Розділ 137 — Бій у симуляції з магами Кайроси

Протягом дня Широ намагалася домовитися з Аарім про навчання магії, але та була зайнята й допомогти не могла.

«Хм… Тоді піду до міської Асоціації магів і потренуюся в симуляції», — подумала вона. Збиралася використовувати все, крім дерева Наноманта.

Бої лише магією з противниками вищого рангу допоможуть розвинути майстерність.

Діставшись міста, вона прийшла до гільдії магів. Вигляд майже такий самий, як у Нью-Йорку, лише будівля трохи більша.

[Перепрошую, де знайти симуляційні капсули для боїв з іншими магами?] — спитала вона в чоловіка за стійкою.

— П’ятий поверх, друга кімната праворуч, — відповів той після короткої паузи.

— Якщо бажаєте, покажу дорогу.

Трохи подумавши, Широ похитала головою.

[Ні, дякую.]

Дивлячись їй услід, чоловік не стримав розчарованого зітхання.

На п’ятому поверсі Широ трохи здивувалася кількості людей 50-го рівня.

«Ну, логічно: місто вищого рівня».

Оглянувшись, увійшла до другої кімнати праворуч і побачила кілька рядів капсул із людьми всередині.

«О? Сьогодні повно людей», — подумала вона.

Швидко знайшла вільну капсулу, залізла й відсканувала посвідчення, підтверджуючи магічний клас.

Зігнула пальці, пославши нитку наноботів для втручання в капсулу й зміни даних.

Заплющила очі й невдовзі опинилася на площі віртуального світу. Навколо — кімнати з екранами, що показували бої всередині.

«Де знайти випадкових противників?» — подумала вона, переглядаючи панель керування.

Знайшла пошук поєдинків один на один і чекала, поки система підбере суперника.

Тим часом вирішила подивитися на один з екранів у пошуках ідей.

Там билися двоє 35-го рівня.

Вони будували магічні кола одне за одним для оборонних і наступальних заклять.

Нічого особливого: Широ легко впоралася б.

{Противника знайдено. Вхід до зони.}

Побачивши сповіщення, глибоко вдихнула. Ближнім боєм користуватися не збиралася, зосередиться лише на закляттях.

Світло огорнуло її й телепортувало.

Поглянувши на дисплей, вона побачила, що її суперниця теж магиня 45-го рівня, але, на відміну від неї, володіє стихією вогню.

[Дженна — рівень 45, Магиня вогню]

— О? Моя суперниця — симпатична дівчина, так? — упевнено всміхнулася та.

— Небагато хто обирає магію льоду: вона досить слабка. Мабуть, сьогодні тобі не пощастило, — засміялася.

Усі знали, що маги льоду переважно контролюють бій, накладаючи ефекти стану й застосовуючи захист. Високорівневі небезпечні, але на низьких рівнях — легка здобич. Особливо для вогняної магині.

Широ звела брову: та робила те, чого в поєдинку ніколи робити не можна — недооцінювала супротивника.

Закортіло атакувати крижаними мечами, але вона стрималася, уникаючи ближнього бою.

*Дзень!

Пролунав початковий дзвін. Широ відскочила й спрямувала долоню на Дженну.

*Клац!

Проте до застосування закляття навколо з’явилися три магічні кола.

Насупившись, Широ різко опустила долоню й звела довкола захисну крижану стіну.

*БАХ! БАХ! БАХ!

Заблокувавши три вогняні атаки, стрибнула до розлому й опинилася біля Дженни.

— А?! — несподівано скрикнула та, створила під собою коло й розпалила вогонь навколо.

Широ швидко застосувала Ходу снігопаду й відстрибнула.

«Цц…» — цокнула язиком. Зазвичай миттю вбила б Крижаним сном, але для кращого розуміння інших умінь мусила обмежуватися.

Стиснула пальці, створила флейту й піднесла до губ.

Дженну збентежила мелодія. Вона розплющила очі: довкола постав замерзлий ліс, із країв до неї повз білий туман.

