Розділ 134 — Напрями вдосконалення

— Урґ… — застогнавши від болю, Широ насилу змусила себе розплющити очі.

«Хм? Я в таборі…» — подумала вона, оглядаючись.

Вона була сама, у наметі більше нікого.

Широ важко зітхнула. Не вірила, що власна тінь щойно перехитрила й перевершила її.

Оскільки тінь мала всі її здібності й бойовий досвід, усе зроблене нею могла зробити й сама Широ.

«Схоже, ще не повністю усвідомила магічний потенціал», — подумала вона. Тінь виявилася кращою магинею.

Вона не лише без проблем застосувала магію третього рівня, а й поєднувала вміння способами, яких Широ не уявляла.

Навіть випадкове захоплення флейтою використала разом із Холодними ілюзіями для дезорієнтації.

Трохи посидівши в тиші, Широ примружилася.

«Якщо тінь — моя копія, усе, що може вона, можу й я», — подумала вона. Поразка означала, що сама не використала повних можливостей.

Перевірила систему й помітила відкат після невдалої спроби здобути п’яту зірку. До наступної потрібно чекати три дні.

«Трьох днів має вистачити для вдосконалення».

Підводячись із ліжка, Широ здригнулася від болю в суглобах.

Порухавшись, зрозуміла, що ушкодження зосереджені переважно навколо суглобів.

Стиснувши кулаки, вирішила після відновлення відпрацювати бойові вміння. Насамперед хотіла поліпшити ближній бій.

Хоч у бою могла протистояти тіні, та трохи краще володіла лезами. Отже, із холодною зброєю сама використовувала не всю силу.

«Випробування показало, на що здатне моє нинішнє тіло. Там побачила найкращий власний варіант. Схоже, розслабилася», — міркувала вона, виходячи з намету. Надворі Канае старанно тренувалася.

З неї капав піт, поки вона виконувала різні пози для розвитку гнучкості.

— А, Широ-ні! Тобі не можна виходити! — здивовано вигукнула Канае, кинулася до неї й почала оглядати.

[Я в порядку.] — усміхнулася Широ, погладивши її по голові.

Подивилася на дерево біля намету. Місце, куди вдарилася перед непритомністю, було сильно пошкоджене. Над ним, як завжди, спала Інь.

— Не в порядку. Мама пішла по ліки, побачивши, як ти блюєш кров’ю біля дерева, — насупилася Канае.

[Тоді почекаймо. Подивлюся, як тренуєшся.] — Широ підійшла до дерева й сіла.

Канае захоплено кивнула, бажаючи вразити її.

Спостерігаючи за розтягуванням і гнучкістю на межі можливостей, Широ зрозуміла: Канае завжди докладала сто відсотків зусиль.

Це допомогло усвідомити одну з власних помилок.

«Замало знаю про свій арсенал, ще й недооцінила тінь», — подумала вона з утомленою усмішкою.

Як перемогти тінь, що діяла на сто відсотків, самій докладаючи лише вісімдесят?

«Я знала, що це просто моя тінь з усіма здібностями. Якби повністю вивчила вміння, могла б битися на сто відсотків і швидко закінчити», — подумала вона, похитавши головою.

Спостерігаючи за Канае, сама теж захотіла потренуватися.

Стиснула пальці й створила крижану флейту.

«Холодні ілюзії корисні в бою й можуть поєднуватися з вбивчим наміром. Змішаю їх — створю величезний психічний тиск».

Покрутивши флейту між пальцями, піднесла до губ і заграла мелодію, яку пам’ятала з інтернету. Пам’ять зберегла і спосіб виконання, і розташування пальців.

Канае зупинилася, почувши музику. Очі розплющилися: навколо дерева з’явилося кілька Широ.

Троє сиділи на гілках, ще четверо — навколо стовбура.

Канае не знала, що простір насичений вбивчим наміром. Широ щосили стримувала пасивне вміння, щоб не заморожувати все, чого торкається.

«Пасивний стан теж має піддаватися контролю. Якщо він відповідає силі вбивчого наміру, потужністю можна керувати й через інші джерела», — міркувала вона, поки лід повільно розповзався.

Раптовий біль пронизав тіло. Широ здригнулася й припинила мелодію. Разом із музикою зникли ілюзії.

Важко дихаючи, вона насупилася, потім глянула на Канае.

[Зараз повернуся.]

У наметі переконалася, що сама, й застосувала Вогонь життя.

Відчувши заспокійливу енергію, розслабилася й дозволила вогню поступово зцілювати тіло.

Звісно, знала: через неймовірні витрати мани всіх внутрішніх травм за один раз, мабуть, не вилікує.

Розслабившись, згадала кілька питань із бою.

«Як тінь відчула мене крізь лід? А ще — як керувала моїм льодом?» — подумала вона.

Вона не знала, що зробила її тінь, аби контролювати створений лід. Проте якщо тінь змогла, то й сама Широ мала бути здатна на це. Питання лише в тому, як саме.

Перебравши всі відомі з минулого життя випадки захоплення чужої стихії, розчарувалася: жоден не відповідав її ситуації.

«Хм…»

Поміркувавши, раптом зрозуміла величезну власну помилку.

«Я Сніжна дівчинка, монстр із природною спорідненістю зі льодом і снігом. У межах своєї зони повинна контролювати все крижане. Я вже не людина, тож людська логіка навряд чи підходить. Люди тренуються й б’ються, щоб підвищувати рівень, а я можу отримувати досвід, поїдаючи камені мани, як Інь, що додала п’ять рівнів після каменя рангу C. Потрібно змінити мислення відповідно до нинішнього тіла».

