Розділ 63 — Набір до фракцій (7)

— О, привіт, Широ, — привітався Геліон, щойно побачив, як трійця заходить до його крамниці. Через набір до фракцій увага всіх була прикута до події, тож до його лавки зараз майже ніхто не заглядав.

⸨Привіт, можеш допомогти цим двом зробити зброю й броню на завтрашню подію?⸩ — написала Широ.

— Е? Ви що, троє, не в курсі? — здивовано глянув на них Геліон.

— Не в курсі чого? — запитала Лірика, злегка схиливши голову набік.

— Після минулої події, де якийсь багатий виродок витягнув собі комплект дебільно рідкісних речей, лавочку прикрили. Тепер у всіх буде однакове спорядження, тому перемога залежатиме від навичок і досвіду, — пояснив Геліон і відкинувся на спинку стільця.

Широ так само невимушено потягнула стілець і сіла.

Медісон від цього округлила очі, дивлячись, наскільки спокійно Широ поводиться.

⸨Он як. Дивлюся, ти й справді знаєш чимало внутрішньої кухні. Поділишся інсайдами?⸩

— Пф, «інсайдами», ага. Якщо ти думала, що мене могли взяти в персонал, то скажу одразу — навіть не мрій. З мене користі тільки молот підіймати, ха-ха-ха, — розреготався Геліон.

⸨Ти таке кажеш, але далеко не кожен здатен користуватися істинною елементальною бронею вже після першого підвищення класу⸩, — похвалила його Широ.

— Що таке «істинна елементальна броня»? — не зрозуміла Медісон.

— Істинна елементальна броня — це коли людина вкриває себе певним елементом і таким чином виводить свою силу на зовсім інший рівень. Ця «броня» зазвичай проявляється десь із середини до верхньої межі налаштованості 3 рангу, — пояснила Лірика.

— Схоже, подружка в тебе тямуща, га, Широ? — усміхнувся Геліон, і дівчинка кивнула.

⸨Усе так, як і сказала Лірика. Істинна елементальна броня з’являється десь від середини до верхівки налаштованості 3 рангу. Не так вже й багато людей здатні дотягнутися цього навіть на 50-му рівні⸩, — надрукувала Широ.

— До речі, Геліоне, а скільки тобі років? — поцікавилася Лірика.

— Мені? Двадцять п’ять, — невимушено відповів він.

Лірика витріщила очі від подиву. Тим часом Медісон тільки більше почувалася сторонньою в цій компанії. У Лірики — прихована майстерність, Широ вже тридцять четвертого рівня у тринадцять років. А тепер ще й Геліон — п’ятдесятий у двадцять п’ять.

Широ, помітивши настрій Медісон, злегка підняла брову.

«Ах, вона трохи як Лірика», — подумала вона, згадавши, як у Лірики теж були схожі проблеми до того, як вони виявили її приховану майстерність.

⸨Медісон, які класи в тебе доступні? Чи ти вже щось обрала?⸩ — спитала Широ.

— А? Я? Наступний клас, який я беру, – Лицар. З ним я стану краще танкувати, — відповіла Медісон.

— Хоу~ Широ, ти, бува, не зібралася зібрати паті? — запитав Геліон, почувши це.

Широ — відмінна магиня, Лірика — дамагер, а Медісон стане танком. З його погляду, це ідеальний фундамент для формування загону. Хіба що їм зараз бракує цілителя, але того завжди можна буде взяти пізніше.

⸨Саме так. А що, хочеш приєднатися до двіжухи?⸩ — запитала Широ, кидаючи невимушене запрошення. Вона не думала, що щось може привернути його увагу: їхня паті поки що не могла запропонувати йому нічого особливого.

— Ні, я й так задоволений тим, що маю. Зараз от працюю над власним підвищенням класу. І головне — я вам тільки все зіпсую, якщо розумієш, про що я. З таким високим рівнем, як у мене, бійки для вас стануть надто простими. Тоді жодного прогресу не буде, — пояснив Геліон.

⸨Тут ти маєш рацію⸩, — погодилася Широ, бо коли хтось тягне всю партію на собі, нічого доброго з того не виходить.

Втім, вона й не збиралася дозволяти Геліону тягнути їх на собі. Їй було потрібно інше: спершу кинути йому ідею. Привчити до думки про це.

А вже коли вони самі піднімуть рівні, тоді можна буде й «завітати з пропозицією».

Ще трохи погомонівши, вони попрямували назад до гуртожитків.

⸨Отже, які вимоги до підвищення класу тобі лишилося виконати?⸩ — запитала Широ.

— Раз я йду в оборонного лицаря, то мені треба успішно блокувати атаки босів. Боси мають бути не нижче 20 рівня, — відповіла Медісон.

⸨Це головна умова?⸩

— Так. Усе інше я, по суті, вже виконала. Залишилося тільки це.

«Гм… У нас ще кілька годин до кінця дня, тож ми цілком можемо допомогти Медісон перейти на наступний клас», — прикинула Широ й глянула на Медісон.

