Розділ 42 — Тренування Лени

— Ю-у, доброго ранку-у~

— …Доброго ранку.

Коли я прокинувся, мене з обох боків затисли Ніна й Лена. То ось чому було так тісно спати.

Я відіпхнув обох і пішов умиватися. Сьогодні я збирався допомогти Ніні й Лені підняти рівень, а ще, щоб підвищити свій ранг, узяти квести на збирання й винищення.

Після вчорашнього бою з гобліном-королем мій рівень піднявся до двадцять п'ятого, Нінин — до двадцять четвертого, а Ленин — до сімнадцятого.

Коли я про це сказав, Ніна занепокоїлася.

Я думав, їй стане прикро, а вона — «Ю від мене відірветься-а~» — сама попросила допомогти їй підняти рівень.

— Смачно-о~

Сьогодні на сніданок юшка з морепродуктів і щойно спечений хліб. Юшка прозора, але навариста — їж та й їж. А якщо покласти на скибку масло, воно тане, і хрустка скоринка на зубах — просто чудо.

— …Ю, вчорашня домовленість.

— Знаю. Але спершу зайдемо до дядька.

Я вгамував Лену, що мене підганяла, і ми доїли сніданок.

Коли ми прийшли до дядька-коваля, він, як не дивно, стояв не в глибині крамниці, а біля входу.

— Дядьку, ти не в крамниці, а надворі — диво та й годі.

— О, доброго ранку.

Привітавшись, дядько взявся в боки й прогнувся. Рухався, наче робив ранкову зарядку.

— Час від часу треба отак розминатися, бо заіржавієш!

І гучно зареготав. Я спитав, чи не порадить він кинджала для Ніни й плаща для Лени.

Нінин сталевий кинджал учора в бою пощербився. Вона огортала його маною — це тримає гостроту й береже від зносу, — але не вічно ж: зрештою він не витримав. Ленин плащ так само подерли гобліни.

Я пояснив дядькові, що сталося.

— Якраз є дещо путнє.

І дядько побіг углиб крамниці.

— Ось… глянь, — захекано видихнув дядько.

Кинджал-мечолом (5-й клас): підвищена гострота

Кинджал з обсидіанового заліза (5-й клас): немає

Плащ Штеккера (5-й клас): стійкість до вогню

— Отже, спершу «Кинджал-мечолом». Його знайшов у лабіринті один авантюрист і приніс продати — мовляв, геть пощерблений, ні на що не годиться. Чого до мене, питаєш? Бо ніхто більше не брав. А я його перекував — думав, що ще послужить. Вийшло навіть краще, ніж сподівався! Та ще й із навичкою «Підвищена гострота»! Далі — «Кинджал з обсидіанового заліза»: з того самого металу, що й твій дворучний меч, Ю. Міцний — страх, я ж тобі вже казав. А «Плащ Штеккера» — це хутро вогняних щурів із Вогняного лісу, переплетене ниткою сталевого павука. Теж міцний. А головне — має навичку «Стійкість до вогню».

— Тоді беру все.

— Оце так… навіть ціни не спитав — і все береш.

— Речі добрі, та й ти, дядьку, радиш.

Дядько, аж світячись від радості — «отож-бо, отож-бо», — узяв гроші.

«Кинджал-мечолом», за його словами, дістався йому за безцінь, тож замість двадцяти золотих, яких той вартий, він узяв п'ятнадцять. За «Кинджал з обсидіанового заліза» — сім, за «Плащ Штеккера» — п'ять золотих і сім срібних. Разом вийшло два мільйони сімсот сімдесят тисяч мадок.

Щоправда, з такими доходами я, здається, почав забувати ціну грошам.

— Ю, пощербився ж тільки сталевий кинджал?

— …За своє спорядження я заплачу сама.

— Нічого. У нас був несподіваний заробіток.

Несподіваний заробіток — це вчорашня нагорода за гобліна-короля.

Лена всю її віддала мені: мовляв, сама нічого не змогла, та й це подяка за порятунок. Я казав, щоб не зважала, але вона вперлася, тож я взяв.

