Розділ 21 — Таємниця картки авантюриста

Зрештою Ніна дотиснула мене своїми звичними мокрими очима, і я погодився взяти Лену в загін.

— …Очевидний вибір.

Мене це роздратувало, але я пустив повз вуха. А в Камі, до речі, повно різних народів: люди, дворфи, ельфи, звісно, а ще так звані звіролюди — зі звірячими вухами на голові та з хвостами.

Люди звуть їх усіх гуртом напівлюдьми. Але це, кажуть, образливе слово, і при них так не говорять. Ще тут є драконолюди, велетні й інші.

— Зараз ідемо робити мені картку авантюриста, але не бовкни нічого про мій статус, як тоді при цій.

— У-у… та знаю я-а. У місцях, де багато сторонніх, говорити про це заборонено, так?

— Бо ніколи не знаєш, хто де підслуховує.

— …Ю обережний.

— Це ви необережні. І ще: якщо в Гільдії авантюристів ви хоч слово скажете чи засмієтеся з того, як я говоритиму й поводитимуся, — потім покараю. Коротше, поки не зроблю картку, я буду сама чемність.

— В… велика яка~

Нінин подив зрозумілий: будівля така, що з гільдією в Ресселі й не порівняти.

Та ще й на три поверхи, а позаду стоїть ще більша.

— …Це одна з улюблених баз авантюристів. Тож і гільдії авантюристів перепадає багато грошей.

Батьки в Лени були авантюристами, тож вона знається не лише на магії, а й на таких речах.

У гільдії було повно авантюристів: хтось обговорював квести за столами, хтось роздивлявся дошку оголошень — навскидку понад сотня людей.

За стійкою сиділи аж три реєстраторки.

(Ха-ха… справді гроші лопатою гребуть.)

Біля стійки мене зустріла з професійною усмішкою жінка з каштановим волоссям.

— Ласкаво просимо до Гільдії авантюристів. Чим можу допомогти?

— Добрий день, я прийшов оформити картку авантюриста.

Я й собі заговорив чемно, з усмішкою «для сторонніх».

— ?!

Ніна й Лена пороззявляли роти, але мені не до них.

— Зрозуміло. Про всяк випадок уточню: вона вам як посвідчення особи чи для пригод?

— І те, й те.

На мої слова реєстраторка трохи примружилася.

— Можна спитати, звідки ви родом?

— Із села Рессел.

— Але ж і в селі Рессел мали б зробити картку авантюриста…

Не давши їй договорити, я показав фальшиву картку авантюриста.

— То у вас є картка авантю…?!

Реєстраторка взяла картку й перевірила. Я бачив, як у її очах збирається мана.

【Картка авантюриста: підробка】

Що в цієї реєстраторки є «Оцінювання» й «Аналіз», обидва другого рівня, я вже перевірив.

— Т-та це ж!!

Колетт Майсл, реєстраторка Гільдії авантюристів міста Кама, недарма пропрацювала тут три роки. Вона не раз чула, як у глухих селах на неписьменних дітях наживаються, привласнюючи нагороди за квести, і як там цькують за походження чи расу. У цього хлопця, схоже, і те, й те.

Років йому десять-дванадцять, а ще чорне волосся й чорні очі — мабуть, через це його й цькували.

— Чи не могли б ви залишити цю картку авантюриста мені? Ми вживемо належних заходів!

— Ні, не варто. Мені досить, щоб ви зробили картку авантюриста.

— А-але ж!

— Не думаю, що через це в мене зіпсуються стосунки з Гільдією авантюристів, але й мені не хотілося б здіймати бучу…

— З-зрозуміло. Тоді переходимо до оформлення. Заповнити бланк за вас?

(Ця жінка думає, що я не вмію писати? Чи в цьому світі взагалі мало хто грамотний?)

Глянув на Ніну поруч — її пройняв холодний піт. А в Лени на обличчі було написано «а я вмію», тож я вирішив додати до Ніниних тренувань ще й грамоту.

— Ні, я заповню сам.

— Такий молодий, а вже освічений.

Я заповнив усі пункти й вислухав пояснення про картку авантюриста.

Ранги від D до G беруть квести на першому поверсі, а від рангу C і вище — на другому. Решту я вже знав, тож лише розпитав про кілька дрібниць.

— Я принесу картку авантюриста, зачекайте трохи, будь ласка.

Я вже думав, що без клопоту отримаю картку, аж тут до нас, шкірячись, підійшов чоловік середньої статури, десь метр вісімдесят на зріст.

— Гей, дівчатка, ви ж часом не авантюристи? Особливо ти, чорнявий хлопчику, і ти, біляве дівча.

— Так, саме авантюристи. Сподіваюся на вашу прихильність.

Щойно я це сказав, довкола пирснули сміхом.

— Не ва-арто. Тут вам місто Кама, ясно? Поки не наберешся сили, здохнеш зовсім задарма. Раз оформлюєш картку авантюриста, то ти ж новачок із новачків, так? Кажу по-доброму: йди додому… ні, повертайся в село, га?

Тепер уже не пирскали, а голосно зареготали.

Завжди усміхнена Ніна стала геть безвиразною. Лена безвиразна завжди, тож по ній не зрозумієш.

Я глянув на статус чоловіка, що до нас причепився, а заразом і на його спорядження.

