Розділ 50 — Полювання на новачків Ч-7

— Що ти сказав…?

Сея розумів слова Джозефа, але не міг не перепитати.

— Не змушуй мене повторювати одне й те саме. Зараз я дам тобі один раз застосувати магію. Але якщо не подіє — сам знаєш, що буде, ясно?

— Х… — Сея видушив із себе смішок. — Ти надто самовпевнений! Дай мені дочитати речитатив, скільки б часу це не забрало, — і я переможу навіть когось із «Семи мечів»!

— Так-так, зрозумів, давай уже читай.

Від Джозефової провокації Сея почервонів аж до кінчиків довгих вух, але почав речитатив.

— Вищий духу води, живлячись моєю маною, свою силу з темного світу…

Заклинання шостого рівня магії духів «Грейт Фолс», що позичає силу вищого духа води, — зазвичай ним не користуються, бо речитатив надто довгий.

Навіть якщо воно не подіє, неймовірна маса води змиє ворога — і з'явиться нагода втекти, думав Сея.

— Ну скоро там…

Позіхаючи, пробурмотів Джозеф.

— Що?!.. …за давнім договором з'явися й мого ворога…

Сея дочитав речитатив. У заклинання шостого рівня магії духів він, не шкодуючи часу, вклав стільки мани, скільки зміг. І був певен: воно подіє, навіть якщо проти нього найсильніший воїн, гордість Імперії Дерім, — хтось із «Семи мечів».

— Здохни!! «Грейт Фолс»!

Водоспад, що позичив силу вищого духа води, обрушився на Джозефа.

— Ти… я тобі не пробачу.

— Гва-ха-ха, ще трохи — і я відрубав би тому шмаркачеві руку.

— …шматочки… зроблю… порубаю тебе на шматочки…

Ніна кинулася на Бора. Хоч ліву руку в нього вже не прикривали ні обладунок, ні щит, решту тіла вкривали мітрилові повні лати.

Берегти треба лише обличчя й ліву руку, а остерігатися — тієї дивної навички, думав Бор. Мабуть, її примовка — це Магічне слово: щойно вона його вимовляє, навичка спрацьовує, і вона переміщується без жодної затримки.

Безперечно, унікальна навичка. Та ще й могутня, якщо навчитися нею володіти.

— Хай яка сильна навичка, а якщо нею не володієш — користі з неї ніякої! Зненацька — ще куди не йшло, але в нас із тобою рівні надто різні!

Ніна, ніби й не чула Борових слів, завдавала удару за ударом.

— Гва-ха, непогана серія ударів, але такі атаки довго…

Проте Нінині удари не вщухали.

— Гм… це не проста серія ударів. Техніка кинджала «Інфініті Блоу», дурепо! Атаки, звісно, триватимуть безкінечно — поки не скінчиться MP.

«Інфініті Блоу», техніка кинджала четвертого рівня, дає змогу бити раз за разом, поки вистачає MP, але проти такого, як Бор, закутого з ніг до голови в обладунки, вона незручна.

— Марно… кх?!

Бор відчув: щось не так. Хай вона й била «Інфініті Блоу», але суперниця — новачок, і з його силою відбиватися й контратакувати мало б бути легко, а він чомусь лише оборонявся.

І це ще не все. Посеред «Інфініті Блоу» Ніна вплітала ще й інші техніки кинджала.

— Не може бути! К… кілька технік кинджала одночасно?!

На обличчі Бора вже не лишилося й сліду спокою — все тіло облив піт. Він замахувався бойовою сокирою землі, але без звичної різкості.

(Дивно… сокира, моя сокира — ніби чужа, така важка?! Я ще якось махаю нею завдяки «Керуванню вагою» самої сокири, але так, ніби всі мої навички запечатали!)

А Ніна все била й била. Бор, уже ні на що не зважаючи, пропускав удари й сам рубав сокирою, але Ніна легко ухилялася. І все ж він із полегшенням подумав, що нескінченна серія ударів нарешті урвалася, — та, глянувши Ніні в обличчя, відчув, як холоне кров.

Ніна всміхалася. Посеред бою на смерть усмішка була така чарівна, що аж задивишся, — і від цього ставало ще страшніше.

— Перша-а~

І Ніна смикнула праву руку назад — ніби тягла щось. Тут Бор і помітив, що його ліву руку обвиває нитка з мани.

— Стій!!

Лікування Лени скінчилося, але вона так і лежала непритомна. Ю хотів накласти Хіл на свою праву руку, та відчув запах горілого й обернувся — там стояв Зепе.

