Розділ 104 — Золотий VIP

— У всього цього немає жодних вимог?! — вигукнув Альфред.

[Жодних.] — Широ усміхнулася.

«Хм… Отже, навіть людина 20-го рівня може користуватися цими предметами. Щоправда, головне — чи зможе вона підняти зброю, адже її вага нікуди не зникне. В усьому іншому обмежень немає! До того ж природне викрадення життя й навіть мани робить ці речі надзвичайно цінними», — міркував Альфред.

— Ви певні, що хочете виставити їх на аукціон? Хіба самій вони не стануть у пригоді? — запитав він, не розуміючи, чому вона готова з ними розлучитися.

Кожен предмет мав показник міцності. З часом предмети поступово зношувалися, що створювало проблеми в бою. Зрештою накопичені пошкодження перевищували межу міцності, і річ ламалася.

Тому більшість шукачів пригод завжди носили із собою більше двох комплектів зброї, обладунків і прикрас.

А лише в цій купі він бачив кілька комплектів добротної зброї та обладунків. Їхні вміння були доволі звичайними, проте ранг і вроджені властивості надавали предметам великої цінності.

Існувало дві причини, з яких маленька дівчинка перед ним могла взагалі запропонувати їх на продаж.

«Або в неї вже є настільки ж цінні чи ще кращі речі, або вона не знає справжньої вартості цих предметів», — подумав Альфред. Проте її спокійна поведінка переконала його: вона все чудово розуміє.

До того ж такий спокій у погляді рідко траплявся серед молодих шукачів пригод, особливо її віку.

«У досьє зазначено, що їй приблизно тринадцять. Але ця спокійна й водночас гнітюча аура свідчить про інше». Альфред трохи насупився. Востаннє віддалено схожу ауру він відчував від урядовця понад 100-го рівня.

Однак той був спокійним лише тому, що міг одним рухом руки вбити всіх довкола. А ця дівчинка мала тільки 43-й рівень і перебувала поруч із людиною 50-го. Що гірше, його власна аура блякла на тлі її аури.

[Так, хочу виставити їх на аукціон. Однак сподіваюся отримати кімнату на другому поверсі, щоб стежити за торгами.] — Широ спокійно усміхнулася.

— Звісно. Дозвольте оглянути решту предметів. — Альфред кивнув.

Що більше він оглядав речі, то сильніше дивувався. Майже кожна мала викрадення життя або мани. До того ж жодних обмежень: користуватися ними могли навіть шукачі пригод низького рівня, а це зменшило б їхню смертність.

Для шукачів пригод рангу D це були безцінні речі, здатні врятувати життя в підземеллях.

Крім того, вони могли допомогти тим, хто досяг вершини рангу D, нарешті виконати вимоги переходу до наступного рангу.

Оглянувши всю здобич, Альфред міг назвати її лише майже безцінною.

— Цих предметів більш ніж достатньо для місця на другому поверсі. Але ви розумієте, що, показавши їх іншим шукачам пригод, підвищуєте ризик бути вбитою заради них? Якщо не знали, на кожному аукціоні закон проти вбивств не діє. Якби люди дізналися про все це, за вашою головою прийшли б загони 50-го рівня. До того ж що, як я скажу, що заберу ці речі просто зараз? — серйозно запитав Альфред, бажаючи чесно попередити її.

Почувши його слова, Широ холодно всміхнулася й випустила назовні крихту вбивчого наміру.

[Тоді я охоче покажу їм, як саме вижила в мутованому підземеллі 50-го рівня.]

Відчувши цю крихту наміру, Альфред зблід. Розуміючи, що Широ дозволила йому відчути лише невелику частину, він уже не сумнівався: за потреби вона цілком серйозно битиметься з людиною 50-го рівня.

— Що ж, я вже на пенсії, тож ці речі мені ні до чого. Проте мушу попередити: не виставляйте здобич напоказ. Якщо деякі предмети привернуть увагу злочинців, ті без вагань уб’ють вас заради них. Навіть якщо впораєтеся з людиною 50-го рівня, що робитимете проти 60-го? Або 70-го? — ще раз нагадав Альфред, діставши ноутбук і почавши друкувати.

Широ кивнула. Вона теж розуміла, що необережний показ здобичі створює серйозну небезпеку. Утім, якби він лише знав, що більшу частину здобичі вона залишила собі!

Те, що він називав майже безцінним, становило лише приблизно двадцять відсотків її здобичі. До того ж переважно найгірші предмети.

Вона додала лише кілька якісних речей, щоб гарантовано отримати місце на другому поверсі. Самій вони все одно не потрібні: у неї вже був комплект Кривавого кристала.

На жаль, удосконалити його вона не могла: процес знищив би бонус комплекту й позбавив його сенсу. Це був один із недоліків нанотехнологічних обладунків — Широ не могла створити повноцінний комплект із загальним бонусом.

За кілька митей, коли Альфред закінчив друкувати, до кімнати ввійшов помічник і передав йому документи.

— Гаразд, усе зареєстровано. Керівник погодився надати вам місце на другому поверсі. До того ж деякі ваші предмети представлять наприкінці аукціону разом із нашими головними лотами, — сказав Альфред, простягнувши аркуш для перевірки.

— Крім того, ось золота VIP-картка аукціону. Вона надає безвідсотковий кредит до 150 мільйонів доларів і доступ до кімнат другого поверху. Борг можна погашати й предметами.

Отримавши картку та аркуш, Широ швидко переглянула й запам’ятала весь зміст.