Тоді ж Лена дещо запропонувала, і я погодився.

Закупившись у дядька, ми пішли до Гільдії авантюристів.

Цього разу брали квести на збирання й винищення у Великому лісі.

Щойно ми підійшли до стійки Колетт, вона нас помітила й, усміхаючись, помахала рукою. Погляди авантюристів довкола, переважно чоловіків, так і кололи.

— Доброго ранку всім! Учора ви добре попрацювали.

— Доброго ранку. Порадьте нам, будь ласка, квести на збирання й винищення, які можна виконати у Великому лісі.

— Так-так. Із квестів на збирання раджу, крім звичайних лікувальних трав і манової трави, ще квітки покко й місячну траву. А квести на винищення великих кабанів чи чорних вовків є завжди — вони шкодять урожаю. А якщо зайти вглиб Великого лісу, там водяться срібні вовки, сталеві павуки та інші монстри, на чиї матеріали великий попит, але там усе від четвертого рангу, тож і квести небезпечні!

Колетт підібрала нам кілька квестів, і ми їх узяли.

Вона турботливо попросила бути обережними — і погляди довкола стали ще гострішими.

Колетт з усіма весела й привітна, тож серед авантюристів дуже популярна. Звідси й ці погляди.

Щойно ми увійшли до Великого лісу, Лена розгорнула «Бар'єр».

Після вчорашнього бою вона, хай що там каже, зрозуміла, що сили їй бракує, — і тепер наслідує мене: я постійно тримаю «Бойову техніку», щоб ріс MP, а вона так само тримає бар'єр.

— …Ну як?

Лена глянула на мене — явно чекала похвали.

Бар'єр вона розгорнула не з одного боку, а кулею, щоб її не могли дістати нізвідки, — але поки що виходило сирувато.

— Бар'єр нерівний. Десь шар мани товщий, десь тонший. Авантюрист від рангу D одразу це побачить і проб'є тонке місце.

— …Гм, постійно тримати бар'єр кулею — важко.

— Тому й MP росте.

Я й сам тримав розгорнутими «Бойову техніку» й «Небесну сіть».

«Бойовою технікою» я досі огортався так, щоб вона струменіла по тілу… «Потік», чи як там це вміння називається. Та я вже звик і тепер уявляю її як кров усередині тіла — і так її й тримаю. Дуже важко, але можливо.

Якщо доведеться битися з воїнами ближнього бою, неодмінно знайдеться дурень, який вирішить, ніби «Бойовою технікою» я не володію.

MP в мене росте день у день. Чи то тому, що я постійно тримаю обидві ввімкненими, чи то бо я ще росту, — але навіть без підвищення рівня і MP, і фізичні здібності в мене ростуть.

— О, великий кабан!

Ніна «Виявленням ворога» помітила, що наближається великий кабан.

Я, звісно, теж його засік, але сьогодні головне — підтягнути Ніну й Лену, тож я здебільшого лише допомагав.

— Вибача-а-ай~

Зі своєю звичною дурнуватою примовкою Ніна вмить опинилася просто перед кабаном.

— Га?!

До кабана було метрів десять, але як Ніна зрушила з місця, я майже не побачив.

Кабан теж запанікував, коли перед ним раптом виникла Ніна.

Ніна не проґавила нагоди й відтяла йому голову. Зброя тепер краща, та ще й огорнута маною — ріже як бритва. Одним ударом зняти голову великому кабанові, в якого шия сантиметрів сімдесят в обхваті, — таке мало хто зуміє.

— Цей кинджал страшенно гострий~ — розсміялася Ніна.

Новою зброєю вона, схоже, дуже задоволена.

Лена ледве тримала «Бар'єр» — уся мокра від поту.

Я перевірив статус Ніни.

