Розділ 10 — Парі

Після тренувального бою настав час обіду. Лірика й Широ пішли разом, і Широ знову купила бутерброди.

[Хочеш пізніше піти на дослідження підземель? Спробуємо заробити трохи грошей, щоб виготовити тобі нову зброю.] — написала Широ, з’ївши бутерброд із каменем мани.

— Га? Що ти маєш на увазі? — запитала Лірика.

[Хіба тобі не потрібен подвійний меч? Назбираємо грошей і замовимо його для тебе. Тоді ходити в підземелля буде набагато легше.]

— Ну… Для підземелля вищого рівня потрібно щонайменше п’ятеро людей. Я завжди була сама, тож здебільшого взагалі не ходжу до підземель. А коли йду, здобич дістається іншим: їхній внесок більший за мій, — сором’язливо зізналася Лірика.

Почувши це, Широ насупилася.

[Усе гаразд. Я вже підвищила клас, тож маю бути шукачкою пригод рангу D. Поки що в мене E+, бо на момент отримання посвідчення я ще не підвищила клас.] — пояснила вона, показуючи Ліриці своє посвідчення гільдії.

— Навіть тоді, щоб зайти до підземелля вище десятого рівня, потрібно двоє шукачів пригод рангу D. — Від цих слів Широ насупилася ще дужче.

«Складно», — подумала вона.

[Чи можна якось отримати дозвіл зайти лише вдвох?] — запитала Широ, але Лірика похитала головою.

Широ намагалася знайти вихід, проте нічого не спало на думку.

Найкраще було б підвищувати рівень Лірики в підземеллі вище десятого рівня. Минулого разу Широ змогла зайти до загальнодоступного підземелля сама лише тому, що тамтешні монстри мали п’ятий рівень або нижчий. А ще завдяки своєму рангу E+.

Дівчина, яка проходила повз, зупинилася, побачивши щойно написане Широ.

— Ви хочете зайти до підземелля лише вдвох?! — запитала вона. Широ обернулася до неї.

[Медісон — 14-й рівень — Мечниця]

Каштанове волосся було зібране у хвіст. Чорні очі й звичайне обличчя, у якому все ж була своя врода.

[Так. Щось не так?] — написала Широ.

— Може, для тебе й ні, але ця невдаха потягне тебе на дно, — сказала Медісон, тицяючи пальцем у Лірику.

Лірика відсахнулася, не наважуючись зустріти її погляд.

Побачивши, як знову тане впевненість Лірики, Широ насупилася.

[Я магиня льоду 21-го рівня. Зможу компенсувати те, чого їй бракує.] — написала вона. Температура довкола почала падати.

— Навіть у магині льоду 21-го рівня зрештою закінчиться мана. Ця невдаха тільки приведе ще більше ворогів і завдасть тобі збитків, — сказала Медісон, не добираючи м’якших слів.

[Звідки ти знаєш?]

— Знаю, бо вона була в моєму загоні. — Медісон неприязно втупилася в Лірику, змусивши її відступити ще далі.

Широ на мить завмерла: вона зрозуміла, що це чудова нагода.

[Головне — зайти до підземелля. Гарантую, що вона досягне дванадцятого рівня. Це доведе, чого вона варта.] — написала Широ, проте Медісон розсміялася.

— Дванадцятого? Очки досвіду розподіляють залежно від внеску в загін. Такій, як вона, знадобиться ціла вічність, щоб підвищити рівень хоча б на один.

[Я легко забезпечу їй значну частку внеску.] — Широ всміхнулася.

— Гучні слова для маленької дівчинки, — сказала Медісон, прочитавши запис.

[Тоді як щодо такого? Ти й двоє твоїх друзів заповните вільні місця в нашому загоні. А підземелля проходитимемо я та Лірика. Матимемо одну добу всередині, тобто годину зовні. Якщо за цей час я не допоможу їй досягти щонайменше дванадцятого рівня, працюватиму на тебе, доки не допоможу тобі дістатися двадцятого.] — Щойно Широ це написала, Лірика й Медісон аж роти роззявили.

— Ш-Ш-Широ?! — вигукнула Лірика, приголомшена запропонованим парі.

«З допомогою когось 21-го рівня я зростатиму набагато швидше», — подумала Медісон.

— А що я маю зробити, якщо програю? — запитала вона.

Широ всміхнулася: Медісон клюнула.

[П’ять днів на тиждень допомагатимеш нам із Лірикою набирати потрібну для входу до підземелля кількість людей.]

— П’ять днів… Щонайбільше три, — сказала Медісон. Широ кивнула: можливість ходити до підземелля тричі на тиждень того варта.

«Навіть якщо програю, три дні — не так уже й погано», — подумала Медісон.

[Пізніше підпишемо угоду, щоб ніхто не міг відмовитися від своїх слів.] — Широ пам’ятала, що в школі дозволяли парі, але їх належало закріплювати договором.

