Розділ 110 — Висхідна мрія

Дорогою до табору на Широ більше не нападали. Проте вона здивувалася, що Лірика так швидко повернулася з випробування.

Помітивши її в затінку дерева, Широ підійшла.

[Уже закінчила?] — запитала вона.

— Так, мене швидко викинуло. — Лірика вимушено усміхнулася.

[Що сталося?]

— Щойно увійшла до простору випробування Клинків Душі Нірвани, мене почали атакувати з усіх боків. Іншої зброї не було, вміння теж заборонили. Мала тільки ці чотири мечі.

— На жаль, вони майже не реагували на ману, тож керувати не вдалося. Рук у мене лише дві, а клинки не слухалися. Довго протриматися не змогла, й мене відразу вивело назовні, — пояснила Лірика. Широ задумливо кивнула.

Це було логічно: випробування для комплекту фіолетового+ рангу не могло бути легким.

— О? Широ, твої груди трохи підросли? — запитала Лірика, помітивши невелику зміну форми її тіла.

[Помітила? Я отримала наступну зірку, тож тіло трохи змінилося.] — відповіла Широ, знову відчувши приплив радості.

Проте, щойно написала це, зрозуміла, що надто відкрито показує емоції.

* Кхм!

Ніяково кашлянувши, вона стримала радість і повернула собі звичайний спокій.

[Так, підвищення зіркового рівня знову змінило моє тіло. Схоже, цього разу зміни торкнулися грудей.] — Широ написала все заново й показала Ліриці.

— Хе-е… Он як? А може, після просування класу матимеш доросліший вигляд, як Медді?

Широ подумала й погодилася: найімовірніше, так і буде. Після просування вона стане монстром рангу C.

Що ближче до рангу B, то дорослішим буде її тіло, адже на цьому ранзі вона стане Сніжною жінкою. Звісно, якщо не змінить шлях еволюції. Проте, наскільки Широ розуміла, після Сніжної жінки розвиватися далі було дуже складно.

Навіть у минулому житті згадок про наступні форми було небагато.

Отже, щоб знову досягти вершини, варто відхилитися від звичайного шляху еволюції.

[Сподіваюся. Але до рангу C ще знадобиться час. Потрібні ліки від однієї внутрішньої травми. Інакше про просування можна забути.] — Широ знизала плечима.

— Що? У тебе внутрішні пошкодження? — здивувалася Лірика.

— Стривай… Тому тобі так важко довго підтримувати закляття? — насупившись, запитала вона.

[Ти помітила?] — Широ трохи здивувалася.

— Звісно. Я завжди дивлюся на те… Кхе-кхе! Тобто стежу за загоном під час бою. І помітила: що більше користуєшся магією, то блідішою стаєш, — відповіла Лірика, виправившись на півслові.

— Наскільки знаю, магові важко підтримувати закляття лише з кількох причин. A: мало мани. B: бракує здатності застосувати закляття. C: пошкоджені манові зв’язки. Очевидно, A й B не підходять: закляття ти застосовуєш легко. Залишається C. У тебе пошкоджені манові зв’язки, так? — підсумувала вона, насупивши брови.

Широ приємно здивувалася її висновку, проте лише усміхнулася.

«Хотілося б, щоб вони були просто пошкоджені, а не зруйновані. Тоді було б легше!»

[Так. Одна людина вже замовляє для мене пігулку, тож не хвилюйся.] — Широ усміхнулася.

— Хм… Якщо не допоможе, пошукаємо інші способи. Я чула, що, доки манові зв’язки не розірвані, справа не безнадійна.

«А в мене вони саме зруйновані! Це якраз та безнадійна справа, про яку ти говориш!»

[Що ж, оскільки ти не пройшла випробування клинків, спробую я.] — написала Широ й підвелася.

Якщо теж зазнає невдачі, перетворить їх на звичайне захисне спорядження для Лірики.

Лірика кивнула й передала мечі.

[Увійти до простору випробування Клинків Душі Нірвани? Так/Ні]

Поглянувши на повідомлення, Широ помахала Ліриці й натиснула «Так».

Щойно видимість змінилася, вона відчула вбивчий намір з усіх боків.

«Уже почалося!» — Широ всміхнулася й схопила по клинку в кожну руку.

* ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ!

Відбиваючи атаки, спрямувала ману в два інші мечі й насупилася.

«Не дивно, що Лірика не могла ними керувати. Для активації потрібен певний шлях руху енергії. Схоже, перше випробування — знайти його, водночас відбиваючи удари».

* ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ!

Відхиливши кілька атак, Широ відкинулася назад і на мить відступила. Водночас досліджувала два клинки на поясі, поступово визначаючи їхні енергетичні шляхи.

Увійшовши, вона вже спробувала застосувати магію та пасивні здібності — марно. Отже, тут можна було користуватися лише клинками.

Усмішка поступово зникла: потрібно зосередитися. Широ рідко ставала цілком серйозною й ні на що не відволікалася.

За винятком кількох ситуацій відразу після переродження, вона ставилася до всього як до цікавої прогулянки й насолоджувалася відчуттям розвитку.

Повільно видихнувши, вона різко розплющила очі. Тепер у них не було жодних емоцій.

Ледь ухиляючись від одних ударів і відбиваючи мечем ті, яких не могла уникнути, Широ створила довкола себе невелику непроникну ділянку. Хоч би якими сильними й швидкими були атаки, вони не проходили. Саме таку перевагу давало стовідсоткове знання рухів власного тіла.

Зараз вона знала його не на сто відсотків, але приблизно на вісімдесят. Увесь час після переродження щосекунди вивчала тіло: у русі, відпочинку, паркурі та бою.

