Розділ 34 — Шепіт Павука (3)

Розділ 34: Шепіт Павука (3)

— ...МИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!! — вигукнув хтось, і всі радісно закричали, дивлячись на мертве тіло Павучого Тирана.

— Хтось, знайдіть манокамінь! — крикнув Йонас, сідаючи на землю.

Для рейдових босів, як оцей, був обмежений час на збір манокаменю, інакше зникне автоматично.

Широ ж повільно спускалась до землі, намагаючись не пошкодити руку.

«Збір вийшов непоганий», — подумала Широ, оскільки внесок, який зробили вона й Лірика, був пристойним.

Вона мала 15% внеску, тоді як Лірика — 5%.

М'яко приземлившись, вона підійшла до втомленої Сільвії.

⸨Дякую за бафи⸩, — посміхнулася Широ.

— Ах, не хвилюйся через це, — відповіла Сільвія.

⸨Можна дізнатися, де ти навчилася використовувати бафи?⸩

— Я ніде не навчалася. Сама вивчала по книжках.

⸨Ти постійно в цьому паті?⸩ — запитала Широ. Вона планувала створити загін для рейдів, і такий талант, як Сільвія, не можна було просто так упустити.

— Широ, ти намагаєшся переманити мою товаришку по команді? Хахаха, — засміявся Йонас, підходячи до них.

⸨Напівтак. Часом така підтримка, як у неї, робить справи легшими⸩, — знизала плечима Широ, не заперечуючи цього факту.

— Боюся, я в цьому загоні назавжди, — посміхнулася Сільвія.

⸨Шкода. Але якщо мені знадобиться твоя допомога в проходженні підземелля чи рейду, чи можу я попросити про твою допомогу?⸩

— Побачимо. Але за мої послуги доведеться заплатити, — легко засміялась Сільвія.

⸨Звичайно⸩, — кивнула Широ з розумінням.

Залишивши дует, вона повернулася до Лірики.

⸨Як тобі цей бій?⸩

— Трохи важкий, не буду брехати. Захист у цієї штуки був неймовірно міцним, — зітхнула Лірика.

⸨Ну, це ж недарма рейд бос. З такими босами потрібно мати велику терплячість. Крім того, треба вміти оцінювати моменти: коли можна втиснути ще одну атаку, а коли ліпше відступити⸩, — посміхнулася Широ.

— Ти звучиш як хтось із великим досвідом у рейдах, — сказала Лірика.

⸨Можна і так сказати. Коли я думаю про рейди й таке інше, інформація просто заливає мою голову⸩, — посміхнулася Широ.

— Хех~ загадково.

⸨Настільки ж загадково, наскільки факт існування 13-річної дівчинки 28 рівня⸩, — Широ знизала плечима.

Незабаром загін зміг знайти камінь мани, і труп розсіявся.

Її лут від боса був стандартним: шмат броні, зброя і гроші. База.

Переробивши обидва предмети, Широ поглянула на Лірику й помітила, що та підвищила рівень.

⸨Що отримала?⸩ — запитала Широ.

— Меч 20-го рівня. Можу використати його як один з інгредієнтів для еволюції свого клинка, — відповіла та.

⸨Тримай його поки що. Може знадобиться пізніше⸩, — посміхнулася Широ.

Поки всі відпочивали, Йонас пояснив наступну секцію.

— Схоже, ми без проблем можемо впоратися з босами, тому продовжуємо цей рейд. Наступна зона — лабіринт. Там є кілька пасток і фальшивих входів. Лабіринт скидається з кожним рейдом підземелля, тому ми не знаємо точної мапи. АЛЕ ми можемо знати загальний шлях, оскільки лабіринт слідує приблизній схемі.

Потім він почав розповідати про шлях, який включав використання кількох важелів для відкриття дверей і проходження через них.

— Всього є 10 скринь, але 7 з них — пастки. Ми не будемо намагатися їх відкрити, оскільки наша головна мета — боси. Зрозуміло?! — вигукнув Йонас.

— ТАК! — відповіла ватага.

Всі знали про небезпеку необачного вибору скрині, оскільки це могло призвести до смерті всього загону. Цього ніхто не хотів.

Після того, як вони закінчили обговорювати план, всі зібралися докупи й увійшли в нору.

Моторошна тиша трохи налякала Лірику, тому вона схопилася за Широ.

— Ось перше розгалуження. Схема показує, що у 70% випадків важіль знаходиться в кінці правого шляху, тому спробуємо спочатку там. Якщо важеля не буде, повернемося назад, — сказав він, і ватага пішла слідом.

Просуваючись лабіринтом, Широ мисленно картографувала всю територію. Лабіринт поки що нагадував мурашник: перехрестя, фальшиві шляхи, поверхи й таке інше — усе це ускладнювало швидке проходження.

Лише через 2 години вони вийшли з лабіринту неушкодженими.

Їх зустріло королівство. Гігантські люмінесцентні скелі світилися, звисали згори, надаючи території зловісного фіолетово-блакитного сяйва.