— Гаразд. Сподіваюся, ти не відступиш, — відповіла Медісон.

[Не хвилюйся, я не передумаю. Зробимо це сьогодні: скоро почнуться заняття з дослідження підземель.]

Широ жестом покликала Лірику за собою.

«Хе, зрештою вона просто дитина. Зосереджуся на магії льоду. За допомогою заклять знерухомлюватиму монстрів, щоб напарниця могла їх убивати. У цьому парі перевага явно на моєму боці», — усміхнулася подумки Широ.

Її тішило й те, що в угоді залишалася невеличка лазівка. Вона не згадала, скільки разів на день вони ходитимуть у підземелля. У добі двадцять чотири години, тож за бажання вона могла провести всередині двадцять чотири доби.

Коли вони вийшли з ресторанного дворика, Лірика схвильовано заговорила:

— Широ, не треба було цього робити. Досвід розподіляють залежно від внеску. Сумніваюся, що зароблю достатньо, аби підвищити рівень на два. А ти станеш її слугою! — У голосі Лірики звучала тривога.

[Не хвилюйся. Це лише до двадцятого рівня.] — Широ всміхнулася.

— Як мені не хвилюватися?! Двадцятого рівня зазвичай досягають у шістнадцять–вісімнадцять років. Тобі доведеться допомагати їй щонайменше два роки, а то й довше!

[Я створю для тебе подвійний меч із льоду. Мій інтелект досить високий, тож це має збільшити твій внесок. Ти вбиватимеш монстрів, а я їх стримуватиму. Так ти заробиш достатньо.] — написала Широ.

— Але ж на кону твоя свобода!?

[Та облиш. Якщо я зуміла досягти 21-го рівня у тринадцять років, повір, у мене є кілька козирів у рукаві.] — Широ знизала плечима.

«Щоправда, насправді я досягла 21-го рівня лише за кілька днів», — подумала вона.

— Навіть так, ти ризикуєш свободою заради трьох рівнів. — Лірика насупилася.

[Це лише до двадцятого рівня. У будь-якому разі я розраховую на тебе.] — Широ всміхнулася.

— Ех… Ти так говориш, ніби швидко досягти двадцятого рівня — це зовсім легко. — Лірика зітхнула.

[Не переймайся. Просто зосередься на тому, щоб якнайбільше долучатися до бою, коли будемо в підземеллі.]

* * *

— Ти не втекла, — сказала Медісон, схрестивши руки.

[Як і ти.] — написала Широ, коли та підійшла.

Лірика йшла за Широ, намагаючись набратися сміливості й зустріти решту з гордо піднятою головою. Однак нерви здали, і вона знову знітилася.

«Ех… Цій дівчині ще багато над чим працювати», — подумала Широ з утомленою усмішкою.

— Отже, я наглядатиму за цим парі. У разі програшу Медісон Вілкрофт і двоє її друзів погодилися доповнювати загін Широ й Лірики Валенстайн три дні щотижня.

Якщо ж Широ та Лірика Валенстайн не виконають умов парі, Широ допомагатиме Медісон Вілкрофт, доки та не досягне двадцятого рівня. Усе правильно? — запитав викладач. Широ кивнула.

— Тепер, коли я отримав підтвердження, підпишіть договір. Відмовитися від умов можна буде лише за згодою обох сторін, — сказав він. Широ й Медісон поставили підписи.

— Парі починається з моменту входу до підземелля, — оголосив викладач, перевіривши справжність договору.

Широ додала трьох учасниць до загону.

[Широ — 21-й рівень — Маг льоду] Очільниця загону

[Лірика — 10-й рівень — Ельфійська мечниця]

[Медісон — 14-й рівень — Мечниця]

[Джулія — 13-й рівень — Маг]

[Керол — 13-й рівень — Мечниця]

Переконавшись, що всі в загоні, Широ кивнула й зайшла до підземелля.

[Зміїна печера — 1-й поверх]

«Зміїна печера — підземелля дванадцятого рівня. Отже, бос має бути приблизно п’ятнадцятого», — подумала Широ й дістала руків’я меча, яке раніше отримала від викладачки.

Хррр.

З обох кінців руків’я наріс лід. Широ кинула меч Ліриці.

— Ми залишимося тут і чекатимемо. Сподіваюся, ви не забаритеся й повернетеся, — з насмішкуватою усмішкою сказала Медісон. Широ лише знизала плечима.

[Ходімо, Лірико.] — написала вона. Та кивнула.

Залишивши Медісон, Джулію й Керол позаду, Широ та Лірика рушили вглиб печер.

Слабке світло не розганяло темряви, тож далеко попереду вони нічого не бачили.

Дівчата бігли печерами, не зупиняючись. Широ була значно швидша за Лірику, тому сповільнювалася, щоб триматися поруч.

