Розділ 85 — Клопіт Мофіса

— Гм-м, що ж робити…

У кабінеті голови Гільдії авантюристів Ками Мофіс зітхав над розкладеними на столі заявами. Раз на рік тут приймають заяви від реєстраторок першого поверху, які хочуть перейти на другий.

Їхня робота й так одна з найбажаніших. Нерідко дівчина зближується з авантюристом, ще коли в того низький ранг, а коли він вибивається в середняки, звільняється й виходить за нього заміж. А на другому поверсі обслуговують авантюристів від рангу C. Вийдеш за когось від рангу B — і все життя житимеш розкішно й безтурботно.

Але цього разу все було інакше.

— Голово, щось сталося?

Ельфійка Едда, реєстраторка другого поверху й водночас секретарка голови гільдії, подала чай Мофісові, який усе гмикав.

— О, спасибі.

Попиваючи чай, Мофіс втирав у маківку якусь підозрілу рідину, якою користувався завжди. Едда дивилася на це й про себе зітхала — марна ж справа.

— Та заяви ці… причини в них клопітні.

— Так щороку ж таке. Дівчат, які хочуть вигідно вийти заміж, вистачає.

— Ні. Цього року причина в…

Тієї миті коридором затупотіли квапливі кроки. Вони спинилися біля кабінету, і двері з розмаху розчахнулися.

— Голово-о~

— Аделе, чого це ти вриваєшся без стуку?

— Ой. Пані Еддо, в-вибачте. Але зараз не до того! Голово, вони повернулися!

— Повернулися? Хто?

— Повернулися, кажеш… Еддо, оце й є причина цьогорічних заяв.

Зала на першому поверсі гільдії завжди повна авантюристів, але сьогодні там було особливо гамірно.

Воно й не дивно: про новий лабіринт уже знали всі, тож щойно Ю з товаришами звідти повернулися, їх одразу обступили.

— Раріте, кажуть, ти був у новому лабіринті. Ну як там?

— Якого він типу? Продай відомості за три срібні!

— Еккарте, може, підемо разом — заодно й покажеш?

— Та ви ж, мабуть, пройшли два-три поверхи й назад. То що там?

— Маріфочко-о… — засопів хтось.

Раріт, якого оточила юрба неохайних авантюристів, аж кривився від досади, а Еккарт став так, щоб заслонити собою Ніну з дівчатами. Ю, як завжди, ні на кого не зважав і йшов до стійки. Куро він до гільдії брати не став — від гріха подалі — і відіслав його з Коро та Сукке додому наперед.

— Ю, вітаю з підвищенням до рангу C!

— Дякую. Пані Колетт, щось сталося?

Колетт, завжди така жвава, сьогодні була якась похмура.

— Ой! Я… я, як бачите, сповнена сил!

— Он як. Мабуть, мені здалося. Ось, візьміть, якщо хочете.

Ю дістав з айтем-поуча банку й поставив на стійку. У ній був мед — його набрали в лабіринті з гнізда велетенських бджіл. Маріфа тоді ще й упіймала бджолину матку, тож, якщо все вдасться, мед у них, може, буде постійно.

— Ух ти~ Це мед так солодко пахне? Дякую.

За розмовою Ю з Колетт пильно стежили й інші реєстраторки. Мед вони, звісно, потім поділять на весь перший поверх… Для жінок солодощі цінніші за золото. Спробуй-но привласнити солодке сама — колеги влаштують допит із пристрастю.

— Д-до речі, ви ж тепер ранг C, тож, мабуть, ходитимете вже на другий поверх…

Почувши це питання, реєстраторки аж нашорошили вуха: для дівчат із першого поверху відповідь Ю була питанням життя і смерті.

— Другий поверх? А, з рангом C можна брати квести й там. Може, інколи й братиму, але здебільшого, мабуть, буду на першому. Тут усі до мене такі добрі.

Колетт на радощах аж руки вгору підкинула. А якщо придивитися, то й інші реєстраторки переможно стискали кулаки.

— Пані Колетт?..

— Ой… — Колетт ніяково засміялася. — Нічого-нічого~

— Ну, гаразд. Тоді прийміть, будь ласка, матеріали. Їх багато, тож оцінювати краще у великій кімнаті.

— Добре. Тоді прошу сюди…

— Цього авантюриста обслужу я.

Коли Колетт виходила з-за стійки, щоб провести Ю з товаришами до великої кімнати, втрутилася якась жінка.

Золоте волосся й пишні форми теж впадали в око, але найбільше — вуха. Довгі, та не такі, як в ельфів чи дарк-ельфів, — кролячі.

— Приємно познайомитися. Я Барбара Баде, кролелюдка, реєстраторка другого поверху.

— Стривай, Ю попросив Колетт прийняти матеріали. Чого це ти, з другого поверху, сюди пхаєшся?

Колетт розгубилася від такого втручання, але їй на поміч прийшли інші реєстраторки, що стежили за всім збоку.

— Хм. Новий лабіринт — від рангу C. Отже, й приймати має реєстраторка з другого поверху. Тобто я.

Барбара казала слушно, і реєстраторкам лишалося тільки мовчати, але тут слово взяв Ю.