[Усе правильно. Можна вже пройти на другий поверх залу чи потрібно зачекати?] — запитала вона.

— Можете йти хоч зараз. Тільки пам’ятайте: як зазначено в документі, аукціонний дім забирає п’ять відсотків виручки. — Альфред винувато усміхнувся: розмір комісії визначав не він. П’ять відсотків були доволі високою ставкою, адже зазвичай брали від одного до трьох.

[Усе добре.] — Широ кивнула й підвелася.

Вона продавала речі насамперед заради доступу на другий поверх. Решта була приємним додатком.

Увійшовши до просторого аукціонного залу, Широ рушила на другий поверх. Її поява викликала невелике пожвавлення: ніхто не очікував, що туди пропустять маленьку дівчинку. Проте більшість вирішила, що вона лише прийшла оглянутися.

— Перепрошую, пані. Щоб пропустити вас на другий поверх, потрібне підтвердження, — сказав службовець, зупинивши її.

Широ кивнула й дістала золоту VIP-картку.

— Перепрошую за затримку. Приємного перебування, пані. — Він кивнув, уклонився й жестом запросив її пройти.

На другому поверсі Широ помітила, що кілька кімнат уже зайняті.

«Схоже, цього разу фіолетові предмети привернули чимало уваги».

Поглянувши на VIP-картку, вона побачила номер своєї кімнати — 25. Пройшовши трохи далі, зайшла всередину.

Як і очікувалося, кімната була розкішно обставлена, із прекрасними меблями та кришталевими люстрами. Простору вистачало, а звідси добре проглядався весь аукціонний зал.

Задоволено кивнувши, Широ сіла на стілець із найкращим оглядом. На жаль, довелося підсунути його ближче до краю: перила не були розраховані на її зріст.

Біле волосся контрастувало з темними стінами й привернуло кілька поглядів.

— Відколи на другому поверсі з’явилася така вродлива дитина?

— Як думаєш, вона теж із біженців? Ніколи її не бачив.

— Джонатане, піди збери про неї інформацію. Дивно, що біженка так швидко потрапила на другий поверх. Тим паче в такому місті, як Нью-Йорк, важко накопичити понад 250 мільйонів доларів.

Не зважаючи на пожвавлення навколо своєї появи, Широ перевірила форум. Краще якнайшвидше дістати Нефритовий лід: тоді знадобиться менше вбивств і вона не провалить підвищення зіркового рангу.

Відкривши обговорення, вона здивувалася порадам кількох людей: спробувати попросити цей матеріал у високопоставленого члена асоціації алхіміків. Нефритовий лід був доволі цінним, адже з нього можна було виготовити зілля посилення, які чудово допомагали в крижаних підземеллях.

«Хм… Хіба Альфред не Великий алхімік? Мабуть, можна запитати його про Нефритовий лід після аукціону. Питання лише в тому, чи захоче продати», — подумала Широ.

Переглянувши ще кілька відповідей, вона дізналася про невелику жилу Нефритового льоду неподалік Кайроси.

Збирати Нефритовий лід усім заважало лише одне: жилу охороняв монстр елітного класу 65-го рівня.

До того ж, оскільки він не був обмежений підземеллям, то в багато разів перевершував такого самого монстра всередині нього.

«Якщо не куплю в Альфреда, спробую за допомогою бойових мистецтв украсти кілька шматків. Тоді лишиться тільки створити ще одне вміння».

Створення вміння полягало у втіленні уявленого в реальність. Найскладніше — щоб система розпізнала його потенціал і зареєструвала.

Прикладом був Крижаний сон. До реєстрації закляття мало два магічні кола, які стримували монстра й поступово вбивали його. Після внесення до набору «Крижане пекло» кількість кіл зросла до шести, що значно підвищило силу закляття.

«Хм… Що ж робити…» — міркувала Широ. Навіть у минулому житті вона майже не створювала вмінь: її бойові можливості залежали переважно від створюваних предметів і рухів тіла.

Наскільки вона розуміла, набір заклять «Крижане пекло» виник випадково: їй якось вдалося натрапити на нього.

«Крижаний сон — передусім уміння контролю на великій площі. Мабуть, варто створити вміння для однієї цілі, яке найкраще розкриватиме мою силу атаки».

Погладжуючи пальцем голову Інь, Широ обмірковувала можливе вміння й чекала початку аукціону.

«Стихія льоду насамперед зосереджена на контролі. Навіть найагресивніше відоме мені крижане вміння просто дуже швидко заморожує противника. Проте можна створити дещо, що проникне просто до серця й заморозить його. Зовні ворог може мати потужний захист, зате всередині він беззахисний».

Піднявши палець, Широ заплющила очі й почала уявляти вміння. Проте, хоч уявний образ був чітким, тіло не витримувало вимог.

Вона різко розплющила очі, дістала рушник і притиснула до рота.

— КХА!

Викашлявши кров, Широ скривилася від болю.

«Чорт забирай». Вона уявляла надзвичайно ущільнену сніжинку, яку дуже важко розтопити. Ворог вдихав би сніжинки, і вони зрештою діставалися б серця. Проникнувши всередину, сніжинка розширювалася б і заморожувала тіло зсередини.

На жаль, її манові зв’язки не витримували навантаження від сніжинок, здатних миттєво вбити кожного, хто дихав поруч.

До того ж довелося б остерігатися ураження союзників. Яке ж це добре вміння, якщо воно вбиває товаришів по загону?

Витерши кров, Широ глибоко зітхнула й почала чекати на аукціон.