Розділ 103 — Нове вбрання

Прийшовши до асоціації кравців, Широ трохи здивувалася непоказній будівлі. Зовні вона була дуже простою, особливо на тлі величних сусідніх будівель асоціацій ковалів та алхіміків.

Усередині теж усе було просто: майже жодних прикрас, лише найнеобхідніше.

Озирнувшись і не побачивши Аарім, вона дістала телефон і написала їй.

[Широ: Аарім, я вже в асоціації кравців. Де ви?]

Трохи зачекавши, Широ отримала відповідь.

[Аарім: Добре, буду за хвилину. Так сталося, що кілька підозрілих типів захотіли скуштувати мене — у найсексуальнішому значенні цих слів. Провчила покидьків.]

Широ здивовано звела брову.

«Схоже, у нетрях пожвавилися. Тим паче вранці дехто придивлявся й до мене», — подумала вона.

Шукаючи, де сісти, Широ помітила, що в головній приймальні майже немає стільців — лише кілька диванів.

Зітхнувши, вона сіла на один із них. Вільних місць було небагато, тож довелося сісти поруч з іншим відвідувачем.

Чоловік широко розплющив очі, побачивши, що поруч сіла симпатична дівчина. Проте, озирнувшись, помітив нестачу вільних місць і зрозумів: вона зробила це лише через обставини.

Відкинувши марні сподівання, він усе ж іще раз поглянув на неї.

Її бліда шкіра мала цілком здоровий вигляд. Вії ледь здригнулися, коли вона подивилася на телефон.

Він ковтнув слину, усвідомивши, що насилу відводить погляд.

Та щойно Широ повернулася до нього, він зніяковіло відвернувся.

Вона лише знизала плечима: до такого вже звикла. Турбувало хіба те, що він дивився незвично довго.

За п’ять хвилин Широ усміхнулася, побачивши Аарім у дверях.

— А, Широ, ось ти де. Боже, як тобі пасує це вбрання! — усміхнулася Аарім. Зараз одяг Широ складався з різних елементів костюмів для косплею, подарованих Аарім. Утім, разом вони виглядали цілком добре.

[Треба ж було щось надягнути, поки основний одяг брудний.] — Широ знизала плечима.

— До речі, покажеш, у якому він стані? — запитала Аарім.

Коли Широ дістала одяг, Аарім була приголомшена кількістю засохлої крові на тканині.

— Чорт забирай, що ти робила?! Вирішила просто в одязі прийняти гідромасажну ванну з добірної крові монстрів?! — вигукнула вона, схопивши вбрання.

[То зможете переробити й перефарбувати його?] — запитала Широ.

— Так, але спершу потрібно прибрати кров. На щастя, у майстернях асоціації є засіб для її видалення. Ходімо, спершу орендую приміщення.

Біля стійки Широ зачекала, поки Аарім попросить майстерню. Усе владнали швидко, і невдовзі їх провели до кімнати на другому поверсі.

Вона була заставлена обладнанням, тож місця для руху майже не лишалося.

— Менше, ніж я очікувала, але працювати можна. — Аарім сіла й узялася до справи.

[Просто зараз?] — запитала Широ.

— Ти ж ідеш на аукціон? Отже, треба негайно взятися за твій одяг, щоб було що надягнути. Або можеш вибрати щось із того, що вже маєш. — Аарім знизала плечима. Останнім часом без доступу до своєї майстерні вона неабияк нудьгувала.

Матеріалів вона зібрала так багато, що доводилося зберігати їх у майстерні, а не в інвентарі.

Із собою Аарім носила лише рідкісні матеріали, а звичайних не мала, тому нічого не могла зробити.

Тож, коли Широ попросила переробити її одяг, Аарім радо вхопилася за нагоду.

— Отже, які побажання? — запитала вона, водночас виводячи плями крові.

[Загалом хочу те саме, лише з невеликими змінами. На йбільше — мантію: зараз вона доволі проста. Хотілося б зробити її практичнішою й водночас красивою.]

— Тобто… ти хочеш, щоб я створила вбрання, яке, на мою думку, тобі пасуватиме? — Аарім звела брову.