Ім'я: Раріт Нец

Раса: Людина

Клас: Злодій, Вбивця

LV: 27

HP: 536

MP: 266

Сила: 213

Спритність: 255

Витривалість: 117

Інтелект: 87

Магія: 58

Удача: 59

Пасивні навички

Володіння кинджалом LV4

Виявлення ворога LV4

Виявлення пасток LV3

Нечутний крок LV3

Мистецтво вбивці LV2

Нічний зір LV2

Активні навички

Техніка кинджала LV4

Техніка вбивці LV2

Бойова техніка LV3

Потайність LV3

Оцінювання LV2

Відмикання замків LV3

Крадіжка LV3

Унікальні навички

Мішок відплати

Спорядження

Зброя: Дамаський кинджал (4-й клас): отруєння з певною ймовірністю під час атаки

Обладунки: Каптур темряви (5-й клас): підвищення стійкості до темряви

Потайне вбрання (5-й клас): підвищення спритності

Наручі бандита (4-й клас): посилення ефектів злодійських навичок

Табі шквалу (5-й клас): підвищення спритності

Прикраси: Браслет-оберіг (5-й клас): зменшує ймовірність раптового нападу

Браслет Мессі (5-й клас): підвищення стійкості до отрути

Амулет Пороро (5-й клас): підвищення стійкості до паралічу

(Цей тип хіба не страшенно сильний? На всьому спорядженні — навички… І як це в нього два класи?)

— Т-та що ж ви робите, пане Раріте!

Колетт прибігла назад як ошпарена.

— Колетт, ми ж не сваримося, правда?

— Ви й щойно так казали — і прогнали авантюристів, які тільки-но приїхали!

(Га? Невже ті авантюристи, що глузували з Лени…)

Раріт — уже без удаваної усмішки, із серйозним обличчям — простягнув руку.

У руці — чотири срібні монети. Він затиснув їх між пальцями.

— І що він хоче показати, затиснувши монети між пальцями?..

Ніна теж, схоже, не розуміла, чого хоче Раріт. Той криво всміхнувся — і монети між пальцями, хоч він, здавалося, зовсім не напружувався, по черзі зігнулися навпіл.

— Ну що, тепер зрозуміли? Вам, дітки, тут ще зарано. До того ж зараз невдалий час.

І він простягнув мені зігнуті монети. Мовляв, із цим і вертайтеся в село?

Я випрямив монети, склав усі чотири докупи, затиснув між вказівним і великим пальцями — і розчавив. Буквально: не зігнув навпіл, а розплющив посередині.

— Що?!

Очі вирячили не лише Раріт, а й авантюристи довкола.

— Ви, бачу, справжній добряк, ще й дуже чуйний.

Щойно я це сказав, довкола вибухнув регіт. Цього разу — зовсім не глузливий.

— Ну-ну, Раріте, всі вже знають, що ти в нас Добряк!

— Усі побачили, що ти просто хвилювався за новачків!

— Кх!

Раріт, почервонівши до самих вух, вийшов із гільдії.

— Отже, е-е… пані Колетт, я не помилився? Можна мені картку авантюриста?

— Ой… перепрошую. Тоді капніть на цю картку авантюриста трохи вашої крові, Ю, — і все готово.

Від краплі крові в картку вносяться відомості про людину, і далі вони оновлюються самі.

— На цьому оформлення картки авантюриста завершено.

— Дякую. Оформлення коштує одну срібну монету, так? Я хотів би ще й одразу обрати клас.

— Так, отримала. Клас обирають не тут, а в дальній кімнаті. Це коштує одну срібну монету. І ще: якщо тримати картку авантюриста й вимовити «Статус», можна подивитися свій статус.

— Он як… Тоді проведіть мене, будь ласка, до дальньої кімнати.

— Га? А статус ви не подивитеся?

— Та ну-у, я не хочу, щоб про мене щось дізналися, тож дивитися статус через картку авантюриста не буду.

Щойно я це сказав, Колетт зблідла.

— Щ… що ви маєте на увазі?

— Коли дивишся статус через картку авантюриста, з неї виходить мана.

— Н-ну… коли дивишся статус, мана активується, тож це природно!

— Природно, кажете… Тільки ця мана кудись тече, наче картка авантюриста передає інформацію.

Це я теж помітив, відколи Лена навчила мене бачити ману. Гільдія авантюристів не належить жодній державі, а влада її величезна — кажуть, жодна країна сама їй не рівня. А все тому, що гільдія тримає в руках відомості про авантюристів і може підібрати потрібних на замовлення будь-якої держави.

Посваришся з гільдією — і коли нагрянуть монстри, умілих авантюристів тобі не пришлють, і великих збитків не минути.

А як гільдія ці відомості збирає? Я підозрював картку й закинув гачок — схоже, влучив.

— Що-о?!

Ніна й Лена здивовано дивилися на мене з виразом «то ось воно як?». Авантюристи довкола теж загомоніли.

— Т-т-та… нічого такого… немає… немаа… немає!!

(Надто часто затинається. Схоже, брехати вона не вміє.)

— Он як. Мабуть, я помилився, але дивитися статус тут я все-таки не буду.

— Так і є! Ви помиляєтеся, Ю…

Говорячи, Колетт збирала ману в очах — схоже, дивилася мій статус активною навичкою «Аналіз». Та я про всяк випадок підготувався.

— Тоді я проведу вас до кімнати зміни класу.

Я пішов за Колетт, з якої піт лив струмками. Брехати вона справді не вміла.