Змахнула зап’ястком, створила два кола в руках і озирнулася, шукаючи Широ.

— Ось ти! — гукнула й підірвала одного клона.

Щойно ілюзія зруйнувалася, холодний туман укрив її руку й заморозив.

— Пхе! Гори! — наказала Дженна. Полум’я миттю спалахнуло довкола тіла, роблячи її схожою на вогняного духа.

— Не думала, що завдаси стільки клопоту, особливо зважаючи на протилежність стихій. Але зрештою я переможу, — серйозно сказала вона.

Підняла руку до неба, створивши двошарове коло. Вогняні стріли повністю зруйнували Широву ілюзію.

Проте Широ легко ухилилася й уже збиралася атакувати зблизька.

Стримавшись, змахнула флейтою вгору й стиснула кулак. Подвійне коло огорнуло її, перетворивши на велетенський спис, який полетів до Дженни.

Примружившись, та підняла два пальці до списа й різко провела вгору.

*Бум!

Вогонь вихлюпнувся й огорнув спис. На жаль для Дженни, сил для танення Ширового льоду не вистачило.

Приголомшено розплющивши очі, вона вирішила викластися повністю.

Стрибнула вгору, створивши навколо п’ять вогняних осередків, полум’я з яких огорнуло тіло.

«Стихійний обладунок», — подумала Широ, спрямувавши на неї долоню й стиснувши.

Чотири магічні кола оточили Дженну, намагаючись заморозити її вогонь. Та перш ніж спрацювали, полум’я вибухнуло й зруйнувало їх.

Відступаючи, Широ проклинала повільне чаклування. Активація тривала надто довго, даючи супротивниці нагоду вдарити.

Спостерігаючи за стисненням вогню, побачила Дженну в червоній сукні, краї якої переходили в мерехтливе полум’я. У руках — куля з жовтого вогню.

«Стихійна зброя — Магічна куля, так?» — насупилася Широ. Та суттєво посилювала показники чаклування й силу заклять, обіцяючи лише неприємності.

Яскраво засвітившись, куля попливла вгору. Кілька магічних кіл злилися в потрійне — ознаку третього рівня.

Широ всміхнулася. Від самого початку готувала власне потрійне закляття.

Лівою рукою схопила праве зап’ястя, стиснула зуби й прискорила його побудову.

*ШШХ! ШШХ! ШШХ!

Коли магічне коло з’явилося в небі, затінивши всю арену, навколо полетіли іскри.

Холодні ілюзії приховали його присутність, щоб Дженна нічого не помітила.

Приголомшена та не знаходила слів.

Кожен шар відповідав окремій стихії. Зовнішнє темно-пурпурове кільце — тінь. Воно певною мірою поглинало ману атак і використовувало її для прискорення побудови.

Друге кільце — блискавка, що посилювала руйнівну міць.

Третя частина, ядро, була неоново-блакитна й відповідала головній стихії — льоду.

Широ повернула праву руку за годинниковою стрілкою, і коло рушило слідом. Шари закрутилися в протилежних напрямках: тінь і лід за годинниковою, блискавка — проти.

— Помри! — запанікувала Дженна й швидко спрямувала своє закляття третього рівня на Широ.

«Хе», — усміхнулася та, тупнувши й створивши металевий купол, який щосили стримував вогонь.

— Чотири стихії?!

Усвідомлення чотирьох стихій приголомшило Дженну: небагато хто досягав такого мистецтва.

Проте подив тривав недовго. Якщо не вбити Широ зараз, закляття третього рівня над нею вб’є її саму.

*БУМ!

— Ха! — радісно скрикнула Дженна, побачивши вибух металевого захисту.

«Бу-у…» — беззвучно вимовила Широ позаду неї, не знаючи, чи та щось почує.

Приклала долоню до спини й активувала Крижаний дотик разом із вбивчим наміром.

*КРРРРР!

Перш ніж Дженна зреагувала, її перетворили на крижину.

Для певності Широ відвела кулак і вдарила, розбивши лід разом із суперницею.

*ХРУСЬ! БАХ!!!

