Розділ 25 — Покупки

Виручку за здобич з монстрів ми поділили на трьох. Ми з Ніною тримаємо гроші спільно — вона каже, що так простіше.

Лена хотіла була відмовитися — мовляв, користі від неї було небагато, а вона ще й багато чого навчилася, — але я таки всунув їй гроші.

— Кажуть, пан Джозеф — авантюрист рангу B~

— …Він збоченець.

(Цей старий розпусник — і ранг B…)

Зараз ми йдемо до крамниці магічного знаряддя. Колетт порадила кілька, але в дорогих продають лише за рекомендацією постійних клієнтів або авантюристам від рангу C.

— Гей, дякую.

І я повертаю Лені айтем-поуч.

— …Не «гей». Лена.

Уже котрий раз ми так перекидаємося… Тим часом ми дійшли до крамниці.

Нам потрібен айтем-поуч, але тут повно всілякого. Є й прикраси, та ті, що з навичками, звісно, дорогі.

Айтем-поуч (6-й клас): 1 200 000 мадок

Айтем-поуч (5-й клас): 3 000 000 мадок

Те, що треба, є, але й справді дорого. Чи не зробити самому? Зосереджую погляд.

Айтем-поуч (6-й клас): полотняна торбинка, шлунок бенантоса, Алхімія LV3

Айтем-поуч (5-й клас): міцна полотняна торбинка, якісний шлунок бенантоса, Алхімія LV5

Шлунок якогось там бенантоса? Якщо його дістати, то, схоже, зробити можна.

— Ю, айтем-поучі все-таки дорогі-і~

— Ми ще й спорядження купуватимемо, тож беремо найдешевший, шостого класу.

Ніна зосереджено вибирає айтем-поуч шостого класу. Навряд чи вони чимось різняться, але дивиться вона так серйозно, що я лишаю це на неї. А тим часом розглядаю прикраси з навичками.

Браслет Парари (6-й клас): підвищення стійкості до паралічу — 250 000 мадок

Браслет Мессі (5-й клас): підвищення стійкості до отрути — 300 000 мадок

Браслет-оберіг (5-й клас): зменшує ймовірність раптового нападу — 330 000 мадок

Перстень зцілення (5-й клас): прискорене відновлення HP — 360 000 мадок

Арест-рінг (6-й клас): підвищення стійкості до отрути — 180 000 мадок

Кулон Західної відьми (5-й клас): підвищення опору магії — 430 000 мадок

Дивлюся на кілька — назви пишні, ціни кусючі. Перевіряю й тут, із чого вони зроблені.

Браслет Парари (6-й клас): звичайний браслет, магічний самоцвіт (Паралісіс Серапі), Алхімія LV2

Браслет Мессі (5-й клас): звичайний браслет, магічний самоцвіт (Пойзн Серапі), Алхімія LV2

Браслет-оберіг (5-й клас): залізний браслет, магічний самоцвіт (Дітекшн), Алхімія LV2

Перстень зцілення (5-й клас): срібний перстень, магічний самоцвіт (Хіл), Алхімія LV2

Арест-рінг (6-й клас): звичайний перстень, магічний самоцвіт (Пойзн Серапі), Алхімія LV2

Кулон Західної відьми (5-й клас): срібний кулон, магічний самоцвіт (Меджик Резіст), Алхімія LV2

(Як би це сказати… якщо дивитися лише на собівартість — це грабіж серед білого дня…)

Зрештою в цій крамниці ми купили два айтем-поучі шостого класу. Одразу ж закинули туди цінні речі. Вага не змінюється — до біса зручно.

— А прикраси зі стійкістю не будемо брати?

— Ні, з ними я, здається, щось придумаю. А зараз пройдімося крамницями зброї та обладунків.

Зброярень і крамниць обладунків нам теж підказали кілька, але ми оминали і ті, де на нас, дітей, дивилися зверхньо, і ті, де самі нічого не кували, а лише перепродували чуже.

Причина в мене була своя: я хотів спершу подивитися на рівень Ковальства майстра. Щоб потім замовляти зброю та обладунки зі здобутих матеріалів, хотілося знайти якомога вправнішого й зав'язати з ним знайомство.

Ми обійшли вже крамниць вісім, але найвищим поки було «Ковальство» третього рівня. У дорогих крамницях майстри, може, й кращі, але зв'язків туди в нас, на жаль, немає.

Звернувши з головної вулиці, у малолюдному закутку ми натрапили на кузню. Господар був дворф. Я глянув на його статус — показники, як не дивно, високі.

Ім'я: Вудс Корорі

Раса: Дворф

Клас: Коваль

LV: 31

HP: 323

MP: 66

Сила: 266

Спритність: 24

Витривалість: 369

Інтелект: 83

Магія: 26

Удача: 6

Пасивні навички

Посилення сили рук LV3

Підвищення витривалості LV2

Активні навички

Ковальство LV5

Оцінювання LV3

Унікальні навички

Невезіння

— Сюди й зайдемо!

— А ця крамниця взагалі працює?

— …Дворф на вигляд буркотливий.

Крамниця справді була обшарпана, а старий дворф — схоже, господар — дивився без крихти привітності, але це неважливо. Головне — чи є добрий товар і вправні руки.