[Приблизно так.] — Широ усміхнулася. Вона воліла довірити вигляд вбрання самій дизайнерці.

— Що ж, оскільки інших справ немає, буде цікаво. — Аарім всміхнулася: шити вбрання їй подобалося.

Широ кивнула, шукаючи, де можна присісти.

Оскільки лишалося чекати, доки Аарім закінчить, вона дістала телефон і почала переглядати інформацію.

«Мабуть, варто знайти підземелля, де можна добути Нефритовий лід для наступної зірки. Дві штуки вже купила, лишилося три», — подумала вона, переглядаючи підземелля 45-го рівня.

Більшість були або змішаними підводними, або земними. Таких, де міг випасти Нефритовий лід, майже не було.

Пошуки нічого не дали, тож Широ вирішила спробувати таку річ, як форуми. Вона натрапила на них, переглядаючи інтернет, і помітила, що багато людей шукають там різні речі.

[Шукаю Нефритовий лід. Якщо знаєте, де його добути, або хтось продає, будь ласка, повідомте.]

Додавши кілька подробиць, вона почала чекати відповіді.

«Сподіваюся, встигну до 45-го рівня. Якщо досягну його, не підвищивши зірковий ранг, це вважатиметься невдачею й я втрачу шанс отримати п’ять зірок», — із зітханням подумала Широ.

— Ось, придумала, — раптом сказала Аарім. Широ здивовано підвела голову.

— Швидко, правда? Тут обладнання краще, ніж у моїй майстерні. Асоціація живить його зі своїх запасів каменів мани рангу C. Саме обладнання я, може, й могла б собі дозволити, а от із таким джерелом енергії нічого не вдію. — Аарім знизала плечима. Постійні витрати були б для неї надто великими.

— За моїми підрахунками, впораюся за три години. Якраз встигнеш на аукціон. — Аарім усміхнулася.

[Дякую.]

— Та годі. Ти одна з небагатьох, хто не пішов, дізнавшись, чим я займаюся. — Аарім знизала плечима. Більшість дівчат, почувши про її крамницю та роботу, відразу трималися подалі.

[Навіщо мені йти? Робота не визначає вашу особистість. Чули колись про священників, які кривдили молодших школярів? Через такі вчинки навіть «добра» професія може отримати погану славу.]

— Гарне зауваження. — Аарім усміхнулася.

Розвернувши крісло до наступного набору обладнання, вона поглянула на Широ.

— Отже, можу зробити так, як захочу, правда? — запитала вона.

Широ кивнула: їй було цікаво, що Аарім вигадає.

[Тільки нехай основним кольором буде чорний.]

— Зрозуміла.

* * *

Зрештою минуло трохи більше двох годин: захопившись творчістю, Аарім працювала значно швидше, ніж раніше.

— Готово. Перевдягнешся й скажеш, що думаєш? — запитала вона.

Узявши одяг, Широ озирнулася в пошуках місця для перевдягання.

— Це кравецька майстерня, тож роздягальня, звісно, є. Не надто велика, але тобі має вистачити, — сказала Аарім, указуючи на фіранки, що прикривали невеличку кабінку.

[Дякую.]

Увійшовши до кабінки, Широ оглянула вбрання й почала перевдягатися.

Вона швидко впоралася. Коли вийшла, Аарім сама була вражена результатом своєї роботи.

— Уживу тобі це безумовно пасує ще більше. Я приблизно уявляла, як виглядатиме, проте уява й реальність — різні речі, — сказала вона й задоволено кивнула.

На Широ була чорна мантія без рукавів із прикріпленою біля коміра маскою для обличчя. Мантія сягала колін, і внизу чорний колір плавно переходив у блідо-блакитний. Складки й рюші мали небесно-блакитний колір із домішкою крижано-білого. Поли мантії з’єднувалися спереду так, що було видно білу сорочку.

Крім того, вона надягнула чорну спідницю до стегон і білі панчохи.

