Розділ 17 — Вибух!

«До сраки таку “мураху”! Це ж клята велетенська багатоніжка!!!» — подумала Широ, лаючи оманливу назву монстра.

«Не дивно, що біля обеліска було так мало мурах. Його охороняє зовсім інший вид — ось у чому річ!»

Багатоніжки відрізнялися від сороконіжок. Хоча їх і можна було сплутати, між ними існувало кілька відмінностей.

По-перше, у багатоніжки були значно коротші вусики. Тіло сороконіжки було пласкішим, тоді як багатоніжку вкривав округліший хітиновий панцир.

Ноги сороконіжки стирчали в боки, наче леза, а ноги багатоніжки ховалися під тулубом.

Крім того, на кожен сегмент тіла сороконіжки припадала лише одна пара ніг.

Саме через цю різницю велетенська багатоніжка й отримала ім’я «Сотня клинків». На відміну від сороконіжки, вона мала по дві пари ніг на сегмент, а самі сегменти були значно дрібнішими.

Кожна нога була гостра, наче бритва, і від самої думки опинитися під ними Широ пересмикувало. Навіть з її запасом мани й силою атаки багатоніжка просто виснажила б її в затяжному бою.

«Багатоніжки, багатоніжки… Вони живляться відмерлими рештками й належать до рослиноїдних. Але ця явно хоче м’яса». Широ здалося, що «мураха» почала рухатися.

«Раз звичні правила тут не діють, доведеться вивчати її просто в бою», — вирішила вона.

Зосередившись якнайкраще, Широ створила два кинджали.

Вивчаючи можливості ворога, треба триматися на тонкій межі між безпекою й небезпекою.

Якщо зайти надто далеко в небезпечну зону, не розуміючи противника, можна загинути. Але й залишаючись у безпеці, багато не дізнаєшся. Тому доводилося обережно балансувати між ними, щоб отримати якомога більше корисних відомостей.

«Спершу — шок. Перевірю її реакцію, коли вона втратить чуття», — подумала Широ й кинулася до багатоніжки.

Прокрутивши кинджали за руків’я, вона метнула їх у короткі вусики. Зброя летіла досить повільно: більша частина сили пішла на обертання.

Багатоніжка підняла голову, і кинджали відскочили від її вусиків.

*ЦРР!

Заморозивши вусики, Широ відскочила назад і відразу побачила потрібний ефект.

Багатоніжка миттю згорнулася в клубок.

«І це все?» — насупилася Широ.

*КШШИН!

Ноги-клинки тепер стирчали з усіх боків, а пластини панцира неприродно піднялися, наче голки дикобраза.

Широ не розуміла, звідки багатоніжка брала силу для обертання на місці, але бачила: та готується до несамовитої атаки.

Виставивши долоні, вона створила похилий поміст, підкріплений опорами.

*КРКРКРКРКРКРКРКР!

Пролунав скрегіт клинків, що різали камінь. Широ знала: позбавлена чуття багатоніжка котиться довкола, намагаючись її зачепити.

«Втрата чуття лише ускладнює бій. Її атаки стають непередбачуваними — вона кидається на все підряд», — подумала Широ й розвіяла кинджали, що заморожували вусики.

Та багатоніжка й далі котилася. Широ насупилася.

Створивши крижаний спис, вона метнула його в монстра, сподіваючись хоча б трохи нашкодити.

На жаль, через обертання багатоніжки спис ударив униз, і панцир його розчавив.

«Броня неймовірно міцна. Лобової сутички краще уникати».

Зберігаючи спокій, Широ прибрала весь лід і стала чекати, поки багатоніжка розгорнеться.

Лише за десять хвилин шаленства та нарешті випросталася.

Широ оглянула десятки ніг-клинків під її тулубом.

«Оскільки більшість клинків захищає низ, можливо, саме там її слабке місце».

Широ стиснула зуби й підняла руки. Під багатоніжкою почав наростати лід.

*СРРРРР!!!

Лід потроху підіймав монстра в повітря, а той марно намагався вирватися.

Зігнувши пальці, Широ приморозила його ноги на місці.

Вона створила гострий крижаний спис, прицілилася й метнула.

*ТССССССС!!!

З-під багатоніжки бризнула хімічна рідина. Широ мовчки спостерігала, як увесь лід тане просто на очах.

