Розділ 64 — Демонічний лицар

Коли Медісон нарешті опанувала техніку перенаправлення, її успішність блоків і створення прогалин різко зросла.

Можливість постійно перенаправляти силу і завдавати ударів по ворогу була величезним благом для партії.

Звісно, Широ теж так уміла, але в танків були ще й відповідні системні навички, які дозволяли оглушати монстра на доволі довгий час.

Відбивши черговий удар, Медісон примружилася й провела мечем по слабкому місцю боса між пластинами броні.

Побачивши, як шкала здоров’я боса падає до 1, Медісон зрозуміла, що її роль виконана.

У танкерів рідко водяться добивальні уміння, якими можна поставити крапку в бою з босом, тож це зазвичай лишають магам або мечникам.

⸨Лірико, чи візьмеш на себе честь добити його?⸩ — Широ усміхнулася.

— Звісно.

Лірика викликала свій двосторонній клинок і кілька разів крутнула його в руках, розминаючи зап'ястя.

Переконавшись, що тіло розігріте, вона присіла нижче й рвонула до боса.

Навколо неї спалахнула срібна, а разом із нею — неоново-рожева аура.

Медісон було цікаво, що саме Лірика збирається утнути. Через власні бої вона майже не бачила Лірику в ділі й поняття не мала про її берсерк-уміння.

Тіло Лірики мигнуло — і вона вже опинилася перед босом.

Вона вгородила клинок під боса, використавши свою руку як точку опори.

*БАМ!

Вдаривши п’ятою по клинку, вона показала не лише виняткову гнучкість, а й вибухову силу.

Одним коротким спалахом сили Лірика підкинула боса в повітря.

Потім вдарила його долонями в груди — стискуючи силу в один імпульс і підіймаючи його ще вище.

Коли бос опинився саме там, де треба, Лірика перехопила меч зручніше.

Краї клинка спалахнули полум’ям, поверх якого замерехтіло неоново-рожеве сяйво.

Вигнувши корпус, вона на мить закрутила клинок у танці — й різко встромила його у боса.

Навколо дівчини розквітнув вогняний лотос, і кожна його пелюстка вдарила по босу.

*БУУУМ!!!!!!

Від сили удару Медісон навіть трохи похитнуло. Побачивши, як у тілі боса зяють діри, вона лиш широко роззявила рота. Деякі отвори проходили крізь найміцніші ділянки хітинової броні боса.

*БУМ!!!

Бос важко гепнувся об землю.

Піднявши Медісон на ноги, дівчата швидко зібрали здобич.

— Чорт, Лірика, це було божевільно, — похитала головою Медісон, вражена її вибуховим потенціалом.

— Ха-ха… — Лірика тільки ніяково засміялася, трохи знітившись.

⸨Медісон, ти вже маєш змогу підвищити клас. Зроби це тут, щоб не здіймати зайвого галасу⸩, — порадила Широ.

— Зрозуміла.

Вона торкнулася іконки підвищення класу, і навколо тіла відразу спалахнуло срібне світло.

*ДЗІНЬ~!

Раптово пролунав лункий дзвін, і Широ здивовано розширила очі.

«Вона що, виконала всі приховані умови для отримання прихованого класу?!» — ошелешено подумала Широ, коли хвиля сили змусила їх відступити на кілька кроків.

*ДЗІНЬ~ ДЗІНЬ~ ДЗІНЬ~

Передзвін дзвону все не вщухав.

Позаду Медісон проступила порожниста фігура лицаря. У білій броні із золотими вкрапленнями він скидався на втілене святе сяйво.

Та, не встигла Широ нахмурити брови, як лицар смикнувся, ніби від болю.

— ГАААААА!!!! — його крик розрізав повітря, а з землі вирвалися темно-червоні ланцюги.

Вони прошили тіло лицаря наскрізь, і його броня поволі спотворилася, перетворюючись на обладунок, гідний володаря зла.

Навколо плечей, рук і ніг виросли моторошні гострі виступи, за спиною замайорів червоний плащ, а з-під шолома замість очей жевріли неоново-червоні вогники.

Порожниста фігура почала накладатися на тіло Медісон, і Лірика помітно занервувала. Широ вхопила її за руку й показала екран свого телефона.

⸨Спокійно. Це всього лиш її підвищення класу. Якось їй вдалося виконати жорсткі вимоги, щоб отримати прихований клас, навіть попри те, що вона вже обрала клас лицаря⸩, — написала Широ.

Чим ближче лицар підходив до того, щоб повністю злитися з її фігурою, тим сильніше навколо шаленіла золота й чорна аура.

Лиш через п’ять хвилин аура нарешті почала вщухати.

[Медісон Рівень 21 – Демонічний лицар]

«Демонічний лицар?» — Широ ніколи раніше навіть не чула про такий клас.

— Медісон? — несміливо покликала Лірика, трохи хвилюючись, як та почувається після підвищення класу.

