Розділ 131 — Зв’язок між світами

Дивлячись на так званий талісман удачі, Широ гнівно стиснула зуби. З кожною секундою навколо дедалі сильніше бушував вбивчий намір.

*КРРРР!

У такт із ним назовні розповзався лід.

— Що на неї найшло? — поспіхом спитала приголомшена Аарім, відступаючи від льоду.

— Не знаю! — стурбовано відповіла Лірика. Такою Широ вона ніколи не бачила. Навіть у мутованому підземеллі та не була настільки розлючена.

Сама Широ не могла не згадувати власну смерть. Мить, коли герой дивився, як вона помирає.

Напис із її ім’ям знову почав чорніти. Проте ніхто не помітив: усі дивилися на саму Широ.

— Широ! — закричала Лірика. Вона не могла стриматися: відчувала, що в нинішній ситуації щось жахливо не так.

Крик вирвав Широ зі спогадів. Вона усвідомила: це лише статуя. Коли заспокоїлася, ім’я знову стало звичайним білим.

«Чорт забирай!» — вилаялася вона й щосили жбурнула статую об стіну.

*БАХ!

Від удару подруги здригнулися. Предмет розбився на кілька частин, змінивши назву на «Зламаний арійський талісман удачі».

[Зламаний арійський талісман удачі]

Талісман удачі зі світу Арія. Згідно із записами, це статуя Героя-світлоносця, який урятував світ. Проте згодом її розбила розлючена дівчина. Тепер предмет марний.

Блокує одну смертельну ворожу атаку. (Обмеження: 55-й рівень) — Непридатний до використання.

Коли вона відійшла від здобичі, подруги спробували наблизитися, але зупинилися під злим поглядом.

Лірика й Медісон зблідли. Здавалося, на них дивиться могутній монстр.

Аарім більше хвилювала причина такої люті.

— Талісман удачі? — розгублено пробурмотіла вона. Для низькорівневого шукача пригод це безумовно рятувальний предмет. Чому він так розлютив Широ?

«Хм… В описі сказано, що він зі світу Арія. Може, вона звідти? Минулого немає, з’явилася нізвідки. Але це дещо надумано… Мабуть, причина у вигляді предмета чи вона вже бачила його. Може, пов’язує з людиною, яка зруйнувала її зв’язки?» — міркувала Аарім.

Відклавши предмет, вирішила поки зберегти його й спробувати розпитати Широ згодом.

Тим часом Широ опановувала себе. Лірикин крик заспокоїв її, і тепер вона почала розмірковувати про знахідку.

«Чому в цьому світі є щось із Арії?» — насупилася вона.

Після перевтілення вона питала себе, чому опинилася тут і як потрапила сюди. Але якщо є предмети з Арії, можливо, існує й шлях назад.

«Якщо я та випадкова річ того покидька потрапили сюди, має бути спосіб подорожувати між світами. Мабуть. У школі вчили, що наша нинішня територія — лише мала частина “Землі”. Можливо, Арію теж затягнуло сюди, тому я перевтілилася в Сніжну дівчинку», — подумала вона.

Насупившись, узялася за підборіддя й повільно ходила, обмірковуючи варіанти.

«Якщо зв’язок існує чи Арія злилася з цим світом, маю шанс убити Героя-світлоносця», — подумала з усмішкою.

«Ха-ха-ха-ха… Отже, є надія. Маю шанс убити обранця “богів”. Ха-ха-ха, Герою-світлоносцю, краще приготуй свою задницю». Широ примружилася: з’явилася нова мета — знайти шлях до Арії й убити того, хто колись убив її.

«Для цього потрібно повернутися до шостого ступеня. Найголовніше — відновити манові зв’язки».

«Нань Тянь іще має бути в Нью-Йорку. Якщо скоро не з’явиться, знайду його й перевірю, чи можу отримати ліки», — подумала вона.

Пігулка відродження фенікса потрібна, щоб швидко перейти до 3-го ступеня, не витрачаючи багато часу. До того ж із більшою силою легше шукати інші ліки для зв’язків.

Більшість придатних ліків охороняли сильні звірі щонайменше 4-го ступеня.

Діставшись вершини 3-го ступеня, з арсеналом Наноманта вона зможе їх убити.

Почувши кроки за спиною, побачила загін, який уже забрав зі сховища всі доступні речі.

— Ти в порядку? — стурбовано спитала Лірика.

[Так, тепер усе добре. Не хвилюйся.] — весело всміхнулася Широ.

— Добре, — полегшено зітхнула Лірика. Широ здавалася щасливою, а постава була навіть «життєрадісна»?

Наче дитина, якій пообіцяли скоро піти до ресторану швидкого харчування. Таке саме захоплення зараз випромінювала Широ.

Аарім підозріло скосила очі: за коротку мить абсолютна лють змінилася щастям.

— Мушу сказати, Широ, ти біполярна дівчина, — зрештою всміхнулася вона.

Широ лише знизала плечима: заперечувати не могла. З оточенням вона поводилася кількома способами.

Пустотливий образ, який постійно намагається взаємодіяти з іншими. Саме його використала у випробуванні.

Холоднокровна вбивця, яка вселяє страх, або впевнена магиня, що доводить свою впевненість силою.

І, звісно, найрозслабленіше почувалася просто собою: Широ, Сніжною дівчинкою з другим шансом на життя, яка прагнула зміцніти й убити героя-зрадника.

Можна було також повернутися до образу часів експериментів. Тоді її психіка трохи спотворилася, і вона була відома як божевільна сука. Звісно, тепер із цим упоралася, але могла зімітувати той стан, щоб налякати ворогів.

