Розділ 69 — Маріфа, перший лабіринт Ч-3

— М-м, усі в дірках, так?

Від Ніниного питання Ю скривився.

Огрів він перебив, але його камінці зрешетили їх наскрізь, тож і шкури, які продають як матеріал, були всі в дірках.

— Ну ти й даєш, малий! Ми не змогли знешкодити пастку на скрині, а вона виявилася тривожною. Але ж тут одинадцятий підземний, тож ми думали, що на тривогу прибіжать хіба вищі кобольди. А прибігла — уявіть собі — ціла зграя огрів! З двома-трьома ограми разом я ще впораюся, а їх он скільки було. Камінь переміщення задіяти не встигнеш — нападуть раніше, тож я вже й з життям попрощався. О, я ж і не назвався: Бріт Фа з клану «Сталь». Ранг D, до речі.

— Ю Сато, ранг D.

— Я Ніна Реба. Ранг D~

— Маріфа Нагуц, ранг F.

Тільки Лена промовчала — сиділа трохи осторонь і чистила обидва посохи, Мірда й мітриловий.

Бріт криво всміхнувся, але, схоже, не образився.

— У такому віці — і вже ранг D… Хоча з такою силою не дивно. Ви не в клані?

— Не цікавить.

— А вас би з руками відірвали. Ви мене врятували, і якось ніяково отак іти, але мушу вертатися — товариші, мабуть, хвилюються. Я неодмінно віддячу, тож як повернетеся до Ками — дайте знати: лишіть мені звістку в гільдії, і я знайдуся.

Бріт, видно, хотів сказати ще багато чого, але неохоче дістав камінь переміщення, задіяв його й зник.

— …Нарешті той галасливий старий пішов.

Щойно Бріта не стало, Лена підійшла до решти.

Маріфа й раніше знала, що Ю сильний, але такої сили й уявити не могла. Її повага до нього… ні, це вже було справжнє поклоніння, і погляд, яким вона дивилася на Ю, аж палав.

Коли Ю з Ніною зібрали з огрів усе цінне, вони знову рушили вглиб.

Далі траплялися загони вищих кобольдів, але з ними впоралися без жодного ризику.

Маріфа теж, схоже, звикла до лабіринту, і з нею стали відбуватися зміни. Спершу вона намагалася вдарити раніше за Ніну, змагалася з Лениною магією, цілила в того самого ворога, а тепер облишила суперництво й узялася стримувати ворогів і прикривати своїх.

— У-о-о-о!

Один вищий кобольд-солдат проскочив повз Ніну й кинувся на Лену.

Маріфа влучила йому стрілою в ліве плече, але він, не збавляючи ходу, таки рубонув мечем.

Щойно клинок торкнувся Лениного бар'єра, спалахнула блискавка.

— Гя-а-а-ан!

Кобольд не обвуглився, але його всього скувало, і він не міг і поворухнутися.

Маріфа не проґавила нагоди й устромила стрілу йому в шию.

— …Наділити бар'єр стихією блискавки, — Лена задоволено хмикнула. — Таке під силу лише генієві.

Лена самовдоволено глянула на Ю, але той лише на мить зустрівся з нею поглядом і знову взявся за зілля.

— …Гр-р-р.

(Уперше бачу, щоб хтось справді казав «гр-р-р». А втім, тримає кілька бар'єрів, ще й наділяє їх блискавкою — і сил у неї ще хоч відбавляй.)

Колишня Лена вже давно б посиніла, але завдяки другому класу, «Відьмі», MP у неї ще було вдосталь.

Попереду в коридорі показалася велика зала.

Нінине «Виявлення ворога» вже вловило звідти ворожість, і Ніна подала знак Лені з Маріфою.

— Їх там п'ятеро-шестеро, мабуть~?

— …Удар на випередження.

Лена пустила «Сандерболт» — заклинання другого рівня чорної магії.

Із зали долинули характерні пронизливі вигуки вищих кобольдів.

— …Гм, вижили.

Коли вони ввійшли до зали, там стояв вищий кобольд-солдат із баштовим щитом.

