Розділ 47 — Квадроналаштованість

Розділ 47: Квадроналаштованість

Передаючи Ліриці другий батіг, Широ змогла побачити, як повільно з'являється домен атаки.

З батогом у кожній руці навколо неї завив циклон сріблястого світла.

*Хлоп-хлоп-хлоп!

Широ сплеснула руками, підходячи ближче.

⸨Думаєш, зможеш сама впоратися з босом?⸩ — запитала вона.

— Можливо. Я думаю, шанси десь п'ятдесят на п'ятдесят, — визнала Лірика.

Звісно, у неї є прихована майстерність, але навіть до першої вона звикала досить довго. Одразу кинутися в бій з босом після кількох годин практики було божевіллям.

⸨Просто постарайся. Спробуй увійти в стан своєї майстерності й розвинути її далі. Дій за течією⸩, — усміхнулася Широ.

Лірика кивнула — вона теж це розуміла. Але розуміти й виконувати — це дві кардинально різні речі.

Щоб справді втілити знання, треба було б безперестанно тренуватися й відточувати відчуття майстерності.

Змахнувши зап'ястями, вона втягнула батоги й приготувалася битися з фінальним босом.

Активувавши обеліск, вони відчули, як їхній зір змістився — тепер вони стояли посеред величезного острова.

Король Мурлоків був величезним мускулистим мурлоком з рельєфними м'язами. Через брак жиру на кінцівках, його руки й ноги виглядали потворно в порівнянні з масивним торсом.

На ньому був плащ, а за спиною — два великі мечі.

[Король Мурлоків, Рівень 20 — Елітний — Бос]

Охоронці ж фактично були важкою піхотою зі злегка товщими обладунками.

[Мурлок-Королівський гвардієць, Рівень 20]

Застрибнувши повище, Широ сховалася й почала спостерігати за битвою.

Лірика заплющила очі, частково віддавши контроль майстерності. Її аура змінилася, коли вона відстебнула батоги.

Король махнув рукою, і два королівських гвардійці кинулися до неї.

*ГУАПІШ! ПІШ!

Пролунали два удари батога — Лірика зуміла прорізати очі охоронців крізь їхні шоломи. Це змусило монстрів впасти й схопитися за очі від болю.

«Не обов’язково їх убивати. Лише осліпити й зосередитись на босі», — подумала Лірика, змахнувши зап'ястям.

Батіг кинувся до боса, наче голодна змія до здобичі.

*ДЗЕНЬКІТ!

Навіть попри те, що Лірика випустила леза в останній момент для збільшення потужності, король навіть не здригнувся, заблокувавши батіг одним зі своїх мечів.

Змахнувши зап'ястям, Лірика втягнула батіг і кинулася до короля.

Вона замахнулася обома батогами одне до одного, ніби імітуючи рух ножиців.

*ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ!

Побачивши, що король вирішив блокувати, Лірика усміхнулася й вчасно втягнула шипи, дозволивши батогам обмотатися навколо меча.

Розтягнувши мечі в сторони, Лірика створила прогалину в захисті короля, штовхнула короля ногою, відскочила назад і розмотала батоги з мечів. Граціозно повернувши тіло, вона вдарила батогами вгору, залишивши дві глибокі рани на тілі монстра.

Бій був досить односторонній — король не міг рухатися так швидко, як Лірика. Не кажучи вже про те, що батоги забирали менше витривалості, ніж двосторонній клинок. Достатньо було лише змахнути зап'ястям, і Лірика могла вдарити його кілька разів.

Битва на виснаження також була дієвою, оскільки вона могла повільно зточувати його, поки в нього не залишиться одне очко здоров'я.

Більше охоронців спробували напасти на неї, але Лірика ухилялася й лупцювала батогом кожного з них. З цією зброєю все, що знаходилося в кількох метрах від неї, потрапляло в її зону ураження.

Та й через те, що вона могла вкоротити батіг, коли хотіла, зуміла б легко налаштовувати свою зону ураження за потреби. Смертельна комбінація з прихованою майстерністю, такою як батоги.

Час минав, здоров’я короля невпинно падало. Незабаром воно досягло одиниці, і ельфійка звузила очі.

Обмотавши батіг без шипів навколо шиї короля, вона стрибнула йому на плечі, зробивши кілька додаткових витків.

Король намагався чинити опір, але марно.

Лірика вдавила ногу в його хребет і з усієї сили потягнула батіг назад.

Набравши розгону, вона випустила леза — і ті безжально врізалися в шию короля.

*ІІІРРРРР!!!!!

Голова відлетіла з плечей боса й впала з важким стуком.

— Фуух... — важко видихнувши, Лірика заспокоїла нервозність, що заволоділа її серцем.