Ім'я: Ніна Реба

Раса: Людина

Клас: Злодійка, Вбивця

LV: 24

HP: 305

MP: 180

Сила: 141

Спритність: 253

Витривалість: 114

Інтелект: 73

Магія: 53

Удача: 22

Пасивні навички

Виявлення ворога LV2

Виявлення пасток LV2

Володіння кинджалом LV3

Нечутний крок LV3

Бій двома кинджалами LV2 ↑1 UP

Мистецтво вбивці LV2 ↑1 UP

Активні навички

Крадіжка LV1

Причаювання LV3

Знешкодження пасток LV2

Потайність LV3

Бойова техніка LV2

Техніка кинджала LV3

Техніка вбивці LV1

Відмикання замків LV2 ↑1 UP

Унікальні навички

Спорядження

Зброя: Кинджал-мечолом (5-й клас): підвищена гострота; Кинджал з обсидіанового заліза (5-й клас): немає

Обладунки: Сталевий налобник (6-й клас): стійкість до паралічу

Куртка з цупкої шкіри (6-й клас): підвищення захисту

Рукавиці з цупкої шкіри (6-й клас): підвищення спритності, підвищення HP, стійкість до отрути

Чоботи з цупкої шкіри (6-й клас): підвищення спритності, підвищена м'язова сила, підвищення захисту

Прикраси: Звичайні сережки (6-й клас): підвищена швидкість відновлення HP, стійкість до отрути

«Бій двома кинджалами», «Мистецтво вбивці» й «Відмикання замків» піднялися до другого рівня. Рукавиці й чоботи з цупкої шкіри я теж наділив навичками.

Мене зацікавило поле унікальних навичок: там мало б стояти «немає», а воно порожнє.

Кажуть, такі навички теж можна набути згодом, тож, може, це передвістя. Гадаю, навичка буде пов'язана з отим її переміщенням.

А Ленин статус такий:

Ім'я: Лена Фома

Раса: Людина

Клас: Маг

LV: 17

HP: 86

MP: 314

Сила: 15

Спритність: 19

Витривалість: 21

Інтелект: 103

Магія: 116

Удача: 16

Пасивні навички

Підвищення швидкості речитативу LV3 ↑2 UP

Підвищена швидкість відновлення MP LV1 NEW!

Активні навички

Біла магія LV3 ↑1 UP

Чорна магія LV3 ↑1 UP

Бар'єр LV2 ↑1 UP

Унікальні навички

немає

Спорядження

Зброя: Посох мага (5-й клас): підвищення ефекту магії

Обладунки: Гостроверхий капелюх (6-й клас): підвищена швидкість відновлення HP

Мантія мага (5-й клас): підвищення опору магії

Плащ Штеккера (5-й клас): стійкість до вогню

Огрові черевики (5-й клас): опір магії, стійкість до отрути, стійкість до паралічу

Прикраси: Амулет Юг (5-й клас): підвищення захисту

Перстень життя (5-й клас): +50 HP, підвищення HP, підвищення MP

Лена теж добряче піднялася в рівні, але Сили й Витривалості в неї, як і раніше, обмаль.

Проте, кажуть, мати в чотирнадцять років Білу й Чорну магію третього рівня — це дуже добре.

Огрові черевики й Перстень життя я вчора, заодно для експерименту, наділив навичками.

Усе вдалося: схоже, спорядження, на якому від початку є навичка, можна без проблем наділяти додатковими.

— …Ю, зілля… мани.

Лена була геть бліда.

— Гаразд.

Це і є наша з Леною домовленість: замість нагороди за гобліна-короля я даю їй зілля мани.

Вона може витрачати MP скільки завгодно — і так його ростити.

А я, варячи зілля мани, ще й піднімаю рівень Алхімії — двох зайців одним пострілом. Та й складники для нього можна зібрати у Великому лісі. Дорогою я збирав лікувальні трави, манову траву, місячну траву й квітки покко.

Брав не все підряд, а лише якісне. І, звісно, не обривав дочиста, щоб було що збирати й наступного разу.

— …До бар'єра я вже звикла, — сказала Лена, тихенько відригнувши.

Від надміру зілля живіт у Лени трохи надувся.

Та звикнути отак одразу вона, звісно, не могла: обличчя в неї й зараз аж ніяк не спокійне.