— Жорстоко-о. Будь-хто інший на моєму місці дістав би страшні опіки, знаєш?

Сказав легковажно, але від усього тіла в нього йшов дим. Ю не хотів підпускати його до Лени, тож сам рушив назустріч.

— Ще трохи — і з тебе вийшла б смажена ящірка. А ти не боїшся отак?

Ю спитав про те, що муляло йому ще з початку бою.

— М? А, про те, що ми зустрічаємося поглядами? Я зрозумів, що остерігатися нема чого.

— Отже, ви таки знали, що в мене магічне око.

За весь бій Зепе й Бор жодного разу не глянули Ю в очі. Це було відпрацьовано до досконалості: щойно один мав от-от зустрітися з ним поглядом, другий заважав.

— Сея ж теж має магічне око. До того ж ми на війні не раз билися з власниками магічних очей, тож якось відчуваємо. Звісно, навіть не дивлячись ворогові в очі, з рухів усього тіла можна до певної міри передбачити, що він робитиме, тож у бою це майже не заважає.

— Он як, але що саме робить моє магічне око, ви, схоже, не зрозуміли.

— Приблизно здогадуюся, — в голосі Зепе забриніла втіха. — Щось на кшталт аналізу, так? Щойно Бор від збудження дивився тобі в очі, але нічого не сталося. Мій статус приховував Перстень Мірадж, але ти, мабуть, бачив справжній? Та й твою насторогу при першій зустрічі можна пояснити, якщо в тебе магічне око аналізу. До того ж ти казав, що візьмеш на себе нас із Бором, але ми й від початку збиралися битися з тобою вдвох, розумієш? Якби в тебе було магічне око сум'яття, чарів чи ілюзій — було б морочливо.

Ю мовчки слухав, як Зепе розпатякує.

— Ну що ж, пора розчавити тобі й ліву руку. Треба йти на поміч Сеї — той, що втрутився, схоже, неабиякий майстер.

— Ти думаєш, ви здолаєте того старого?

— Хай проти нас хоч авантюрист рангу B… ні, рангу A — утрьох ми переможемо~ Битися з людьми — наша сильна сторона.

Зепе напружив праву руку й ударив технікою списа четвертого рівня — «Могутньою спіраллю». Спис, що закрутився неймовірним виром, пробив ліву руку Ю і, пройшовши десь третину, зупинився.

— Ну от, — Зепе з насолодою розтягував слова, — тепер ти й цілющу магію на себе не накладеш. А втім, я здивувався. Мені здавалося дивним, що Бор не зміг відтяти тобі руку, а ти, виявляється, не просто володієш «Бойовою технікою» — ти ганяєш її всередині тіла. Ось чому ти такий твердий. Ти, мабуть, і не знаєш, але це вміння, яким володіють хіба що одиниці навіть серед авантюристів вищих рангів.

Ю вцілілою правою рукою схопив спис.

— Не пручайся даремно, гаразд? Як уб'ю того чоловіка — одразу повернуся. Е… права рука… щойно ж… — коли ти її вилікував?

— Ти не підеш на поміч тому ельфові. Бо помреш тут.

— Ха-ха, як на жарт — не смішно. Пусти вже спис, будь ласка.

Зепе напружився. Серед напівлюдей драконолюди — раса, що особливо вирізняється фізичною силою. Але спис у руці Ю навіть не ворухнувся. Зрештою він вигнувся під силою обох.

— Зрівнятися зі мною силою…?!

— Зрівнятися? Щойно ти був сильнішим, а тепер сильніший я.

Ю висмикнув спис із руки, уклав у неї Магічним кулаком вогняну магію й ударив Зепе пальцями в лівий бік.

— Кх-х! С-скільки не бий, така рана… не… регенерує?! Як це?! І чому… твоя ліва рука відновлюється… ні, регенерує?!

Не відповідаючи, Ю пустив йому в ноги заклинання другого рівня чорної магії «Ерс Ленс». Списи, що пробили обидві ноги, мали зазубрини, як і Ленині, тож легко їх було не витягти.

Сівши верхи на поваленого Зепе, Ю зазирнув йому в очі.

— Ха… ха-ха, гаразд, ми програли. За нас, мабуть, призначено нагороду гільдії, тож…

Не давши Зепе договорити, Ю врізав йому кулаком.

Сея, що пустив у Джозефа найсильніше своє заклинання, тремтів.

Величезний водоспад Джозеф заморозив увесь одним помахом магічного меча в лівій руці — перш ніж той до нього долетів.

