Розділ 15 — Таємний хід

[Ім’я: Широ

Раса: Сніжна дівчинка (умови еволюції ще не виконано)

Рівень: 23

Класи: Сніжна дівчинка ★, Наномант

Здоров’я: 4800/4800

Мана: 2500/9300

Сила: 35 → 45 (+30)

Витривалість: 40 (+50)

Інтелект: 110 (+90)

Спритність: 80 → 90 (+25)

Вправність: 35 → 50 (+20)

Захист: 10 (+45)

Невитрачені очки: 0

Баланс: 124 500 дол. США

Спорядження: (Натисніть, щоб переглянути)

Уміння:

Сніжна дівчинка ★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення потужності (Спорядження), Легкий страх (Спорядження).]

За дві години безперервного полювання Широ піднялася на два рівні. Вона здобула сорок очок, а пасивний приріст характеристик стрімко підвищив її інтелект.

Більшість нового спорядження була Зеленою, і лише одна річ — Синьою. Вона давала вміння Тверда шкіра.

[Тверда шкіра

Ваша шкіра твердішає, посилюючи захист.

+35 до захисту й −20% до отримуваної шкоди ціною −20% до спритності.

Тривалість: 30 секунд.

Час відновлення: 2 хвилини.]

Широ замінила старе спорядження з такими вміннями, як Благословення вогняного духа: коли людина переростала рівень речі, та ставала неефективною.

Вона кинула до рота камінь мани рангу D й відразу відчула різницю між рангами.

З блаженною усмішкою Широ жувала його дорогою до обеліска. Коли дісталася, здоров’я й мана вже повністю відновилися.

Сховавшись за каменем, вона оглянула боса.

Вартовий обеліска був велетенською мурахою приблизно три метри завдовжки й півтора заввишки. Тіло захищав криваво-червоний хітин. Чотири жвали розкривалися в різні боки, а черевце пульсувало зловісною помаранчевою енергією.

[Осколкова мураха-бомбардир — 23-й рівень — Елітний клас

Здоров’я: 38 000/38 000

Мана: 45 000/45 000]

— Гей, чому мої характеристики не можуть бути такими ж шаленими, як у вас, підземельних монстрів? — беззвучно поскаржилася Широ. Вона відчувала несправедливість: її показники були набагато нижчими за характеристики елітного бомбардира.

Спостерігаючи за мурахою, Широ зрозуміла, чим та б’ється. Головною зброєю були жвали й черевце позаду. Під час бою мураха розкладала ним пастки довкола себе.

Пастки діяли як міни й вибухали від удару.

Згадавши прочитане про осколкову мураху-бомбардира, Широ зрозуміла: найбезпечніше було б підірвати всі міни відразу. Тим паче на саму мураху вибухи не діяли.

«На підрив усіх мін піде забагато мани: доведеться охопити велику площу», — подумала вона, створюючи кинджал.

Прокручуючи його між пальцями, Широ всміхнулася.

«Тож найкраще підірвати найсвіжішу міну й виманити мураху туди, де перевага буде в мене», — вирішила вона й кинула кинджал у стелю.

Нею розійшлося блідо-блакитне світло. Широ всміхнулася: пастки стали на місця.

Змахнувши зап’ястком, вона повернула кинджал.

[Мана: 120/2000]

Вливши в нього ще ману, Широ створила другий кинджал і приготувалася до бою.

«Зараз!» — подумала вона, коли мураха заклала чергову міну.

Метнувши в неї кинджал, Широ відскочила назад на випадок ланцюгового вибуху.

Бум!!!

Міна підірвала ще дві. Дим закрив огляд.

Почувши, як мурашині лапи шкребуть землю, Широ відкликала кинджал.

Хррр!!!

Мураха прорвалася крізь дим і кинулася до неї з широко розкритими жвалами, готова розчавити.

Розвернувшись усім тілом, Широ метнула обидва кинджали в пащу, а сама відскочила назад із переворотом.

Як і очікувалося, мураха зімкнула жвали, відбивши кинджали.

Широ всміхнулася й стиснула долоню. Кинджали вибухнули двома стовпами льоду просто перед мурахою, перегородивши їй шлях.

Монстр спіткнувся об несподівану перешкоду.

Щойно мураха зупинилася, Широ активувала розставлені пастки.

Хрясь-хрясь-хрясь!

Зі стелі впали крижані шипи, утворюючи клітку навколо мурахи. Частина встромилася в її тіло, а решта з’єдналася в опори, зміцнюючи всю конструкцію.

Хррр!!!

Мураха закричала, відчувши, як лід сковує її рухи.

— Спи, дитя моє, — беззвучно сказала Широ з усмішкою. Температура впала. Завдяки Магії снігу тунелі перетворилися на зимове царство льоду й снігу.

Мураха шаленіла, намагаючись залишатися рухливою, та дедалі повільніші рухи доводили її до розпачу.

