Розділ 14 — Нанотехнології

[Наноінфузор зростання, прототип Mk 1 — 20-й рівень (Синій+)

Застосовується до зброї 20-го рівня або нижче. Додає пасивне вміння [Нанозростання] ціною частини характеристик зброї.

Нанозростання — поглинає характеристики зброї та дає їй змогу розвиватися. Зброя втратить 5 рівнів, але, коли еволюціонує до максимального рівня інфузора (20-го), її кінцеві характеристики будуть значно вищими за початкові.

Оскільки це прототип, після досягнення 20-го рівня приріст характеристик буде лише невеликим.]

Кулька в руках Широ була одним із найкорисніших предметів, які вона могла створити завдяки класу Наномант. Так само, як її наноботи, пристрій забирав рівні зброї, а потім повертав цю силу назад у зброю.

Здатність розвивати зброю була пов’язана з унікальною реакцією наноботів на ману.

Коли рівень людини зростав, разом із ним збільшувалася й мана.

Наноботи розпізнавали цей приріст і підвищували рівень предметів, які власник міг створити. Проте рівень виробів ніколи не перевищував його власного.

[Наноінфузор зростання] Широ розробила ще в минулому житті. На найбільшій потужності, якої їй вдалося досягти, він збільшував характеристики зброї більш ніж на 80%. Однак через свою загибель вона не з’ясувала, чи можна просунутися далі.

Спочатку вона хотіла виготовити інфузор тридцятого рівня. Та, схоже, натомість доведеться застосувати його до [Подвійного отруйного клинка] рангу E.

[Активовано вміння: Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня]

Хоча вміння активувалося, із таким мізерним запасом мани Широ ледве могла ним користуватися.

Нанотехнології були основним умінням наноманта. Саме до нього вона вдавалася, коли потрібно було щось створити на ходу.

Наприклад, обладунок, транспорт чи навіть бункер. Найбільшим її творінням у минулому житті була летюча фортеця «Серафим».

Ця фортеця стала одним із ключових чинників, що поклали край битві, яка охопила весь континент.

Вона сягала кількох десятків миль у діаметрі. Ціла армія допомагала Широ використовувати всі можливості «Серафима».

Гармати, рейкові гармати, дрони, прискорювачі, бар’єри тощо.

Обрушуючи руйнування на землю, летюча фортеця перетворила війну на односторонню бійню.

Згадавши це, Широ похитала головою й прибрала зброю рангу D.

Тепер вона зосередилася на [Подвійному отруйному клинку] рангу E.

Долоні зависли над руків’ям, і Широ випустила інфузор.

Ще до дотику він почав змінюватися: відсіки розкрилися й защепнулися на руків’ї.

Металеві щупальця поволі роз’їдали матеріал і тягнулися далі, до клинків.

У центрі інфузора зашумів вентилятор. Широ впізнала звук, із яким пристрій змішував свою ману зі зброєю.

Уздовж щупалець пробіг неоново-синій імпульс, поступово охоплюючи весь меч.

Злиття тривало деякий час, проте інфузор успішно перетворив його на зброю, здатну зростати.

Кістяне руків’я тепер прикрашала механічна деталь із неоново-синім світінням. Обидва клинки також змінилися: від руків’я до самого краю безперервно пробігали сині імпульси.

[Подвійний отруйний клинок, насичений нанотехнологіями (Синій+) — 10/20-й рівень

Майстер: Геліон

Удосконалила: Широ

+10/30 до гостроти

+10/25 до спритності

+10/20 до вправності

+10/20 до отрути

+10/30 до міцності

+10/25 до сили

Пасивне вміння: Нанозростання

Вимоги для розвитку до 15-го рівня:

5 каменів мани рангу E

2 мечі 15-го рівня]

Побачивши зміни, Широ задоволено всміхнулася. Проте залишалася одна невеличка проблема.

Зброя викривала її клас наноманта.

«Час перевірити, чи спрацює», — подумала вона й спробувала застосувати до меча Маскування.

[Застосування вміння не вдалося]

Широ зітхнула.

«Ні, зачекай… Насправді це може спрацювати…» — подумала вона, чекаючи відновлення мани.

Переробляючи спорядження за допомогою класу Наномант, вона згодом могла переносити вміння зі старих речей на нові. Звісно, початкове вміння залишалося в її базі даних.

Те саме стосувалося й успадкованих умінь.

Коли мана повністю відновилася, Широ заплющила очі й уявила відсіки для вмінь. Це радше нагадувало додатковий модуль.