«Надміцний панцир, ноги-клинки та їдка рідина… Якщо не вбити її швидко, цей бій затягнеться надовго. А змагатися з нею на витривалість навіть пробувати не варто».

«Утім… хочу побачити, як саме розколю твій панцир». Широ всміхнулася.

У її руці спалахнула електрика: вона застосувала нове вміння — Створення меча.

Не чекаючи, поки зброя сформується, Широ підбігла до багатоніжки й різко притупнула. Крижаний стовп рвонув угору, цілячись у її ноги.

Чотири ноги відразу зреагували й порубали стовп на дрібні шматки, що не завдали монстрові жодної шкоди.

— Сюрприз~ — беззвучно промовила Широ, з’явившись біля його ніг. Багатоніжка не встигла відступити.

Щойно меч остаточно сформувався, Широ вигнулася й розсікла її ноги.

*КРЕЕЕЕЕЕ!!!

Багатоніжка заверещала: одним ударом їй відтяли шість ніг.

«Ай-я~ Такий самий гострий, як я й пам’ятаю». Широ всміхнулася.

Меч був із чорного металу, а довкола руків’я виднілися механічні деталі. На вигляд — проста зброя, проте її гострота змушувала насторожитися.

[Меч, створений нанотехнологіями — 24-й рівень (Синій)

+30 до гостроти

+25 до кровотечі

+10 до ймовірності критичного удару

+5 до критичної шкоди

+30 до розриву

Уміння: Лезо бритви

Витратьте 400 мани, щоб підвищити силу різання наступної атаки на 20%.

Мана: 3 600/4 000]

Різко відштовхнувшись ногами й перекинувшись назад, Широ ухилилася від хімічної рідини, якою плюнула багатоніжка.

Посеред сальто вона зачепила мечем хітин і залишила на ньому неглибоку борозну.

«Гм. Схоже, найкраще бити знизу», — подумала Широ, готуючись до наступної атаки.

М’яко приземлившись, вона опустила руки й створила під багатоніжкою крижану стіну, піднявши її в повітря.

Багатоніжка знову спробувала виплеснути їдку рідину, але Широ випередила її.

Вона стиснула кулак, і крижані стовпи, що підіймали монстра, вибухнули безліччю шипів. Ті прошили його слабко захищене черево.

Хімічна рідина бризкала всюди. Широ довелося кілька разів змінити позицію, щоб не потрапити під їдкі краплі.

Волочачи меч по землі, вона кинулася під черево багатоніжки.

*КРРРРР!!!

Меч майже без опору пробив м’який панцир.

Застосувавши Ходу снігопаду, Широ ухилилася від кількох клинків, що намагалися її вбити.

Звиваючись усім тілом, вона вислизнула з-під багатоніжки.

[Здоров’я: 43 000/80 000]

Атаки виявилися надзвичайно дієвими: здоров’я монстра стрімко зменшувалося.

Відчувши наближення смерті, багатоніжка вирішила забрати Широ із собою.

Вона згорнулася в клубок, пластини хітину піднялися, і Широ насупилася.

— Ах ти, м*******!!! — беззвучно вилаялася вона, побачивши неприродно високу концентрацію мани.

Тікати було безглуздо: її захисту не вистачило б, щоб пережити самознищення боса 25-го рівня.

Широ швидко розвіяла меч, повертаючи ману, й застосувала [Тверду шкіру].

[Тверда шкіра

Шкіра твердішає, посилюючи захист.

+35 до Захисту та −20% отримуваної шкоди ціною −20% Спритності.

Тривалість: 30 секунд.

Відновлення: 2 хвилини.]

Її тіло наче вкрилося сріблястим металевим блиском. Поклавши долоню на землю, Широ витратила решту мани на велетенську крижану стіну.

*БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!!

Одна за одною перед нею здіймалися стіни льоду. Вона поспіхом готувалася до удару.

*БУУУУУУМММММ!!!!!!!!!!!!!

Здавалося, здригнулося все підземелля. Вибух відкинув Широ назад. Хоча крижані стіни поглинули більшу частину сили, решти все одно вистачило, щоб жбурнути її в повітря.

Вона кілька разів перекотилася по землі, намагаючись прикрити голову руками.

Нарешті зупинившись, Широ негайно приготувалася оборонятися — раптом мурахи з клинками вирішать напасти із засідки.

«Фух…» Переконавшись, що небезпеки немає, вона зітхнула й перевірила здоров’я та ману.