Раптом із землі вирвалася чорна густа субстанція й обліпила тіло Медісон. Приголомшена Лірика кинулася вперед, щоб допомогти їй.

Та варто було їй дотягнутися до дівчини, як чорна маса відкинула її руку.

*БАМ!

Удар прийшовся просто в груди й відкинув Лірику назад, змусивши прокотитись по підлозі.

Перш ніж Лірика встигла знову кинутися вперед, Широ смикнула її за руку.

— Широ! — вигукнула Лірика, обертаючись до неї.

Широ лише жестом показала, щоб та просто дивилася.

Чорна густа маса ще трохи ворушилася, а потім відступила.

Раніше каштанове волосся Медісон потемніло до чорного, із легкими червоними відблисками. Її обличчя тепер тягнуло радше на героїчну красуню, якщо порівнювати з попереднім образом «миленької дівчини з сусіднього житла».

Фігура також стала виразнішою: груди та сідниці отримали пристойний «апгрейд».

Широ мимохіть глянула на власне тіло й тяжко зітхнула з усвідомленням, що сама досі виглядає як дитина.

Розплющивши очі, Медісон оглянула себе й зробила кілька рухів, випробовуючи нове тіло.

Потім обернулася до Широ й Лірики — її багряні очі впилися в їхні.

— ...Ну, відчуття трохи дивні й... зручні? — протягнула вона, а Лірика полегшено видихнула.

— Я вже налякалася. Подумала, що та чорна гидота тебе просто з’їла, — зізналася Лірика, а Медісон розсміялася.

Щоправда, вона почала трішки сутулитися через більші груди.

⸨Звикай до своїх грудних жирових кульок якомога швидше. У бою вони можуть заважати⸩, — надрукувала Широ з легкою заздрістю.

Їй самій теж кортіло набути жіночої фігури. Не для того, щоб зваблювати хлопців, а щоб банально краще битися. Наприклад, руки — для ближнього бою їх довжина зараз була просто жалюгідною.

⸨До речі, що взагалі вміє твій клас демонічного лицаря?⸩ — поцікавилася вона.

— Хмм... Більшість моїх старих умінь зникла, натомість відкрилася гілка умінь «Демонічного лицаря». Ем... Виглядає так, ніби в мене високий і атакувальний потенціал, і танкувальний теж.

— Це як? — не зрозуміла Лірика: зазвичай у класу або одне, або інше, а якщо і те, і те, то сила кожного аспекту просідає.

— У мене є навичка під назвою «Втілення демонічного лицаря». Я можу впускати в тіло силу або наступального демонічного лицаря, або оборонного, — пояснила вона. — Але є підступ: витрата мани завжди становить -0,5% запасу на секунду. Коли мана закінчується, уміння починає жерти моє здоров'я у темпі 2% за секунду.

— Я можу вмикати й вимикати режим, коли захочу, але після вимкнення є затримка в одну хвилину, перш ніж знову зможу його активувати, — закінчила пояснювати Медісон.

«Хмм... Витрата 0,5% мани щосекунди означає, що вона зможе протриматися в цьому режимі двісті секунд, якщо не використовуватиме інших умінь. Але повинно бути якесь додаткове уміння, яке підвищує відновлення мани й дозволяє тримати режим значно довше», — прикинула Широ.

⸨Маєш якесь уміння, що збільшує відновлення мани?⸩ — поцікавилася Широ.

— Хмм, зараз гляну... Так, є. Пасивне уміння під назвою «Відтік мани». За кожне успішне збите комбо, парирування й контратаку я отримую назад 5% своєї мани. Але все треба робити саме в такій послідовності. Якщо провалю контратаку, свої 5% я не побачу.

— Зараз уміння першого рангу, тож припускаю, що з підвищенням рангу й відновлення мани зростатиме, — додала Медісон.

Широ скептично підняла брову. Ніби й не звучить надто складно, але ефективно використовувати таку штуку непросто: щоб збити комбо, треба дочекатися, поки бос влупе по комусь більш як десять разів поспіль.

На вищих рівнях трапляються боси, які тільки нарощують інерцію з кожним наступним ударом, тож це уміння — справжня палка з двома кінцями: нагорода поки що не варта ризику. Принаймні зараз. Можливо, коли ранг підвищиться, і вимоги зміняться, відновлення мани стане вищим — тоді навичка вже виглядатиме привабливіше.

Але найпростіше рішення для режиму «Втілення демонічного лицаря» Медісон зараз — мати поряд сапорта, який допоможе з відновленням магічної сили. Ну, або ж спорядження з умінням «Пожирач мани».

Щоправда, як тільки їм трапиться таке спорядження, Широ першим ділом відправить його на переробку й витягне з нього чип навички.

⸨Може, нам купити тобі новий одяг? А то здається, що твої «сестрички» от-от прорвуться назовні⸩, — безвиразно написала Широ, дивлячись, як ґудзики на блузці Медісон ось-ось луснуть.

