Розділ 135 — Розвідка нетрів (частина 1). Кобра зі слонової кістки

Провівши день переважно в прогулянках містом та огляді незнайомих крамниць, Широ й Канае повернулися до табору.

Спостерігаючи за дитячою цікавістю Канае, Широ хотіла просто балувати її, наче старша сестра.

Звісно, як «старша сестра», повинна переконатися, що молодша вміє захищатися.

«Мабуть, варто купити кілька посібників із бойових мистецтв чи щось подібне», — подумала вона.

На щастя, найближчим часом аукціонів не передбачалося, тож про безпеку можна було не хвилюватися. Вона могла купувати речі, не боячись, що доведеться битися з іншими людьми.

Міркуючи про це, Широ зітхнула через нинішню аукціонну систему. Купуючи предмет, люди фактично ризикували життям. Усі знали про ризик, але приймали його.

Тому, загинувши під час захисту покупки, нікого звинувачувати не могли.

Широ попередила Канае про небезпеки, із якими та може зіткнутися, ставши повноцінною шукачкою пригод.

Проте їй було цікаво, який клас дівчинка вибере.

— Ем… Хочу володіти катаною, — сказала Канае після роздумів.

«О? Катана, так? Можна переробити криваві катани з підземелля й віддати як страховку», — подумала Широ. Самій вони від початку не були потрібні, тож краще дати їм користь у Канае.

[Чому катани?] — зацікавилася вона.

— Бо люблю їх. Легенди про катани дивовижні. Хочу колись знайти легендарну, що легко розріже все, як у розповідях, — радісно засміялася Канае.

Погладивши її по голові, Широ кивнула. Це нагадало дитинство: завжди були діти, які хотіли стати схожими на шукачів пригод і лицарів, що навідувалися до села.

Сама ж завжди мріяла про просте мирне сільське життя. Хоч зовнішній світ цікавив, його небезпеки вона розуміла.

«Як же змінилася, так?» — ностальгійно подумала Широ.

Якби зараз запропонували спокійне життя, відмовилася б. Подобалися дослідження й кипіння крові в битвах. Звісно, кілька вбивств тут і там теж віталися.

Повернувшись із Канае, вона сіла на верхівці дерева й подивилася на місто.

Минув цілий день, а Лірика й Медісон досі не повернулися.

За її підрахунками, у підземеллі вони провели приблизно місяць. Водночас залишені на них мітки не змінювалися, отже, серйозної небезпеки не було.

Тому вирішила почекати ще кілька днів. Якщо й тоді не повернуться, виникне справжня проблема.

«Добре, потрібен план тренувань на ці два дні», — серйозно подумала Широ.

Вона могла визначити напрямки, у яких тінь її перевершила.

1. Чаклування.

Тінь «краще» розуміла лід і могла зробити з наданою силою значно більше. Наприклад, закляття для контролю всього льоду в межах зони, навіть створеного кимось іншим.

2. Розуміння вмінь.

Тінь використовувала їх повністю. Навіть ті, які сама Широ майже не застосовувала, як-от Холодні ілюзії.

І нарешті…

3. Розуміння власних можливостей.

Тінь знала, що здатна й чого не здатна зробити. Це дозволило протидіяти Широ на кожному кроці й навіть побудувати закляття третього рівня, яке та вважала неможливим.

Без поступу в цих трьох напрямках шансів перемогти майже не буде.

Утім, існував виняток, що дозволив би перемогти без такого вдосконалення.

«П’ятий фантом», — насуплено подумала Широ.

Непередбачувана аномалія, яка загострює чуття до максимуму й дозволяє досягти стану, недоступного звичайній людині. Навіть тінь не змогла успішно застосувати його.

Якщо активувати його під час випробування, перемогти тінь буде легко.

«Але не можна заздалегідь опанувати: тоді й тінь зможе», — насупилася вона.

Тінь знала все відоме їй і, можливо, більше, демонструючи сто відсотків бойового потенціалу. Це була майже нездоланна перешкода.

Звичайним шукачам пригод щастило показати хоча б шістдесят відсотків, талановиті й працьовиті досягали сімдесяти п’яти — вісімдесяти.

Навіть сама Широ в розквіті сил показувала лише дев’яносто сім відсотків максимуму, маючи досконалий контроль тіла.

У нинішньому стані за везіння могла сягнути вісімдесяти п’яти, можливо дев’яноста, якщо дуже постарається.

Проте ймовірність досягнення знаменної дев’яностовідсоткової позначки в її нинішньому стані була надзвичайно висока.

«Перемогти себе, яка діє на сто відсотків, так? Не дивно, що це п’ята зірка. Звичайні люди, навіть доповзши до четвертої, застрягнуть тут. Хоч що вивчатимуть чи отримуватимуть, без дев’яноста відсотків ніколи не пройдуть», — подумала Широ.

«Ха-ха-ха… І навіть дев’яносто лише дадуть шанс на бій. Ні більше ні менше». Вона засміялася подумки. У спробі досягла близько вісімдесяти трьох відсотків і використала весь бойовий досвід як дороговказ.

Без цих двох факторів вона не тільки програє бій, а й втратить важливу для неї анальну невинність.

Згадавши це, вона рефлекторно прикрила задницю й насупилася.

«Треба ж, навіть звички скопіювала», — роздратовано подумала вона.

Звісно, це не завадить їй самій цілитися у слабке місце.