— Та невже? Тоді так і тримай — і ще Ніну магією підтримуй, гаразд?

— …Ж-жодних проблем. Я — геній.

— Самопроголошений.

До речі, Джозеф, що вічно за мною стежить, цього разу йшов слідом відкрито, без спорядження для потайності. Щоправда, метрів за сто.

Інколи я пускав у нього вітряну магію, але він або ухилявся, або розвіював її.

Ми йшли Великим лісом далі. Траплялися гобліни-солдати, орки, орки-солдати, змії-вбивці та інші монстри — Ніна жваво їх убивала.

Лена теж часом підтримувала її магією, але нечасто: бар'єр, мабуть, забирав усі сили.

— А це ж учорашнє місце~

Ми дійшли туди, де вчора вбили гобліна-короля.

Довкола — кілька вирв. Трупи гоблінів, мабуть, поз'їдали звірі та монстри — від більшості лишилися самі кістки.

Лише гобліна-короля ніхто, схоже, не чіпав — він лежав такий самий, як учора.

Буває, тіло починає гнити вже за кілька годин, але король на вигляд був ще цілком свіжий, тож я вирішив поставити експеримент.

Спершу — Джозеф. Він заважав, тож я засліпив його заклинанням, що поєднує магію землі й вітру.

Десь удалині Джозеф закричав «Мої очі-і, мої очі-і!», зовсім як в одному аніме, але я не зважав.

Ніні й Лені, схоже, було цікаво — вони мовчки дивилися.

Я воскресив гобліна-короля «Магією мертвих», відібраною у великої демонічної мавпи.

Очі в нього спалахнули багряно-чорним, і він підвівся.

— Н… наказуйте… господарю…

Хм. Чи то через низький рівень моєї Магії мертвих, чи то так завжди буває з воскреслими, але говорить він ще ламаніше, ніж учора.

— Ти щось пам'ятаєш?

— П'м'ятаю…

— Мене пам'ятаєш?

— П'м'ятаю. Наказуйте.

Виходить, воскреслі Магією мертвих коряться тому, хто їх підняв? Пам'ять є, а ворожості до мене не чути.

Поруч Ніна стурбовано на мене поглядала. Лена з цікавістю спостерігала.

— Ну гаразд.

Я підібрав руку й ногу, що валялися неподалік, і кинув їх гобліну-королю.

— Це ш-шо?

Я приклав руку й ногу туди, де їх відтяли, і застосував Хіл.

Обидві приросли як нічого не було. Хіл, вкладений у спорядження, пришвидшує відновлення, тож я думав, що на нежить він не подіє, — а він вилікував без проблем. Доведеться переглянути свої уявлення про Хіл.

А от священна цілюща магія нежиті, навпаки, шкодить.

Я дав гобліну-королю залізний меч, що валявся поруч.

— Ось тобі наказ. Полюй на тутешніх монстрів, але так, щоб тебе не бачив ніхто з людей — ні авантюристи, ні хто інший. Коли знадобишся, я сам з тобою зв'яжуся.

— С'зумів.

Безвухий гоблін-король відповів і зник у глибині лісу.

Йому вслід я глянув на його статус:

Ім'я: Іавун

Раса: Гоблін-король-зомбі

Ранг: 4

LV: 26

HP: 966

MP: 392

Сила: 371

Спритність: 207

Витривалість: ∞

Інтелект: 16

Магія: 193

Удача: 22

Пасивні навички

немає

Активні навички

немає

Унікальні навички

немає

Навички я в нього відібрав, тож їх рівно нуль. Показники трохи змінилися.

Цього разу я хотів з'ясувати: той, у кого я відібрав навички, втрачає їх назавжди чи може опанувати знову?

Для цього я й поставив експеримент на гобліні-королі.

Нежить, піднята Магією мертвих, через ману передає мені все, що дізнається. Тож гоблін-король сам розвідуватиме Великий ліс, а мені й ходити нікуди не треба.

Джозеф досі кричав десь удалині, але Ніні з Леною, схоже, було до нього байдуже — вони й не зважали…