Розділ 16 — Осколкова мураха Сотня клинків

М’яко приземлившись, Широ видихнула хвилю холодного туману. Сніг порідшав, а тоді зовсім припинився.

[Мана: 3400/9300]

Мани вона витратила не так уже й багато: головним рушієм хуртовини була її пасивна Аура холоду.

Досвідчена в боях, Широ вміла контролювати силу своєї жаги крові. Довівши її до межі, вона могла заморожувати все довкола без витрат мани, а натомість використовувати її для ефективнішої магії льоду.

Відкинувши уламки скрині, Широ розчаровано виявила, що каменя мани немає.

«[Зібрати]».

— О боже, ну й знахідка… — беззвучно пробурмотіла вона, побачивши здобич.

Не те щоб та була щедрою. Лише один ключ.

[Ключ випробування 2-го рівня

Ключ для доступу до випробування 2-го рівня — [Замок Срібного Місяця]

Рекомендований рівень: 40]

Це поняття було Широ незнайоме. У минулому житті вона не чула жодної згадки чи чутки про ключі випробувань. Проте незнайоме означало ще не відкриті пригоди.

А невідомі пригоди — невідомі можливості.

Вона поклала ключ до інвентарю. Від думки про його таємницю усмішка не сходила з обличчя, а голова трохи паморочилася від захвату.

— З огляду на це, мабуть, варто досягти хоча б сорок п’ятого рівня, — беззвучно пробурмотіла Широ. Рекомендований рівень міг означати мінімум, якого ледве вистачало для виживання.

Тепер, коли був час уважніше роздивитися все довкола, вона помітила прохід до ще однієї кімнати.

Пройшовши крізь тріщину в стіні, Широ побачила, як відомості про місце знову змінилися.

[Оселя трикстера]

— Оселя трикстера? У цієї тварюки був дім?! — беззвучно пробурмотіла вона.

Просуваючись між печерними стінами, Широ зрештою дісталася оселі й здивувалася побаченому.

Чистий струмок огинав невеличкий острівець посеред печери. Із тунелю до нього вів простий дерев’яний місток.

На острові стояла самотня хатина. Її вигляд відразу навіяв Широ відчуття самотності.

У світлі сяючих сталактитів краєвид здавався майже містичним.

Широ підійшла до дверей хатини.

«Схоже, вона стоїть тут уже давно…» — подумала дівчина, помітивши пил, що накопичувався роками.

Відчинивши двері, вона закашлялася від пилюки.

Усередині все було просто: книжкова полиця, крісло-гойдалка й невеличкий столик поруч.

На столі лежала оздоблена книга, схожа на гримуар. Гримуаром називали книгу з умінням і, найчастіше, якоюсь історією.

Широ взяла її й розгорнула, щоб швидко прочитати.

[Гримуар зламаного]

За життя я був генієм. Майстром маскування.

Не було нікого, кого я не міг би обдурити.

Та через цей талант я втратив себе. Опинився в полоні безлічі особистостей, які стали надто справжніми, щоб я міг їх забути.

Поки я боровся з ними, знайшлася людина, яка подарувала мені світло. Хоч яка особистість брала гору, вона приймала кожну.

Лише одне залишалося спільним у всіх моїх думках. Любов до неї.

Хто ж знав, що вона принцеса з королівської родини?

Її сім’я ненавиділа мене. Я був лише трикстером, клоуном, що страждав від власного таланту.

Боячись, що я обдурив їхню доньку, вони почали мене допитувати.

Ох, як смішно. Мій талант зламав мене зсередини, а вона допомогла зцілитися. Та її родина знову мене зламала.

Те саме запитання — різні відповіді.

Допит у найпростішій формі. Жодна особистість не погоджувалася з іншою, і мої відповіді перетворилися на безладну мішанину.

Відчуваючи огиду, вони без її відома заслали мене до цього підземелля. Напевно, вона думає, що я її покинув…

Замкнений у підземеллі, про існування якого вона навіть не здогадується, я чекаю свого часу.

Тому, хто це прочитає: сподіваюся, ти знайдеш у собі сили виконати бажання мерця й передати послання моїй коханій.

У моєму житті лише одне ніколи не зміниться. Моя любов до тебе.

Зламаний трикстер

Сол Рандалл

«…» — Широ аж оніміла від прочитаного.

«По-перше, кому, в біса, передавати це послання?! Я не знаю її імені, не знаю навіть приблизно, де вона, і не розумію, чому все це взагалі існує?!» — подумала вона.

