Розділ 26 — Наділення навичками

Купивши спорядження, ми йдемо шукати заїжджий двір. Авантюристи низького рангу зазвичай ночують без харчування, у спільній спальні на всіх, але в нас і після покупок лишилося чимало грошей.

Разом у нас із Ніною вісімдесят сім золотих, триста сорок п'ять срібних, п'ятдесят вісім срібних півмонет і вісімдесят шість мідних. Звичайній сільській родині з чотирьох людей на місяць цілком вистачає однієї золотої монети.

Бандити, матеріали з монстрів, магічні самоцвіти, нагороди за квести, мої зілля — ми назбирали стільки, скільки звичайним авантюристам рангів F і E не заробити.

— Ю-у, грошей у нас досить, тож хочу заїжджий двір трохи кращий~

— …Хочу купатися.

— Знаю. Окремі кімнати, з купальнею й харчуванням.

Ніна з Леною тішаться: «Ура~». Колетт порадила нам і кілька заїжджих дворів, тож ми йдемо до одного з них, найдорожчого — «Флюгера».

Тут ночівля з харчуванням коштує вісім тисяч мадок з людини — дорожче, ніж зазвичай, але й кухню хвалять, а головне — у кожній кімнаті є купальня.

Уже вечоріло, коли ми дісталися до «Флюгера». Ззовні він був дуже показний, а всередині людно. Ніч у спільній спальні коштує п'ятсот мадок, у звичайному дворі — від трьох до п'яти тисяч, і якщо тут усе одно стільки люду, то двір, мабуть, і справді добрий, як казала Колетт.

— Ласкаво просимо! Які гарненькі авантюристи!

Коли ми підійшли до стійки, з нами жваво привіталася молода жінка.

— Троє, з харчуванням, на десять днів.

— Ага! Кімната одна на всіх годиться? Якщо в одній кімнаті, то ночівля з харчуванням — вісім тисяч мадок з людини, на трьох — двадцять чотири тисячі. На десять днів…

— Двісті сорок тисяч мадок. Можна я заплачу дві золоті монети й чотири срібні?

— Ого-о… Ти на вигляд наче авантюрист, а насправді аристократ чи купець?

Невже в цьому світі так просто рахувати в умі вчать лише купців і аристократів? Але Ніна поруч теж здивувалася, тож на наших уроках доведеться взятися ще й за арифметику.

— Ні, як бачите, я просто авантюрист-початківець.

— Ну-ну. То кімната одна на всіх?

— Кімнати дв…

— Одна на всіх~

Я хотів навіть доплатити й узяти окремі кімнати, але Ніна мене перебила.

Вона приказувала «економимо, економимо~», та яка там, до біса, економія, коли ми й так узяли двір, дорожчий за звичайний. Глянув на Лену — схоже, й вона не проти однієї кімнати.

— Ага-а~

Мені не сподобалася двозначна усмішка молодиці, але сперечатися тут — марна трата часу, тож я змовчав.

У кімнаті ми поскидали спорядження. Відколи покинули село, ми його не знімали, тож я смакував давно забуте відчуття легкості.

— Ніно, дай магічні самоцвіти, які я просив тебе потримати.

— Цілі самоцвіти?

Магічні самоцвіти з убитих монстрів — це здебільшого уламки, і йдуть вони переважно на паливо для магічного знаряддя. А на що ж тоді цілі самоцвіти? Сьогодні в крамниці я приблизно здогадався, тож одразу й перевірю.

Хоч я й винищив біля Рессела силу-силенну монстрів, цілих самоцвітів дістав лише вісім. Навіть цілий самоцвіт із монстра першого рангу продається за золоту монету.

Я давно підозрював, що в них щось є, тож уламки продавав, а цілі самоцвіти тримав при собі.

Узявши в Ніни самоцвіт, я застосував до нього Хіл — точніше, вклав його туди. Тоді придивився.

Магічний самоцвіт (ранг 1): Хіл LV1

Як я й думав, але головне — далі.

— Ніно, твої сережки — важлива річ?

— Та ні~

— …?

Я взяв у Ніни сережку й активував Алхімію на неї та самоцвіт.

Ніна з цікавістю чекала, що буде, а Лена, схоже, теж не розуміла, що я задумав.

Алхімія спрацювала як слід, і я глянув на сережку.

Звичайна сережка (6-й клас): прискорене відновлення HP

— Вийшло. Ніно, дай і другу сережку.

Я взяв другу сережку, а в самоцвіт уклав заклинання лікування отрути — Пойзн Серапі.

Потім активував Алхімію. І тут усе вдалося — вийшла сережка з підвищенням стійкості до отрути.

Коли я пояснив, що це наділення навичками, Ніна аж засяяла очима — так зраділа.

— …Наділення спорядження навичками — таємне знання Гільдії алхіміків. Краще, щоб ніхто не знав.

Лена теж неабияк здивувалася — її звична незворушність кудись поділася. Вона простягла мені гостроверхий капелюх, який купила сьогодні.

— …Наділи й мій капелюх навичкою.

— У Лени мало HP, тож, може, прискорене відновлення HP~

Якось само собою вийшло, що Ленине спорядження я теж наділяю навичкою — та ще й, схоже, своїм самоцвітом. Глянув на Ніну — вона сяяла усмішкою. От добрячка…

Гостроверхий капелюх Лени я наділив прискореним відновленням HP.

— …Вдячна.

Лена, схоже, лишилася задоволена — ледь помітно всміхалася. Я перейшов до наступного експерименту.

Тепер я вклав у самоцвіт заклинання Флейм Ленс — і самоцвіт розлетівся на друзки.

— Що-о, чому-у~

— …Я здогадуюся.

Лена, схоже, зрозуміла. Флейм Ленс — заклинання другого рівня, а самоцвіт — першого рангу.

Мабуть, якщо ранг самоцвіта й рівень заклинання не збігаються, самоцвіт розлітається.

Коли дістану самоцвіт другого рангу, треба буде перевірити, чи вкладеться туди заклинання другого рівня, а чи два заклинання першого… Можливо, для заклинань від другого рівня потрібна «Алхімія» третього рівня чи вище, тож підніму її щоденним варінням зіль.

Потім я наділив Нінин «Сталевий кинджал» стихією вогню — самоцвітом із вкладеним Фаєрболом. «Сталевий ніж» лишив як є: трапляться ж монстри, стійкі до вогню.