Оскільки її будова нагадувала звичайну мураху, від зниження температури бомбардир впадав у сплячку.

Кинувши останній погляд на Широ, він осів під власною вагою й поринув у глибокий сон.

«Хе-хе… Не кожен бій має бути важким. Битися з розумом не менш важливо». Широ всміхнулася й підійшла до мурахи.

[Здоров’я: 31 250/38 000]

Здоров’я монстра зменшувалося щосекунди. Широ ще раз переконалася, що він повністю закутий у лід.

Поклавши долоню на кригу, вона почала керувати нею так, щоб повільно розрізати мурашину голову.

Що глибше лід врізався в череп, то швидше падало здоров’я, аж поки оголився мозок.

Без найменшого жалю Широ знищила його кригою. Осколкова мураха-бомбардир загинула, не маючи змоги відповісти.

Прибравши лід, Широ дісталася серця й витягла камінь мани рангу D. Потім зібрала здобич.

На її розчарування, випали лише різні матеріали й спорядження, гірше за те, яке вона вже носила.

— Може, даси хоча б щось корисне? — беззвучно пробурмотіла Широ, копнувши місце, де загинула мураха.

Зібравши все, вона попрямувала до обеліска.

Та щось привернуло увагу. Її рука завмерла, так і не торкнувшись його.

Зайшовши за обеліск, Широ присіла й помітила отвір. У ньому, напевно, міг би пролізти молодий дорослий тендітної статури. Це неабияк її зацікавило.

Трохи відступивши, вона сіла й дістала планшет.

У завантажених відомостях про Нору осколкових мурах згадувалося: кілька людей знаходили цей хід, проте ніхто не дістався кінця.

Широ подумала, чи варто заходити, і зрештою вирішила спробувати. Максимальний рівень підземелля був двадцять п’ятий.

Підземелля підкорялися суворим правилам. Якщо мутації не було, монстри вищого рівня не з’являлися.

Без особливих труднощів пролізши в отвір, Широ рушила таємним ходом.

Той поступово звужувався, аж дорослому стало б важко просунутися далі.

Широ спершу це не заважало: її тіло було підлітковим. Проте що далі вона йшла, то вужчим ставав хід. Зрештою довелося повзти.

«Може, варто повернутися…» — подумала вона. Це могла бути звичайна нора, що нікуди не веде.

Однак інстинкт підказував: наприкінці вона неодмінно щось знайде.

У деяких підземеллях існували таємні шляхи. Проходити ними було важко, зате нагороди давали щедрі.

Широ розуміла, що цей хід буде складним для будь-якого дорослого й нездоланним для молодшого підлітка. Дорослий був завеликий, а підліток, найімовірніше, загинув би ще до входу в тунель.

Навіть одна осколкова мураха була достатньо сильною, щоб убити підлітка, який шукав би сховку в ходах.

Оскільки фізичне тіло Широ не відповідало її справжньому віку, вона мала і потрібну силу, і достатньо малу статуру.

Продовжуючи повзти, Широ почала хмуритися: це тривало вже надто довго.

«Спершу працюй розумно, а потім наполегливо. Якщо хочете випробувати моє терпіння, я покажу, на що здатна», — подумала вона й притиснула пальці до стінок тунелю.

— Ф-у-у… — Широ видихнула холодний туман. Хід почав замерзати.

Активувавши Ходу снігопаду, вона максимально збільшила швидкість і почала ковзати.

Швидкість зростала: Широ раз у раз відштовхувалася за допомогою льоду, набираючи розгін.

Здавалося, минула година стрімкого ковзання, перш ніж довкола почало світлішати.

Створивши два кинджали, Широ встромила їх у стіни, сповільнюючись.

Хррр!!!

Метал заскреготів об камінь. Широ трохи здригнулася від різкого звуку.

Проте досягла бажаного й повністю зупинилася.

Трохи задихавшись від зусиль, вона рушила до виходу з тунелю.

Вибравшись назовні, Широ широко розплющила очі, оглядаючи місце, куди потрапила.

Воно нагадувало внутрішню залу собору, тільки без лав. Усе було оздоблено кварцом і золотом.

Стелю тримали колони з вирізьбленими священними тваринами.

На ній було намальовано небесний краєвид із дрібними деталями в кожному куточку.

Симетричний візерунок підлоги закручувався до єдиної скрині посеред зали.

«Навіщо тут щось подібне? Навряд чи хтось зможе це побачити», — насупившись, подумала Широ.

«[Локація]».

[Гробниця Святого Дракона-імператора]

— Гробниця Святого Дракона-імператора? — беззвучно повторила вона, оглядаючи залу.

Очі блиснули: Широ дещо зрозуміла.

Вона підійшла до колон і поклала руку на одну з вирізьблених постатей.

Матеріал був прохолодним навіть для неї, Сніжної дівчинки.

Присівши, Широ постукала кісточками пальців по симетрично викладених плитках.