«Якщо не можна покладатися на аномалію п’ятого фантома, треба вдосконалити три напрямки. Завтра — чаклування й знання вмінь. Останній день — знайомство з тілом і спроба досягти дев’яноста відсотків», — завершила вона план.

Можна було зайти до підземелля, подовживши час тренувань, але потрібно чекати на Лірику й Медісон та пильнувати табір. Без неї намет беззахисний. Серія вбивств тимчасово вгамувала нетрі, проте остаточного розв’язання не дала.

Рано чи пізно вони помстяться.

Тому Широ вирішила ввечері піти на розвідку: проникнути до одного з головних осередків угруповань і зібрати інформацію.

Годинник показав близько години до заходу сонця.

«Години для підготовки більш ніж досить», — усміхнулася вона.

Суглоби ще трохи боліли, тож цей час можна витратити на остаточне зцілення.

Дивлячись на мерехтливий смарагдовий вогонь, що лікував її, Широ була вдячна за Запалювання й зустріч із Рейною у випробуванні. Та дала нагоду навчитися цього вміння.

Вирішила взяти Інь: у разі боїв із людьми пташка отримає досвід.

Поглянувши на її рівень, Широ всміхнулася в передчутті. Зараз 43-й, скоро 45-й. Можливо, тоді Інь здобуде нове вміння й стане надійнішою супутницею в підземеллях.

Дочекавшись заходу сонця, Широ повідомила Канае, що ненадовго йде, й покинула намет.

Натягнула маску, приховавши нижню частину обличчя, і каптур, сховавши волосся.

Тіло на мить замерехтіло й зникло. За мить вона високо вистрибнула, поєднавши Ходу снігопаду, другий і третій фантоми та Мандрівника розломів.

М’яко приземлившись на одній із найвищих будівель, відтворила подумки карту з попереднього дослідження нетрів.

Наскільки пам’ятала, одне угруповання виробляло наркотик, схожий на Р-Пайк. Той викликав залежність навіть на 50-му рівні, і новий був так само небезпечний.

За це відповідала Кобра зі слонової кістки — найнебезпечніша з трьох.

«Перш ніж братися за найбільше угруповання, потрібно більше інформації», — подумала вона, вирішивши почати з Крижаних іклів.

Вони мали найкращу бойову силу й великі території. Саме від них можна здобути найбільше відомостей. Це не означало залишити інших осторонь. О ні, дослідить усіх трьох.

Зрештою, не дозволяти ж сміттю бешкетувати біля молодшої сестри?

Проникаючи на територію Крижаних іклів, Широ уникала спостереження за допомогою першого фантома.

Перестрибнувши край будівлі, знайшла відчинене вікно, змахнула зап’ястком і випустила дріт із наноботів.

Повиснувши під ним, застосувала Тіньовий плащ і створила нанотехнологічний звуковий локатор для огляду кімнати.

«Лише троє охоронців, так?» — подумала вона. Вбивати їх не збиралася, щоб не спричинити ланцюгову реакцію, яка зробить інформацію марною.

Змотавши дріт, увійшла до розлому й перескочила через вікно.

Присівши за шафами, вийшла з розлому й приховала присутність Тіньовим плащем.

Перевірила рівні: лише тридцяті.

«У Холодних ілюзіях іще не дуже впевнена, тож не ризикуватиму», — подумала вона. Виник задум загіпнотизувати їх.

Уміння відтворювало уявлений ефект, отже, гіпноз мав бути можливий, але ризикувати не хотілося.

«Сьогодні викраду одного, потім використаю для експериментів».

Увійшовши до розлому, легко покинула кімнату.

Переконавшись, що нікого поруч, приклала до стіни нанотехнологічний звуковий локатор і просканувала будівлю.

«Хм… Під землею два підвали. Можливо, інформацію знайду там і на верхньому поверсі».

Розібравши локатор, насамперед піднялася нагору.

Уникаючи охорони, відносно легко ввійшла до кімнати на найвищому поверсі.

Там чоловік працював із паперами. Поруч стояв сейф. Вона побачила, як він поклав туди кілька документів і замкнув.

Широ насупилася: комп’ютерну систему легко зламати для відомостей, а паперові копії здобути важче. Особливо коли поруч людина.

Їй сяйнула думка, і вона повернулася до Інь.

[Хочу, щоб ти проникла до сейфа. Там купа документів. Забери всі й повернися через розлом. Усередині не галасуй.] — показала вона на телефоні.

Інь кивнула.

Тіло майнуло в розлом. За кілька митей вона повернулася з документами в дзьобі.

«Молодець», — похвалила подумки Широ й дала льодяник. Інь задоволено всміхнулася й почала ласувати.

Переглянувши документи, Широ всміхнулася: на папері були дати відправлення вантажів.

Швидко проглянувши решту, зрозуміла, що потрібно повернути їх до наступного відкриття сейфа.

[Можеш покласти назад?] — спитала Широ. Попри форму питання, обидві знали, що «ні» не приймається.

Кивнувши, Інь забрала папки й перенесла до сейфа.

Проте перед виходом Широ вирішила перевірити ноутбук, щоб не пропустити важливого.

Притиснула пальці до дверної рами й створила тонкий нанотехнологічний дріт, який повільно ковзнув до кабелів.

Під’єднавшись, на мить заплющила очі й почала зламувати ноутбук непомітно для систем захисту.

Та, успішно під’єднавшись і побачивши відкриту під час роботи вкладку, раптом захотіла перекинути стіл.

«ЧОМУ ТИ ДИВИШСЯ П*** ПІД ЧАС РОБОТИ?!»