{Переможниця}

Лише після сповіщення вона розслабилася.

Створюючи металевий захист, Широ активувала Мандрівника розломів і з’явилася позаду Дженни.

Хоч спрацювало, знала: проти тіні не вдасться. Однієї Ходи снігопаду вистачить, щоб вона промахнулася.

Виникло нове тривожне питання: як застосувати руйнівник манових зв’язків, якщо не зможе торкнутися тіні?

«Потрібен спосіб перервати Ходу снігопаду, інакше буде боляче», — насупилася вона.

Сніжних дівчаток обов’язково досліджували, тож мали знайтися люди, які вигадали спосіб протидіяти їхній Ході снігопаду.

На жаль, у минулому житті вона з ними майже не стикалася. Якщо й траплялося, бій завершувався однією кулею в лоб. Про вміння турбуватися не доводилося.

Похитавши головою, вирішила спробувати сильніших шукачів пригод. Із 45-м рівнем справлялася легко, проте до межі він не доводив.

Змінила налаштування пошуку й чекала суперника 50-го рівня.

* * *

Зрештою кілька годин билася з противниками 50-го рівня. На жаль, перемагала не щоразу, бо стримувалася заради розвитку чаклування.

Проте здобула невеличкий гурт шанувальників, зачарованих зовнішністю. Пошукавши в інтернеті, ті знайшли старі записи її нью-йоркських боїв, і запал трохи згас.

Звісно, сама Широ нічого не знала.

Вибравшись із капсули, потягнулася й покинула Асоціацію магів.

*Буррр…

Здригнувшись від голоду, дістала зв’язку льодяників із каменів мани й з’їла. Звісно, не забула нагодувати Інь.

«Пхе, комора цієї панянки порожніє», — надула губи вона: у сховищі лишилося лише три льодяники.

[Інь, завтра підемо до підземелля поповнити запас каменів, добре?] — показала вона. Інь захоплено кивнула.

Підземелля — можливість підвищити рівень. Отже, швидше досягти рангу C.

Повертаючись до нетрів, Широ перевірила час. До двадцятичотиригодинної позначки ще кілька годин.

«Що робити решту часу?» — подумала вона, але відповіді не знайшла. Знизала плечима й вирішила спочатку піти до лабораторії.

Діставшись, вимкнула захист і ввійшла.

«Пекельна мати, якого біса?!» — вилаялася від подиву, побачивши чоловіковий стан.

М’язи надмірно розпухли, подекуди вже розривалися. Тіло вкривали фурункули, особливо навколо очей. Порожні очниці лише погіршували вигляд.

Частини тіла руйнувалися, плоть гнила зеленими й фіолетовими плямами.

Про життя свідчили лише рухи легень. Діра праворуч відкривала частину однієї.

«Хм…» — садистськи всміхнулася Широ, переконавшись, що живий. Було цікаво, як під дією наркотику реагуватиме на певні дії.

Зупинила запис, присіла перед ним і створила крижаний ніж.

Зацікавлено примружившись, штрикнула в легеню, і ноги засіпалися.

«Хе-хе», — усміхнулася, наче дитина з новою іграшкою. Вирішила витратити решту часу на дослідження всіх можливих отворів у тілі, не вбиваючи його.

Якби хтось міг чути Широ, вирішив би, що тут оселилися привиди: щасливе хихотіння перемішувалося б із приглушеними криками.

Після кількох годин «розваги» вона зупинилася. Потрібно записати завершення доби, коли він загине від наслідків.

Натиснула «Продовжити» на камері й чекала.

Що ближче до двадцять четвертої години, то сильніше тіло билося в конвульсіях.

Рівно на позначці двадцяти чотирьох годин чоловік раптово роздувся, наче повітряна кулька. Широ швидко звела крижану стіну.

*БУМ!!!

Він вибухнув фонтаном гною й плоті. Переконавшись, що запис цілий, Широ полегшено зітхнула.

«Після кількох правок запис чудово підійде для передавання уряду й трьом великим родинам», — усміхнулася вона подумки.