«Гм…» — Вона примружилася й озирнулася.

Це точно не була Гробниця Святого Дракона-імператора. У ній не могло бути холодних матеріалів. Тим паче таких, які навіть їй здавалися холодними на дотик.

Справжня гробниця була б від теплої до розпеченої через матеріали, з яких її будували. Навіть без гарячих матеріалів вона не була б холодною. Та й узагалі Святий Дракон волів би обійтися без гробниці.

«Якщо це не справжня гробниця Імператора Священного Дракона, то що це таке?» — подумала Широ.

Єдиним предметом тут була скриня посеред зали.

Примружившись, вона присіла й поклала обидві долоні на підлогу.

— Замерзни! — беззвучно наказала Широ.

Крига розтеклася від рук і рвонула до скрині.

Відчувши небезпеку, скриня розкрилася. З неї висунулися руки. Відштовхнувшись від постаменту, вона ухилилася від криги.

[Лігво трикстера]

«Я так і знала», — подумала Широ, побачивши змінену назву місця. Обриси собору зникли, відкривши печеру в блакитному світлі. Зі стелі звисали кристали, чиї кінчики й випромінювали його.

Землею були розкидані висохлі рештки мурах і людські скелети. Найдивніше — чому людські скелети залишалися тут навіть після оновлення підземелля.

«Шукач пригод, мабуть, загинув від трикстера». Напевно, саме тому ніхто не записав цієї інформації в мережу.

[Трикстер — 25-й рівень — Елітний клас]

Трикстер був наступним щаблем після міміка й мав вигляд звичайної оздобленої скрині.

Та коли він розкривався, зсередини виповзали дві болісно тонкі руки. Середина нагадувала черв’ячу пащу з рядами зубів, із якої безперервно капала слина. З неї стирчали чотири огидні язики. Через борозни кожен здавався складеним із безлічі менших.

На щастя, Широ заздалегідь розпізнала пастку. Якби трикстер схопив її, вирватися не вдалося б. Зараз же вона могла просто заморозити його.

Утім, трикстери вищих рівнів, як відомо, могли скасовувати вміння тих, хто опинявся близько до їхньої пащі. Тому Широ воліла не ризикувати без крайньої потреби.

Вона клацнула пальцями. Навколо трикстера здійнялися крижані стовпи, між якими почали виростати опори.

Монстр трохи затремтів і перетворився на плоть.

Це була велетенська спотворена червоподібна істота. Основою слугувала грудна клітка, з якої виходили шість неприродно довгих рук із п’ятьма суглобами кожна. Вони металися навколо й трощили кригу. Шкіри не було: лише м’язи та зуби. Істота сягала приблизно чотирьох із половиною метрів завдовжки й двох у діаметрі.

«Цей трикстер уже знає Маріонетку з плоті?» — насупившись, подумала Широ.

Це було рідкісне вміння, яким володіли лише одиниці. Ціною власного здоров’я трикстер викликав маріонетку з плоті, щоб вона билася за нього. Що довше та залишалася активною, то більше здоров’я він утрачав.

— Ти лише одна велика мішень, — беззвучно сказала Широ. Її зіниці загрозливо засвітилися синім.

Почала здійматися хуртовина. Навколо її осередку розросталася крига. Сніг ішов дедалі густіше, аж поки заповнив усю залу.

Він закривав огляд, а загальний холод приховував Широ від чуттів трикстера.

І-р-р-р-е-е!!!

Маріонетка з плоті закричала: кинджал пронизав одну з рук.

Вона повернула голову до нього. Зуби на тілі сіпнулися, відчувши небезпеку.

Бум!

Кинджал вибухнув масою льоду. Сила удару похитнула трикстера, і той сперся на руки, щоб утриматися.

Два сині вогники вистежили його. Ще один кинджал ударив в обличчя й вибухнув.

Хрясь!!!

Трикстер розлютився. Маріонетка стиснула тіло, а тоді розширилася, випустивши зуби на кілька метрів навколо.

Широ насупилася: два зуби мало не влучили в неї. Якби Хода снігопаду не перетворила частину тіла на сніг і туман, вони пронизали б ліве плече й праве стегно.

Наблизившись до трикстера, вона примружилася, ухиляючись від зубів.

На долонях почала збиратися мана. Її було так багато, що вона стала видимою.

«Обережно — вибух», — подумала Широ, опинившись на відстані витягнутої руки від маріонетки.

БУМ!!!

Велетенський вибух льоду розійшовся віялом, розрізав маріонетку навпіл і заморозив обидві частини.

Побачивши загибель маріонетки, скриня здригнулася. Широ не дала їй утекти.

Два загрозливо сяючі ока нависли над скринею. Широ створила Крижаний спис і пронизала її.

Спис прокрутився, а його наконечник роздувся, наче риба-фугу. Безліч крижаних шипів пробила трикстера й знищила його.