⸨Чому б нам втрьох не сходити в підземелля. Підкачаємо Ліриці рівень і допоможемо тобі з підвищенням класу⸩.

— Я не проти. Ми ще жодного разу не ходили в підземелля тільки втрьох, правда?

Минулого разу вони вже збирали паті в підземелля «Храм Тіней», але тоді з ними були ще інші знайомі Медісон. Отож той похід важко було назвати «прогулянкою нашої трійці».

— То яке підземелля оберемо? Якщо ми поліземо надто високо, я просто не зможу витримати удар боса, — сказала Медісон.

— Хмм, давай зосередимося на тобі, Медісон. Оскільки я вже підняла клас, я можу почекати, — відповіла Лірика.

⸨Файно. У випадку з тобою, Медісон, нам треба відпрацювати, як ти блокуєш і відбиваєш удари босів і людей. Ти ж танк, а отже маєш тримати в голові лише одне: перекрити кожен удар і влучити у відповідь у потрібну мить⸩, — написала Широ, і Медісон кивнула із серйозним виразом.

Вона знала: коли справа стосується бою, Широ не жартує. Тоді як слабкість Широ, колоти гузна, хоч і була трохи безсоромною, все ж була страшенно ефективною як проти монстрів, так і проти людей. Єдине обмеження тут — скільки сорому ти готовий витерпіти.

А з цим Широ взагалі не мала проблем.

⸨І для цього у мене є просто чудовий спосіб потренувати тебе на босі⸩, — хитро всміхнулася Широ.

— Що саме ти маєш на увазі? — не зрозуміла Медісон.

✦✦✦

— Мій господарю, я – ні на що не придатний, незугарний, негожий і нікчемний слуга. Я так і не зміг дістати жодної інформації про її минуле. Ніби вона буквально народилася кілька тижнів тому. Усі записи, що мені вдалося відкопати, починаються не раніше моменту, як вона вперше з’явилася в портальному святилищі, — доповів Марк, стоячи навколішках перед Луціаном.

— Хм, — злегка кивнув Луціан.

«Дивно», — подумав він. Марк — один із найкращих його розвідників у плані збору інформації. Той факт, що навіть він не зміг знайти нічого про її минуле, лише розпалювало цікавість Луціана.

— Не переймайся цим. Як її успіхи на події? — поцікавився Луціан.

— Вона без особливих проблем вийшла в топ-100. А от її подруги, — Марк подивився в записи, — в топ-500 і топ-1000 відповідно. Ельфійка – та, що увійшла в топ-500.

— Що щодо потенціалу ельфійки?

— Судячи з її досьє, у неї є прихована майстерність. Що ж до ранніх даних і інформації про родину, там простежуються явні сліди зачистки. Імовірно, вона з великого роду, — відповів Марк.

— Хм… Може, вона з того самого роду Валенштайнів? Хоча я в це мало вірю, — задумливо промовив Луціан.

Валенштайни, про яких він говорив, були однією з 7 шляхетних ельфійських родин. Усі їхні нащадки — знані мечники й мечниці, добре відомі публіці.

Їхні імена постійно були на слуху, тому публіка непогано знала усіх членів цієї родини. Через це Луціан припускав думки, що Лірика може бути частиною роду Валенштайнів. До того ж однакові прізвища — не така вже й рідкість. Це як з топовими китайськими прізвищами.

Ван, Лі, Чжан, Лю та Чень.

Ці п’ять — найпоширеніші китайські прізвища. І подібно до них, ім’я Валенштайн було доволі поширеним серед ельфійської раси.

— Дуже малоймовірно, що вона з родини Валенштайнів. Зовнішністю не схожа, — відповів Марк.

— Це так.

У Валенштайнів волосся небесно-блакитного кольору, тоді як у Лірики — чистий блонд. Хоча, звісно, генетичні мутації ніхто не скасовував, тож Луціан не надто чіплявся до кольору волосся.

— У будь-якому разі постарайся завербувати їх якомога м’якіше. Пам’ятай, що в пріоритеті саме Широ – вона одна з найталановитіших, кого ми бачили, навіть порівняно з великими містами, — підсумував Луціан.

— Зрозумів, — кивнув Марк.

✦✦✦

— Нань Тяню, здається, Широ зайшла в низькорівневе підземелля разом із подругами. Це підземелля 20 рівня, і бос там дуже сильно покладається на швидкість, — доповіла Хуан Ер.

— О, як цікаво? Виглядає так, ніби вона збирається виховати у свого майбутнього танка мистецтво контратаки, — всміхнувся Нань Тянь. Хуан Ер лише здивовано глянула на нього.

Відчувши її нерозуміння, Нань Тянь пояснив:

— Тут досить легко здогадатися, чого вона хоче. Я можу читати її вираз обличчя як відкриту книгу, пха-ха-ха.

Хуан Ер підняла брову.

«Яким чином?! Вона ж або ледь усміхається, або взагалі безвиразна!»

— От тільки мене цікавить, звідки в неї стільки бойового досвіду в такому віці, — пробурмотів Нань Тянь.

— Думаєте, вона причетна до якогось секретного проєкту з виховання геніїв? — запитала Хуан Ер.