Павутина і яйця були розкидані тут і там, а посеред усього цього стояла споруда, схожа на палац.

Між палацом і загоном була величезна ущелина, дно якої було не розгледіти.

Перед тією ущелиною можна було побачити платформу з 3 кристалами в трьох різних місцях. Кристали були величезні, їх важко було не помітити. Навколо них копошилися павуки, а отвори в стінах дозволяли їм прибувати.

— Наступні боси там. Але спочатку нам потрібно відкрити ворота для боса. Доведеться захищати три кристали в трьох напрямках. Призначимо по 10 людей на кожен кристал, а 5 залишимо в центрі. Робота п'ятьох — намагатися проріджувати стадо. Але найважливіше — кричати про місцеперебування Павука-Лицаря. Коли побачите лицаря, мусите назвати його позицію і те, до якого кристала він прямує, — сказав Йонас, переконуючись, що всі його зрозуміли.

— Коли ми знатимемо напрямок Павука-Лицаря, по двоє з кожного кристала мають йти на нього разом із п’ятьма з центру. Це залишить нас із 8 людьми поблизу двох кристалів, ніким у центрі та 19 людьми, що атакують Павука-Лицаря.

— Ці 19 мають вбити його до того, як він дістанеться до кристала. Після його смерті треба взяти його голову й бігти до центру. Голова почне світитися, і той, хто її несе, має стояти нерухомо цілу хвилину. В цей час кожен павук агрится на нього, тому треба його захищати.

— Як і минулого разу, по двоє з кожного кристала йдуть на допомогу. Таким чином, у нас буде 11 людей для захисту носія. Після того, як хвилина мине, світло навколо нього засвітиться зеленим. Носій тоді мусить бігти до будь-якого кристала й передати світло, торкнувшись його. Тоді повторюємо цей процес на інших кристалах, доки не засвітимо всі три, зрозуміло? — сказав Йонас.

— ТАК! — відповілла ватага. Всі тут знали основи, а навіть якщо не знали, могли просто виконувати роль убивання мобів навколо кристала.

⸨У мене запитання⸩.

— Давай.

⸨Давайте позначимо кристали від 1 до 3. Це буде легше й менш заплутано⸩, — запропонувала Широ.

— Хм... правда. Гаразд, так і зробимо. Кристал найближчий до нас — 1, той, що зліва — 2, а справа — 3. Людьми у центрі хай будуть Широ, Лірика, Сільвія, Джош і Кен. Люди для кристала 1… — Йонас продовжив призначати ролі, а потім обрав двох людей з кожної команди для допомоги у вбивстві Павука-Лицаря.

— Ви знаєте свої ролі та місця. Залишилося лише виконати. Поїхали! — сказав Йонас, і всі кинулися до платформи.

Широ заморозила землю під ногами, звузивши очі на павуках у центрі.

Кинувши погляд на Лірику, вони кивнули одна одній, і Широ змахнула зап'ястям — спалахнули шипи, пронизуючи павуків.

Лірика напружила ноги й кинулася вперед. Підскочивши й використавши свій двосторонній клинок, вона повбивала решту павуків.

— ЦЕНТР ОЧИЩЕНО! — крикнула Сільвія, коли Широ змахнула зап'ястям і зробила їй маленьку платформу. Це мало дати їй кращий огляд й підвищити ефективність зцілення.

— КРИСТАЛ 1 ОЧИЩЕНО! — крикнув Йонас, коли вони швидко впоралися з павуками біля кристала 1.

— КРИСТАЛ 3 ОЧИЩЕНО!

— КРИСТАЛУ 2 ПОТРІБНА ДОПОМОГА!

Почувши вигук, Широ повернулася до них і змахнула зап'ястям. 3 крижані списи злетіли й розпалися на декілька частин, пронизуючи всіх павуків, які залишилися.

— ДЯКУЄМО!

— УСІ КРИСТАЛИ ОЧИЩЕНО! АКТИВУЄМО НА КОМАНДУ! 3! 2! 1! ВПЕРЕД! — крикнула Сільвія, і три кристали спалахнули блакитним світлом.

*КРРРРАККККК!!!!!!!!

Відлунням пролунали звуки павуків, як вони почали виливатися зі стін.

⸨Лірико, коли настане момент, я хочу щоб ти понесла голову⸩, — написала Широ, оскільки Лірика була найкращим варіантом, на її думку. Головна причина полягала в її рівні. Оскільки він в неї найнижчій серед ватаги, найкраще було б взяти голову їй, щоб інші могли допомогти прикрити її.

— Гаразд, — кивнула Лірика, оскільки це, напевно, було найкращим рішенням.

Павуки все повзли, а ватага намагалася вбити їх, щойно вони з'являлися.

— ПОМІЧЕНО ПАВУКА-ЛИЦАРЯ!! БІЛЯ КРИСТАЛА 2! — крикнула Сільвія, і Широ зробила 5 рамп, щоб швидше дістатися до лицаря.

