Розділ 2 — І цей світ суворий?!

Минув уже місяць, відколи я сюди потрапив.

За цей час бабуся Стелла розповіла мені про місцеві гроші, вчила мене грамоти й усього, що тут знає кожен.

Коли я зізнався їй, що я з іншого світу, вона лише протягнула «он воно як» і лагідно всміхнулася. Чи повірила, чи їй було просто байдуже — не знаю, але більше вона не розпитувала.

Ось які тут бувають монети:

Кам'яна монета: 1 мадока

Мідна півмонета: 10 мадок

Мідна монета: 100 мадок

Залізна монета: 500 мадок

Срібна півмонета: 1 000 мадок (10 мідних монет)

Срібна монета: 10 000 мадок (10 срібних півмонет)

Золота монета: 100 000 мадок (10 срібних монет)

Платинова монета: 1 000 000 мадок (10 золотих монет)

Кажуть, на землях імперії ходять ще й великі золоті монети — кожна вартує дві золоті.

Грамоти я, звісно, так швидко не опанував, але нічого — потроху вивчу.

Хай там як, а цей світ теж суворий…

По-перше, тут водяться монстри — такі, як у грі, тільки справжні. На щастя, довкола цього села, кажуть, сильних немає.

А ще майже всі, схоже, записані в так звані гільдії, і гільдійська картка заміняє посвідчення особи.

Гільдії бувають різні: Гільдія авантюристів, Гільдія купців і ремісників, Гільдія ковалів… Але Рессел — село маленьке, тож за всіх одна Гільдія авантюристів.

Я саме виконав квест на збір лікувальних трав і йду звітувати.

Бабусина хата стоїть трохи осторонь, тож до села йти хвилин двадцять.

А оця обшарпана на вигляд таверна, хоч як дивно, і є гільдія.

Щойно я переступив поріг, як наткнувся на неприємного типа…

— Гей! Думаю, чого це так смердить, а тут, виявляється, чорноволосий гоблін!

Причепився до мене з реготом один із п'ятьох авантюристів, що зараз є в селі. Здається… Хряк? А, ні, Хаге.

— Чого вилупився?!

Наступної миті кулак Хаге врізався мені в живіт.

Сам же причепився, а я тільки глянув! І це дванадцятирічну дитину, та ще й щосили…

Я б і дав здачі, та статуси в нас надто різні.

Ім'я: Хаге Поччо

Раса: Людина

Клас: Воїн

LV: 10

HP: 96

MP: 16

Сила: 46

Спритність: 12

Витривалість: 51

Інтелект: 7

Магія: 8

Удача: 6

Пасивні навички

Фехтування LV1

Посилення сили рук LV1

Активні навички

Техніка меча LV1

Бойова техніка LV1

Унікальні навички

немає

Ага, без шансів…

Лисий жирний покидьок, видно, натішився, дивлячись, як я корчуся: повернувся до столу й узявся за кухоль.

Мені зовсім не хотілося, щоб він причепився знову, тож я пішов просто до стійки звітувати.

У такому маленькому селі за стійкою сидить сам голова гільдії — на окремого працівника, певно, грошей нема.

— Ось трави за квестом.

Цей квест вивішують щодня. Нагорода — дев'ятсот мадок, тобто дев'ять мідних монет.

— Пхе!

Голова гільдії — до речі, лисий старигань — мало не жбурнув мені три мідні монети. Мене, як завжди, це роздратувало, і я зиркнув на нього спідлоба.

— Щось не подобається? Будь вдячний, що такій гидоті, як ти, взагалі платять, хай і частину! І де тільки Стелла таке підібрала…

Він зачепив бабусю Стеллу, і мені на мить кров ударила в голову. Та огризатися — лише накликати клопіт на неї саму, тож я сховав монети в кишеню й вийшов.

Так до мене ставиться все село. Скажімо, мені тут нічого не продають.

Хоч я лише збираю трави, на гоблінів уже натрапляв.

Зброярні в селі нема, тож по ніж для самозахисту я пішов у звичайну крамницю — а мене виставили за двері: для тебе, мовляв, тут нічого нема.

І ще одне — картка авантюриста, яку мені видали в гільдії.

Коли я зосереджуюся, то бачу статус не лише людей, а й речей.

Тож я придивився до своєї картки.

【Картка авантюриста: підробка】

Убив би цього голову гільдії… Виходить, посвідчення особи в мене як не було, так і нема.

Коли я повернувся додому, бабуся Стелла готувала вечерю.

— З поверненням, Ю. Вечеря майже готова.

Скільки я не пхав бабусі зароблене за квести — не бере.

Каже, що ці гроші я заробив сам, тож і витрачати їх треба на себе.

Я знаю, що через мене в селі косо дивляться й на бабусю Стеллу. Треба щось робити… Для початку я вирішив поставити собі цілі.

Вивчити грамоту, назбирати грошей, підняти рівень. Рівень — найважливіше: якщо тут усе як у грі, то його піднімає досвід за вбитих монстрів. А зараз я програв би навіть гобліну.

От тільки… зброї мені ніхто не продасть. Як без неї воювати — ще треба придумати.

Того вечора я поїв бабусиного рагу з хлібом, потім вона показала мені, як заготовляти харчі про запас, — і я ліг спати.