Розділ 139 — Куля руйнування мани

Широ вперто пробиралася особняком, обличчя вкривав піт.

«Скільки вам потрібно формацій усередині дому?!» — подумки вигукнула вона.

Кожні кілька секунд після ухилення одна формація вела до іншої. Охорона поступово наздоганяла: досить стежити за активаціями. Особливо дошкуляв Гілберт.

Вона проклинала його блискучі навички вистежування. Кілька разів лише Мандрівник розломів дозволив утекти.

Під час погоні Широ поступово складала карту особняка, але спальню господаря не знаходила.

«Хм, дивно…» — подумала вона.

Щойно зібралася продовжити, відчула наближення Гілберта й пішла до розлому.

Сховалася нагорі за статуєю, максимально приховавши присутність, і для певності застосувала Тіньовий плащ.

Побачила, як Гілберт присів на місці, де щойно була.

— Цц! — розпачливо цокнув він язиком. Цей порушник був хитрий: хоч як намагався, той зникав, наче привид.

«Надто дивно… Уже повідомили про непроханого гостя в Сермаків і Касаденів, який передав життєво важливі відомості про нетрі. Може, тут те саме?» — насуплено подумав він.

Побачивши його задумливість, Широ вирішила передати інформацію йому. Пам’ятала, що він дворецький, отже, має доступ до господаря Оспарів.

Стиснула пальці, створила флейту й піднесла до губ. Щойно активувала Холодні ілюзії, Гілберт вихопив меч і став у захисну позицію.

— Виходь, — спокійно сказав він. Меч засвітився чорною, пурпуровою й синьою аурою. Кожне мерехтіння наче малювало галактику з тьмяними зорями.

*БАХ!

Коли перед ним виникла металева пластина, він відразу рубонув. І здивувався: майже неушкоджена.

«От скотина!» — роздратовано подумала Широ. Передчувала, що рубатиме все нове, тому спочатку створила пластину Наноманта для перевірки. Та не думала, що вдарить миттєво.

Поки він дивувався, розібрала пластину й послала аркуш.

[Грубіян. Якби це була важлива інформація, знищив би її, так?]

Якщо вже передаватиме дані, вирішила трохи побавитися з ним.

— Якщо змогли передати двом меншим родинам і навіть погрожували оприлюдненням, мабуть, маєте копії, — серйозно відповів він.

[Ого-о, а якщо скажу, що це брехня?]

— Тоді шкода. У потрібний час просто мобілізуємося з двома іншими родинами.

[А якщо це хитрість? Вигадка заради жарту?]

— Навіщо докладати стільки зусиль до правдоподібності лише для жарту?

[Причин може бути багато. Взяти хоча б те, що родини спричиняють руйнування по всьому місту. Це вже могло б бути однією з причин.]

«…»

Гілберт не знайшов слів: це правда. Кожна родинна сутичка завдавала шкоди мирним жителям, навіть без поранень. Майно псувалося, крамниці могли повністю знищити.

[Мовчиш, так?]

Нових повідомлень не було. Холодні ілюзії зникли.

Гілберт уклав меч у піхви з важким серцем. Уже збирався попередити інші родини про можливу пастку, коли відчув щось у кишені.

Там були два чипи й записка.

[Просто жартую~ Звісно, отримаєте дані. Не забудьте повністю викорінити угруповання нетрів. ♡~]

«…»

*БАХ!

Гілберт гнівно вдарив кулаком у стіну. Страшенно кортіло дати порушникові пару ляпасів за зіпсований настрій.

— Чорт забирай! — вилаявся він.

А сама порушниця вже веселилася за межами особняка. Камера на чипах показала їй вираз його обличчя після записки.

«Отже, завтра знову битися з тінню», — подумала Широ, припинивши всміхатися.

Вона зробила все потрібне: зібрала й поширила інформацію. Якщо не діятимуть, покаже кожному шукачеві пригод у Кайросі й змусить ворушитися.

* * *

— Упевнена, що хочеш кинути виклик просто зараз? — спитала Лірика, проводжаючи Широ разом із Медісон.

[Так. Швидше закінчу — краще. До того ж, якщо стану сильнішою, тінь теж зміцніє.] — усміхнулася Широ. Вона вже розповіла їм про випробування п’ятої зірки.

— Не зациклюйся. Чула, клас можна підвищити й без п’ятої зірки. Минулого разу дуже постраждала, так? Без Вогню життя, мабуть, досі лежала б.

[Якщо завжди вибирати легкий шлях, життя стане нудним.] — знизала плечима Широ.

— Правда.

— Що ж, удачі. До речі, маємо сюрприз. Розповімо після повернення, тож напиши, коли будеш готова, — всміхнулася Лірика.

Широ кивнула з усмішкою й знову телепортувалася до Царини істини.

Емоції миттю зникли: жарти скінчилися. Знала себе й власні можливості, тож вагатися не потрібно. Минулого разу віддала тіні ініціативу й змушена була захищатися.

Цього разу все буде інакше.

[Початок.]

Побачивши тінь, Широ відразу вдарила долонею по підлозі й випустила вбивчий намір.

*КРРРР!

Тінь насупилася й швидко активувала Ходу снігопаду, уникаючи замерзання.

*ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!

Оскільки застосувала її до ніг, верхня половина тіла залишилася відкрита.

Крижані ланцюги обвили тулуб, закріпивши її на місці.

Тінь спробувала те саме, але без результату: атакувала ілюзію.

