Розділ 32 — Перший лабіринт Ч-3

Я здер з огрів шкуру, а їхню пасивну навичку «Затвердіння шкіри» відбирати не став: шкура з цією навичкою дорого йде як матеріал — обладунки з неї дуже добре захищають.

(Попрошу-но дядька-коваля пошити мені з цієї огрової шкури сорочку й штани.)

Ті авантюристи чомусь трохи ошелешено пішли далі. Щоправда, обдирати трьох, разом з огром-підвидом, довелося довго — минула вже година.

Тим часом на запах крові на мене напав отруйний грізлі, але я вбив його вмить і відібрав навичку «Стійкість до отрути».

Закінчивши з ограми, я рушив лабіринтом далі. Дорогою натрапив на скриню, але навички Відмикання замків у мене немає, тож довелося її лишити. Скрині бувають замкнені й незамкнені. Із незамкненої можна просто забрати вміст, а якщо замкнену відкрити силоміць, без навички Відмикання замків чи чогось такого, то скриня зникає разом із вмістом. Бувають скрині не лише із замком, а й із пасткою, але що вищий рівень лабіринту, то кращі речі можна дістати зі скринь, тож класам із цією навичкою віддають перевагу.

(Ну що ж…)

— Старий, ти не лише хтивий, а ще й підглядати любиш?

Щойно я звернувся до порожнього місця, звідти, трохи здивований, з'явився Джозеф.

— Відколи ти помітив?

На Джозефі був сірий плащ. Я глянув на нього Магічним оком іншого світу.

Плащ відлюдника (5-й клас): нейтралізує магію пошуку й Виявлення ворога до LV3

— У мене є товаришка, яка вміє переслі… добре володіє Потайністю. Ти ходиш за мною з самого ранку — тобі щось треба?

— Далі кімната боса, тож я хотів тебе зупинити… Малий, а ти часом не посилився з учорашнього дня?

Я подумав був про реванш за вчорашнє, але старий неймовірно сильний, тож поки що утримався.

— Якщо в тебе все, я піду.

Позаду старий сказав: «Сьогодні вб'єш боса — і йди назад», — але я й так від початку збирався повертатися, щойно пройду десятий поверх. Якщо надто запізнюся, хтозна, що мені скаже Ніна.

Невдовзі я вийшов до просторої зали. На постаменті стояла кришталева куля.

(Здається, якщо торкнутися її й подумати «переміститися», потрапиш до кімнати боса.)

У цьому лабіринті на поверхи, де є бос, не спускаються сходами, а переміщуються кришталевою кулею. Є сходи — боса немає. Є кришталева куля — там кімната боса. Дуже зрозуміло.

Поновивши магію зачарування, я торкнувся кулі. Подумав «переміститися» — на мить запаморочилося в голові, і, отямившись, я вже стояв у найпросторішій залі з усіх, які бачив.

(А що буде, якщо бос атакує саме в цю мить?)

Я оглянув залу: монстрів не видно, а на підлозі лежало десь п'ятеро людських трупів.

Тіла сильно понівечені, від деяких лишилися самі кістки. Я глянув на одне, що вціліло трохи краще, — і впізнав тих самих авантюристів.

— Хо-ґя!

Почувся крик, схожий на мавпячий. Я глянув туди — з'явилося шестеро монстрів.

Ще мить тому Виявлення ворога нічого не ловило, тож, мабуть, вони з'являються через певний час після того, як сюди заходять авантюристи.

Я перевірив їхні статуси. Особливо велика мавпа, заввишки метри два, — схоже, бос, але й серед інших мавп, заввишки десь півтора метра, є іменована.

Ім'я: Губідоа

Раса: Велика демонічна мавпа

Ранг: 4

LV: 28

HP: 886

MP: 234

Сила: 493

Спритність: 303

Витривалість: 408

Інтелект: 60

Магія: 189

Удача: 30

Пасивні навички

Посилення спритності LV1

Зміцнення сили рук LV3

Активні навички

Бойова техніка LV2

Магія мертвих LV1

Унікальні навички

немає

Ім'я: Бідоа

Раса: Демонічна мавпа

Ранг: 3

LV: 26

HP: 647

MP: 177

Сила: 385

Спритність: 212

Витривалість: 306

Інтелект: 56

Магія: 124

Удача: 26

Пасивні навички

Підвищення спритності LV3

Зміцнення сили рук LV2

Активні навички

Бойова техніка LV2

Чорна магія LV2

Унікальні навички

немає

Недарма бос — статус відповідний. Та й ранг четвертий — найвищий серед монстрів, яких я сьогодні зустрів. Демонічні мавпи — може, тому, що я був сам, — дивилися на мене звисока й наближалися з глузливими криками. Мене це розізлило, і я пустив Флейм Ленс в одну з них —

— Ґі-кі?!

Здивувати я її здивував, але вона легко ухилилася. Мавпи, наче у відповідь, вимовили заклинання першого рівня чорної магії «Фаєрбол» і всі разом пустили в мене вогняні кулі, а я випустив назустріч свої.

Мої Фаєрболи пробили їхні наскрізь і полетіли далі, просто в них.

Мабуть, вони не думали, що програють тим самим заклинанням: дві мавпи дістали по повній.

— Бо-ґя-а-а-а!!

У мене й у демонічних мавп Фаєрбол той самий, але начинка різна. По-перше, я вкладаю вдвічі більше мани. До того ж я не просто пускаю Фаєрбол, а закручую його й випускаю, як кулю.

Від одного Фаєрбола вони не загинули, тож, щоб добити, я пустив по два Флейм Ленси в кожну з мавп, що качалися по підлозі. Вогняні списи пробили їм груди й животи — якийсь час вони ще борсалися, а тоді сконали.

Я знову випустив Фаєрболи в решту мавп, але іменована звела земляну стіну заклинанням чорної магії «Ерс Вол», і вогняні кулі врізалися в неї. Позаду велика мавпа в бій не вступала, а лише збуджено спостерігала, верещачи «хо-ґя, хо-ґя».

Дві безіменні демонічні мавпи, користуючись своєю спритністю, підібралися ближче. Вони били кігтями, але я приймав удари на дворучний меч з обсидіанового заліза, тим часом відбирав навички — і вбив обох Технікою меча «Миттєвий спалах». Остання з безіменних мавп злякалася, що товаришів убили вмить, але я відібрав у неї навички й ударив у морду Магічним кулаком, огорнутим вітром, — очі вилетіли з орбіт, і вона так і сконала.

(Слабшого ворога я можу спокійно бити, ще й відбираючи навички.)

Іменована поспіхом глянула на велику, але та, схоже, допомагати не збиралася — навпаки, загарчала на неї, щоб билася.

— Ґі-ґі-і…

Зрозумівши, мабуть, що в магічному бою їй мене не здолати, вона, як і ті мавпи, спробувала битися впритул. Відплачуючи за її стіну, я звів чорною магією «Ерс Вол» просто в неї під ногами. Мавпа відскочила, але я не такий добрий, щоб проґавити таку нагоду. Я огорнув ногу Магічним кулаком і щосили копнув знизу вгору, в низ живота.

Вклав я магію землі — чи то твердість, чи то вага зросли, але удар вийшов нищівний: вона відлетіла, наче гумовий м'ячик. Її раз за разом било об стелю й підлогу; вона спробувала підвестися, але знесиліла й упала на місці.

Велика мавпа нарешті, схоже, збагнула, що діється, й заревла з перекошеною від люті мордою.

Від неї здійнялася мана, і вона вимовила заклинання, якого я ніколи не чув. І тоді мертві авантюристи почали підводитися.