Під час оновлення підземелля мало повністю очищатися: монстри, предмети, геть усе. Саме існування цього місця вже було дивним.

До того ж Сол Рандалл послав її шукати невідомо кого й жодного разу не назвав принцесу.

— У кожного є історія кохання, а то й дві, та боюся, твоє бажання не здійсниться, — беззвучно перепросила Широ й перегорнула книгу до кінця.

[Вивчити талант Трикстер?]

— Талант? — беззвучно пробурмотіла вона. Широ чекала вміння. Талант відрізнявся тим, що був природнішим, потужнішим та ефективнішим.

Він потребував менше мани й давав звання. Звісно, таланти мали й зворотний бік — подібний до того, що Сол Рандалл описав у своїй історії.

Широ здогадалася: надмірне використання таланту Трикстер могло спричинити розщеплення особистості.

[Талант: Трикстер

Усі вміння маскування, дезорієнтації та приховування на 70% ефективніші.

Звання: Трикстер

Пасивне вміння — Ідеальний актор

Бездоганно наслідуйте поведінку будь-якої людини, вигаданої або справжньої.

Прокляття: Зламаний

Із часом Ідеальний актор спричинить розщеплення вашої особистості.]

— Не варте того, — беззвучно вирішила Широ. Повернувши книгу на місце, вона переглянула книжкову полицю.

Та розчаровано зітхнула: нічого важливого там не було.

Вийшовши з хатини, вона рушила назад до обеліска.

«Зрештою, непогана вийшла мандрівка». Найкращою знахідкою, мабуть, був ключ до [Замку Срібного Місяця].

Широ вибрала на обеліску другий поверх і перенеслася туди.

Брязь-брязь!

Щойно вона з’явилася, на неї накотився сильний вбивчий намір. Широ відразу викликала два кинджали.

Підвівши погляд, вона побачила двох мурах із клинками замість лап.

— Ого, не поспішайте мене вбивати, — беззвучно всміхнулася вона цьому виклику.

Широ швидко пригнулася, уникнувши ще одного клинка. Над її головою зіткнулися три леза.

Думки працювали блискавично. Напруживши руки, вона трохи підштовхнула мурах угору й викотилася з небезпечного місця.

Перекотившись землею, Широ зробила сальто й метнула кинджали в трьох мурах.

Бум!

Кинджал заморозив усіх трьох, але вона не розслабилася.

Відштовхнувшись від землі, Широ розвернулася в повітрі й опинилася паралельно до неї.

Фух-фух!

Два клинки промайнули згори й знизу. Якби вона не рухалася, вони влучили б у голову й ноги.

Простягнувши руки до пласких боків лез, Широ заморозила мурах і знову приземлилася.

За цей короткий обмін ударами вона знерухомила п’ятьох.

— Чорт забирай, ви безжальні, — беззвучно зауважила Широ, розбила кригу й убила всіх п’ятьох мурах.

— А тепер розберуся з рештою. — Вона повернулася до цілої армії очей, що ніби пливли в темряві, наближаючись до неї.

[Осколкова мураха-трутень із клинками — 24-й рівень]

[Осколкова мураха-трутень із клинками — 23-й рівень]

[Осколкова мураха-трутень із клинками — 25-й рівень]

* * *

Трохи хруснувши шиєю, Широ створила Крижаний спис і присіла.

— Ф-у-у… — тихо видихнула вона. Температура довкола почала падати.

Відштовхнувшись, Широ кинулася до мурашиної армії.

Хррр!

Мурахи закричали у відповідь і побігли до неї.

Відхилившись назад якнайдалі, Широ надала руху сили й розгону та щосили метнула спис.

Вона клацнула пальцями, і він розсипався в повітрі.

— Вибухни! — беззвучно вигукнула Широ. Кожен уламок вибухнув крижаним стовпом. Ті впали й розчавили кількох мурах.

Монстри розлютилися, а вона лише всміхнулася.

Ковзаючи землею, Широ створила дві крижані брили й спрямувала вперед.

Бум-бум!

Від удару мурах підкинуло в повітря.

«Замало. Треба швидше, ефективніше, безжальніше», — думала Широ: вона ще не билася на повну силу.

Коротші руки, слабші м’язи, зріст, витривалість — до всього потрібно було звикнути. Інакше про повний контроль над тілом можна було забути.

