ Мати Лену за «потку»! А, мене звуть Ніна, можна просто на ім'я~

Ніна сердилася так, що з неї аж пара йшла, але через її манеру розтягувати кінці слів злість якось не відчувалася. Здається мені, відколи ми познайомилися, вона чимдалі дурнішає…

— …Ага, зрозуміла. Ті люди були нечемні зі мною, генієм.

Цю самовпевнену дівку звуть Лена. Вона їхала диліжансом до Ками, але ті авантюристи глузували з неї як із малої, а тут вона побачила нас — і вийшла.

— Геній? Трохи знаєшся на білій і чорній магії, а тілом нічим не відрізняєшся від будь-якого шмаркача.

Авантюристи дражнили її «Поткою» через білу магію: мовляв, замінює їм витратне зілля.

— …У тебе магічне око?

— Га? Ти що це раптом?

У душі я розгубився, але на обличчі цього не показав.

— …Я казала, що володію білою магією, але що й чорною — не казала.

— …Аналіз. Я дізнався навичкою Аналізу. До того ж ти назвалася чарівницею, тож що ти володієш і чорною магією, й так можна здогадатися.

— Ой-ой-ой!

Ніна поруч розгубилася так, що це видно було за версту, — ніби прямо казала: «Так, у нього магічне око». І все ж — як Лена здогадалася?

— …Я не відчула від тебе прояву мани. Коли активуєш магію чи активну навичку, мана проявляється.

(Прояв мани?! Я досі про таке й не думав…)

— А якщо в мене й справді магічне око, то що?

— …Нічого. Ми ж супутники в дорозі.

— Мій супутник — тільки Ніна.

— …Що треба зробити, щоб стати супутницею?

— Ю… Ю, ну можна?

Ніна питала, а в самої очі були на мокрому місці.

— Не хочу.

— У-у… Ю…

Ніна, ще більше розрюмсавшись, підступила ближче.

— Д… добре, добре. Тільки поки не дійдемо до Ками.

— …Вдячна.

— От і добре, Лено!

Ніна тішилася більше за саму Лену й кинулася її обіймати. А я, чесно кажучи, крім Ніни, нікому не довіряв.

Тієї ночі на нас напали нічні вовки. Ми якраз вечеряли, але «Виявлення ворога» попередило мене заздалегідь, тож ми відбилися без метушні.

Самі собою вони не бозна-які сильні, але полюють зграєю, тож їх було багато. Більшість перебили мої Фаєрболи та Ніна, а ця дівка, як виявилося, володіє ще й магією води та вітру.

Тільки… як і підказували її мізерні показники, рухатися вона не вміє: поки била магією здалеку — брала гору, а щойно котрийсь підбирався близько, одразу плуталася й мало не програвала.

— …Хух… хух… Ю, у тебе є навичка «Без речитативу»?

— Ле-ено, у Ю немає навички «Без речитативу». Там зовсім інша річ~

— Ніно, не розбовкуй так легко відомості про мене! А ти не звертайся до мене так фамільярно на ім'я. Усе-таки ти Потка і є. Трохи поворушилася — вже й видихлася. І сьогодні, підлаштовуючись під тебе, ми відстали від плану.

Ніна засмутилася, що я її насварив, але розбовкувати таке не можна. Коли про твої навички знають, ти вже в програші, та й можуть крутитися довкола ті, кому потрібні саме твої навички.

— …Хух-хух… Обмін.

— А?

— …Ти, Ю, знаєш якусь магію, крім Фаєрбола? Якщо ні — я навчу, а ти в обмін розкажи про навичку «Без речитативу».

А вона, хоч я й відповідаю їй досить різко, схоже, з характером.

— Тобі б краще спершу тіло загартувати, а не про таке думати.

— …Не люблю рухатися.

— Лено, все гаразд! Я вмовлю Ю.

Зрештою Ніна мене дотиснула, і я погодився навчити Лену вмикати навички без Магічного слова.

— …Складно.

— Мені теж спершу було важко~

— Це лише спосіб активувати без Магічного слова, а не пришвидшити.

— …За маною, що проявляється при активації, до певної міри можна здогадатися, яке заклинання буде. Але вже те, що не вимовляєш речитативу, дає в бою перевагу.

(Що дає відмова від Магічного слова, вона розуміє.)

Натомість вона навчила мене магії води й вітру. Я вже бачив, як вона їх застосовує, тож приблизно розумів, що до чого, і швидко опанував. Та ще корисніша була теорія магії, яку вона мені розповіла.

Магії буває багато різновидів — біла, чорна, священна, темна, магія призову, магія духів, магія простору-часу, магія зачарування, магія мертвих тощо, — і різняться вони тим, як при активації використовується мана, речитативом, посиленням від спорядження. Якщо побачити заклинання на власні очі або купити дорогу книгу — гримуар, — то я, може, й зможу ними користуватися.

Цієї ночі біля багаття теж чергував я. Ніна була проти, але до «Виявлення ворога» треба було звикнути якнайшвидше.