[Як і домовлялися: я знерухомлюю змій, а ти відтинаєш їм голови. Гаразд? Швидко й просто.] — Широ показала Ліриці запис і кивнула.

На мінікарті з’явилися дві змії, і Широ зосередилася.

Вона швидко створила два крижані списи й метнула їх у бік змій.

Списи не влучили в їхні тіла, а утворили крижані дуги, які притиснули змій до землі.

[Печерна змія — 10-й рівень]

[Печерна змія — 8-й рівень]

Ліриці не потрібні були нагадування: вона вже знала, що робити.

Трохи ковзнувши землею, вона прокрутила меч. Потім підвелася й зробила переворот, а клинок відтяв голови обом зміям.

[Внесок —

Лірика 65%

Широ 35%

Медісон 0%

Джулія 0%

Керол 0%]

— [Зібрати], — сказала Широ. Однак Лірика побачила лише, як та беззвучно розтулила рота.

Тіла змій зникли. Широ швидко дістала записник.

[Далі.]

Лірика кивнула, і вони кинулися до наступної групи змій.

* * *

— Ого?! Вони вже вбили монстрів?! І ця невдаха отримала 65% внеску! — вигукнула Джулія.

— Медісон, якщо їм справді вдасться, сподіваюся, ти пам’ятаєш свою обіцянку, — сказала Керол. Медісон кивнула.

— Знаю. Я платитиму вам за кожну годину, яку доведеться відпрацювати в їхньому загоні. Жодних проблем. — Та від хвилювання її серце гупало.

— Як вона отримує таку велику частку внеску?! — насупилася Медісон.

* * *

Минув якийсь час, і Лірика досягла одинадцятого рівня.

— Ш-Ш-Широ! Мій рівень зріс!!! — вигукнула вона, не тямлячись від щастя, й обійняла Широ, не зважаючи на холод.

Побачивши її захват, Широ втомлено всміхнулася.

[Знаю. Спробуймо здобути якнайбільше рівнів. Мани мені ще на деякий час вистачить.] — відповіла вона, показавши записник.

— Гаразд! — сказала Лірика. Тим часом Широ вже знову заморожувала меч, підтримуючи гостроту його лез.

Вони перебили більшість монстрів на своєму шляху, але Лірика так і не підвищила рівень удруге. Більшість ворогів мала рівень нижче десятого, тому давала менше досвіду.

[Тоді просто вб’ємо вартового обеліска. Цього має вистачити для дванадцятого рівня.] — написала Широ. Лірика важко дихала після всіх цих рухів.

— Ми зможемо з ним упоратися? — запитала вона, влаштувавши короткий перепочинок.

[Маємо впоратися. Тільки спершу потрібно дочекатися, поки моя мана повністю відновиться. А ти тим часом скористайся нагодою й трохи відпочинь.]

— Послухай, Широ. А це не зашкодить мені? Я швидко підвищуватиму рівень, проте матиму обмаль справжнього бойового досвіду, — сказала Лірика за якийсь час.

[Добре, що ти це розумієш. Зараз ми просто підтягнемо твій рівень до решти, щоб на тебе не дивилися зверхньо. Потім зможемо проходити підземелля три дні на тиждень, а ця трійця заповнюватиме вільні місця в загоні.] — відповіла Широ.

— Але трьох разів на тиждень замало. Я хотіла б набратися більше досвіду, — зітхнула Лірика.

[А хіба я казала, що ми заходитимемо лише раз на день? Я написала «три дні на тиждень» і жодного разу не вказала, скільки разів на день вони нас супроводжуватимуть. Наскільки я розумію, це можуть бути й двадцять чотири доби всередині підземелля, тобто двадцять чотири години зовні. Щодня.] — Широ з усмішкою показала Ліриці запис.

— Ха-ха-ха! Широ, це жорстоко, — засміялася Лірика, зрозумівши, яку пастку вона приготувала для трійці.

— А вони не помстяться? — запитала вона.

[Ні. Зрештою, це умови договору. Хай звинувачують себе за те, що не читали уважно. До того ж ця панянка вже має двадцять перший рівень, хоч іще й не зареєструвала підвищення класу.]

— Іноді я сумніваюся, чи тобі справді тринадцять, Широ. Ти здаєшся набагато дорослішою за мене, — сказала Лірика. Широ лише знизала плечима.

[Вік тіла не визначає мислення. Можна постаріти, але в душі залишитися дитиною. А можна бути молодою й мислити, як доросла.] — написала вона. Лірика згідливо кивнула.

— Широ розумна, хитра й сильна. У доброму розумінні, звісно. — Лірика всміхнулася.

«А ти — зневірена дівчина, якій потрібен хтось, хто підкаже шлях», — з усмішкою подумала Широ, але не стала цього писати. Вона відчувала: якщо Лірика отримає потрібну допомогу, то зможе досягти величі.

Ця її примха могла виявитися кориснішою, ніж вона очікувала.