Медісон, прочитавши це, одразу злегка почервоніла.

— Я тут до чого, га?! Звідки мені було знати, що підвищення класу ще й розмір грудей підкрутить! — обурено вигукнула вона, прикриваючи їх руками. Від більшого натиску вона відчула легкий дискомфорт.

Широ тільки знизала плечима: головної мети вони досягли. Після такого несподіваного підвищення до «Демонічного лицаря» Медісон мала значно краще показати себе в симуляції.

Покинувши підземелля, дівчата повернулися до гуртожитків.

У своїй кімнаті Широ завмерла посередині, трохи примружившись.

Відчинивши вікно, вона зіткнулася носом до носа з Нань Тянем.

⸨Якби я не відчинила, ти б зараз виглядав як черговий дивний збоченець, що стирчить під вікном юної дівчини⸩, — набрала Широ.

— Але ми знайомі, тож не рахується, правда? — усміхнувся Нань Тянь.

⸨Ще й як рахується. То чого ти взагалі хочеш?⸩ — відписала вона.

— Та нічого особливого. Просто злетів сказати: пів року будеш на мене милуватися, — невимушено відповів він.

⸨Ти серйозно?⸩ — з кам’яним лицем запитала Широ. Усередині ж вона тихо впадала у відчай від думки, що цей високорівневий маніяк торчатиме поруч ще сім місяців.

— А коли це я був несерйозним? — засміявся Нань Тянь, продовжуючи спокійно витати перед її вікном.

Оскільки її кімната виходила вікнами на маленький ліс, Нань Тянь залишався поза чужими поглядами.

Щоправда, зараз Широ серйозно замислювалася про зміну кімнати, аби він не міг так безкарно тут ширяти.

— А, якщо ти зараз прикидаєш, як би змінити кімнату – не мороч голову. Я все одно зможу до тебе навідуватися, — недбало кинув він.

⸨Безсоромний⸩.

— Не більше, ніж ти. Хто, в біса, буде настільки безсоромним, щоб одразу цілити в дупу?

⸨Я⸩.

— ...Дуй, — погодився китайською Нань Тянь.

⸨Раз уже зібрався мене переслідувати, то хоча б стань корисним. Маєш щось цікаве на продаж? Особливо після того балагану, що ти влаштував на аукціоні⸩, — набрала Широ, розвертаючись і сідаючи на стілець.

— Ай, обоє знаємо: навіть якби я віддав тобі схожі речі задарма, ти все одно не змогла б ними користуватися, — відповів він і похитав головою.

⸨А хто сказав, що я збираюся ними користуватися? Хочу просто скупити штуки з класними навичками й тримати їх у колекції⸩.

Вона хотіла побачити, чи вдасться переробити якусь зброю або обладунки заради їхніх умінь.

— Дозволяти зброї та броні іржавіти в колекції – якось марнотратно, тобі не здається? Хіба зброя не має жити на полі бою, ніж припадати пилом, так і не виконавши своє призначення.

⸨Справедливо. У такому разі й твоє зависання тут теж марна трата ресурсу, чи не так? Іди вже займайся своїми справами⸩.

— Яка ж таки жорстокість – уже зараз відганяти свого майбутнього майстра філії, — удавано трагічним тоном виголосив Нань Тянь.

Широ зберігала абсолютно порожній вираз обличчя, спостерігаючи за його виставою.

— Гаразд, добре, я йду. Побачимося пізніше, Маленька Сніжинко~ — він засміявся, після чого його фігура мигнула й зникла.

— Тц, моторошний мерзотник, — пробурмотіла Широ.

Замкнувши вікна, сніговиця за звичкою розставила пастки й лише тоді завалилася спати.

✦✦✦

Раннім світанком трійця знову зібралася разом і вирушила до місця збору на другий етап події.

— Широ, а чому ти щоранку така сердита? — поцікавилася Лірика.

«Та, мабуть, тому, що перед сном мене пасе сталкер Нань Тянь, а після сну зазирає ще й сталкер Луціан», — з роздратуванням подумала Широ.

У цьому плані вона навіть більше цінувала Нань Тяня: той хоча б давав їй можливість побути наодинці під час сну.

⸨Та нічого особливого⸩, — відписала Широ.

— Критичні дні? — мимохіть спитала Медісон, і Широ на мить завмерла.

«А в сніжних дівчинок взагалі бувають ці дні?» — майнула думка, бо Широ була досить впевнена, що сніговиці не здатні народжувати дітей.

⸨Ні, не місячні⸩, — Широ похитала головою.

⸨Краще зосередьтеся на справі. Це лише, так би мовити, другий раунд, але він важливий, щоб вас помітили більші фракції. Пам’ятайте: не шукайте бійок, а користуєтеся вже наявними⸩, — порадила вона.

Діставшись місця проведення, Широ задерла голову й втупилася в велетенську будівлю кремово-білого кольору.

«На щастя, втримати гідні результати я зможу», — подумала вона й зайшла всередину.