⸨Вітаннячко⸩, — написала Широ, приземлившись поруч.

— ВААА!!! Я ТАК ТРЕМТІЛА!! — викрикнула Лірика, кинувшись до Широ.

Міцно обнявши подругу, ельфійка розслабилася, притулившись до капюшона дівчинки.

Інь шльопнула її по голові крилом, адже та вдерлася на її територію, але Ліриці було байдуже: вона насолоджувалася найкращим моментом у своєму житті.

Широ вирішила дозволити їй робити, що хоче, оскільки Лірика справді наполегливо працювала, щоб убити боса.

Відпочивши трохи, Лірика відійшла від Широ й підійшла до трупа боса. Її обличчя було блаженним, а Широ втомлено посміхнулася.

Зібравши як камінь, так і здобич, вони було вже приготувалися покинути підземелля.

Однак Широ торкнулася її плеча й зупинила.

⸨Ось 5 манокаменів D-рангу. Підвищ свій клас зараз⸩, — посміхнулася Широ. Більшості підвищень класу 20 рівня потрібен лише 1 манокамінь D-рангу, але Ельфійській Танцівниці Клинків Лірики потрібно було 5.

Галас, спричинений цим, буде немалий і може привернути небажану увагу.

Тому Широ й хотіла, щоб підвищення відбулося в підземеллі.

— Ге! Але це ж 5 манокаменів D-рангу?! Це ж як 150 тисяч доларів! — сказала Лірика, відчуваючи незручність від того, що Широ завжди дає їй предмети для допомоги.

⸨Чому ти дивуєшся? Я можу просто пройти підземелля D-рангу, щоб поповнити свої запаси. Взагалі-то, я використовую їх лише для годування пташеняти Інь⸩.

«І щоб годувати себе», — подумала Широ. Після того як вона дала Ліриці 5 каменів D-рангу для підвищення класу, вона планувала зачистити підземелля D-рангу не лише для підвищення рівня, а й для поповнення запасів їжі.

— Але...

Широ перебила її клацанням пальців і зробила жест мовчання.

Зрозумівши, що Широ може бути впертою в певних речах, Лірика прийняла манокамені. Виконавши всі вимоги для підвищення класу, вона торкнулася іконки, і рожеве сяйво огорнуло тіло дівчини.

Рожеві й золоті вогники мерехтіли від нього — вони були схожі на пелюстки квітів, що оточили Лірику.

Світло тривало певний час, і Широ знала, що це була б погана ідея поза підземеллям.

[Лірика, Рівень 21 — Ельфійська Танцівниця з Лезом]

Побачивши, як змінилася мітка Лірики, Широ усміхнулася.

⸨Вітаю. Ти зробила свій перший крок у D-ранг⸩.

— Дякую. Мушу сказати, я відчуваю себе напрочуд легко, — сказала Лірика — її спритність отримала підсилення від підвищення класу.

⸨Візьми день-два, щоб звикнути до цього. Було б небезпечно кидати виклик підземеллю без належного контролю над своїм тілом⸩.

— Знаю, — кивнула Лірика.

⸨Щодо твоєї зброї — я попрошу Геліона її зробити⸩.

Покинувши підземелля, вони повернулися до гуртожитку — була вже глибока ніч.

✦✦✦

Першим, що зробила Широ наступного ранку — вирушила шукати Геліона.

Прибувши до його майстерні, дівчинка здивувалася, побачивши кількість людей у черзі.

— Хм?.. О ГОСПОДИ! ЦЕ ВОНА! — раптом хтось закричав, і срібні нажопні пластини миттєво з’явилися майже на кожній дупі. Ті, хто не мав нажопної пластини, кинулися вперед до Геліона — вони хотіли якомога швидше отримати захист.

Хто стояли попереду допомагали тим, хто був без пластин — всі синхронно включили режим “допомога ближньому”.

Широ онімила від цього видовища.

«Тільки в кризі народжується гармонія людських дій. Це ж той самий випадок?» — подумала вона.

Черга напружилася — всі очі обережно стежили за її рухами. Коли Широ увійшла до майстерні, то вже залишилася єдиною.

На обличчі Геліона була усмішка, а з лоба стікав піт.

— Ох, Широ! Мені справді треба тобі подякувати! Бізнес зараз процвітає. Просто виготовляючи ці пластини, я заробляю стільки грошей, — засміявся Геліон, плескаючи її по плечу.

⸨Хтьф. Ніби якась тендітна пластинка може зупинити мої атаки⸩, — написала Широ з легкою зневагою.

Геліон знизав плечима.

— То що привело сумнозвісну Принцесу-розривачку анусів до мого скромного магазину?

