Розділ 113 — Манові джерела

Дорогою до маєтку Оспар Широ помітила невеликий переполох серед патрульних.

— Як ніхто не помітив, що сюди проникли й намагалися викрасти жінку?! — запитував суворий чоловік.

Співрозмовники сором’язливо опустили голови. Вони не розуміли, як викрадач обійшов усі патрулі. Якби хтось не вбив його й не залишив жінку на їхньому маршруті, вони взагалі не дізналися б про вторгнення.

— Наберіть більше людей на патрулювання, щоб не звужувати територію охорони. Так зможемо швидше реагувати. Ще потрібні люди на вартових вежах, які стежитимуть за всім табором. Не можна впустити сюди ще одного такого щура!

— Зрозуміло!

Усміхнувшись їхнім зусиллям захистити табір, Широ продовжила шлях до міста.

Проте це не означало довіри. Якщо чесно, вона вважала їх радше декораціями.

На місці ворога легко проникла б усередину й викрала кількох людей. Утім, за старання їх варто було похвалити.

Поглянувши на карту в телефоні, вона перевірила відстань до маєтку Оспар.

«О? То це їхній маєток? Думала, якась урядова будівля», — подумала вона, побачивши фотографію.

Це була одна з найбільших будівель міста, зведена з полірованого білого каменю. На зовнішніх колонах Широ ледь розгледіла вигравіювані руни.

«Хм… Схожі на захисні, але є ще й… атакувальні?» — Примружившись, вона помітила, що колони приховують найважливіші частини рун.

«Ага, своєрідне прикриття напоказ. Відкривши частину рун, вони показують місту, що захищені. Приховавши основні частини, не дозволяють визначити справжні можливості. Це відбиває бажання нападати: охочі не можуть спланувати вторгнення без повного розуміння захисту», — міркувала Широ.

Треба було визнати: розумний хід. Користолюбні мешканці нетрів не нападатимуть наосліп. До того ж, за прочитаною інформацією, захист маєтку постійно змінювався. Лише родина Оспар знала всі його засоби.

Маєток було легко знайти, тож до воріт вона дісталася швидко. Як і обіцяли в повідомленні, там чекав чоловік у костюмі.

Шовковисте чорне волосся зібране в низький хвіст. Добре складене тіло — ні худе, ні надто м’язисте.

[Гілберт — рівень 65, Містичний лицар-початківець]

«Містичний лицар-початківець!» — приголомшено подумала Широ. Містичні лицарі були одними з найрідкісніших класів завдяки неймовірній силі нападу. Клас, здатний досягти рангу S, використовували як родинного дворецького?! Вона не знала, захоплюватися родиною чи вважати її дурною за марнування такого потенціалу.

— Пані Широ, так? Уживу ви ще вродливіші, ніж на фотографіях. — Він усміхнувся й чемно вклонився.

[Дуже дякую.] — Вона усміхнулася, приховавши здивування.

— Як зазначено в повідомленні, перед входом до маєтку потрібно заплатити двадцять один мільйон доларів. Потім проведу вас до Манових джерел, — професійно сказав він і дістав платіжний кристал.

Широ кивнула й сплатила потрібну суму.

— Прошу за мною. — Переконавшись в оплаті, Гілберт усміхнувся.

Коли ворота відчинилися, Широ огорнула густа мана. Вона знову була приголомшена.

— Якщо вас цікавить густина мани довкола, це побічний ефект розташування джерел. Звісно, таке середовище найкраще підходить для виховання сильних магів і розвитку сприйняття мани, — пояснив Гілберт, помітивши її коротке замішання.

Широ кивнула, частково зрозумівши першість Оспар. Із Містичним лицарем-дворецьким і місцем, яке можна назвати священною землею для магів, виховати майстра було майже так само легко, як махнути рукою.

Увійшовши, вона оглянула оздоблення й мимоволі згадала королівські палаци.

Вони майже не розмовляли: його завданням було лише провести її до джерел. Дорогою трапилося кілька служниць, проте жодного члена родини Оспар Широ не побачила.

Біля дверей Гілберт клацнув пальцями й просканував картку-ключ. Відкрився сучасний ліфт.

— Спустимося ним і дістанемося Манових джерел, — сказав він, запрошуючи зайти.

Увійшовши до ліфта, Широ відчула, що вони спускаються до джерел мани. Що ближче під’їжджали, то густішою ставала мана.

Як монстр, вона відчувала зміцнення тіла й загострення чуттів.

— Ви матимете три години в джерелі. Потім його дія припиниться: для кожної людини воно ефективне лише три години на день, — пояснив він.

— Після цього дам двадцять хвилин на перевдягання й проведу вас назовні.

Широ з розумінням кивнула.

Прибувши, вони вийшли з ліфта. Сталактити переливалися різнобарвним сяйвом, і Широ не могла не захопитися красою.

Гілберт, який уже звик до цього видовища, рушив уперед.

— Ось Манові джерела. Далі — роздягальня та рушники, — сказав він біля неоново-блакитного озера.

Широ розпізнала надзвичайно ущільнену ману, схожу на воду. Таку густину рідко побачиш. Її вистачило б на величезну бомбу, здатну стерти місто з лиця планети.