Під час появи ланцюгів Широ узгодила Холодні ілюзії з їхнім звуком, створивши власну копію.

Увесь час протистояння паралельно формувала вміння для розриву тіньових манових зв’язків.

Звісно, збиралася вбити. Розрив зв’язків — додатковий бонус.

«Манові зв’язки в мановій сфері. Для закляття вони забирають ману зі сфери, резервуара, й передають крізь тіло. Треба простежити до джерела й знищити всі зв’язки», — подумала Широ, розвертаючись і ухиляючись від списа, націленого в задницю.

Схопила спис голіруч, влила ману й переписала закляття, зробивши власним.

— Ха! — гукнула й кинула до тіні, посиливши третім фантомом.

*Бум!!!

Те, що тінь ухилилася, особливо не здивувало.

«Щоб простежити шлях мани до манової сфери заклинача, потрібно відчути його тіло саме тоді, коли він чаклує. Але можна також затопити маною всю його систему. До сфери вона не потрапить: та закриється, щоб захистити зв’язки. Проте на коротку мить я зможу стримати тінь, а потім сфера знову відкриється, щоб зцілити її».

Побачивши, як тінь стискає долоню для кола захоплення льоду, Широ змахнула зап’ястком і створила ручну гармату зі спеціальною кулею, над якою працювала вдень.

Вона могла до певної міри змінювати закляття, але поширити його дію на цілу зону, як тінь, — ні. Тож створила альтернативу.

[Куля руйнування мани]

Куля випускає мановий імпульс, який переписує частини магічного кола й розриває його.

Ефективність залежить від кількості мани, витраченої на створення.

*БАХ! ДЗЕНЬ!

Коло розлетілося. Тінь тієї ж миті вистрілила з ручної гармати.

Розвернувшись, Широ створила захисні підбори й ударила по кулі ногою з розвороту в повітрі. Знала траєкторію, тож це було нескладно. Усе залежало від вчасного руху.

«Тьху».

Зневажливо сплюнула, розібрала пістолет і кинулася до тіні.

Мандрівник розломів!

Тіло зникло в розломі. Тінь знала задум і повторила: поява Широ поруч була небезпечна.

Проте жодна не очікувала з’єднання розломів. Широ бачила подив тіні, коли обидві опинилися в одному місці.

Швидко зреагувавши, вона звела руки й активувала Крижані ланцюги.

Уникаючи їх, тінь поспіхом покинула розлом.

Важко прокотившись по підлозі, підняла голову, перевіряючи, чи Широ йде слідом.

Ударила долонями вниз і звела обертовий крижаний бар’єр для захисту від удару ззаду.

На її нещастя, довелося зупинитися.

Серія «Крижане пекло»: Крижаний сон.

*ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!

Шість ланцюгів обвили бар’єр і зупинили обертання. Купол укрився тріщинами, закляття почало кришити його на крижаний пил.

Рятуючись Мандрівником розломів, тінь створила дві ручні гармати й знищила кола Кулями руйнування мани.

«Логічно», — подумала Широ, з’являючись позаду.

*БАХ!

Приклала долоню до спини й ледве встигла затопити тіло маною, перш ніж Хода снігопаду розсіяла більшість шкоди.

Проте все склалося чудово: Широ встигла побачити джерело мани.

Маршрут був неповний, бо сфера закрилася відразу після Ходи снігопаду, але близько шістдесяти п’яти відсотків вона запам’ятала.

«О… Те саме, що в мене», — зрозуміла вона: запам’ятана частина збігалася з власною.

«Мабуть, бо це точна копія».

Дивлячись на тінь, роздратовану постійним тиском, Широ глузливо всміхнулася, намагаючись спровокувати.

На жаль, тінь зберегла спокій і активувала Неповний стихійний обладунок.

Смикнула шипастими ланцюгами на зап’ястках, пославши обидва до Широ. Та ухилилася Ходою снігопаду.

Але тінь глузливо всміхнулася: мети досягнуто. Скрізь, де проходили ланцюги, виникали магічні кола. Забагато для ухилення.

Гірше того, один ланцюг відокремився й учепився в Широве тіло, висмоктуючи ману.

— Отже, теж учишся в бою? Але вже пізно, — всміхнулася Широ. Її тіло вибухнуло крижаним туманом.

Тінь розплющила очі: це була лише ілюзія.

*БУМ!

Знову долоня притислася до її спини. Мана пробила системи й увірвалася до манової сфери.

Тінь зрозуміла: після зіткнення з підлогою Широ активувала Холодні ілюзії, чекаючи ідеальної миті.

— Не лише ти вмієш бути підлим покидьком, — сказала Широ й вистрілила їй у голову.

Із захопленою мановою сферою активувати Ходу снігопаду тінь не змогла.

*Дзень~

Пролунав переможний звук. Тінь зникла разом з усіма руйнуваннями Царини істини.

Переконавшись у перемозі, Широ важко видихнула й упала на спину. Увесь бій страшенно перенапружувала власні манові зв’язки, прагнучи діяти якнайкраще. Терпіла біль і водночас контролювала тіло для рівного протистояння.

Під час цього бою вона намагалася уникати ближньої сутички: знала, що тінь у ній вправніша. Тому трималася на відстані й покладалася на обман, що, на щастя, зрештою спрацювало.

До того ж постійно атакувати майже без захисту й так навантажувати тіло їй не подобалося.

Проте результат випробування викликав усмішку.

Крижаний кокон огорнув її, занурюючи в глибокий сон.