⸨Хочу знову замовити зброю⸩, — написала Широ, витягуючи аркуш паперу й починаючи малювати креслення, яке продумала.

Дизайн був схожий на дволезовий клинок, який зараз мала Лірика. Але замість цього леза могли змінюватися й розтягуватися в батоги. У центрі зброї руків’я могло від'єднуватися й розділяти зброю на 2 батоги або 2 мечі відповідно.

Побачивши, як креслення зброї оживає, Геліон остовпенів.

— Що це за футуристичні технології?! Я розумію, що роблять деталі, але як, в біса, я маю виготовити щось подібне?! — викрикнув Геліон, дивлячись на дизайн.

⸨Механізми базуються на цьому батозі⸩.

Витягнувши Нанотехнологічний батіг (замаскований під Орфеніумовий Батіг), який зробила, Широ відокремила один із сегментів.

Подивившись на компактні й складні компоненти, втиснуті в сегмент, Геліон вразився майстерністі, з якою вони були зроблені.

— Як, біса, хтось ВЗАГАЛІ це зробив?! — запитав Геліон, оглядаючи зброю. — Ні, я точно не можу це зробити. Це щось поза мною.

Повернувшись до Широ, він повернув їй зброю.

— Скажи чесно. Ти пограбувала якийсь військовий об'єкт чи як? Як ти взагалі отримала щось настільки божевільне? — запитав він.

Широ лише знизала плечима.

⸨Отже, не зробиш?⸩

— Ні, я не можу поки що. Можливо, коли я підвищу клас кілька разів і матиму потрібне обладнання. Інакше я просто не можу уявити себе, який робить щось близьке до цього.

⸨У такому разі просто зроби мені 2 батоги й дволезовий клинок для 25 рівня. Щодо батогів, то я хочу шипастий і лезовий. Довжина має регулюватися, якщо можливо⸩.

— Хмм... Подивлюся, що можу зробити. Побачивши батіг, у мене з'явилося кілька ідей про те, як дозволити йому розтягуватися й стискатися, — сказав Геліон, і Широ кивнула.

⸨Потрібні якісь матеріали?⸩

— Ні, абсолютно безкоштовно. Але перш ніж ти щось скажеш, просто подумай про те, скільки я заробив, продаючи нажопні пластини. У мене більш ніж достатньо матеріалу для виготовлення твоєї зброї.

Подумавши про те, що сказав Геліон, Широ знайшла це логічним — це справді було правдою.

⸨Добре, дякую за твою наполегливу роботу⸩, — подякувала йому Широ й покинула магазин.

Її наступним кроком було основне завдання — піти до асоціації магів і дізнатися свою елементальну налаштованість.

Прибувши до асоціації магів, Широ підійшла до реєстраторки.

⸨Чи можу я скористатися залою налаштованості? Мені сказали, що сьогодні я можу її використовувати⸩.

Реєстраторка втомлено посміхнулася.

— Боюся, сьогодні доступ обмежений топ-20, а не топ-10. Ви мали б можливість скористатися нею вчора.

⸨Що?⸩ — Широ зупинилася, усвідомивши, що це правда. Під час своєї серії розривання... кхе. Під час своєї серії підвищення рангу вона проґавила той факт, що могла зайти до зали вчора.

— Але не хвилюйтеся. Керівник філіалу вже передбачив це й зарезервував для вас місце. Попередньому 10-му рангу, Шейну, не дозволять використовувати залу налаштованості сьогодні. Замість цього ви займете його місце.

⸨Ах, дякую. Чи можу я зайти до зали налаштованості?⸩ — запитала Широ.

— Так, можете. Але зауважте, що в майбутньому ви маєте переконатися, що приходите в потрібну дату.

⸨Зрозуміла⸩.

Реєстраторка провела її на другий поверх. Пройшовши через низку дверей, вони прийшли до величезної відкритої кімнати.

Вона не могла бачити стін кімнати — здавалося, ніби вона дивиться на нічне небо. Мерехтіли зорі, Широ втратила відчуття приміщення.

— Зала налаштованості проста. Сядьте в центрі й медитуйте. Повільно використовуйте свою ману, і елементальна налаштованість покаже себе, — сказала жінка, і Широ кивнула.

Сівши в центрі, дівчинка погладила Інь по голові, перш ніж заплющити очі.

Навколо неї спалахнула бліда аура, і реєстраторка вирішила піти.

Повільно мана почала змінюватись, викреслюючи кольори:

Кришталево-блакитний, глибоко-фіолетовий, мерехтливо-жовтий і сріблясто-блакитний.

Чотири кольори з’явилися у повітрі, постійно коливаючись.