По двоє авантюристів з кожного кристала пішли за нею, теж побачивши лицаря.

Лицар був близько 2 метрів заввишки й 3 метри завширшки. Металево-чорна броня й повільна швидкість руху.

[Павук-Лицар Рівень 20]

Здоров'я: 75 000/75 000

— ВБИВАЄМО!

Змахнувши зап'ястям, Широ перекинула лицаря на спину, підстрибнула вгору й створила ще один крижаний шип.

Пронизавши лицаря, вона відштовхнулася від списа й м’яко приземлилася на землю.

Лірика кинулася відразу після неї й почала рубати м'ясисті ділянки між суглобами.

Вся справа не зайняла більше кількох хвилин, і лицар був вбитий.

Зробивши крижаний сікач, Широ відрубала голову павука й штовхнула її до Лірики.

Прибігши назад до центру, голова в руках Лірики засвітилася точно так, як казав Йонас.

Трохи ковзнувши на ногах, Широ обернулася й одночасно створила купол навколо Лірики та крижане поле в центрі.

Вдаривши долонями об землю, вона підняла стовпи, готові випустити атаку в будь-кого з нападників.

Швидко випивши ще одне зілля мани, Широ стиснула кулак, оскільки павуки вже ройом бігли на неї.

*ФІУ-ФІУ-ФІУ-ФІУ!

Крижані списи вилетіли зі стовпів, пронизуючи кількох павуків.

Вони лізли з усіх боків, крім верху та низу. Завдяки допомозі інших їх вдавалося тримати на відстані, одночасно захищаючи кристали.

Минула хвилина, голова випарувалася й поглинулася в тіло Лірики.

— БІЖИ ДО КРИСТАЛА 1!

— ЗРОЗУМІЛО! — крикнула у відповідь Лірика, кинувшись до кристала 1. Завдяки льоду Широ вона змогла дістатися туди з шаленою швидкістю.

Поклавши долоні на кристал, вона передала йому світло, що змінило його колір.

— ЧУДОВО! ПЕРШИЙ ЕТАП ЗАВЕРШЕНО! ЛИШИЛОСЬ ДВА! ТРИМАЙМОСЯ! — підбадьорив усіх Йонас, оскільки загальний потенціал рейдової ватаги був набагато вищим, ніж він очікував.

Повернувшись на свою позицію, Лірика взяла мить, щоб перевести подих.

Найважчою частиною було не вбивство лицарів, а проблеми з витривалістю. Постійна атака павуків завдавала величезного удару по витривалості.

— ДРУГОГО ЛИЦАРЯ ЗНАЙДЕНО! КРИСТАЛ 3!

Повторюючи процес, вони змогли пройти 2 етап без проблем.

Однак на цей момент усі були виснажені, і захист ставав все складнішим.

Широ була в порядку, оскільки її методом атаки була магія. Але для Лірики й інших бійців ближнього бою це була тяжка битва, оскільки вони ледь могли знайти хвилинку для відпочинку.

Оскільки це був останній етап, усі були напружені, а їхні нерви — на межі.

Саме в таких ситуаціях людина піддавалася випробуванню. Шанси на невдачу чи помилки були на найвищому рівні, навіть Широ відчувала легку нервозність. Не тому, що не могла впоратися, а через товаришів по команді.

— ОСТАННІЙ ЛИЦАР! КРИСТАЛ 2!

Кинувшись до останнього лицаря, Широ помітила, що шкода за секунду різко зменшилася, і їм знадобилося майже 10 хвилин, щоб його вбити.

На щастя, це був останній лицар, тому вони могли відпочити.

— СТІЙ! — інстинктивно крикнула Широ, побачивши, як хтось спіткнувся об власну ногу і вже майже вдарив голову мертвого лицаря. Якби це сталося, їм довелося б виживати майже годину, поки не з'явиться інший лицар.

Стиснувши зуби, вона махнула зап’ястям і відкинула авантюриста, приморозивши його до стіни.

Сільвія зрозуміла, чому Широ мусила це зробити, і швидко вилікувала авантюриста.

На щастя, більше нічого не пішло не так, оскільки всі три кристали засвітилися зеленим і випустили 3 імпульси. Це відігнало павуків, і вони нарешті мали хвилинку для відпочинку.

— Фууух... — витираючи піт, Широ сіла від утоми.

— Гарна робота, народе! Скористайтеся цим моментом для відпочинку перед наступним боєм! — крикнув Йонас, коли вони взяли коротку перерву.

Тип, якого Широ була змушена відкинути був не дуже задоволений, і постійно кидав на неї гнівні погляди.

Помітивши це, Лірика розлютилася, адже саме його помилка могла призвести до провалу.

Вона вже збиралася підвестися, коли Широ схопила її за руку.

⸨Не провокуй. Він лише дивиться. Якщо збільшимо розбрат у ватазі, це лише зашкодить нам самим, а не принесе користі⸩, — похитала головою дівчинка.

Лірика нахмурилася, оскільки їй залишалося лише стримувати гнів.