«Доволі виразний вигляд, якщо можна так сказати. Проте чорне вбрання й біле волосся створюють гарний контраст. До того ж більшість моїх нанотехнологічних виробів від початку чорні».

[Дякую.] — написала Широ.

— Нема за що. Я прибрала каптур: мені здалося, що розпущене біле волосся краще контрастуватиме з одягом. Якщо не подобається, можу повернути його, — відповіла Аарім.

[Ні, усе добре.]

Широ й так завдала чимало клопоту, попросивши перефарбувати та переробити вбрання. До того ж, якщо захоче приховати волосся, зможе сама створити шолом.

— Хм… До аукціону ще приблизно сорок хвилин. Чудово. — Аарім усміхнулася: вона встигла завершити роботу до його початку.

При цьому їй вдалося зберегти якість і збільшити швидкість роботи. Якщо так піде й далі, вона зможе підняти свій ранг в асоціації кравців і отримати додаткові переваги.

— Тобі вже пора. Постарайся знайти місце, з якого можна стежити за всім аукціоном, — порадила Аарім.

Широ на мить замислилася й погодилася. Якщо знадобиться вкрасти… кхм, позичити якийсь предмет, вона бачитиме його власника. До того ж тепер, знову маючи ручну гармату, вона могла вбити навіть людину 60-го рівня, якщо застане її зненацька.

Зрештою, Наномант недарма був класом рангу SSS. Мало який клас так добре підходив для вбивства сильнішого за рівнем противника.

Ще трохи поговоривши з Аарім, Широ вийшла й знову рушила до аукціонного дому.

Відчуваючи погляди з боку нетрів, які часом надовго затримувалися на ній, вона почала турбуватися про друзів.

«Схоже, місцеві фракції скоро почнуть діяти. Можливо, планують викрадати дівчат із Нью-Йорка, адже нас розмістили просто біля торгових шляхів». Широ пригадала карту, яку склала в голові першого дня в нетрях.

«Постараюся якнайшвидше дістати Нефритовий лід, а тоді кілька днів побуду біля намету. Не хочу, щоб дівчат викрали за моєї відсутності».

Прийшовши до аукціонного дому, вона не здивувалася, що він уже переповнений. Місто мало вищий рівень, тож боротьба за останні лоти мала бути значно запеклішою.

[Вітаю. Які вимоги для місця на другому поверсі, з якого добре видно весь аукціонний зал?] — запитала Широ в адміністраторки.

— Приміщення другого поверху призначені для людей, які мають понад 250 мільйонів доларів. Також їх надають тим, хто виставляє на аукціон рідкісні предмети. Звісно, спершу ми повинні оцінити товар і пересвідчитися в його рідкісності, — професійно відповіла та.

«Хм, рідкісні предмети. Мабуть, знайдеться щось із Кривавого королівства». Кількість здобичі з підземелля була неймовірною. Тим паче Широ забрала всі сто відсотків.

[Маю кілька предметів 50-го рівня, які хочу продати. Деякі навіть фіолетового рангу.]

— Спершу потрібно їх оцінити. Ви не заперечуєте? Самого лише 50-го рівня замало, щоб надати вам місце на другому поверсі, — сказала адміністраторка.

Широ кивнула й пішла за нею. Увійшовши до кімнати, побачила чоловіка на вигляд років сорока.

Його сиве волосся було зібране в низький хвіст, що надавало йому поважного вигляду. На обличчі виднілося кілька зморщок, проте він залишався вродливим чоловіком у розквіті сил. Носив окуляри й костюм із золотим оздобленням, яке вказувало на високе становище в аукціонному домі. На грудях був значок із написом «Старший оцінювач».

[Альфред — рівень 50, Великий алхімік]

«Мабуть, колишній шукач пригод. Інакше для такого невисокого рівня він не виглядав би настільки старим», — подумала Широ.

— Будь ласка, дістаньте предмети для оцінювання, — сказав Альфред, поправивши окуляри.

Виконуючи його прохання, Широ виклала на стіл усе, що була готова продати. Від величезної кількості здобичі кутик рота Альфреда сіпнувся. А прочитавши описи та ефекти предметів, він широко розплющив очі.