— Оця нікчемна магія — твоя найсильніша?

Джозеф стояв просто перед носом у Сеї. Уявивши різницю в силі й те, що на нього чекає, Сея впав у відчай — і міг лише тремтіти.

— Я… якщо зачепиш мене, Безсмертні найманці тобі цього не спустять.

— Хоч Безсмертні найманці, хоч їхня голова, Мерітт Голіруч, — веди кого хочеш.

— З-зачекай… кха.

Зі спини Сеї виткнувся багряний клинок. Джозеф повільно повів меч угору.

— А-а-а-а-а!! Б-боляче, боляче, боляче, боляче!! Перестань!! А-а-а-а, пробач!! Я більше не полюватиму на новачків, тільки пере-е-естань!!

Меч, схоже, був розпечений: він повільно розтинав його від живота до грудей, але крові було на диво мало, а довкола ширився запах паленого м'яса.

— А ви щадили авантюристів, які просили перестати?

— А-а-а… Не хочу, по… мир… кха… не хочу-у…

— Галасливий.

І Джозеф одним рухом смикнув меч угору. Сею розтяло навпіл від живота до маківки, і він сконав.

Ба більше — мантія вищого демона, що славилася стійкістю до фізичних атак і магії, розійшлася, мов папір, і спалахнула.

— А-а-а… моя рука… ноги… віддай…

Відколи Ніна відтяла Борові ліву руку, для нього почалася безжальна розправа.

Слідом за рукою вона крізь щілину в латах відрубала йому праву ногу, а потім — ліву.

— Покаявся-а?

Бор, у якого лишилася сама права рука, щосили намагався позбирати відтяте, але Ніна, стоячи над ним, не давала.

— Каюся! Каюся! Ні, вже покаявся!! Тож швидше! Мої, мої руки й ноги віддай!!

— Не-а.

Від Ніниної відповіді в Бора так і відвисла щелепа.

— Бо ж лишилася ще одна-а? Остання, тож я не поспішатиму~

З правої руки вона зняла йому обладунок, а Бор нічого не міг удіяти.

— Пробач, я винен! Тож пощади!!

Обливаючись сльозами й слиною, Бор благав. Ніна дивилася на нього й усміхалася.

— Не пощаджу, — проспівала Ніна. — Ну, починаю-у~

— Ні-і! Хто-небудь, хто-небудь, рятуйте… а-а-а-а!! Моя рука-а-а-а-а-а!!

— Твої товариші, схоже, програли.

Зепе затулявся від кулаків Ю обома руками, але вони вже були розчавлені силою ударів.

— Ч… чому… той чоловік — ще зрозуміло, але щоб Бор програв жінці… авантюристці-новачкові…

— А з вами я таки намучився.

— Ми… з Безсмертних найманців, розумієш, що буде, якщо ти…

— Слухай, ти сказав, що моє магічне око — аналіз, але вгадав лише наполовину.

— …щ… наполовину?

Ю, не слухаючи Зепе, повів далі.

— Аналізом можна користуватися, навіть не дивлячись в очі. А другим — можна, але є умови.

— Наполовину… вгадав? Другим?

— Треба підійти десь на метр, зустрітися з ціллю поглядом і зосередитися. А якщо рівень навичок у ворога високий — потрібен час, тож цього разу я намучився.

— Невже… твоє магічне… око…

Ю вдарив знову. Зепе з розчавленими руками не міг закритися — і дістав просто в обличчя.

— Кха, зачекай, не вбивай…

Удар.

— Ні, ти сам попросиш мене тебе вбити.

— Ґх… кх-х… та… не попрошу…

— Ви ж ті самі мисливці на новачків, про яких останнім часом ходять чутки? Мабуть, багато хто на вас точить зуб. Що буде, коли вони дізнаються, що в ненависних їм негідників немає навичок?

— А-а-а-а-а… Ря… туй…

Зепе від жаху обмочився.

— А як гадаєш, чому я розповів тобі свою таємницю, про яку нікому не казав?

Ще удар.

Зепе верещав, вереск переходив у булькотіння, а тоді — у здушений хрип.

І ще один.

Тепер він лише сипів, зі свистом хапаючи повітря.

Обличчя Зепе було страшне: передні зуби вибито всі, ніс і все довкола нього провалилося, очі наполовину вилізли з орбіт.

— Ну, на цьому, мабуть, і пощаджу.

Зепе крізь затьмарену свідомість пробурмотів: «Д… дя… кую». Та Ю лише вгатив його востаннє — вогняним «Магічним кулаком».