Розділ 111 — Спорядження помаранчевого рангу

[Висхідна мрія (помаранчевий) — відповідає рівню власника. Поточний рівень: 43]

+1000 до атаки

+1000 до гостроти

+800 до швидкості атак

+600 до ігнорування захисту

+600 до ймовірності критичного удару

+500 до автоматичного захисту

+30% стихійної шкоди

+200% швидкості самовідновлення

Уміння:

Зміна стихії (Блискавка, Тінь, Лід, Метал)

Змінює стихійні властивості зброї. Кожна стихія надає відповідні переваги.

Блискавка: +300 шкоди блискавкою, +200% шкоди ворогам типу Дух.

Тінь: +300 до поглинання мани, +200 до ігнорування захисту.

Лід: +300 шкоди льодом, підвищення швидкості заморожування, +20% до приголомшення.

Метал: +500 до гостроти, +200 до атаки, +200 до ігнорування захисту.

Вартість: 1000 мани за секунду й 5000 мани за зміну стихії.

Тривалість: не визначено

Відновлення: не визначено

Прив’язано: Широ

Широ приголомшено розплющила очі. Не могла повірити, що після прив’язування мечі піднялися до помаранчевого рангу. До того ж їхні неймовірні характеристики затьмарювали навіть Пісню провісника. Щоправда, зі зростанням сили Широ посилювалися й нанотехнології.

Її ручні гармати теж згодом перейдуть до вищого рангу. Але навіть зараз Висхідна мрія ще довго залишатиметься корисною.

Не встигла вона оговтатися, як повернулася до підземної гробниці, де тримала руку на труні. Поглянувши на мечі довкола, не здивувалася змінам їхнього вигляду.

Раніше вони нагадували прості довгі мечі звичайного солдата. Тепер — скарби з ретельно продуманим оздобленням.

Кожен клинок був трохи вужчим за звичайний меч і мав вигравіювані руни, які надавали йому ауру древнього безсмертного скарбу.

Гарди були чорними, із легким фіолетовим відливом. Руків’я мали таке саме оздоблення, проте вздовж них і крізь кришталеві кулі над ними проходили неоново-сині лінії.

Зацікавившись Зміною стихії, Широ спершу активувала блискавку.

* БУМ!

Усі чотири летючі мечі затріщали блискавками й заспокоїлися.

Вигляд трохи змінився: руни засяяли неоново-жовтим, а краї клинків укрилися блискавками. Кулі набули суміші синього й жовтого кольорів.

Блискавки відскакували від мечів і вдаряли в землю. Проте, наближаючись до Широ, жваво мерехтіли й обвивали її руку.

Від такої поведінки вона не стримала тихого сміху.

Перевіривши першу стихію, перейшла до тіні.

Блискавки згасли. Від гард почав стелитися зловісний чорний туман, джерело якого було незрозумілим. Уздовж клинків потекла чорно-фіолетова енергія.

Широ звела брову, спостерігаючи, як чотири мечі миттєво перетворилися на демонічну зброю.

Подібне відбулося зі стихіями льоду й металу. Лід був небесно-блакитним, метал — срібним.

Проте постало питання зберігання. Діставати мечі перед боєм по одному незручно, а в засідці можна й не встигнути.

Насупившись, Широ вирішила припинити подавати ману.

Позбавлені живлення, мечі перетворилися на світлові кулі й рвонули до її шиї. Коли сяйво згасло, вона побачила намисто з чотирма підвісками — мініатюрними копіями мечів.

«Добре, що про це подбали», — подумала Широ.

Трохи згодом вона знизала плечима й почала шукати в гробниці ще щось корисне.

На жаль, інші саркофаги не відкривалися, хоч би що вона робила. Навіть пів години пошуків нічого не дали.

Шкода, проте залишалося знайти вихід.

[Виявлено намір піти. Випробування завершено. Вийти? Так/Ні]

Натиснувши «Так», вона відчула, як перед очима спалахнуло світло. Насупившись, помітила, що повернулася туди, звідки увійшла до випробування.

— Широ, ти повернулася.

Вона кивнула Ліриці, яка сиділа на дереві, упершись ліктями в коліна й підперши долонями підборіддя.

[Скільки мене не було?]

— Хм, приблизно пів години, — відповіла Лірика.

«Пів години? Як у підземеллях, де час плине інакше, ніж зовні».

— То отримала мечі? — зацікавлено запитала Лірика.

[Так, ось вони.]

Клацнувши пальцями, Широ подала ману, і підвіски перетворилися на світлові кулі.

* Дзень!

Пролунав тихий тріск, кулі розсипалися, відкривши чотири мечі довкола Широ. Від легкого тиску клинків Лірика ледь утрималася на дереві.

— Ти справді пройшла! — здивувалася вона, знаючи, як важко ними керувати.

[Так. Був невеликий секрет, але загалом не надто складно.]

— Хе… А якого вони рангу? Коли дістала їх, я відчула тиск, — сказала Лірика, зіскочивши з дерева й приземлившись поруч.

[Як твій кулон. Помаранчевого.]

— Пф-ф, помаранчевого?! — приголомшено вигукнула вона. Помаранчеве спорядження — не капуста, яка росте де завгодно. Проте вже за день після показу її кулона Широ знайшла інший предмет такого самого рангу.

— Але ж вони були фіолетового+ рангу! Як стали помаранчевими?

[Не певна. Мабуть, це пов’язано із сумісністю. На останньому етапі вона перевищила дев’яносто відсотків. Можливо, одна з причин у цьому.] — Широ знизала плечима й повернула мечі до форми намиста.

