Розділ 138 — Поширення інформації

Насамперед потрібно вирізати всі фрагменти з нею та будь-які підказки щодо особи.

Проте перш ніж узятися за монтаж, потрібно було все прибрати. «Усе» означало кров і плоть, розкидані по її «лабораторії».

За кілька хвилин заморозивши й знищивши безлад, Широ приклала долоню до столу та створила ноутбук.

Спершу вона мала скоротити запис до кількох секунд, залишивши тільки миті, коли тіло людини змінювалося найрізкіше.

«Хм… Може, по дві секунди на годину, а десяту, двадцяту й двадцять четверту показати в реальному часі?» — подумала вона, постукуючи пальцем по ноутбуку.

«Але останні кілька годин запис стояв на паузі, бо я розважалася», — насупилася.

Зрештою вирішила залишити короткі фрагменти з кожних чотирьох годин. Швидко створила чотири чипи з відео, картами й зібраною інформацією.

«Спочатку урядова будівля, потім три великі родини», — вирішила вона, перевіряючи розташування на карті.

«Найближче — уряд. Далі Касаден, Сермак і нарешті Оспар. Найважче насамкінець, так?» — із легким гумором подумала вона, готуючись проникнути до урядової будівлі.

[Інь, поки повертайся до намету. Далі небезпечно, з тобою буде складніше.]

Інь трохи подумала, кивнула й полетіла. Хоч це звучало суворо, у наступній справі вона трохи заважала. За можливого бою з 60-м рівнем Широ воліла не опікуватися ще й нею.

Переконавшись, що обличчя сховане маскою й каптуром, вона вийшла та рушила до урядового хмарочоса Кайроси.

Той мав близько сімдесяти п’яти поверхів, і в міському краєвиді не помітити його було важко.

Перевіривши, що ніхто не бачить, Широ змахнула зап’ястком і випустила гак угору.

*Клац!

Він зачепився за стіну й потяг її вгору. Для маскування вона застосувала Тіньовий плащ.

Двома гаками швидко піднялася вздовж будівлі.

Перевіряючи поверхи, на сімдесятому знайшла, схоже, головний кабінет.

«Хм… Ще п’ять поверхів. Цікаво».

Глянувши вгору, всміхнулася й вирішила зазирнути у вікна.

На сімдесят першому побачила чоловіка років за сорок. Обличчя вже зі зморшками, тіло — міцне, з компактними м’язами.

[Артур — рівень 75, Містичний воїн]

«Ай-я, один із тих диваків, що живуть у низькорівневих містах», — подумала Широ.

Проблема таких людей: для зростання вони не могли битися з монстрами рівного чи вищого рівня. Тому повільно пливли за течією життя.

Зацікавлення миттю згасло: люди, нездатні просунутися з такого низького рівня, її не цікавили.

Проте решту чотирьох поверхів однаково перевірила.

«76, 78, 73 і 79, так? У місті з підземеллями лише до 60-го їх можна назвати важковаговиками», — подумала вона, спускаючись.

Відштовхнулася від стіни, увійшла до розлому й легко пройшла крізь вікно.

«Де залишити?» — подумала, озираючись. Потрібно, щоб губернатор насамперед побачив файли.

Трохи подумавши, вирішила покласти на стіл разом із короткою запискою.

Звісно, вжила заходів проти вистежування.

Задоволено кивнула, вистрибнула у вікно й рушила до Касаденів.

Там довелося обійти кількох охоронців, які патрулювали зовні.

«Схоже, вони в стані підвищеної готовності», — подумала Широ, насупившись. Вона припустила, що вживають додаткових заходів для захисту спадкоємиці родини, особливо після того, як у ніч аукціону та зазнала поранень і впала в кому.

Сканувати цей особняк, складніший за хмарочос, не наважилася. Балансуючи на виступах, оглядала його.

— Юна пані, вам іще не слід вставати. Господар наказав добре відпочити.

— Цц, цілителі вже вилікували. Скажи моєму старому, що все добре, — роздратовано відповів молодий голос.

— Юна пані, обережніше з тоном і словами.

— Ми ж не надворі. Навіщо перейматися зовнішніми формальностями?

«Хм? Хіба це не Алура Касаден?» — подумала Широ, зазирнувши у вікно. Побачила Алуру в нічній сорочці й двох служниць позаду.

— Утім, член родини Касаден повинен завжди зберігати гідність.

— Начхати мені на це вдома. Скажіть, наші розвідники ж принесли пробірку наркотику? Чому старий нічого не робить? — глянула вона на служниць.

— За чутками, він дуже небезпечний. Якщо не втрутимося, загине багато людей, — продовжила.

— Річ не в тому, що господар не хоче діяти. Він не може дозволити собі помилитися. Доказів замало, а виробник препарату невідомий. Чутки теж можуть бути джерелом інформації, проте довіряти їм сумнівно. — Служниця вклонилася.

— …Арґ! — гнівно вигукнула Алура й ударила кулаком у стіну.

— Боягуз! — вилаялася вона.

— Краще перестрахуватися, ніж шкодувати, так? Чи старий уже в маразмі?! Він серйозно обговорює, чи варто рятувати життя, — стиснула зуби.