Записавши [Маскування] на маленький наночип, Широ вставила його в інфузор.

Вона всміхнулася, коли пристрій без жодних труднощів прийняв уміння.

Вливши ману у зброю, Широ знову спробувала застосувати [Маскування].

Коли все вдалося, її усмішка стала ще ширшою.

Маскування приховувало лише відомості про власника вміння. Тож Широ припустила: якщо записати вміння на зброю, та зможе маскувати себе, адже тепер сама стане його власницею.

Після невеликого редагування відомості набули такого вигляду:

[Подвійний отруйний клинок (Синій+) — 10/20-й рівень

Майстер: Геліон

+10/30 до гостроти

+10/25 до спритності

+10/20 до вправності

+10/20 до отрути

+10/30 до міцності

+10/25 до сили

Вимоги для розвитку до 15-го рівня:

5 каменів мани рангу E

2 мечі 15-го рівня]

Маскування діятиме безперервно, доки у зброї не вичерпається міцність.

Так Широ приховала всі сліди своєї участі й застосування нанотехнологій. Утім, без запобіжника обійтися було не можна.

Зібравши ману, вона створила модуль розпізнавання мани й вставила його в інфузор.

Це був простий пристрій, що діяв як замок. Якщо хтось із чужою маною спробує отримати доступ до насиченої наноботами зброї, вони самознищаться й не залишать жодних слідів.

Зброю рангу D Широ вирішила поки що зберігати: Ліриці до тридцятого рівня було ще далеко.

Глянувши на годинник, вона побачила: 22:48.

Прибравши отруйний клинок, Широ підійшла до дверей Лірики й постукала.

— А, Широ! Ти повернулася. Заходь, — сказала Лірика, запрошуючи її жестом.

Широ кивнула й дістала записник.

[Твоя зброя готова.] — Вона всміхнулася.

— Так швидко?!

[Так. Той майстер, Геліон, одразу її виготовив.]

Діставши меч, Широ з усмішкою спостерігала, як змінюється вираз обличчя Лірики.

«…» — Та роззявила рота. Погляд ковзнув від одного кінця зброї до другого, а потім повернувся до Широ.

Лясь!

Лірика вдарила себе по щоці, перевіряючи, чи це не сон.

— Широ! Це зброя, здатна зростати! Як він узагалі її зробив?! — здивовано вигукнула вона.

[Не знаю. Але тепер вона твоя.] — Широ всміхнулася.

— Га?! Скільки я тобі винна? — запитала Лірика.

[Нічого. Подумай ось про що: якщо користуватимешся нею в підземеллі, мені не доведеться так сильно стримуватися.] — написала Широ.

[А ще я дізналася, що за місяць буде набір до фракції. Варто підготуватися.]

— Тепер, коли ти сказала, я згадала. Маєш рацію. — Лірика замислилася. Набір був уже близько. Якщо вона якнайшвидше підвищить рівень, то зможе приєднатися до однієї з фракцій.

— А як же ти? Крім того молота, я не бачила, щоб ти користувалася іншою зброєю, — запитала Лірика.

[Я магиня льоду. Моя магія — моя зброя.] — написала Широ, закотивши очі.

[До того ж ти забула, що я можу створювати зброю з льоду?]

«…» — Лірика відвела погляд, лише тепер усвідомивши, наскільки безглуздим було запитання.

— То до якої фракції збираєшся вступити? — запитала вона, змінюючи тему.

[Ні до якої не збираюся.] — Широ похитала головою.

— Але чому? Хіба фракції не дають набагато більше переваг? — запитала Лірика, спантеличена її рішенням.

[Не хочу бути прив’язаною до фракції. Усе, що вони пропонують, я зможу здобути сама, доклавши трохи зусиль. Мені не подобається, що вони зобов’язують людей постійно залишатися у фракції.] — Широ знизала плечима.

До переваг належали спорядження, доступ до підземель вищих рівнів і можливість приєднатися до рейдового загону.

Саме рейдовий загін був головною перевагою. Так називали загін, у якому було понад п’ятдесят учасників.

П’ятдесят шукачів пригод разом проходили великі підземелля з величезними босами, яких звичайний загін із п’яти–десяти людей не міг регулярно перемагати заради здобичі.

На кожному поверсі такого підземелля стояв вартовий поверху, а не вартовий обеліска. Вартові поверхів були значно сильнішими: вони неодмінно мали звання [Клас генерала] або вище.