Обміркувавши кілька «веселих» сценаріїв допиту, Широ не втрималася від садистської усмішки.

«…»

«…»

«…»

Усі стурбовано дивилися на неї. За мить вона знову змінила емоцію — цього разу на садистську радість. Думка була одна: «Про що, чорт забирай, вона думає?»

— Хай там як, вибираймося. Потрібне я отримала, тож не залишаймося довше, ніж необхідно.

— Як виберемося?

— У кутку є коло телепортації. Перенесе до входу, а звідти попливемо до човна, — усміхнулася Аарім, указавши на нього.

Загін знову витратив трохи часу на шоломи.

Широ скористалася нагодою запам’ятати руни й малюнок кола для майбутніх експериментів.

До того ж дослідження — завжди добре.

Активувавши коло, вони телепортувалися в океан і попливли до човна.

— Схоже, ще маємо трохи часу, — усміхнулася Аарім: могли залишатися ще тридцять хвилин.

— Широ дуже прискорила зачистку, — всміхнулася Медісон.

З нею в загоні все наче переходило на легку складність.

— Справді, з Широ все простіше, — погодилася Лірика.

[Тоді пройдіть удвох підземелля 50-го рівня. Я не піду, щоб воно стало для вас викликом.] — усміхнулася Широ.

— Тьху, хто сказав, що легко? Життя ніколи не буває легким, — швидко передумала Медісон.

Широ лише усміхнулася у відповідь.

[Але серйозно. Вірю, що ви впораєтеся. Обидва ваші класи — серед найкращих на цій стадії, тож зачистити підземелля 50-го рівня буде нескладно, якщо не втратите пильності.]

— Справді так думаєш? — невпевнено спитала Лірика.

[Чесно, так.] — кивнула Широ. Не брехала: приріст характеристик і вміння обох значно перевищували середній клас. Оцінивши потенціал за ранніми проявами сили, зарахувала б обидва класи до діапазону A–S.

Лірика могла досягти Ельфійського святого меча, а Медісон — класу, якого Широ раніше не бачила.

Навіть прихований Лицар-демон уже вражав страшним потенціалом і в атаці, і в захисті.

Вона з нетерпінням чекала, коли обидві перейдуть до рангу C.

— Знаєте, вона має рацію. Ваш талант рідкісний. Не варто марнувати його заради постійного комфорту. У Кайросі багато підземель 50-го рівня, можете спробувати, — погодилася Аарім. Ця трійця була одним із найефективніших загонів, які вона бачила.

А ще швидкість зростання рівнів була неймовірна. За короткий час знайомства Широ піднялася з 29-го до 45-го: шістнадцять рівнів за такий малий проміжок вражали.

— Ну… Мабуть, нам справді потрібен виклик, — сказала Лірика після паузи.

Медісон кивнула: розуміла, що найшвидше вони зростають, долаючи підземелля без Ширової допомоги.

З нею все було надто легко, навіть на 50-му рівні.

[Повернемося — можете йти. Мені все одно потрібно дещо зробити.]

— Може, твою п’яту зірку? — зацікавилася Лірика.

[Так. Ця панянка збирається перейти до п’яти зірок.] — усміхнулася Широ.

— Ого! П’ять зірок — це щось. Не бачила нікого, хто зумів завершити їх, — гукнула Аарім із місця керування. Усім було відомо, що остання зірка — одне з найскладніших випробувань.

Проте з Шировими можливостями це цілком можливо.

— Розкажеш, якщо буде щось круте? — всміхнулася Медісон.

[Звісно.]

За кілька хвилин світської розмови вони повернулися до корабля.

— Повернулися досить рано, — усміхнувся капітан Сандерс.

— Отримала потрібне, тож ми тут, — знизала плечима Аарім.

— Чули її, хлопці. Піднімайте! — гукнув він, і захвати підхопили човен.

Широ переодяглася в роздягальні. На виході зустріла Інь, яка відразу попросила їжі.

«Мене не було лише дві години, а ти вже все з’їла?! Товста пташко!» — обурилася подумки Широ.

*Цвірінь!

Інь протестувала, махаючи крилами.

«Ти їси більше за мене! Хіба не ти мала б бути товстою?!» — подумки заперечила вона, але Широ не чула.

Широ підозріло подивилася на Інь. Здавалося, та з часом стає розумнішою. Не в сенсі рівня інтелекту — зрештою, мозок пташиний, — а наче дедалі більше «людиною».

«Мабуть, через зростання рівня. Чула, що улюбленці найвищого класу на певному рівні набувають людиноподібної форми», — подумала вона, пояснивши поведінку розвитком.

Час від часу спілкувалася з Інь, але переважно мовчала на найвищій точці корабля. Хоч заспокоїлася, думки поверталися до зв’язку цього світу з Арією.

«Цікаво, чи вони ще живі…» — подумала з легкою ностальгією. Не всі в геройському загоні були погані.

Вона була певна: якби вони були поруч під час зради, допомогли б. Проте сумніви поверталися: вони ж належали до його загону й знали його довше.

«Чи справді допоможуть, коли прийде час?» — замислилася вона.

Похитавши головою, відігнала думки.

«На мене не схоже. Не повинна так сумніватися. Навіть якщо вони живі, потрібно рухатися далі. Якщо втягну їх у ворожнечу з Героєм-світлоносцем, наразю на небезпеку», — подумала з легкою усмішкою.

Глянувши на веселу розмову Лірики й Медісон, Широ задоволено всміхнулася: обидві були щирі. Проте не знала, скільки це триватиме в такому світі. Адже сама змінилася з пацифістки, яка не любила битися, на безжальну машину вбивства.

«Лише час покаже…» — подумала вона.