Розмах атак, межі гнучкості й сили.

Повністю зосередивши розум на захисті й дослідженні енергетичних шляхів мечів, вона нагадувала богиню війни без жодної вади в обороні.

Продовжуючи захищатися, успішно розібралася й з рештою двох клинків.

Щойно повністю визначила їхню будову, наповнила обидва маною.

* БАХ!!!!

Відбивши всі атаки, Широ оточила себе чотирма мечами, якими керувала рухами пальців.

* ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ!

Мечі утворили навколо неї сферу абсолютного захисту.

Спостерігаючи, як три клинки узгоджують рухи з тим, яким вона керувала, Широ не могла не захопитися їхньою силою.

Серйозність змінилася звичною розслабленістю. Вона подивилася, куди потрібно йти.

«Хм… Схоже, до величезних воріт попереду», — подумала, помітивши вдалині нечіткі обриси золотих воріт.

Визначивши мету, махнула зап’ястком, і один меч підплив до неї. Стрибнувши на нього, Широ полетіла до воріт, а решта три захищали її.

Невдовзі обриси стали чіткішими. Проте через силу спрямованих на неї атак довелося опуститися на землю.

Раніше вона справлялася навіть без доброго знайомства з мечами. Та що ближче підходила до воріт, то інтенсивнішими ставали удари.

Керуючи захистом, Широ помітила, як різко сповільнився рух. Могла робити крок лише раз на кілька секунд: у ту мить в обороні виникала маленька прогалина, куди відразу спрямовувалися всі атаки.

Це змусило її замислитися, як виправити ситуацію. Прогалини в захисті, що виникали після кожного кроку, можна було усунути, якщо не крокувати. Проте без руху вона й просувалася б повільніше.

Насупившись, Широ придивилася до мечів і почала запам’ятовувати їхні рухи. Трохи постоявши, змогла помітити особливий візерунок.

Попри хаотичність рухів, у них траплялися моменти порядку. Якби все було цілком хаотичним, рухи стали б випадковими. Тоді клинки не могли б навіть правильно відбивати атаки, не кажучи вже про її захист.

Проте в певні миті ніби клацав перемикач: рухи впорядковувалися, і мечі ставали передбачуваними.

Саме тому під час кроку виникали прогалини.

Єдиний вихід — знайти ідеальну рівновагу між хаосом і порядком. Хаос давав непередбачуваність у нападі та захисті. Порядок — передбачуваність і послідовність.

«Хаос найкращий для нападу, а передбачуваний порядок — для оборони». Широ зітхнула. Можна було б поєднати клинки з мистецтвом захисту мечем, проте вона його ніколи не вивчала.

Вона перевела погляд на мечі, які захищали її.

«А що, як поєднати це з Фантомним мистецтвом стилю Інь? Якщо відтворити дію кожного фантома, шансів побільшає», — подумала Широ й почала експериментувати під потоком атак.

Найкращий спосіб розвивати техніку — бій. Зараз була ідеальна нагода створити мистецтво меча для свого арсеналу.

* * *

Вона не знала, скільки часу минуло, проте поступово стало легше. На жаль, повноцінної техніки меча так і не створила.

«Я ніколи не була затятою фехтувальницею. Було б дивно, якби відразу вигадала техніку». Широ знизала плечима. Зате керування Клинками Душі Нірвани стало значно тоншим, ніж на початку.

Вона махнула зап’ястком, і мечі закружляли навколо, наче супутники. Розташувала їх у двох окремих шарах: три зовні й один усередині, щоб перекривати можливі прогалини.

Хоча атаки легше проникали крізь перший шар, другий без труднощів їх зупиняв.

Проте для цього Широ доводилося одночасно керувати двома мечами.

Тиск атак значно зменшився, тож вона знову рушила до воріт — цього разу успішніше.

Як і раніше, ближче до воріт ударів більшало. Проте з двошаровим захистом вони здавалися лише легким вітерцем.

[Випробування Клинків Душі Нірвани: етап 1 завершено.]

Після повідомлення Широ раптом відчула падіння. Поглянувши вниз, побачила: під нею відкрилася діра, і тепер вона летить до маленького вогника вдалині.

«Хм, мабуть, це другий етап», — подумала вона, керуючи мечами, щоб прискорити падіння.

Дісталася його швидко. Зменшивши швидкість, м’яко приземлилася й озирнулася.

Кімната нагадувала гробницю. Навколо лежала зброя й були порожні могили. Трохи далі виднілися десять іще недоторканих поховань.

Дивним чином Широ інстинктивно відчула, чого від неї чекають. Насупившись, вирішила дослухатися й підійшла до найдальшої труни.

Поглянувши на позолочену поверхню, поклала на неї руку й заплющила очі.

Від долоні почали розходитися печаті, а Клинки Душі Нірвани — змінюватися.

Їхні форми розплавилися й перебудовувалися. Широ цього не бачила: її перенесло до духовного світу, де вона перебувала в примарній подобі.

Навколо простягалася безмежна біла рівнина. Раптом тіло пронизав знайомий біль від перенавантаження манових зв’язків.

Стиснувши зуби, вона побачила довкола чотири світлові кулі.

Темно-фіолетову, неоново-жовту, небесно-блакитну та срібну.

Вона відчувала, що це стихії, проте не розуміла, чому вони з’явилися.

Думки перервало системне повідомлення.

[Оцінка сумісності: 91%]

[Етап 2 пройдено]

[Клинки Душі Нірвани розблоковано й прив’язано до Широ.]

[Клинки Душі Нірвани (фіолетовий+) → Висхідна мрія (помаранчевий)]