Гільдія шукачів пригод теж організовувала рейдові загони, проте смертність у них була набагато вищою. Більшість учасників не знала одне одного й погано узгоджувала дії.

Великі підземелля були небезпечні, та нагороди вабили не менше. У звичайному підземеллі спорядження збирав і розподіляв очільник загону.

У великих же нагороди розподілялися за внеском. Кожен гарантовано отримував здобич, і очільник не міг на це вплинути. Система сама все підраховувала й розподіляла.

— Якщо Широ не вступає до фракції, то й я не буду, — сказала Лірика.

[Не будь дурненькою. Я вирішила так, бо впевнена, що зможу приєднатися до відкритого рейду й не загинути.]

— Але…

Лірика хотіла заперечити, та замовкла під суворим поглядом Широ.

[Поки не побачу, що ти сама зачистила підземелля двадцятого рівня, не дозволю тобі так ризикувати.] — написала Широ. Лірика повільно кивнула.

[У фракційному рейді буде багато цілителів. У відкритому їхня присутність не гарантована. А навіть якщо вони будуть, то можуть зосередитися на лікуванні когось одного.]

Лірика кивнула, визнаючи цю сувору правду.

[Вище ніс. Завтра підемо до підземелля.] — Широ поплескала її по плечу й вийшла.

Лірика залишилася сидіти, стиснувши кулаки. Її засмучувало, що вона не змогла довести хибність слів Широ.

«Треба довести, що я можу сама пройти підземелля, навіть без її допомоги!» — подумала вона. Лірика відчула потребу показати Широ, що має шанс вижити в рейді рангу E, якщо вони до такого приєднаються.

Широ спостерігала за нею крізь щілину у дверях і всміхнулася: задум спрацював. Вибір «зроби або відмовся» був надзвичайно корисним для мислення Лірики.

Якщо вона прийняла виклик, отже, її занижена самооцінка майже подолана. Тоді Широ матиме надійну напарницю.

Як то кажуть, дурний союзник гірший за сильного ворога.

«Тепер треба лише ростити її впевненість так, щоб вона не перетворилася на пиху. А ще навчити оцінювати ситуацію. Кидатися в бій із набагато сильнішим супротивником — безглуздя. Сподіватися на диво, яке врятує тебе, просто смішно», — подумала Широ й пішла з усмішкою.

У кімнаті вона перевдягнулася зі шкільної форми в сукню, у якій прокинулася вперше. Широ не знала, з чого та зроблена, проте її неможливо було знищити. Жодних інших переваг сукня не давала.

Вийшовши за межі школи, Широ відкрила планшет і знайшла найслабше підземелля рангу D. Вона хотіла трохи підвищити власний рівень.

[Нора осколкових мурах — 21-й рівень — Поверхів: 3

Рівень боса: 25]

Підземелля розташовувалося на околиці міста. Навіть із її спритністю дорога мала зайняти приблизно тридцять хвилин.

Широ це не турбувало. Вона рушила туди, заморожуючи землю під ногами й ковзаючи значно швидше, ніж могла бігти.

Прокладаючи шлях провулками й дахами, вона уникала уваги більшості перехожих.

За собою Широ не залишала криги: було б неприємно, якби через неї трапився якийсь нещасний випадок.

Усього за двадцять хвилин вона дісталася підземелля.

Майже нікого не було. Широ зайшла, перш ніж хтось устиг помітити, що вона сама.

Підземелля нагадувало Зміїну печеру: підземний простір із тьмяним освітленням.

Потягнувшись усім тілом, Широ створила кинджал. Із нір уже вилазило кілька осколкових мурах.

Після досягнення 21-го рівня створення відповідного кинджала потребувало 1500 очок мани. Та переваги того варті.

[Крижаний кинджал, створений нанотехнологіями — 21-й рівень (Синій)

+20 до проникної здатності

+25 до гостроти

+25 до стихії льоду

+15 до ймовірності критичного удару

+15 до критичної шкоди

Міцність — доки не вичерпається збережена мана

Мана — 1500/1500]

Широ усміхнулася, і пішов сніг. Земля під ногами продовжувала замерзати. Щойно з-під неї показалася голова осколкової мурахи, дівчина кинулася вперед.

Одним точним різальним ударом вона відтяла голову, відправивши її в політ.

Побачивши, що мурах з’являється дедалі більше, Широ всміхнулася ще ширше.

«Цій панянці потрібно швидко підвищити рівень. Чи не будете ви такі ласкаві допомогти?»