«Монстри багато в чому перевершують людей. Просто не користуюся цим», — усвідомила вона.

Тінь найбільше використовувала дерево вмінь Сніжної дівчинки. Клас Наноманта застосовувала лише для протидії самій Широ.

«Інакше кажучи, зациклившись на другому класі, я лише посилила слабкості?» — розчаровано хмикнула вона.

Вона страшенно недооцінила бойовий потенціал свого класу. Зосередившись на колишньому, заважала собі й нехтувала тренуванням расового.

Наномант від початку не призначався для низьких рівнів. Сам дозвіл створювати пістолет уже був дивом. Зациклившись на зброї, ослабленій низьким рівнем, вона позбавляла себе потенціалу МОНСТРА 45-го рівня.

«Головне — зрозуміти можливості Сніжної дівчинки. Дізнаюся, що можу, — передбачатиму дії тіні», — вирішила Широ, погасивши вогонь.

Вийшла з намету й покликала Канае жестом.

— Що, Широ-ні?

[Хочеш пограти?]

— У що? — захоплено спитала Канае.

[У хованки, але ховатимешся всередині льоду. Для складності я не дивитимусь.] — усміхнулася Широ. Хотіла навчитися відчувати людей крізь лід, як тінь.

— О-о, добре. А який приз?

[Якщо не знайду, виграєш день, коли робитимемо все, що захочеш.] — запропонувала Широ.

— Домовилися!

Переконавшись у згоді, вона розчистила місце й поклала долоню на землю.

*КРРР!

Почала виростати невелика крижана вежа з численними шафами й щілинами для схованок. Довжина й ширина невеликі, але висота — зовсім інша річ.

Раптова поява крижаної вежі на мить збентежила шукачів пригод довкола, проте невдовзі вони перестали звертати на неї увагу. Вони щодня бачили людей, які застосовували закляття, тож нічого особливо незвичного тут не було.

[Даю тридцять секунд сховатися, потім шукатиму.]

Дістала пов’язку, зав’язала очі й переконалася, що нічого не бачить.

[Почну рахувати, коли сяду посеред першої кімнати.]

— Зрозуміло.

Прямуючи до вежі, вона визначала напрямок слухом.

Сівши, потай створила навушники, які цілком блокували звуки. Чула лише власні подих і серцебиття.

Поклала руки на лід, заспокоїлася й замислилася, як відчути Канае.

Спершу подумала про ману. З’єднавши її крізь лід, можна відчувати предмети. Проте знала: тінь робила інакше, інстинктивніше й швидше за повільне вливання мани.

«Я Сніжна дівчинка. Повинна повністю контролювати лід довкола».

Тридцять секунд швидко минули, але вона не рухалася.

За дві хвилини Канае вже дивувалася, чому Широ сидить на місці.

За п’ять почала втрачати терпіння.

Проте, перш ніж вийти зі схованки, побачила, як Широ повільно підводиться.

Відкинувши голову, та зрозуміла: без зору й слуху опинилася в стані посиленого сприйняття. Дотик і чуття мани загострилися.

За п’ять хвилин повного зосередження помітила в пов’язаній із собою споруді порожні плями, що позначали контакт із чимось стороннім.

«Там ховається Канае», — всміхнулася вона. Контроль льоду був її пасивною монстровою здатністю, тож відчуття змін від початку мало бути інстинктивним. Потрібно лише трохи часу й уваги.

Канае занервувала: Широ без проблем підіймалася сходами й навіть дивилася прямо на схованку.

Дівчинці сяйнула думка. Навшпиньки вийшла й сховалася в іншому місці.

Не знала, що кожен крок — наче чорна пляма на білому папері.

Легко відстеживши її, Широ підійшла.

[Ось ти де!] — усміхнулася, піднімаючи пов’язку й непомітно розбираючи навушники.

Канае надулася, роздратована втратою вільного дня з Широ.

Побачивши це, та пом’якшала.

[Усе одно візьму тебе з собою, не хвилюйся. Зараз маю три вільні дні.] — написала вона.

— Справді?! — захоплено вигукнула Канае.

— Що ви тут робите, дівчата? — гукнула знизу Юмі. Повернулася з крамниці з ліками й побачила обох високо в крижаній вежі.

— Граємо з Широ-ні в хованки! — відповіла Канае.

— Не пустуй. Їй потрібно відновлюватися. Дуже болить, — насупилася Юмі.

[Ходімо. Пограємо завтра, коли матимемо більше часу.]

— Добре…

Спустившись, Широ розтопила весь лід.

— Мама каже, зілля заспокоять тіло й прискорять одужання, — переклала Канае.

[Дуже дякую. Скільки коштували?] — спитала Широ, не бажаючи залишатися винною.

— Каже, забудь. Вважай платою за моє навчання, — всміхнулася Канае, перекидаючись по підлозі.

— Канае, не крутися тут, — насупилася Юмі.

— Але, мамо-о, завтра Широ-ні гратиметься зі мною весь день, — відповіла дівчинка, не маючи терпіння чекати. Вона збиралася вмовити Широ прогулятися всім містом: раніше можливості не було.

Побачивши її радість, Широ лагідно всміхнулася.

До наступного випробування три дні. За цей час потрібно підвищити майстерність основного класу Сніжної дівчинки й вивчити більше можливостей нинішнього арсеналу без Наноманта.

Звісно, один день із Канае не завадить. За потреби можна трохи відкласти випробування: повторювати дозволено до 50-го рівня. Після підвищення класу вона втратить право здобути п’яту зірку.