Вона почала пояснювати випробування. Лірика лише гірко усміхнулася: що вже казати про останні етапи, якщо їй не вдалося навіть змусити мечі літати.

Невдовзі приєдналася Медісон.

— Отже, які зараз плани? — запитала вона.

[Думаю, трохи відкласти справи. Ватажки нетрів дедалі більше виходять з-під контролю й викрадають жінок із табору. Не зовсім розумію, що відбувається, але треба захищати людей, доки небезпека не мине.]

— Згодна. Багато матерів покинули пригоди, а діти не вміють битися. Коли на них нападають люди з нетрів, звиклі вбивати, результат очевидний. Інші шукачі пригод уже роблять усе можливе. Треба теж допомагати, — відповіла Медісон.

— Так. Але нам слід підвищувати рівні: зараз вони трохи низькі, — нагадала Лірика.

— Широ може перемогти й людину 50-го рівня, а ми — ні. Маємо два варіанти: підвищити рівень або набратися бойового досвіду. Перший реальніший, бо ми не пережили таких боїв, як вони. До того ж вони напевно вдаватимуться до брудних прийомів, — продовжила Лірика. Широ схвально кивнула.

Вона могла вбивати людей 50-го рівня лише завдяки своєму читерському класу, званню монстра та величезному досвіду минулих життів.

Лірика й Медісон були іншими. Після знайомства із Широ їхні рівні стрімко зросли, проте вони залишалися ученицями. Це наче дати дитині пістолет: зброя легко вбиває, але ворог так само легко забере її в дитини.

Дівчата мали рівні й силу, проте бракувало досвіду.

[Ви двоє ходіть до підземелля якомога частіше, а я захищатиму табір. Хочу, щоб ви одночасно піднімали рівні й набиралися досвіду. Найкраще — битися з групою ворогів. Тоді доведеться безперервно стежити за оточенням і всіма монстрами.] — запропонувала Широ.

— Але ж усі підземелля переважно на п’ять рівнів вищі за нас, — сказала Лірика. Проте, побачивши лагідну усмішку Широ, яка не допускала відмови, трохи зблідла.

Медісон поплескала її по плечі.

«Відчуй біль, який я переживала, поки ти лише дивилася на мою бійку з босом!» — подумки вигукнула вона, досі трохи ображена. Ще до Лицаря-демона, навіть не досягнувши 20-го рівня, Медісон отримала від Широ «найкраще тренування»: самотужки стримувати боса.

[Ідіть. Я охоронятиму табір, поки будете в підземеллі. Але попереджаю щодо провулків: оминайте їх за можливості. Кілька людей із нетрів уже намагалися викрасти мене саме там.]

— Га? Що сталося? — запитала Лірика, уявляючи наслідки.

[Якби зі мною щось трапилося, я б зараз із тобою не розмовляла. А як думаєш, що сталося з ними?] — Широ всміхнулася.

— Загинули?

[Загинули.] — Широ кивнула.

— Ех… Мені їх шкода. — Лірика зітхнула й похитала головою. Навіщо скоювати злочини? Ходили б у підземелля, як звичайні люди, — і все було б добре. А вони вирішили викрасти Широ. Наскільки Лірика знала, найнебезпечнішу тринадцятирічну дитину у світі.

[Не шкодуй дурнів, інакше не матимеш часу на інші думки.] — Широ закотила очі. У світі безліч людей знала наслідки, але все одно робила дурниці. Достатньо було десять хвилин пройтися будь-яким містом, щоб натрапити на кількох ідіотів, які своїм вибором шукали смерті.

— Мабуть. — Лірика знизала плечима. Широ мала рацію: з появою підземель за бажання можна було чесно заробляти. Якщо люди обирали бандитизм, то звинувачувати могли лише себе.

— Отже, завтра ми з Лірикою йдемо до підземелля, а ти наглядаєш за табором? — запитала Медісон.

[Так. Ідіть, а я залишуся охороняти. Хоча кілька разів, можливо, вийду у справах. У мене є ключ випробування. Не знаю, чи ви чули про таке, але він допоможе трохи підвищити рівень. І ще я отримала дозвіл відвідати Манові джерела, що належать найвпливовішій родині Кайроси. Точної дати поки немає, проте, гадаю, чекати доведеться недовго.] — написала Широ довгий абзац.

Прочитавши, обидві з розумінням кивнули.

— Чула, що Манові джерела зміцнюють і відновлюють манові зв’язки. Хочеш зануритися й перевірити, чи вилікують твої? — запитала Лірика.

[Так.] — Широ кивнула.

Для Медісон усе це було новиною: вона не знала про пошкоджені манові зв’язки Широ.

Знала лише, що для магів вони фактично є другим серцем. Після пошкодження чи розриву зв’язків життя мага практично закінчувалося.

— Стривай, твої манові зв’язки зруйновані?! Коли?! Як?! — приголомшено запитала Медісон.

[Не знаю. Прокинулася вже з пошкодженими зв’язками.] — Широ знизала плечима.

— Тобто весь час, від 20-го рівня й досі, ти билася з такими обмеженнями?! — Медісон недовірливо розплющила очі.

[Якщо не зважати на більші витрати мани й те, що не можна застосовувати надто потужні закляття, я загалом у порядку. Проте без лікування, гадаю, не перейду до рангу C.] — Широ зітхнула.

До завершення зачистки Нью-Йорка від монстрів ще лишався час. Вона гадала, коли Нань Тянь придбає для неї Пігулку відродження фенікса.

«Хм… Не можу повірити, що думаю таке, проте сподіваюся: Нань Тянь скоро повернеться. Що швидше повернеться, то швидше отримаю пігулку для лікування манових зв’язків», — із зітханням подумала Широ.