Розділ 19 — Самопроголошена геніальна чарівниця Ч-3

Я вдарив отруйну жабу «Вінд Блейдом» — заклинанням чорної магії першого рівня. Жабу розтяло навпіл.

На відміну від Фаєрбола, після нього з туші є що взяти — зручно.

Уже чотири дні ми мандруємо з Леною, самопроголошеною геніальною чарівницею. Полюємо, тренуємося, та ще й підлаштовуємося під її темп, тож від плану відстаємо.

— …Надто швидко опановуєш. Ось і ще один такий самий геній, як я.

— Ти й сама швидко опанувала Фаєрбол. І зараз я ставитиму експеримент, тож не заважай.

— …Не «ти». Лена.

— У-у…

Не зважаючи на Лену, я глянув на Ніну — вона стояла поруч похмура: їй не подобався експеримент, який я задумав.

Я хотів навмисно дати жабі себе отруїти, щоб перевірити, наскільки отрута заважає битися, і випробувати щойно вивчене заклинання білої магії, що її виводить. Я глянув на статус жаби, яка лишилася.

Ім'я: ***

Раса: Отруйна жаба

Ранг: 1

LV: 8

HP: 73

MP: 2

Сила: 31

Спритність: 12

Витривалість: 22

Інтелект: 6

Магія: 2

Удача: 2

Пасивні навички

Отруйна атака (язик) LV1

Активні навички

немає

Унікальні навички

немає

(Отрута в язиці, значить…)

Ш-шух!

Язик метнувся до мене так швидко, що з вигляду жаби й не подумаєш. Ухилитися я міг, але навмисно підставився. Після кількох ударів мені стало зле.

Схоже, отрута подіяла. Ніна помітила, що зі мною щось не так, і вмить прибила жабу.

— Ю, ти як?

— Трохи важко, але нічого. Та в бою в такому стані краще не опинятися.

— …Полікувати?

— Раз уже я вивчив, вилікуюся сам. Ніно, а ти тим часом обдери жабу.

Я активував заклинання проти отрути, якого навчила мене Лена. Зеленкувате світло огорнуло тіло, і отрута без клопоту вийшла.

— Ю-у, поклажа вже на межі-і~

Ми били монстрів і знімали з них усе цінне, тож їжі меншало, а поклажі більшало.

— …Поклади сюди.

Лена простягла маленьку полотняну торбинку. Невже?.. Я придивився.

Айтем-поуч (5-й клас): вміщує до 200 кілограмів речей. Однак не можна запхати те, що більше за отвір торбинки.

— То в тебе був айтем-поуч?

— Що-о?! Лено, оце так-так! Кажуть, навіть найдешевший айтем-поуч коштує десять золотих монет.

— …Подарунок від батьків.

І справді, вона казала, що батьки в неї авантюристи — маг і жрець. Спорядження теж від батьків — ось чому воно їй не за рівнем.

— Хто ж довіряє все своє майно чужим людям?

Ніна поруч щось вигукувала. Лені я не довіряв і віддавати їй здобич не збирався, але вона сама простягла мені айтем-поуч.

— …Хай буде в тебе, Ю.

— Там же й твої речі. А якщо я з ним утечу?

— …Я вірю Ю й Ніні. Цей айтем-поуч — подарунок батьків, тож віддати його я не можу, але позичити до Ками — можу.

(Дивачка…)

Айтем-поуч зроблений із чогось схожого на гуму: розтягнув отвір — і туди влізла вся моя здобич. А важить так само — неймовірна річ.

Того дня я теж хотів чергувати біля багаття, але Ніна вперлася: ні, і край…

— Ти, Ю, за ці п'ять днів майже не спав.

— …Тепер нас троє, тож можна чергувати по черзі.

Я не встиг заперечити, як Ніна загорнула мене й себе в клапоть тканини, який був у нас замість ковдри.

— Отак і тепло, і спокійно, і безпечно~

— …Раціонально. Ніна теж геній.

І Лена втиснулася між мною й Ніною. Тісно, душно. Та ще й обнюхує мене.

— …Ю гарно пахне.

— Не нюхай мене! І ти, Ніно, не мацай мій зад.

— Раз на день, тільки раз на день!

Знову верзе казна-що.

Хіл загоює рани й відновлює сили, але п'ять днів дороги майже без сну далися взнаки, та й тепло Ніни й Лени, мабуть, заспокоїло — я й не помітив, як заснув.

— Схоже, нарешті заснув.

— …Ніно, ти з Ю давно знайома?

— Та ще й року немає~ А ти, Лено, у Камі теж будеш авантюристкою?

— …Я хочу стати Мудрецем. Кажуть, щоб стати Мудрецем, треба підняти й білу, і чорну магію до п'ятого рівня. А ще — вступити до магічної школи, вивчити всіляку магію й скласти королівський іспит. Вступний внесок до магічної школи — сто золотих монет…

— Сто золотих?! Оце так дорога школа. Але якщо полювати разом із Ю, швидко назбираєш.

— …Ага. І Ніна, і Ю — хороші люди. Я не помилилася.

Того дня дівчата проговорили до пізньої ночі, розповідаючи одна одній про свої мрії.