— Попереджаю: не намагайтеся забрати воду джерела. Щойно вона покине цю місцевість, перетвориться на звичайну воду, — нагадав Гілберт.

— Тепер залишаю вас. Повернуся за три з половиною години, щоб провести з маєтку.

Закінчивши пояснення, він розвернувся й вийшов.

Коли Гілберт відійшов, Широ переконалася, що тут немає камер чи інших засобів спостереження, і нарешті змогла спокійно перевдягнутися. Повністю роздягнувшись, вона взяла рушник і обгорнула ним тіло.

Наближаючись до джерела, вже відчувала розслаблення тіла.

Для монстра ця мана була надзвичайно п’янкою.

Зануривши ліву ногу, Широ відразу відчула, як у неї вливається мана. Заплющила очі, насолоджуючись відчуттям.

Шкода, що не змогла взяти Інь. У повідомленні заборонили приводити тварин, тож довелося залишити її з Канае та Медісон.

«Якщо маленька ненажера дізнається, що я була в такому чудовому для монстрів місці, здійме неабиякий галас». Широ усміхнулася.

Відклавши рушник, вона занурилася повністю, залишивши над водою лише голову.

Проте відразу відчула напруження манових зв’язків, наче їх щось смикало.

Стиснувши зуби, заплющила очі й перенесла свідомість до манового простору.

Щойно вона опинилася у своїй мановій сфері, довелося навіть прикрити очі. Здавалося, усі кольори там прийняли якесь зілля й тепер сяяли яскравіше, ніж раніше.

— Ссс!

Різко вдихнувши, Широ побачила неонові нитки світла, які намагалися розплутати клубок зв’язків.

— АРГ! — скрикнула вона. Нитки наполегливо розділяли й відновлювали зв’язки. Відчуття було таке, наче хтось встромив руки в нутрощі й почав їх ворушити.

Після кількох невдалих спроб неоново-сині нитки ніби засмутилися й натомість узялися посилювати острови стихій.

Нарешті позбувшись жахливого болю, Широ глибоко вдихнула й оглянула зв’язки. Вилікувати їх не вдалося, проте перекручені шляхи трохи відновилися. Мана текла вільніше.

Це нагадувало мить, коли закладений ніс нарешті починає дихати. Надзвичайно приємне відчуття — цілковита протилежність попередній тортурі.

Вона не знала, скільки часу насолоджувалася розслабленням. Коли воно почало слабнути, зрозуміла: три години минули.

Вийшовши з озера, здивовано розплющила очі. Тіло стало жвавішим.

«Можливо, через розплутані шляхи. Циркуляція мани поліпшилася, тому й фізична сила ніби зросла», — подумала Широ.

Крім того, джерела підняли єднання зі стихіями до вершини 2-го рівня.

Це відкрило відповідні дерева вмінь.

Магія блискавки 2-го рівня, Магія металу 2-го рівня та Магія тіні 2-го рівня.

Широ махнула зап’ястком, і руку обвили блискавка та тінь.

Радіючи користі від візиту, вона вийшла з джерел і вдяглася.

«Хоча зв’язки не вилікувано, магією принаймні буде легше користуватися завдяки впорядкованим шляхам».

Раніше вони нагадували скручений клубок ниток чотирьох кольорів. Після відновлення — систему труб, у якій усі шляхи впорядковані й відокремлені.

Залишалася лише проблема тріщин і відсутніх ділянок на поверхні цих «труб».

«Що ж, принаймні тепер усе впорядковано», — подумала Широ.

Підійшовши до ліфта, вона побачила Гілберта, який щойно повернувся.

Він був вражений її виглядом. Вона й раніше була вродливою, проте після джерел тіло трохи змінилося, а краса стала майже неземною. Блідий, але здоровий колір обличчя з легким рум’янцем робив її надзвичайно милою.

— Кхм. Три години минули, пані Широ. Проведу вас із маєтку, — сказав він, кашлянувши.

[Добре, дякую.] — Широ усміхнулася.

Провівши її назовні, Гілберт ще трохи дивився вслід. Глибоко вдихнув, важко видихнув і повернувся до маєтку Оспар.

Широ тим часом оглядала руки. Шкіра стала ніжнішою, але водночас міцнішою.

Фантомне мистецтво стилю Інь: перший фантом + другий фантом.

Присівши, вона стрибнула вгору, щоб перевірити тіло й свої припущення.

— А! — здивовано вигукнула, побачивши, як високо підлетіла.

Приземлившись на даху, на мить затамувала подих і стримала радість.

Із розплутаними зв’язками вона нарешті наблизилася до справжніх можливостей свого тіла.

Навіть із пошкодженнями Широ перевершувала шукачів пригод завдяки вродженому потенціалу монстра.

Усі знали, що монстри сильніші за шукачів пригод того самого рівня.

Тепер вона розуміла причину повністю. Із монстрячим званням її статура, сила тіла та характеристики не мали рівних.

Бонус звання діяв на всі характеристики. Вона була вдвічі сильнішою й удвічі швидшою.

Наблизившись на крок до повного лікування зв’язків, Широ нарешті відкрила потенціал справжнього тіла монстра.