Розділ 20 — Самопроголошена геніальна чарівниця Ч-4

До Ками, кажуть, дійдемо вже сьогодні. Останніми днями почали траплятися монстри другого рангу — чорні вовки, гобліни-ватажки і такі інші.

Такі монстри здебільшого мають по кілька навичок, і ми, користуючись нагодою, вчилися битися злагоджено. Гоблін-ватажок веде за собою гоблінів-солдатів, гоблінів-магів та інших, і нападають вони гуртом.

Чорні вовки сковують рухи активною навичкою «Рев». Поки Лена Хілом лікувала поранену Ніну, я стримував ворога або давав Лені нагоду вдарити чорною магією — словом, досвід був добрий, та й кілька навичок я відібрав.

До речі, статус гобліна-ватажка й чорного вовка був такий —

Ім'я: ***

Раса: Гоблін-ватажок

Ранг: 2

LV: 15

HP: 121

MP: 26

Сила: 78

Спритність: 36

Витривалість: 41

Інтелект: 22

Магія: 16

Удача: 7

Пасивні навички

Командування LV1

Володіння кийком LV2

Активні навички

Техніка кийка LV1

Бойова техніка LV1

Унікальні навички

немає

Ім'я: ***

Раса: Чорний вовк

Ранг: 2

LV: 12

HP: 133

MP: 22

Сила: 66

Спритність: 100

Витривалість: 66

Інтелект: 13

Магія: 12

Удача: 9

Пасивні навички

Підвищення спритності LV1

Активні навички

Рев LV1

Унікальні навички

немає

— Ю, що ти там робиш?

Ніну зацікавило, що я вже давно чаклую над чимось. Я робив протиотруту в порожніх пляшечках з-під зілля — з трави-протиотрути, що росла при дорозі, і води з річки неподалік.

— Протиотруту.

Лена вже знала, що в мене є Алхімія: Ніна, заприятелювавши з нею кілька днів тому, усе розбазікала — і своє покарання, ляпанці по заду, вже дістала.

Хоча чомусь здавалося, що вона радіє…

— А хіба Лена не навчила тебе магії, що виводить отруту?

— Є ж, мабуть, і заклинання та навички, що блокують магію, а якщо MP закінчиться — тоді що? До того ж я роблю це для тебе.

— Що-о?! А мені краще, щоб мене лікував ти або Лена~

— А якщо отруєшся, коли будеш далеко від нас?

— О… он воно що.

— …Ю все продумує.

— Не клич мене на ім'я. Ти, кажеш, хочеш стати Мудрецем? Школа — мільйон мадок? Сто золотих… Ну, стільки швидко назбирається.

— …Ніяк не швидко. І я не «ти», а Лена…

Ніна підсунулася й зашепотіла:

— Ти, Ю, робив зілля, і їжу ми добували самі, тож нагорода за квести й виручка за матеріали — це все був чистий прибуток. А зазвичай гроші йдуть на зілля, заїжджий двір, догляд за спорядженням і нове спорядження, тож загонові низького рангу, як ми, щоб зібрати сто золотих, потрібні роки.

— Он як… А що доброго в тому, щоб стати Мудрецем?

— ?!

Ніна й Лена дивилися на мене з виразом «ти що таке кажеш?».

— Якщо станеш Мудрецем, тобі забезпечене майбутнє придворного мага в столичному замку!

— …До того ж Мудрець може опанувати всілякі навички й заклинання.

— А взагалі, Мудрець — ні, будь-який клас — він хоч щось дає? Що робота в столиці — це надійно, я розумію.

— Ю… Ю, що ти кажеш?! Клас — це ж головне! Без нього навичок не опануєш!

— …З магією так само.

— У мене класу немає, а навички й магію я опанував, та й у тебе, Ніно, навичок побільшало.

— У мене клас — Злодійка. Тому мені легше опановувати навички злодійського типу. Та й опанувала я самі лише навички злодійської гілки~

— …Моя мати була жрицею, вона й навчила мене білої магії, тому я вмію. Але клас у мене — Маг, тож було важко.

І Ніна, і Лена палко переконували, але мені, з моїм умінням відбирати навички, користі від класу не видно. А вона, як з'ясувалося, таки є — у самих властивостях класу: кажуть, з ним легше опановувати навички, і він дає бонуси до показників.

Лена, аж бризкаючи слиною, доводила, що Мудрець швидко опановує навички, які зменшують витрати мани, піднімають Магію, і таке інше.

Поки ці двоє торочили поруч без кінця, а я пускав повз вуха, попереду показався диліжанс. Розминаючись, я глянув на пасажирів — ті самі авантюристи, що глузували з Лени. Усі якісь пригнічені, з похмурими обличчями.

(Чого це вони повертаються?)

— Ю, вже видно Каму~

Кама — справді місто. У цьому світі я бачив лише Рессел та Бібітт, але недарма Кама — найбільше місто після столиці: обнесене мурами, а біля воріт видно постаті, схожі на вартових.

— Ну от, дійшли до Ками — нарешті й мандрівці з тобою кінець.

— …?

Лена схилила голову набік і глянула на мене.

— Ми ж домовлялися, що мандруємо разом лише до міста Кама.

— Ю, ти що кажеш? Лена ж іде з нами в загін~

— ?! Це ще що таке?! Я нічого такого не чув!

— Ой, забула сказати.

— …Ю, Ніно, цей загін, де є я, геніальна чарівниця, — найсильніший!

— Найгірший…