Розділ 29 — Другий клас

Після нічного тренування та прочуханки, яку я влаштував Ніні, спати майже не довелося. Ніна, як з'ясувалося, пустила в хід одразу три навички: «Тіньовий крок» із «Техніки вбивці», «Потайність» і «Причаювання».

На сніданок дали сендвічі з беконом і овочами та молоко — я наївся донесхочу.

Після сніданку ми рушили до гільдії: айтем-поуч був напханий по зав'язку здобиччю з нічного тренування, і її треба було продати, щоб звільнити місце.

У гільдії я зустрівся поглядом із Колетт — однією з реєстраторок за стійкою. Вона розпливлася в усмішці й замахала мені рукою. Авантюристи довкола зиркали на мене вовком, але мені було не до них.

— Ю, чим сьогодні можу допомогти?

— Здати матеріали. І ще: у мене двадцятий рівень, тож хочу обрати другий клас.

Ніна з Леною витріщилися на мене. Та й Колетт чомусь трохи сторопіла.

— Учора у вас, здається, був дев'ятнадцятий, тож двадцятий сьогодні — ще куди не йшло… Але ж матеріали ви здавали вчора?

Колетт чи то простодушна, чи то просто наївна — видає себе з головою.

— А звідки ви знаєте, що вчора в мене був дев'ятнадцятий?

— Ой… це… ну…

Колетт збагнула, що бовкнула зайве, і заметушилася. Мучити її далі було б жаль, і я перевів розмову.

— Матеріалів чимало. Може, приймете їх одразу в кімнаті зміни класу?

— Т-так! Звісно, можна.

Поки ми розмовляли, до стійки підійшов авантюрист.

— Здоров! Учора в тебе був важкий день.

— А, старий добряк.

— Хто тут старий?!

Він нагодився якраз вчасно, і я попросив його показати Ніні «Техніку вбивці». Добряк добряком, а він закомизився.

— Не хочеш дізнатися, що було вчора потім?

— Гм… цікаво.

Раріт клюнув, і я поступився ще трохи.

— Я ж не прошу показати все. Досить першого рівня.

— Ну, стільки можна… А як ти дізнався, що я вбивця?

Та й мені не варто сміятися з Колетт: сам щойно видав, що знаю його клас, — попросив так, ніби інакше й бути не може.

— Ти ж відомий. Я спитав інших авантюристів — одразу розповіли.

Раріту це, схоже, лестило — він аж запишався.

— Так, на першому поверсі мене вважають найближчим до рангу C.

Видно, старий і справді на слуху.

— Ніно, я тим часом зміню клас і продам матеріали, а ти вчися як слід.

— Гаразд. Лено, а ти?

— …Я з Ю.

Тц… Значить, другого класу від Лени не сховаєш.

У кімнаті зміни класу я поклав руку на кришталеву кулю — вибір побільшав.

«Монах», «Маг-кулачник», «Зачарувальник», «Маг-лицар», «Вбивця»

(Є! Є Зачарувальник!)

Клас, на який я цілив, був тут, і рука сама стислася.

Зачарувальник стоїть позаду, і його діло — підтримувати своїх: магія зачарування піднімає показники, а вправні зачарувальники вміють іще й ослабити ворога.

— Н… н-н… новий клас?!

Колетт із кумедно перекошеним обличчям втупилася в кулю.

— …Кумедне обличчя.

— Пані Колетт, заспокойтеся.

Куди там — вона розпалилася ще дужче й заторохтіла, присунувшись упритул.

— Новий клас! Хіба тут заспокоїшся!

Колетт аж бризкала слиною, а суть була така: про один із нових класів, «Мага-кулачника», досі ніхто не чув, а гільдія за відомості про нові класи ладна платити золотом — десять монет за саму звістку і ще двадцять за те, як його здобути.

— Он як. Ну, ставати ним я не збираюся. Цього разу я стану Зачарувальником.

Колетт помітно скисла, але змирилася: зачарувальники потрібні кожному загонові, а їх мало, тож вони в ціні — нічого не вдієш. А як стати «Магом-кулачником», я, здається, і так здогадуюся.

Я знову поклав руку на кулю й подумки промовив: «Зачарувальник».

Зовні нічого не змінилося, але другим класом тепер чітко стояв «Зачарувальник».

І, як і минулого разу, від самого лише класу показники підскочили.

Ім'я: Ю Сато

Раса: Людина

Клас: Маг-воїн, Зачарувальник

LV: 20

HP: 436

MP: 562

Сила: 189

Спритність: 163

Витривалість: 204

Інтелект: 184

Магія: 206

Удача: 1

Пасивні навички

Фехтування LV6

Зміцнення сили рук LV4

Виявлення ворога LV5

Володіння кинджалом LV2

Покращення фізичних здібностей LV2

Підвищення спритності LV4

Командування LV2

Володіння кийком LV2

Рукопашний бій LV1

Нічний зір LV1

Активні навички

Техніка меча LV3

Бойова техніка LV4

Біла магія LV5

Чорна магія LV3

Ковальство LV2

Алхімія LV3

Крадіжка LV1

Потайність LV1

Оцінювання LV1

Техніка кинджала LV2

Техніка кийка LV1

Магічний меч LV2

Бойові мистецтва LV1

Магія зачарування LV1

Рев LV2

Магічний кулак LV1

Унікальні навички

Магічне око іншого світу LV3

Відбирання LV2

Підпорядкування підданих LV1

Після нічного тренування, де я відбирав навички, та після «Зачарувальника» навичок помітно побільшало. Рукопашний бій — від бою голіруч, Нічний зір — від бою серед ночі, а Магічний кулак, певно, від того, що я бив кулаками й магією водночас. А що рівень Відбирання зріс, я спробував, чи візьметься й унікальна навичка, — узялася.

«Підпорядкування підданих»… Я за расою людина — треба буде якось перевірити, чи можу підпорядковувати людей. «Зміцнення сили рук» я відібрав в іменованого гобліна-генерала, а «Посилення сили рук» зі статусу зникло — схоже, вони злилися в одне. Руки стали явно сильніші, тож так воно і є.

— Пані Колетт, про «Зачарувальника» я дещо знаю, тож прийміть, будь ласка, матеріали.

Про класи я начитався ще вчора, і пояснень мені не треба було.

Я витяг з айтем-поуча мало не центнер матеріалів, і Колетт знову заклякла.

— Е-е, а це часом не вуха гобліна-генерала?

— Вони. А щось не так?

— Ні, все так! Просто з'явилися матеріали монстра третього рангу, от я й здивувалася.

Усе разом пішло за чотири золоті й дві срібні. Найбільше дали за вуха гобліна-генерала — їх, кажуть, алхіміки беруть за каталізатор.

— …А уламки самоцвітів не продаватимеш?

— Уламки більше не продаю — знайшов їм діло.

З класом і продажем було покінчено, і ми пішли на тренувальний майданчик по Ніну.