Відхилившись назад, вона ухилилася від двох клинків і торкнулася землі обома долонями.

Тієї ж миті два крижані шипи пронизали мурах.

Напруживши руки, Широ відкинулася назад і ковзнула землею.

У місцях дотику залишалася крижана смуга. Вона збирала ману в долонях.

Бум!!!

Раптові вибухи рознесли крижані шипи навсібіч, пронизуючи мурах.

— Армія — це добре. Але так легко мене не здолаєте, — беззвучно всміхнулася Широ, оглянувши завдані руйнування.

Вона стиснула кулаки, і вся крига розлетілася, вбивши більшість мурах. Решти все ще було чимало, проте лише час відділяв їх від перетворення на її здобич.

* * *

[Ім’я: Широ

Раса: Сніжна дівчинка (умови еволюції ще не виконано)

Рівень: 24

Класи: Сніжна дівчинка ★, Наномант

Здоров’я: 5650/7300

Мана: 2800/11 300

Сила: 45 → 55 (+35)

Витривалість: 50 → 60 (+60)

Інтелект: 130 (+100)

Спритність: 100 (+45)

Вправність: 60 (+30)

Захист: 10 (+65)

Невитрачені очки: 0

Баланс: 231 900 дол. США

Спорядження: (Натисніть, щоб переглянути)

Уміння:

Сніжна дівчинка ★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення потужності (Спорядження), Легкий страх (Спорядження), Чутливість (Спорядження).]

Трохи задихаючись, Широ сіла. Вона нарешті перебила весь рій, здолавши чималі труднощі: мурахи добряче випробували її витривалість.

Проте зусилля винагородилися новим рівнем, а запас мани перетнув позначку в десять тисяч.

Побачивши п’ятизначне число, Широ радісно всміхнулася. Вона ще на крок наблизилася до колишньої сили. Коли відновить її, зможе без особливих труднощів досліджувати цей невідомий світ.

П’ятизначний запас мани відкрив для класу Наномант уміння Створення меча. Меч завдавав значно більше шкоди, ніж кинджали, проте його вже не можна було так само кидати й використовувати як каталізатор.

Утім, це було прийнятно: нова зброя компенсувала бойову силу, якої їй поки що бракувало.

Чергування меча й кинджала допоможе битися і на довшій, і на коротшій відстані.

Останньою перевагою, здобутою з мурашиного рою, було спорядження. Замінивши частину старих речей, Широ отримала нове вміння.

[Чутливість — Пасивне вміння

Природні чуття трохи загострюються.]

Приріст був невеликим, але бажаним: він допомагав краще сприймати все довкола.

Широ дочекалася повного відновлення здоров’я й мани, а тоді рушила до обеліска.

Кілька мурах-трутнів із клинками спробували влаштувати засідки, але марно. По суті, вони були гарматним м’ясом. Без величезної армії їх було легко вбивати.

Звісно, так вважала Широ. Більшості загонів потрібен був хоча б цілитель, щоб допомогти здолати такого ворога. Їхні інстинкти й контроль над тілом блякли поряд із її майстерністю.

Навіть із обмеженою силою контроль та інстинкти Широ залишалися одними з найкращих серед досвідчених бійців.

Дивно, але що ближче вона підходила до обеліска, то рідше потрапляла в засідки.

У дев’яти випадках із десяти екосистема підземелля діяла за звичними правилами. Така аномалія могла означати, що вартовий обеліска належить до іншого виду або ж пожирає собі подібних, наганяючи страх на мурах.

Із прочитаного Широ знала, що вартовим тут був бос на ім’я [Осколкова мураха Сотня клинків]. Отже, вид той самий. Найімовірнішою причиною був канібалізм.

Хррр…

Пролунав слабкий скрегіт клинків об землю. Широ зрозуміла, що наближається.

Обережно ступивши вперед, вона побачила [Осколкову мураху Сотню клинків].

[Осколкова мураха Сотня клинків — 25-й рівень — Елітний клас

Здоров’я: 80 000/80 000

Мана: 20 000/20 000]

Як і підказувала назва, здавалося, замість ніг у неї було сто клинків. Тіло сягало восьми метрів завдовжки й лише одного заввишки. Його вкривав хітин чорний, наче порожнеча. Дві короткі антени й виразно видимі щелепи довершували вигляд.

«…»

— До сраки таку «мураху»! Це ж клята велетенська багатоніжка!!!