[Здоров’я: 950/7 300]

[Мана: 80/11 300]

Ще ніколи в неї не залишалося так мало здоров’я й мани у відсотках від загального запасу.

Спотикаючись, Широ пошкандибала до обеліска.

Місце бою тепер було залите їдкою рідиною й усіяне шматками плоті, клинками та уламками панцира.

Озирнувшись, вона зрозуміла, що печера помітно розширилася: вибух, мабуть, зніс чималу частину стін.

Усі знали, що стіни підземель — один із найміцніших матеріалів, а може, й найміцніший з усіх відомих. Їхня міцність зростала разом із рівнем підземелля.

Те, що бос здер зі стін стільки шарів, показувало, наскільки потужним був цей вибух.

«[Зібрати]».

Широ відразу оглянула здобич, хоча знала: каменя мани не буде.

Коли монстр самознищувався, саме камінь мани ставав джерелом і осередком вибуху.

Тож від нього не залишалося навіть уламка.

Здобич була непогана, але нічого корисного для себе Широ не знайшла.

Переробивши все, вона сіла біля каменя, на який не потрапила їдка рідина.

Чекаючи відновлення здоров’я й мани, Широ вирішила переглянути запас їжі.

[Камінь мани рангу E ×84]

[Камінь мани рангу D ×40]

«Сорока каменів рангу D має вистачити на якийсь час», — беззвучно пробурмотіла вона, лягла на спину й кинула до рота камінь рангу E.

Відновлення забирало чимало часу. Широ замислилася, чи не варто запастися зіллям здоров’я та мани.

«Мабуть, краще мати запас. Принаймні тоді я зможу швидко відновлювати здоров’я й ману».

Та хоч такі зілля й були корисними, вони мали побічні ефекти. Насамперед це залежало від майстерності того, хто їх виготовив.

Наприклад, зілля здоров’я й мани низького рівня могло мати небажані тривалі наслідки.

Серед них — зниження загального запасу здоров’я, повільніше відновлення мани тощо. Лише високоякісні зілля майже не мали побічної дії.

«Поки що, мабуть, покладуся на пасивне відновлення», — вирішила Широ. Було ще одне вміння, яке їй хотілося отримати: найсильніше вміння відновлення монстрів — [Відродження клітин].

Воно працювало і пасивно, і активно: монстр міг перетворювати власну ману на здоров’я. Наскільки було відомо, з цим умінням можна було відростити будь-яку частину тіла, якщо не було знищено 80–90% організму.

Згадавши монстра понад 100-го рівня, який відновив усе втрачене здоров’я, Широ подумки вилаяла це ненормальне вміння.

І все ж їй хотілося його мати: воно значно підвищило б її шанси вижити. До того ж тепер вона сама була монстром, тож у майбутньому така можливість могла з’явитися.

Потягнувшись, Широ відкрила меню обеліска й вибрала останній поверх — поверх боса.

Зала мала незвичний вигляд: над нею простягалося відкрите зоряне небо. Все довкола нагадувало руїни колізею просто неба.

Тіло боса, як і в решти мурах, вкривав панцир, але була одна ВЕЛИЧЕЗНА відмінність.

[Королева летючих осколкових мурах — 25-й рівень — БОС

Здоров’я: 150 000/150 000

Мана: 200 000/200 000]

Бос висів у повітрі, з неймовірною швидкістю махаючи прозорими крилами.

«…»

Широ дивилася на нього з лагідним виразом обличчя.

Вона клацнула пальцями. Величезний крижаний шип рвонув угору, і королева спробувала ухилитися.

Раптом вістря розкрилося, наче квітка, й дрібніші шипи прошили крила, підвісивши королеву в повітрі.

— Коли виставляєш напоказ такі вразливі крила й висиш на місці, ти просто просишся на смерть, — без усмішки промовила губами Широ. Її блакитні очі вп’ялися в очі королеви. Поки приголомшений бос завмер, вона створила два кинджали.

*КШШ! КШШ!

Кількома простими рухами відтявши крила, Широ вдарила королеву по голові, зіскочила вниз і м’яко приземлилася.

Тіло розлюченої королеви почало збільшуватися. Панцир набув кварцового кольору з легким райдужним перламутровим відливом.

Біля ран, що залишилися від старих крил, зібралася неоново-блакитна мана й утворила дві нові пари.

«Значно краще», — всміхнулася Широ, відчувши, що тепер бій буде цікавим.