«Алура хоче виступити проти нетрів, а батько ні. Цікаво…» — всміхнулася Широ. Отримавши інформацію, дівчина переконає його мобілізувати родину. Походження може пояснити розвідниками чи таємними агентами.

Ідучи за ними, Широ ховалася зовні.

Зрештою служниці переконали Алуру здатися. Поки та сердито тупала до спальні, Широ пройшла крізь стіни й сховалася в кутку.

— Урґ! Що робити… — роздратовано почухала потилицю Алура, нетерпляче ходячи кімнатою.

Широ не могла показатися: це збільшило б ризик викриття особи.

Раптом їй сяйнула думка. Притиснула долоні до підлоги й активувала Холодні ілюзії.

Алура відразу насторожилася через зміну оточення. Перед нею виникла паперова записка. Вона схопила й прочитала.

[Хочете боротися з наркотиками Кобри зі слонової кістки?]

Насупившись, Алура створила вогняну кулю.

— Хто тут? — обережно спитала.

[Неважливо.]

[Важливо, що хочете зробити ви.]

— Хе, що може така дівчина, як я? — заперечила Алура, шукаючи очима співрозмовника.

[Використаєте мою інформацію, мобілізуєте Касаденів і знищите три угруповання, які нині розважаються в нетрях.]

— О? Яка це інформація?

[Немає значення, чи розповім вам: планую передати й іншим родинам. Якщо не діятимете, оприлюдню все місту. Масова паніка — теж спосіб позбутися цієї чуми.]

— Намір ніби добрий, але чи не надто недбало ставитеся до людських життів? — примружилася Алура.

[У такій ситуації жертви неминучі. Подумайте: їхня кількість напевно вже зашкалює від самої розробки препарату. Але часу на вас більше немає. Або використаєте дані й уникнете паніки, або поширю їх містом і змушу всіх виступити проти нетрів. Вирішуйте.]

Алура нічого не сказала: ілюзія вже зникла. Перед нею залишилися записи й два чипи.

— Схоже, записи — докази… — пробурмотіла вона. На жаль, надруковані, тож почерк не простежити.

Зацікавившись чипами, відкрила запасний ноутбук на випадок вірусів.

Переглянувши карти й відомості про таємну діяльність угруповань, вирячила очі. Хоч деякі ділянки ще не обстежили, цього було значно більше за знахідки власних розвідників.

Другий чип містив відео наслідків застосування препарату.

Назва пояснювала все, тож Алура уважно дивилася. Запис тривав лише хвилину, але з кожною секундою її обличчя блідло.

Глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Наркотик виявився набагато гіршим, ніж думала.

— Ні, чекати більше не можна, — вона встала й схопила чипи. Переконавшись, що взяла записи, вибігла.

— Юна…

— Замовкни. Скажи старому, що мушу поговорити з ним. Це серйозно, — миттю обірвала вона служницю.

Та здригнулася від владного тону й підкорилася.

Тим часом Широ вже прямувала до Сермаків.

На відміну від випадку з Алурою, тут досить залишити дані на столі голови родини. Це було легко: він щойно вийшов до вбиральні.

«Тепер Оспари…» — подумала Широ, виходячи з особняка.

Вона вже бувала там, купуючи доступ до Манових джерел.

Тоді бачила захист, тому не була впевнена в непомітному проникненні. Навіть із Мандрівником розломів можна випадково активувати формацію й підняти тривогу.

«Дізнаюся на місці», — знизала плечима вона.

Прибувши, почала спостерігати: усі руни м’яко світилися червоним.

«Хм… Прикро», — насупилася вона.

«Спрацює — добре. Ні — нічого страшного».

Примружившись, Широ рушила до особняка.

Уникнувши патрулів, ступила на траву.

*КРРРР~

Під нею повільно засвітилася формація. Вона відразу почала аналізувати візерунки й визначати її тип.

«Основа — атакувальні закляття. Вогняна стріла й Вогняний дріт», — легко прочитала головну інформацію.

Повернувшись майже паралельно землі, уникнула трьох рядів дротів і кількох вогняних стріл.

Мандрівник розломів!

Пройшла повз формацію за схемою, запам’ятаною під час активації, і з’явилася на її краю.

Підстрибнула, ще кілька разів застосувала Мандрівника розломів для обходу формацій і сховалася на даху.

Спостерігаючи за охоронцями, які поспішали до місця, побачила Гілберта — Містичного лицаря-початківця, що супроводжував її до Манових джерел.

Він присів біля місця першого кроку й насупився. Простеживши сліди, насупився ще сильніше: відстані між ними надто великі.

«Що могло залишити такі сліди?» — подумав він. Якби непроханий гість просто стрибнув, формація легко розстріляла б його. Тут здавалося, що вона на мить утрачала ціль, потім знаходила знову.

— Посилити безпеку. Не дозволяйте, повторюю, НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ завдати шкоди господарям, — наказав він. Охоронці закивали.

Оглянувши загони, які не зупинили вторгнення, він насупився й повернувся до особняка.