Ленине заклинання він, схоже, прийняв на щит, але струм усе одно його вдарив, і той, скутий, тільки гарчав.

Ніна кинулася на нього, але двоє вищих кобольдів-бійців, що стояли позаду, вийшли вперед і закрили його собою. Ще далі чарівники читали речитатив «Фаєрбола» — заклинання першого рівня чорної магії, — а жрець підлікував солдата Хілом і взявся за магію зачарування.

— Не поквапитеся — буде морока.

— …Знаю.

Лена хотіла вдарити магією, але там билася Ніна. І тієї миті, коли чарівники вже ось-ось мали дочитати речитатив, їм в очі встромилися стріли.

— Залиште це мені.

Маріфа раз за разом била з лука «Навісним пострілом» — технікою першого рівня. Стріли дугою оминали Ніну, що билася попереду, і впивалися в чарівників і жерця, які читали речитатив позаду.

— Маріфо, молодець.

Маріфа стріляла й не відповіла, але вуха в неї, як завжди, засмикалися й почервоніли — видно було, що вона рада.

Лена поруч аж скривилася з досади.

Кобольди-бійці, лишившись без підтримки, легко полягли під Ніниними ударами.

Далі все йшло гладко, і вони дійшли до зали переміщення на дев'ятнадцятому підземному поверсі. Першим туди Ю відправив вищого кобольда-бійця, якого підняв Магією мертвих.

Невдовзі Ю відчув, що зв'язок мани з ним обірвався.

— Там бос. Поновлю зачарування — і переміщуємося.

Коли вони перемістилися, там валявся труп того самого кобольда-бійця — наче його розчавило величезною дубиною.

З глибини зали вийшов огр-підвид, у правій руці — закривавлена булава метри на два завбільшки.

— Червоний огр~ Значить, підвид.

— …В огра-підвиду високий опір магії. Аж запал бере.

Лену поява монстра, стійкого до магії, чомусь тільки збадьорила, але пильності вона не втрачала й заходилася готувати заклинання.

— О-о-о-о-о-о-о!!

Огр-підвид застосував навичку «Рев». Лена з Маріфою заклякли, і Ленине заклинання зірвалося. Маріфі з її чутливими вухами, схоже, було найгірше: вона затулила їх руками й скулилася.

Ніна ж «Реву» уникла й Технікою вбивці «Тіньовий крок» непомітно підібралася до огра. Та він був такий високий, що до шиї вона не дістала, тож удар припав на праву руку.

Шкура огрів міцна — її часто пускають на обладунки. А в огра-підвиду вона ще міцніша, та ще й стійка до магії. І цю руку дамаський кинджал Ніни розтяв майже без зусиль.

— Ґа?!

Огр, мабуть, дуже покладався на своє міцне тіло — він здивовано витріщився на рану, яку так легко прорубали.

Тим часом Маріфа оговталася й вистрілила, але стріла відскочила від могутніх грудних м'язів і впала на землю.

Монстр, видно, вирішив, що на Маріфу можна не зважати, і щосили замахав булавою на Ніну.

Ніна ж без жодного поспіху ухилялася від булави, що летіла з лиховісною швидкістю.

— А це витримаєш?

Маріфа вистрілила вдруге.

Стріла знову полетіла огрові в груди, але цього разу з двома відмінностями.

Це був «Потужний постріл», техніка лука першого рівня, та ще й огорнутий магією духів вітру, — поєднаний прийом.

Стріла пробила огрові грудні м'язи й угрузла наполовину.

— Ґо-ґа-ґа-а-а!

— …Галасливий.

Лена вдарила «Гримучим громом» — заклинанням третього рівня чорної магії.

Хай шкура огра й стійка до магії, та нутрощі — ні.

Залу засліпило спалахом блискавки, але огрові-підвиду було не до того: з усього його тіла валив чорний дим, і він упав на одне коліно.

— Ну от, нарешті й до шиї дістану~ — весело проспівала Ніна.

Мітриловий кинджал у лівій руці Ніни беззвучно стяв огрові голову.