— На тому, що ми принесли, немає ні прокльонів, ні шкідливих чарів. А матеріалів багато, тож хіба не краще, щоб допомогли всі, хто тут є?

Барбара невдоволено скривилася, а Колетт із колегами заусміхалися. У великій кімнаті Ю з товаришами повиймали з айтем-поучів матеріали й речі зі скринь — і вмить завалили ними третину приміщення.

— Ц-цього разу теж неймовірно багато.

Довелося кликати на допомогу ще реєстраторок — разом їх стало семеро, — і всі взялися оцінювати.

Години дві вони працювали без перепочинку, і з їхніх облич потроху зникав будь-який вираз.

— Т-та скільки ж тут… Вони ж навіть не великий клан — з глузду з'їхали, чи що?

— П-перепрошую, що довелося чекати. Результати оцінки…

Та не встигла Колетт договорити, як Барбара затулила їй рота.

— Результати назву я. Панцирі мурах-солдатів і мурах-робітників, рідина жовтих і зелених слаймів, коси скажених богомолів, крила бабок, гілки трентів і кривавих трентів, стебла анемоніноїдів, магічні самоцвіти п'ятого рангу й іще всяке — разом шістсот тридцять чотири золоті, вісім срібних, шість срібних півмонет і три мідні.

— Оце так… навіть як поділити на шістьох — кожному понад сто золотих… Найбільший заробіток у моєму житті, і то з величезним відривом.

— Я хочу лишити собі щит з обсидіанового заліза, шо знайшли в лабіринті, тож відніміть його вартість.

Ю мимохідь переглянувся з Колетт, і та кивнула — усе правильно.

— Ану стривай, що це за переглядання? Ти сумніваєшся в ціні, яку я назвала?

Ю вирішив, що з нею забагато мороки, і не звернув на Барбару уваги.

— Пані Колетт, я хотів би продати відомості про новий лабіринт — мапу, пастки й таке інше.

— Не з нею — зі мною говори. Які відомості?

— …Мапа до двадцять п'ятого поверху, пастки й відомості про рослини, що там ростуть.

— Я ж питаю — які саме?

— Поки угоди не укладено — хіба ж я скажу?

Раріт кивнув — ще б пак. Маріфа вже давно люто зиркала на Барбару: їй не подобалося, як та поводиться з Ю. Ніна, не встигаючи за розмовою, гралася волоссям у Ю на потилиці. Лена, видно, хотіла спати — клювала носом.

— Десять золотих.

— А можна відсотком? З кожної проданої мапи — три срібні. Кажуть, з рангу C можна тримати гроші в гільдії, тож кладіть мені, Рарітові й Еккартові по одній срібній.

— В-відсоток? Що це ще таке? Таких угод ми зроду не укладали. І три срібні з кожної мапи — це знущання.

— Я сам платив п'ять золотих за відомості про тутешніх монстрів і лабіринти рангу D. А новий — від рангу C. За скільки ж гільдія продаватиме одну мапу?

— Не зазнавайся лише через те, що подаєш якісь надії. У мене повно знайомих серед авантюристів рангу C і вище.

— Он як. Тоді цієї розмови не було.

— І що ти робитимеш із цими відомостями?

— Мабуть, продам знайомому купцеві. За такі умови він радо вхопиться.

Почувши, що Ю продасть відомості купцеві в обхід гільдії, Барбара запанікувала.

— Ти думаєш, тобі це дозволять?!

— Правила гільдії цього не забороняють.

— Є ж неписані правила! Зробиш так — у Камі тобі не жити!

Від Барбариної істерики інші реєстраторки аж відступили. Еккарт, який жінок цурався, вже відійшов подалі.

Маріфа навела праву руку на Барбару, що й далі лаяла Ю, і притисла середній палець до великого, наче збиралася дати щиглика. Рука до зап'ястя була вкрита чимось схожим на чорну рукавичку. Насправді то була не рукавичка, а… Та щойно Маріфа хотіла клацнути пальцями, двері відчинилися, і хтось увійшов.

— Барбаро, годі вже. Твій істеричний голос чути аж за дверима.

— Хто там ще?! Як ти смієш… ой… П-пані Еддо.

— Ю, перепрошую за нашу реєстраторку. Я чула всю розмову.

Едда всміхнулася Ю й погладила своє вухо, яким так пишалася. Слідом за нею ввійшов і голова гільдії Мофіс.

— Хм, я не чув, через що сварка, але в Едди вуха як у кажана — вона чула все.

— Ой-ой, який грубий дідусь.

— Х-хто тут дідусь?!

Потім Едда вивела Барбару з кімнати за вухо. Мофіс вислухав, у чому річ, і погодився на умови Ю — після такої сварки угоду уклали напрочуд легко.

— Аби тільки авантюристів виживало хоч трохи більше. До того ж і прибуток буде чималий.

— Ти диви, хоч раз став у пригоді.

— Зробити тобі послугу ніколи не зайве. Та й реєстраторки зрадіють.

— Лабіринт там рослинний. Як знайду якусь траву для росту волосся — принести?

— Ах ти ж… Буду дуже вдячний!