— Ні, не схоже. Але, можливо, від істини це недалеко, — мовив Нань Тянь зі звуженими очима.

Він знав, що сніжні дівчинки можуть виникати з тіла загиблої авантюристки. Це могло б пояснити, чому в Широ такий великий бойовий досвід.

Хоча навіть так це не розкривало всього: досвід у неї був надто вже великий.

Вже точно не D-рангової авантюристки, особливо з огляду на те, що Широ вийшла з мутованого підземелля такого низького рівня.

«Дивина дивна…» — подумав Нань Тянь, і на його обличчі з’явилася зацікавлена усмішка. Чим більше він дізнавався про Широ, чим більше секретів за нею тяглося — тим сильніше вона його чіпляла.

— Скільки в мене ще є часу, перш ніж доведеться повертатися в секту? — спитав Нань Тянь, обернувшись до Хуан Ер.

— Ще два тижні, — відповіла вона.

— Хмм… продовж це до кількох місяців, добре? — попросив він.

— Чому аж на кілька місяців?

— Просто запиши як «самопізнання», ха-ха-ха, — розсміявся Нань Тянь.

— Само… пізнання? — знову скинула бровою Хуан Ер.

— Дуй. Хочу трохи відірватися від роботи й паперів. Знайти щось, що мене справді чіпляє, — пояснив Нань Тянь.

— Зазначила, — кивнула Хуан Ер.

Вона надіслала запит, і невдовзі їм надійшла відповідь.

— Секта схвалила. Вам виділили ще пів року.

— Пів року? Хмм… Нехай буде. — Нань Тянь трохи невдоволено пробурмотів. Хоч він і просив «кілька місяців», у душі розраховував мінімум на рік.

«Може, наступного разу я повинен бути більш прямим?», — з іронією подумав він.

✦✦✦ Тим часом повернувшись до Широ та її його товаришів у підземеллі...

— ШИРООО!!! ДОПОМОЖИИИИ!!! — заволала Медісон, знову блокуючи удар боса.

— Медісон! Широ сказала передати: "Ти впораєшся! Тобі просто треба перенаправляти силу й відкривати ворожі прогалини! Це базове уміння для будь-якого танка!" — крикнула Лірика, оскільки Широ не могла говорити.

Наразі Лірика разом із Широ сиділи осторонь від поля бою і спокійно спостерігали, як Медісон б’ється з босом в соло.

— ДОПОМОЖІТЬ ХОЧ ХТОСЬ!!! — ще раз закричала Медісон, перекотившись убік від чергового удару.

Стратегія Широ полягала в простому: змусити Медісон битися з босом сам на сам й наживо відточити інстинкти виживання.

— Широ сказала передати: "Просто продовжуй! Ти ж знаєш, ми не втрутимося, поки ти буквально не валятимешся з останніх сил!" — підбадьорила її Лірика.

— АРРРГ!! — Медісон роздратовано гаркнула й рубонула мечем по тілу боса.

Її супротивником був комахоподібний монстр. Він сильно нагадував богомола: лезоподібні передні кінцівки, якими той розсікав повітря з шаленою швидкістю.

Медісон увімкнула кілька навичок, що підвищують захист, і кинулася вперед.

Вона рубонула мечем по діагоналі, різко навалившись усією вагою, щоб посилити удар.

*ДЗИНЬ!

Звук зіткнення металу й хітину відлунням розійшовся навсібіч, і на лезі меча пішла дрібна вібрація від удару.

Медісон зціпила зуби — бос устиг розгорнути свою хітинову броню якраз під траєкторію її удару.

Від віддачі її на мить паралізувало.

Широ лише зітхнула й ледь змахнула зап’ястям.

*БУМ!

Боса відкинуло назад вибухом льоду, і у Медісон з'явилося кілька секунд, аби отямитися.

— Вона сказала передати: "Вчися у боса! Бачила, як він відбив твій удар і на мить тебе оглушив?!" — вигукнула Лірика.

Медісон завмерла на секунду й ще раз прокрутила в голові щойно пережитий момент.

— Боже, сподіваюся, це спрацює, — пробурмотіла вона, бо вже приблизно здогадувалася, що їй треба зробити.

Вона знову кинулася вперед, ухилившись убік від першого розмаху лез.

Богомол змахнув у її бік інший лезоподібний пазур, щойно його перша атака провалилася.

Медісон виставила меч так, щоб перехопити удар, і в ту ж мить, перед самим зіткненням, різко смикнула лезо.

Сила все одно пройшла крізь неї, але цього разу вона відчула її значно слабше. А от боса відкинуло назад.

— У МЕНЕ ВИЙШЛО! — радісно закричала Медісон.

Широ всміхнулася, спостерігаючи за її прогресом.

«Ось так», — подумала вона. Людський потенціал найкраще розкривається на межі небезпеки.

Медісон просто потрібен був той самий «останній поштовх», щоб опанувати техніку перенаправлення сили.

З цим вона нарешті виконає одну з ключових вимог, аби стати танком вищого рівня.