— Перепрошую, ми прийшли купити спорядження.

Дворф, навіть не силуючись усміхнутися, прискіпливо нас роздивлявся.

— Одразу попереджаю: крамниця хоч і обдерта, але я продаю товар лише тим, хто мені до вподоби.

Раз він так розмовляє, то й мені можна не церемонитися — простіше.

— Зрозумів. Діду, можна подивитися?

— Хто тут дід?! Мені ще тільки шістдесят із гаком!!

(То дід же…)

Зрештою він погодився на «дядька».

— Ну, яку зброю та обладунки хочете?

— Мені дворучний меч, обладунки й латні рукавиці. Ніно, а тобі?

— М-м, мені зброї поки не треба. Хочу легкі обладунки, щоб зручно рухатися~

— Дворучний меч, кажеш, нахабний шмаркачу? Чекай.

І дядько приніс із глибини крамниці дворучний меч — метра півтора завдовжки.

— Ану махни цим мечем.

Вжух! Свись! Вжух! Свись!

Я взяв у дядька меч і помахав ним однією рукою. Важкуватий, але те, що треба.

— Ти що?! Цією зброєю однією рукою не махають… Ну, з того, як ти рухаєшся, видно, що сили в тебе чимало. Скільки маєте грошей?

— У нас із Ніною десь сто золотих. Тільки я — маг-воїн рангу F, а Ніна — вбивця рангу E, тож принеси, дядьку, кілька речей, які сам порадиш.

— Сто золотих?! З-зрозумів. А ти, дівчинко?

— …Мені капелюх і плащ. До речі, я маг рангу F.

Дядько, ще мить тому такий похмурий, засяяв так, що й не впізнати, пішов углиб крамниці й повернувся з повними руками спорядження.

— Вам таке спорядження якраз до снаги.

І розклав принесене на столі.

Дворучний меч з обсидіанового заліза (5-й клас): немає

Сталевий обладунок (6-й клас): немає

Обладунок з обсидіанового заліза (5-й клас): немає

Сталеві латні рукавиці (6-й клас): немає

Куртка з цупкої шкіри (6-й клас): немає

Сталевий налобник (6-й клас): немає

Латні рукавиці з обсидіанового заліза (5-й клас): немає

Чоботи з цупкої шкіри (6-й клас): немає

Рукавиці з цупкої шкіри (6-й клас): немає

Гостроверхий капелюх (6-й клас): немає

Шкіряний капелюх (6-й клас): немає

Плащ Вана (6-й клас): немає

Плащ Момона (6-й клас): немає

— На жодному немає навичок, але для вашого рангу спорядження більш ніж годяще. Обладунки з цупкої шкіри досить міцні, та ще й легкі й зручні. Зброя й обладунки з обсидіанового заліза важкі, зате міцні. Тобі, хлопче, вони, схоже, не завадять. А малій дівчинці раджу під її вигляд гостроверхий капелюх і плащ Момона — ще й обидва чорні, пасуватимуть одне одному.

— А чим цей дворучний меч з обсидіанового заліза відрізняється від першого?

— Перший — клеймор зі сталі. Ти, хлопче, маг-воїн, тож користуватимешся Магічним мечем, так? Для Магічного меча краща зброя з мітрилу, але це вже поза вашими грошима, та й рано вам ще таке, еге ж? А головне — зброї та обладунків із такого добротного матеріалу, як мітрил, у моїй крамниці немає. Обсидіанове залізо з магією не надто дружить, але воно міцніше за сталь, тож навіть під Магічним мечем швидко не зноситься.

Порадившись із дядьком, ми купили —

Я: дворучний меч з обсидіанового заліза, обладунок з обсидіанового заліза, латні рукавиці з обсидіанового заліза

Ніна: сталевий налобник, куртку з цупкої шкіри, рукавиці з цупкої шкіри, чоботи з цупкої шкіри

Лена: гостроверхий капелюх, плащ Момона

Моє з Ніниним спорядження коштувало сорок золотих, Ленине — одну золоту.

Дядько казав, що й так скинув ціну. Мій пощерблений довгий меч він забрав і все дивувався, як же ним треба було рубати, щоб довести до такого.

— Дякую, дядьку. І ще — ти береш замовлення, якщо принести свої матеріали на спорядження?

— До дворфа з отакої обдертої крамниці — й зі своїми матеріалами на замовлення? Дивакуватий ти, хлопче. Принось будь-коли — однаково мені робити нічого!

І дядько гучно зареготав. Мені він сподобався — щирий, без хитрощів, — тож я вирішив ходити сюди й далі.

— Дядьку, ще побачимося-а~

— …Спорядження мені сподобалося.

А Вудс, провівши їх поглядом, сів на стілець.

Спершу він думав, що діти просто граються в авантюристів, але коли дав хлопцеві меч, той орудував ним швидше за будь-якого пересічного воїна. Та ще й дворучним — однією рукою.

Його супутниця теж — недарма вбивця — рухалася чудово. Спорядження він продав їм не таке, як початківцям, а таке, яке носять авантюристи рангу D: був певен, що вони з ним упораються.

— Давно ж я не зустрічав авантюристів, за чиїм ростом цікаво буде стежити…

Пробурмотівши це сам до себе, Вудс весело допив ель.